Зернові: ретроспектива та сьогодення

Природні катаклізми весни-літа цього року збудили запитання: «Як із урожаєм? Чи сильно він поступиться рекордам минулих років?»

Традиційно визначальним для продовольчої безпеки країни показником (хоча це поняття з’явилося лише через кілька чи кільканадцять століть потому) був обсяг «хліба», що можна було виростити на її полях. Під «хлібом» розуміється як харчове зерно, основний продукт життєзабезпечення людини, сировини для різних галузей, так і корм для тварин.

Виходячи з тих давніх традицій, так уже склалося, чи не головним показником сільського господарства є валовий збір зерна (точніше, зернових і зернобобових). І нині потужність агросектору країн визначають за валовим виробництвом зерна, а поза-як країни різні за населенням і площею, часто-густо використовують відносний показник - виробництва зерна на душу населення. Наразі Україна входить у групу лідерів, подеколи поступаючись лише Канаді, США та Франції. Проте так було не завжди.

Рисунок 1. Валові збори зернових в Україні за 1945-2016 рр.

Валові збори минулих років

Наразі складно (та мабуть і недоречно) оцінювати виробництво зернових в Україні у попередні століття, навіть на початку минулого. Тому розглянемо ближчий час із деякими порівняннями.

1940 року валовий збір зернових в Україні був трохи меншим за 26,5 млн т (слід зауважити, що значну його частку тоді становило жито). Занепад господарства, який стався через воєнне лихоліття, вийшло подолати аж ніяк не одразу - лише 1955 року домоглися передвоєнного рівня вирощування зернових, а істотне зростання врожаїв відбулося ще десятьма роками згодом.

На рис.1 подано динаміку валових зборів зернових за 1945-2016 рр.

Певне зростання валового збору зернових у 1950-1980 рр. відбувалося, насамперед, завдяки розорюванню земель, насиченню технікою сільського господарства та новим якіснішим насіннєвим матеріалом. «Провалля», що відбулося протягом 1990-2000-х рр., можна пояснити лише організаційними складнощами, браком коштів і державною політикою. Проте друге десятиліття нинішнього століття було відзначене сталою тенденцією до зростання врожайності й валового збору. Валові збори та врожайність зернових в Україні за 1990-2016 рр. подано у табл.1.

Уже чимало десятиліть найвагомішою складовою валового збору зернових є пшениця, на неї 2015-го та 2016 рр. припадало 44% та 43% відповідно (найменша частка за останній період становила 34% 2012 року, а найбільша - 49% 2010-го). Іншими двома «китами» є ячмінь та кукурудза на зерно, але обсяги виробництва ячменю мають неухильну тенденцію до зменшення з 28% 2000 року до 14% 2015-2016 рр. Натомість спостерігається збільшення валового збору кукурудзи з 16% 2000 року до 38% і 42% 2015-го та 2016-го (2013 р. - 49%). Заразом на ці три культури, починаючи з 2010 р., припадає понад 95% валу всіх зернових. В останнє десятиліття минулого сторіччя їх сукупний внесок коливався на рівні 86-88% - врахуйте, що частка пшениці зменшувалася від 60% 1990 року до 42% 2000-го. Тенденція перерозподілу позицій між кукурудзою та ячменем спостерігалася вже тоді.

Ще одним чинником зростання валового збору є структурні зміни у сільському господарстві назагал і посівних площ зокрема.

Фото 1. Хто дістане вищий вал?

Що посієш...

Зміни в суспільстві, що відбулися після здобуття Україною незалежності, не могли не позначитися й на сільському господарстві. Насамперед це було пов’язано з відкриттям нових ринків і частковим згортанням старих. Першим під роздачу потрапило тваринництво і, як наслідок, відбулося скорочення посівних площ під кормові культури. Їх захопили технічні культури завдяки ріпаку та соняшнику (навіть змогли компенсувати зменшення посівів цукрових буряків). Динаміку структури посівних площ за 1990-2017 рр. наведено на рис.2.

Рисунок 2. Структура посівних площ за 1990-2017 рр.

Натомість зернові культури, хоча й забезпечили собі сталу частку на полі, зазнали істотних структурних змін. Насамперед відчутно зросли площі кукурудзи. Порівняно з 1990-ми зменшилися частки пшениці, ячменю та інших культур (посіви жита скоротилися вчетверо). Остаточно сформувалася трійка майже рівнозначних лідерів - пшениця, ячмінь, кукурудза.

На рис.3 подано динаміку зміни структури посівних площ зернових і зернобобових за 1990-2017 рр.

Рисунок 3. Структура посівних площ під зернові та зернобобові, 1990-2017 рр.

Розподіл цих культур за областями дуже нерівномірний. Наприклад, у Полтавській, Закарпатській, Черкаській і Чернігівській областях частка кукурудзи у посівах зернових (під урожай 2017 р.) становить понад половину, натомість у Херсонській області -трохи більше 6%. Частка посівів пшениці коливається від 25% у Полтавській області до 65 % у Запорізькій. Частка ячменю найменша у Закарпатській області - менше 5 %, а найбільша у Миколаївській -33%. Посівні площі трійки основних зернових культур під урожай 2017 р. наведено у табл. 2. Посівні площі слугують певним орієнтиром того, чого чекати від урожаю.

Таблиця 2. Посівні площі основних зернових культур під урожай 2017 р.

Фото 2. Хто дістане вищий вал?

Жнива-2017

Станом на 1 серпня жнива в Україні тривали вже понад місяць. Зернові було зібрано більш як із половини посівних площ (табл. 3). Слід враховувати, що практично на ту дату не було розпочато збирання такої вагомої культури як кукурудза. За обсягами зібраних площ спостерігається деяке відставання від попереднього року (приблизно 10%). За даними Державної служби статистики, станом на 1 серпня врожай зернових зібрано з 7568,9 тис. га і він становив 27817 тис. т, або 88,2% від торішнього на ту саму дату. Середня врожайність (за всіма культурами) - 36,8 ц/га, що на 4,4% менше за врожайність попереднього року.

Таблиця 3. Результати збирання зернових станом на 1 серпня 2017 р. та їх порівняння за 2016 р.

Натомість, за оперативними даними Мінагропродполітики (які не мають статус офіційних, на відміну від даних Держстату), станом на 4 серпня збирання ранніх зернових і зернобобових культур в Україні проведено на площі 8,2 млн га, намолочено 30,9 млн т зерна за середньої врожайності 37,4 ц/га (торік - 38,7 ц/га), зокрема: пшеницю за прогнозу 6,4 млн га обмолочено на площі 5,5 млн га, намолочено 22 млн т зерна за середньої врожайності 40,1 ц/га (2016 року - 41,1 ц/га); ячмінь обмолочений на площі 2,2 млн га, намолочено 7,4 млн т зерна за середньої врожайності 33,2 ц/га. Як бачимо, оперативні дані станом на 4 серпня істотно різняться з більш ранніми даними служби статистики та навіть, якщо відкинути неминучі похибки, спричинені методикою збирання, спостерігається стрімка тенденція до надолуження втраченого часу у польових роботах. Поки що врожай зібрано з істотно менших площ, ніж 2016 року (особливо це стосується вагомих культур). Тобто висновки про значний недобір урожаю робити зарано.

Таблиця 4. Результати збирання пшениці за регіонами станом на 1 серпня 2017 р. а порівняння з 2016 р.

Попри загальноукраїнське відставання у цьогорічних жнивах від графіка 2016 р., низка регіонів, а саме степової зони, істотно перевершила торішні показники за зібраним валом пшениці (табл. 4). Це - Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська та Херсонська області, причому у більшості з них це зростання зумовлене саме збільшенням урожайності, у решти - зростанням посівних площ. Проте в жодній із них урожай не зібрано з усіх ділянок. Загалом урожайність пшениці вища за 2016 р. спостерігається у 14 областях і в більшості з них жнива триватимуть ще відносно довго.

Ведуть перед за валом зібраної пшениці Одеська та Запорізька області - понад 2 млн т пшениці кожна, ще шість областей зібрали понад 1 млн т: Харківська, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська, Вінницька та Донецька області, не надто від них відстає Полтавщина.

Затримки зі збиранням ячменю не настільки істотні, як із пшеницею, але помітне певне відставання від торішнього графіка. Попри менші площі посіву ячменю, ніж під урожай 2016 р., у Донецькій області завдяки значно більшій урожайності зібрано майже на 19% більше, ніж торік на цю саму дату У Харківській області, окрім цього, ще спостерігалися вищі темпи збирання. Загалом більша врожайність ячменю (станом на 1.08.2017 р.), ніж торік, була в тринадцяти областях. Дані щодо результатів збирання ячменю за регіонами станом на 1 серпня та порівняння з 2016 р. наведено у табл. 5. Абсолютним лідером щодо валу ячменю є Одеська область - понад 1,2 млн т. Загалом процент зібраних площ ячменю дещо вищий, ніж для пшениці. Привертає увагу результат Херсонської області, де зібрано трохи більше, ніж посіяно, такий цифровий парадокс міг виникнути через помилки у звітності або через некоректне округлення.

Таблиця 5. Результати збирання ячменю за регіонами станом на 1 серпня 2017 р. та порівняння з 2016 р.

Щоб оцінювати вал майбутнього врожаю, слід враховувати певні чинники (насамперед стосується пшениці):

  1. Частина регіонів степової зони, де врожайність вища за торішню, врожай зібрала не з усіх засіяних площ (збирання відбувається із запізненням щодо минулого року);
  2. Частина регіонів лісостепової зони, де врожайність вища за торішню, як-то Хмельницька, Сумська, Чернігівська, Тернопільська області, врожай зібрала менш як із половини засіяних площ (збирання відбувається із запізненням щодо минулого року);

Посівні площі під пшеницю 2017 року по Україні збільшилися порівняно з попереднім, зазвичай завдяки областям Степу, де врожайність зросла. Другий пункт напряму стосується ячменю (з дещо іншим переліком регіонів). До того ж посівні площі під ячмінь 2017 року істотно зменшилися.

Фото 3. Хто дістане вищий вал?

І головний момент: ще не «зіграла» кукурудза - останній гравець трійки культур - зернових лідерів. Слід враховувати, що посівні площі під неї зросли дещо більше, ніж під пшеницю, до того ж і врожайність у неї вища.

Відтак результат, за народним прислів’ям, побачимо восени, точніше - аж наприкінці «золотої пори». Який прогноз справдиться? Думаю, що вал має бути не гіршим за торішній (плюс-мінус два відсотки).

А загалом, згідно з оцінками різних аналітиків, у найближчі кілька років виробництво зернових в Україні зросте на 20 млн т, причому майже половину з цього обсягу становитиме пшениця. Однак якщо розглянути основні чинники цього власне, підвищення врожайності та зміна структури посівних площ, то ми бачимо, що останній вичерпав майже всі резерви (потребу в сівозміні ніхто не скасовував). Таке значне зростання врожайності потребує іншої культури сільськогосподарського виробництва, до якої ми зможемо прийти не так швидко, як хотілося б.

 

Костянтин Рєпін