Технологія вирощування спаржі

Певний консерватизм притаманний аграріям усіх країн. Українські трудівники поля (та й присадибних ділянок) не є виключенням. Скажімо, вирощували з діда-прадіда картоплю, огірки та томати, а в полі - пшеницю й кукурудзу (чи ще там щось) і новими культурами не переймалися зовсім. Проте часи змінилися, і той, хто хоче мати успіх у цій справі, став дивитися у бік малопоширених і маловідомих культур.

 

Причому нерідко попит на нові культури і продукцію з них провокувався завезеним товаром із далеких країв. Недешевим. Поважного віку аграрій чи овочівник може пригадати, що й популярна нині сочевиця вирощувалася в нас ще «за царя Панька», та й різні види зеленних та пряних рослин, салатів у доброї господині завжди були і є на грядці. Проте робити з цього бізнес пробують лише нині. Серед затребуваних сьогодні культур: часник,цукрова кукурудза, броколі, цвітна капуста, овочева квасоля та ще з десяток їм подібних. У цьому переліку спаржа (не плутати зі спаржевою квасолею!) на чільному місці. За прибутком.

Спаржеві переваги

Серед низки її переваг над іншими овочами чи не перша - ранній строк її використання. Молоді вітамінні пагони спаржі проростають уже в третій декаді квітня, тобто тоді, коли іншої свіжої овочевої продукції ще немає або зовсім мало. В несезонний період вигонку спаржі проводять у теплицях і парниках, надранню продукцію збирають просто під тимчасовими плівковими укриттями. Наступна її перевага безпосередньо пов’язана з цим раннім терміном використання - вартість товарної спаржі за обмеженого обсягу вирощування значно перевищує ціну традиційних овочів. У сезоні 2016-2017 рр. вона не опускалася нижче 100 грн/кг! Оскільки молоді пагони культури позиціонуються як органічна та екологічно безпечна продукція, попит на них постійно зростає. Ще одна беззаперечна вигода в тому, що з насаджень спаржі врожай на рівні 4-6 т/га і вище можна збирати впродовж 10-12 років! При цьому важливо, що багаторічна рослина успішно зимує в усіх областях України.

Популярність білих (або етіольованих, вирощених без доступу світла) та зелених молодих товарних пагонів спаржі зумовлена насамперед їх лікувальними й делікатесними якостями. Калорійність спаржі невисока - 23-26 ккал/100 г (80-84 Дж/100 г), але вона має корисний для організму людини вміст макро- й мікроелементів (зокрема йоду), білка, вітамінів. Не вдаючись до детальних цифрових показників біохімічного складу товарних пагонів, відмічу, що у Франції, Китаї, Мексиці та Португалії спаржа входить до переліку офіційних лікарських рослин, рекомендованих для лікування гіпертонії, цукрового діабету, виведення з організму шкідливих сполук хлоридів, фосфатів, сечовини. Саме зі спаржі було вперше виділено аспарагін - незамінну амінокислоту, що регулює водно-сольовий обмін.

Споживати спаржу можна свіжою, вареною, консервованою та у вигляді напівфабрикатів, з яких готують різні страви. У країнах Північної й Південної Америки перевагу надають зеленій спаржі, а в європейських - білій. З історії вирощування спаржі в Україні відомо про вигонку пагонів взимку і рано навесні в передмісті Києва ще наприкінці XVIII ст.

Фото 1. Білий (етіольований) пагінБілий (етіольований) пагін

Фото 2. Літні рослини спаржіЛітні рослини спаржі

Труднощі вирощування

Вирощування спаржі досить трудомісткий процес і для отримання високої рентабельності потрібно дотримуватися певних умов її виробництва. Які ж проблеми тут чекають на овочівника? Почнемо з того, що в Україні бракує спеціалізованої техніки з догляду за насадженнями спаржі та інструментарію (кошики, ножі) для збирання врожаю, немає зареєстрованих пестицидів. Найбільші затрати праці потребуються на зрізування товарних пагонів, що доводиться виконувати лише вручну, щоденно або через день з кінця квітня до середини червня і на цей період має бути достатньо робітників. Зібраний урожай потребує негайної старанної післязбиральної доробки, адже швидко псується без охолодження. І головне, перш ніж вирішити придбати недешеві насіння або однорічну розсаду спаржі (бажано - високопродуктивних закордонних гібридів), слід пам’ятати, що земельну ділянку для закладання багаторічних насаджень потрібно готувати за рік до посадки, а перший урожай можна буде збирати лише через два роки. У Реєстрі сортів рослин, рекомендованих для вирощування в Україні, тривалий час був лише один сорт спаржі - Аржентельська, з рівнем урожайності до 2,5 т/га (табл.1). Останні роки включено сорт Срібляста. Варто зазначити, що рівень продуктивності інтродукованих гібридів закордонної селекції, наприклад, Аполло, Баклім, - понад 5-8 т/га.

Таблиця 1.  Урожайність спаржі сорту Аржентельська залежно від способу вирощування розсади, т/га

Морфобіологічні особливості цієї багаторічної овочевої рослини, яка, до речі, відома в нашій країні також під назвою «холодок лікарський», визначають деяку специфіку вирощування, що містить такі етапи:

  • одержання якісного садивного матеріалу;
  • закладання насаджень і догляд за молодими рослинами;
  • догляд за ділянками, з яких збирають урожай.

Формування молодих товарних пагонів, які є продукцією спаржі, відбувається рано навесні з бруньок, закладених на кореневищі у попередній рік. Для накопичення поживних речовин у запасаючих коренях, утворення більшої кількості ростових бруньок, успішної перезимівлі й високої продуктивності багаторічних рослин необхідна активна фотосинтетична діяльність надземної маси спаржі. Тому з середини червня збір урожаю припиняють і надалі сформовані стебла залишають як асимілюючі. По мірі росту вони дерев’яніють, досягають висоти 150-180 см, розгалужуються, формуючи декоративну ялинку.

Вигінка розсади

Якість садивного матеріалу визначає продуктивність багаторічних насаджень спаржі. Традиційно її розмножують, висіваючи насіння в холодні грядки відкритого ґрунту, і на товарні плантації висаджують однорічну розсаду.

За вегетативного розмноження поділом багаторічних кущів спаржі спостерігається так звана хвороба повторного вирощування - рослини низьковрожайні, уражені фузаріозом, тому такий спосіб розмноження застосовують зрідка.

Спаржа характеризується тривалим періодом проростання насіння й досить повільним початковим розвитком рослин. Краще використовувати однорічне насіння, яке калібрують, добираючи лише з більшою масою. Для прискорення проростання насіння намочують у теплій воді впродовж двох діб, утримуючи температуру +25-30°С, воду змінюють щоденно. Після намочування насіння підсушують до сипучості і висівають у холодні розсадники.

З 1000 м2 розсадника можна одержати від 25 тис. до 40 тис. шт. розсади.

Ґрунт у розсаднику потрібно добре підготувати: восени внести 30-40 т/га перепрілого ГНОЮ сумісно 3 Р60-90К60-90. Дози мінеральних добрив залежать від родючості ґрунту. Восени - оранка на 25-27 см, навесні - внесення азотних добрив (45-60 кг д. р./га), культивація та вирівнювання площі. Сівбу проводять у першій половині квітня широкорядковим (міжряддя 45 см) або стрічковим способом з відстанню між стрічками 60 см і між рядками у трирядковій стрічці 40 см.

Норма висіву насіння до 8 кг/га (8 г/10 м2), глибина загортання 3-4 см. Після сівби ґрунт коткують.

3 появою сходів ґрунт розпушують і виполюють бур’яни. Коли сходи спаржі досягнуть висоти 10-12 см,їх обов’язково проривають, залишаючи кращі рослини на відстані 10-15 см одна від одної. Надалі проводять догляд за ґрунтом, у посушливий період - зрошують. Особливо важливі зрошення в липні-серпні, коли у рослин спаржі формується запасаюче коріння. Один-два рази розсаду підживлюють розчином гноївки (1:7-8), комплексними мінеральними добривами. У другій половині літа всі недорозвинені та пошкоджені хворобами рослини виривають і видаляють з поля. Щоб запобігти вимерзанню, восени рослини підгортають ґрунтом і залишають зимувати.

Викопують саджанці навесні наступного року, ще до проростання зимуючих бруньок, у першій-другій декадах квітня. Розсаду можна тимчасово зберігати в холодних підвалах або після викопування відразу висаджувати на постійне місце. Саджанці 1-го сорту повинні мати 15 коренів і не менше 5 бруньок, 2-го - 10 коренів і 4 бруньки з відповідною масою 35 і 25 г.

Отримати якіснішу однорічну розсаду спаржі можна способом дорощування.

Для цього підготовлене насіння спочатку сіють у парник, плівкову теплицю або в посівні ящики в кімнатних умовах. Строк сівби - перша-друга декади березня. Коли рослини утворять по два-три стебла і сягатимуть 10-12 см висоти, їх пересаджують у холодні розсадники відкритого ґрунту, де вони зростатимуть до кінця теплого періоду поточного року. Коли загроза заморозків мине, кращі сіянці пересаджують за схемою 45x12-15 см для дорощування.

Фото 3. Збирання зелених пагонівЗбирання зелених пагонів

Вирощування розсади в закритому ґрунті

Практикується також використання горщечкової розсади спаржі віком 90-120 діб, вирощеної в парниках, теплицях, тунельних плівкових укриттях, яку на постійне місце висаджують в рік її вирощування. Популярність горщечкової розсади спаржі обумовлена не лише ранішим на рік отриманням урожаю, а й економією насіння та меншими витратами на догляд. Для вирощування такої розсади використовують насипні ємності з поживним субстратом - сумішшю торфу (75-80%) і піску або однієї частини дернового ґрунту, змішаного з 4-5 частинами перегною. Пророщене насіння висівають безпосередньо в горщечок у першій декаді березня. Горщечки з висіяним насінням вкривають плівкою, щоб не допустити висихання ґрунто-суміші, й до появи сходів утримують температуру +25-27°С. До моменту висаджування у відкритий ґрунт на постійне місце рослини мають висоту 40-45 см і добре розвинену кореневу систему. Пересаджують на постійне місце 5-10 червня, через 3-4 місяці після сівби. Завдяки збереженню цілісності кореневої системи горщечкова розсада після пересаджування добре приживається, але за посушливих умов потребує зрошення. Порівнюючи продуктивність насаджень спаржі залежно від виду розсади, в Уманському НУС було встановлено, що горщечкова 90-денна розсада на період висаджування має менші біометричні параметри, але завдяки збереженню цілісності кореневої системи у рослин високий рівень приживання (98%) і вони досить інтенсивно розвиваються після пересаджування. Загалом у перші роки після садіння більшу врожайність отримували за використання горщечкової розсади - на 0,8 і 0,9 т/га етіольованих і зелених пагонів, ніж із традиційно вирощуваної розсади.

Вибір ділянки

Найкращі ґрунти для спаржі - супіщані й суглинкові з глибоким гумусовим шаром, забезпечені вологою і з високим вмістом органічних речовин. Для вирощування спаржі не придатні важкі глинисті ґрунти, на яких утворюються викривлені, тонкі й волокнисті пагони, коренева система уражується гнилями. Оптимальною є нейтральна реакція ґрунтового розчину з рН 6,8-7,3. Спаржа характеризується помірною вимогливістю до вологи. Однак навесні посушлива погода сповільнює розвиток пагонів, призводить до зменшення їх маси й погіршення якості, пагони формуються тонкими й гіркими. У посушливих південних районах потребується зрошення. Тривала надмірна вологість ґрунту гальмує ріст пагонів, сприяє розвитку іржі, фузаріозу, гнилей і відмирання кореневищ. Не варто висаджувати спаржу в затінку. Погані попередники - люцерна, конюшина, морква, буряки, гарні - зернові культури.

Основний обробіток

Після збирання попередника й відростання багаторічних бур’янів поле обробляють гербіцидами, через два-три тижні - виорюють на зяб на глибину до 40 см. Оскільки спаржу вирощуватимуть на цій ділянці не менше 8-10 років, восени необхідно внести високі норми органічних добрив (60-100 т/га гною чи компосту). Також плантацію корисно забезпечити й фосфорними та калійними добривами (90 кг д. р./га). Навесні після боронування під культивацію площу збагачують азотом (45-60 кг д. р./га). Заради економії добрива можна вносити локально в зону рядків або перемішавши їх з ґрунтом на дні борозен перед висаджуванням.

Значної уваги потребує підживлення молодих і плодоносних ділянок спаржі. Перші два роки після садіння рослини підживлюють азотом (аміачної селітри по 0,6-0,7 ц/га) три рази: перший - на початку червня, другий - у липні і третій - не пізніше середини серпня. Фосфорні й калійні добрива вносять восени перед розпушенням міжрядь. Один раз у 2-3 роки в міжряддя вносять органічні добрива - 30-40 т/га.

Найбільше потребує добрив спаржа в перші 3-6 років після висаджування, коли її коренева система розростається інтенсивніше. Плодоносна спаржа використовує поживні речовини після закінчення збирання врожаю. Використання азоту при цьому відбувається до серпня, а фосфору й калію - до кінця жовтня. Загальна потреба в мінеральних добривах залежить від типу ґрунтів, внесення органічних добрив, від загущення й віку насаджень.

Весняний обробіток і висаджування розсади

Навесні поле боронують та проводять культивацію з боронуванням. Розсаду висаджують у першій-другій декадах квітня. У пізніші строки рослини приживаються гірше. Рядки мають бути в напрямку з півночі на південь, що забезпечує рівномірне нагрівання гряд і гребенів.

Перед садінням лемішними або дисковими спеціальними знаряддями нарізають борозни завширшки 40 см і глибиною 25-35 см з плоским дном. У дні борозен на відстані 35-40 см розпушують ґрунт і формують з нього конус, на який висаджують розсаду і загортають ґрунтом на 5-10 см вище бруньок. Глибина садіння - 20-25 см, рахуючи від верхівки бруньок розсади до поверхні ґрунту. Впродовж перших двох років борозни поступово загортають. Така технологія садіння зумовлена тим, що тривалість життя товстих запасаючих коренів зазвичай становить 4-6 років і коренева система старших рослин спаржі формується ближче до поверхні ґрунту. Брак достатньо сформованої кореневої системи за мілкого висаджування розсади на товарних плантаціях значно знижуватиме продуктивність рослин спаржі.

Схеми розміщення залежать від технології вирощування. Для одержання зелених пагонів спаржі оптимальна площа живлення рослин 0,38-0,49 м2, для білих - 0,72-0,85 м2. Тобто в першому випадку можна висаджувати 25-30 тис. рослин/га, а в другому - 18 тис. рослин/га. Відстань між рядками для вирощування зеленої спаржі становить не менше 1,2 м, ліпше 1,4-1,6 м, а для білої - 1,6-1,8 м. Менша відстань між рядками ускладнює обробіток і догляд. При загущенні насаджень до 37 тис. шт./га в перші три-чотири роки збільшується врожайність зелених пагонів, тому можна висаджувати і за стрічковою схемою 1,4+0,4 м. У світовій практиці спаржу висаджують з шириною міжрядь 2-2,2 м.

За відсутності опадів поле необхідно зрошувати. Сходи розсади з’являються у кінці травня, в місцях, де сходів немає, потрібно посадити нові саджанці. Вирощування в міжряддях спаржі ущільнюючих культур небажане, оскільки вони ускладнюють боротьбу зі шкідниками, хворобами і бур’янами.

Догляд за насадженнями

Упродовж вегетаційного періоду проводять розпушування міжрядь і прополювання у борознах. Борозни підсипають ґрунтом з міжрядь у міру росту рослин, але повністю засипають на другий рік після садіння. Щороку восени пагони зрізують і видаляють за межі поля, щоб запобігти поширенню хвороб і шкідників. Весною другого року вирощування вносять повне мінеральне добриво, розпушують міжряддя і проводять суцільне боронування насаджень. Наступні підживлення - так само, як і в перший рік. Зрошення сприяє кращому розростанню кореневої системи. За вегетаційний період зрошують двічі-тричі нормою 250-300 м3/ га. Зрошення поєднують із підживленнями.

Одним із прийомів догляду є знищення бур’янів. Недопустимо засмічення насаджень бур’янами, особливо багаторічними, бо це ускладнює подальше збирання врожаю. Міжряддя розпушують культиваторами, бур’яни в рядках виполюють вручну.

Застосування гербіцидів

На плодоносних насадженнях при вирощуванні зелених пагонів застосовують гербіциди до початку відростання пагонів і по завершенню їх збирання. На полях, де збирають білу спаржу, перший раз гербіциди вносять після нагортання гребенів, другий - після закінчення збирання врожаю й розгортання гребенів. На дворічних ділянках до появи сходів спаржі можна застосовувати гербіцид Зенкор (0,5-1 кг/га) чи Гезагард у дозі 1,5 кг/га (не допускаючи потрапляння гербіциду на пагони). Під час плодоношення при гребеневій технології вирощування гребені можна обприскувати Реглоном (2 л/га). Проти пирію під час вегетації спаржі можна вносити гербіцид Тарга Супер 05Е (2-3 л/га) або Пантера 4ЕС (1,75-2 л/га).

Захист від шкідників і хвороб

Під час збирання врожаю спаржі застосовувати пестициди заборонено. Найбільш шкодочинною хворобою спаржі є іржа. Крім загальноприйнятих профілактичних заходів у Польщі рекомендується неплодоз середини травня, а плодоносні з липня кожні 10-14 діб обприскувати 1% бордоською рідиною, Дітаном М-45 80 з. п. (2-3 кг/га) або Амістаром 250С (0,8 л/га). Для боротьби зі спаржевою мухою в період її льоту кожні 4-5 діб (до середини червня) проводять кількаразове обприскування Діазиноном (1 л/га), Діазолом (0,9 л/га). Проти спаржевої тріскачки ефективні Децис (0,25 л/га), Фастак (0,09 л/га), Карате (0,25 л/га), проти попелиці - Діазинон (1 л/га), Пірімор (0,35 кг/га). Витрата робочого розчину пестицидів 400-600 л/га.

Плодоношення спаржі починається з третього року після висаджування розсади. Для отримання білої спаржі потрібно насипати гребені, коли ґрунт прогрівся й підсох, а пагони доростають до його поверхні (у другій декаді квітня). Гребені в перший рік виготовляють шириною основи 40 см і висотою 20 см.

У наступні роки ширина гребенів становить 60-70 см. Висота гребенів має бути 30 см від поверхні поля. Зелені пагони спаржі вирощують без нагортання гребенів над рядками. Подальший догляд полягає у розпушуванні ґрунту, зрошенні, знищенні бур’янів, шкідників, видаленні уражених хворобами пагонів. Небажано, щоб на поле осипалися плоди спаржі, оскільки насіння надалі проростає й засмічує поле.

Фото 4. Сформована партію врожаюСформована партію врожаю

Фото 5. Товарні зелені пагони сорту Мері ВашингтонТоварні зелені пагони сорту Мері Вашингтон

Збирання врожаю

Навесні, коли ґрунт у зоні кореневища прогріється до +10-15°С, бруньки спаржі проростають. Найсприятливіша для рослин у період вегетації температура повітря +16-24°С. Від своєчасного зрізування молодих пагонів залежить їх якість. Білі пагони починають збирати в кінці квітня - на початку травня, зелені - дещо раніше. Останні спочатку збирають через 2-3 доби, пізніше - через день, а при підвищенні температури - двічі на добу. Етіольовані пагони збирають ще до появи їх над поверхнею гребеня.

Зелені пагони зрізують ножем нижче рівня ґрунту на 1-2 см. Їх довжина має бути 15-20 см. Коли умови спекотні, щоб завчасно не розрихлювалися верхівки пагонів, зрізати можна й коротші. Збирати урожай краще вранці, коли вони тримають тургор і не в’януть тривалий час.

Кошики, куди складають зрізані пагони, вистилають вологою чистою тканиною, якою прикривають заповнену тару. З кошиків пагони пересипають у контейнери з холодною водою, потім сортують і пакують. Якщо цього не зробити, за високої температури і на сонячному світлі зрізані товарні пагони швидко в’януть і далі швидко псуються під час зберігання, білі пагони набувають рожевого або фіолетового забарвлення. За день збирають 80-100 кг/га пагонів. Чоловічі рослини спаржі на 30-40% продуктивніші, порівняно з жіночими (табл. 2).

Таблиця 2. Урожайність чоловічих і жіночих рослин спаржі (дані Ф.Беланє)

Фото 6. Прибутковий «холодок» Asparagus

Якість продукції спаржі значно залежить від погодних умов - висока температура і низька вологість призводять до передчасного розпушення верхівок зелених пагонів, а низька температура і суха погода - до утворення здерев’янілих, гірких і пігментованих пагонів. За холодної погоди в зелених пагонів викривляються верхівки, а на важких і вологих ґрунтах білі пагони уражаються хворобами. У перший рік збирання урожаю триває до 1 червня, в наступні роки плодоношення - до 15-20 червня. Добре доглянуту плантацію можна експлуатувати 10-15 і навіть 18 років. Найбільший попит мають пагони спаржі завтовшки 12-26 мм зі щільною верхівкою. У країнах із розвиненим виробництвом спаржі діють стандарти, що передбачають поділ білої і зеленої спаржі на товарні сорти. Розсортовані пагони в’яжуть у пучки по 0,5-1 кг або укладають у малооб’ємну тару незв’язаними. Зберігають у холодильнику, за температури до +5°С і вологості 85-95% упродовж 7-10 днів.

Фото 7. Галина Слободяник  кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри овочівництва Уманського національного університету садівництва

Галина Слободяник

кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри овочівництва Уманського національного університету садівництва