Компанії інфраструктури, зокрема постачальники техніки, почасти бачать проблеми аграріїв краще, аніж самі аграрії або аналітики АПК. Тому що стикаються з проблемами локальними, які складаються у глобальні явища. Вадим Андрущак, керівник «Пьотінгер-Україна», наочно продемонстрував ці явища.

- Скаржиться власник господарства, посіяв 9-метровою зерновою сівалкою, секції по 3 метра, а сходи - як футбольне поле, смугами - вище-нижче. Під’їхали й подивилися: на 5 році використання на одній секції лопнув болт регулювання глибини висіву. Власники зекономили 50 євро та виточили його самі, недокрутили 1 см, а це 2,5 см на глибині висіву. Ситуація, коли люди беруть хорошу техніку й припускаються помилок, повсюдна. Наш аграрій не лише повинен купити машину, але й протягом 1,5-2 років виправляти помилки її експлуатації.

- А якщо навчати користувачів на курсах?

- Курси ведуться, але не всі приїжджають: «Ми все знаємо», кажуть. Виявляється, на 5 році використання не вміють настроїти глибину висіву. Наприклад, «Даноша», підприємство з Івано-Франківщини, яке належить данським інвесторам. Коли ми привезли їм сівалку, весь топ-менеджмент на колінах повз 40 хвилин, рядок за рядком, аналізуючи, як машина свої технічні функції виконує. Так повинно бути! У більшості підприємств немає відточеної карти. Приїжджає наш інженер з сівалкою Теггазеш. Агроном йому ставить завдання: потрібна така норма, така глибина й така розкладка. Сівалка робить кілька проходів, й замовники приймають роботу, риють усі рядки уздовж і впоперек, аналізують глибину, розкладку, порівнюють норму й лише тоді підписують акт. Що добре у холдингів - те, що у них усе це прописано. Що погано у холдингів - це прописане не виконується. Що добре у середніх господарств? Там мало що прописано, але все робиться. От якби алгоритм звідти взяти та й поширити... Інструкція операцій повинна бути, там є розподіл праці, є відповідальні за бізнес-процес.

На середніх підприємствах директор та спеціалісти роблять усе, відповідальність розмивається, але в підсумку вони роблять якісніше.

- Отже, це прописування операцій та необхідних дій, це навчання персоналу операціям та стажування, відточування у практиці, і далі - закріплення відповідальних та контроль...

- Так, але при купівлі техніки має бути присутнім не лише агроном та покупець. Повинен і тракторист бути. Це людина, яка буде працювати з цим постійно й може задати цінні запитання щодо майбутньої експлуатації. Щодо експлуатації сучасної техніки - повинна бути глибина підходу та вимог. На будь-якому підприємстві запитуємо: чого ви очікуєте від оранки чи від косарки? Більшість називають один-два критерії, хоча їх існує 5, а то й 10. Хоча головний критерій ґрунтообробітку - щоб на директорському позашляховику можна було б проїхати поле по діагоналі зі швидкістю 60 км/год. й щоб у цей час ніхто не вилетів із машини. Оранка повинна бути рівною. Люди кажуть, плуг - це машина для оранки, для перегортання ґрунту, різниці у плугах та методах оранки немає. Є різниця. Якщо будуть великі грудки, ґрунт сяде нерівномірно, й коли ви пройдете культиватором, ніби вирівняєте, але щільність ґрунту буде різною. Капілярна волога буде підходити до цих місць по-різному. Отже, і сходи будуть різними.

- Будь-яка нова машина, потрапляючи у господарство, потребує періоду адаптації та освоювання?

- Якщо ви навіть візьмете нову СЗ-шку, однаково слід якісно настроїти та перевірити, чи дає вона відповідний результат. Проте це проста машина, а якщо взяти машину з пневматикою, гідравлікою, комп’ютерним обладнанням, слід вивчати та тестувати її набагато серйозніше. Є велика різниця між сервісним техніком та сервісним інженером. Технік надійно й правильно закрутить гайку чи відремонтує вузол. Інженер глибоко розуміє основи опору матеріалів, фізику металу, розуміє, що коли в одному місці навантажити, в іншому це відгукнеться рамою, що лопнула. Проте слід складати, як в Америці, інструкції типу «у мікрохвильовій печі голову не сушити».

Я вважаю, ми повинні прагнути їхніх показників, але без того, щоб «отупляти» наш народ. Наш народ цілком здатний впоратися зі складною технікою. Якщо керівництво компаній буде навчати персонал, а потім приймати іспит по кожній машині, не потрібна буде постійна присутність на полі агронома чи інженера.