Не олією єдиною: чим може похвалитися вітчизняний агросектор

Останнім часом, значною мірою через економічні трансформації, агросектор перетворився в локомотив економіки України, забезпечуючи продовольчу безпеку та приносячи майже третину експортної виручки.

Україна завжди була потужним гравцем на ринку експорту сільгосппродукції. Зростання частки сільгосппродукції у загальному експорті країни наштовхує на думку, що Україна таки відродить колишню славу «житниці Європи», але лише у ширшому, радше, загальносвітовому географічному плані. Хоча слід зазначити, що це, окрім збільшення обсягів експорту продукції порівняно з 2010 р., пояснюється загальним зниженням обсягів експорту країни у грошовому вираженні, що певною мірою спричинено несприятливою кон’юнктурою на світових сировинних ринках.

Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), експортована аграрна продукція поділяється на чотири основні (доволі різні за обсягами) групи, це - «Живі тварини; продукти тваринного походження», «Продукти рослинного походження», «Жири та олії тваринного або рослинного походження» та «Готові харчові продукти». Товарну структуру експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції за 2010-2016 роки подано на рис. 1.

Рисунок 1. Товарна структура експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції, 2010-2016 рр., $ млн

Після зростання обсягів експорту аграрної продукції протягом 2010-2012 рр. (насамперед завдяки експорту груп «Продукти рослинного походження» та «Жири та олії тваринного або рослинного походження») відбулося певне його зниження. Варто зауважити, що обсяги всього українського експорту зазнали ще відчутніших змін (табл. 1).

Таблиця 1. Обсяги експорту, 2010-2016 рр., $ млн

Фото 1. Локомотив на основній колії. Журнал Зерно №10,2017

I. Живі тварини; продукти тваринного походження

Попри те, що 2010-го та 2016 років обсяги експорту майже однакові, частка групи в загальному експорті агропродукції зменшилася з 7,8 до 5,1%. Також відбулися зміни у частці позицій у групі. Якщо 2010 року вага позиції «02 м’ясо та їстівні субпродукти» становила 0,9%, то 2016-го вона збільшилася до 2,5% завдяки збільшенню обсягів м’яса птиці, а саме - курятини (у поголів’ї птиці вони становлять 98,4%). Натомість, позиція «04 молоко та молочні продукти, яйця птиці; натуральний мед» за період з 2010 р. зменшила свою частку з 6,5 до 2,2% у загальному експорті агропродукції. Інші позиції цієї групи становлять 0,1-0,2%. Певною мірою ситуація, що склалася на ринку продукції тваринництва, є своєрідним відлунням 1990-х рр., коли не лише агросектор, а й уся економіка зазнала нищівних перетворень і змушена була їх поборювати.

На сьогодні Україна виробляє не більше 55% обсягів м’яса (всіх видів) від рівня 1990 р. Виробництво м’яса птиці зросло на 64%, однак виробництво яловичини й телятини впало майже вп’ятеро, а свинини - скоротилося більш як удвічі. Таке нарощування виробництва м’яса птиці на тлі загального падіння виробництва в інших галузях тваринництва призвело до зміни видової структури виробництва м’яса в Україні. 1990 року частка м’яса птиці в загальному обсязі виробленого в Україні м’яса всіх видів становила 16%, 2016-го вона сягнула 50%. В обсязі експорту воно становить понад 75% (як у фізичному, так і в грошовому вираженні) м’яса та субпродуктів усіх видів. У табл. 2 подано обсяги виробництва та експорту м’яса птиці за 2010-2016 рр.

Таблиця 2. Обсяги виробництва та експорту м'яса птиці, 2010-2016 рр., тис.т

Фактично за сталого внутрішнього споживання відбулося збільшення виробництва трохи понад 20%, що призвело до більш як 7-разового зростання експорту. 2016 року було експортовано м’ясо птиці на $293 млн.

Виробництво молока і молокопродуктів - один із небагатьох напрямів агропромислового комплексу, який експортує основну масу у вигляді вже повністю готової продукції, залишаючи додану вартість у державі. Однак, попри навіть деяке збільшення фізичних обсягів експорту, впродовж останніх двох років спостерігається скорочення обсягів валютної виручки, що спричинене загальносвітовим зниженням цін.

Обсяги виробництва молока та експорту молока і молочної продукції протягом 2010-2016 рр. подано у табл. 3. Хоча фізичні обсяги експорту відносно незначні, слід враховувати, що на виробництво більшості молочних продуктів молока використовують у кількараз більше, ніж отримують кінцевого продукту Експортовані молоко і молочну продукцію можна поділити на шість груп згідно з УКТЗЕД, коди та назви товарів наведено у табл. 4.

Таблиця 3. Обсяги виробництва молока та експорту молока і молочної продукції у 2010-2016 рр., тис.т

Фото 2. Локомотив на основній колії. Журнал Зерно №10, 2017

Таблиця 4. Коди класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

За виробництвом курячих яєць у світі Україна посідає 5-те місце, із загальним обсягом понад 15 млрд штук (2016 р.), що становить трохи більше 1% обсягів світового виробництва (в останні три роки з окупацією Криму накреслилася тенденція до зниження обсягів).

Для курячих яєць, як і для іншої продукції тваринного походження, головним є внутрішній ринок, проте 2015-го та 2016 рр. на ньому спостерігається певне зниження.

Останнім часом обсяг експорту також має певну тенденцію до скорочення, так, 2016-го він становив 11% від обсягу виробництва (2014-го та 2015 рр.- 14%).

Купуючи на ринку або в магазині яйця, ми звикли, що рахунок іде на штуки (десятки, тисячі), але в низці випадків (наприклад, за зовнішньоторговельних операцій) використовують ваговий показник, виходячи із середньої ваги одного яйця 57,75 г.

2016 року Україна експортувала 54,2 тис. т яєць і яйце-продуктів (у перерахунку на яйця - 112 тис, т) на суму в $75,4 млн.

Експорт яєць курячих представлено двома товарними групами: «Яйця птиці в шкаралупі» та «Яйця птиці без шкаралупи». Хоча друга позиція за фізичними обсягами істотно менша (6,6% від загального обсягу експорту), але 2016 року вона дала 39,6% валютної виручки від експорту яєць та яйцепродуктів.

II. Продукти рослинного походження

Продукція рослинного походження є найвагомішою в експорті продукції агросектору України. На неї припадає 53% валютних надходжень від експорту продукції сільського господарства та переробки. Найбільшими позиціями є позиції «зернові культури» та «насіння і плоди олійних рослин», їхня частка у загальному обсязі становить 37,9% і 10% відповідно (2016 року коливання за роками - незначні).

Колись Україну недаремно називали «житницею Європи», адже 120 років тому саме експорт зернових (насамперед української пшениці та жита) дав можливість Сергію Вітте привести економіку й грошову систему імперії до золотого стандарту і створити золотий запас, що перевищував запаси Лондонського банку і Дойчебанку разом узяті.

Не варто забувати, що саме «зернова база» (якщо можна застосувати цей термін до XIX ст.) послужила важливим чинником у розвитку інфраструктури «малоросійських губерній». Саме на експорті пшениці, починаючи з першої половини XIX ст., і так аж до Великої війни (опісля її назвуть Першою світовою) піднявся Одеський порт і саме доходи з перепродажу пшениці сприяли розвитку міста, чимало мільйонних статків ґрунтувалося саме на зернових операціях.

А позаяк зерно слід було ще туди доставити, це дало поштовх до розвитку мережі залізниць (чумаки перевозили не ті обсяги).

Останніми роками на першому місці за вартістю експорту була кукурудза, але на сьогодні ситуація змінилася - місце лідера за обсягами експорту знову перейшло до пшениці, що було спричинене зміною світової кон’юнктури та збільшенням обсягів її експорту.

За результатами 2016 року, понад 99% експорту зернових припадає на три культури - пшеницю, ячмінь та кукурудзу (44,7%, 11 і 43,7% відповідно). Так само на них протягом останніх років припадає понад 96% виробництва зернових і зернобобових культур.

Традиційно головною олійною культурою в Україні є соняшник, але в експорт них позиціях він поступається ріпаку та сої. Якщо в обсягах виробництва олій них культур на нього припадає 71% від загалу, то в обсязі експорту менше 5% (експортується трохи більше 1% від виробленого) Обсяги виробництва основ них зернових культур протягом 2010-2016 рр. подано у табл. 5.

Таблиця 5. Обсяги виробництва основних зернових культур, 2010-2016 рр. тис.т

За обсягами експорту серед олійних культур безсумнівним лідером є соя - 64% (2016 р.), що становить ті самі 64% її виробництва.

На ріпак припадає 25,6% експорту насіння олійних: або 86% його виробництва. Певною мірою такий дисбаланс між обсягами виробництва та експорту для різних олійних пояснюєтся тим, що 1999 року (ріпак і соя тоді ще не набули нинішньої популярності; їх вирощували у кількараз менше, ріпак - у вісім, сою майже у сімдесят) галузь переорієнтувалася на експорт продукту переробки олії, а не насіння. Коли прийшла «мода» на ріпак і сою ставки експортного мита були істотно знижені.

III. Жири та олії тваринного або рослинного походження

Частка групи «Жири та олії тваринного або рослинного походження» у загальному обсязі експорту продукції аграрного сектору поступається лише продукції рослинного походження, на неї припадає чверть валютних надходжень. Попри назву, жири тваринного походження мають украй незначну вагу (табл. 6). На соняшникову, соєву та ріпакову олії припадає 98% обсягів експорту цієї групи. Звичайно, веде перед олія соняшникова - 93,5%. Завдяки введенню обмежень на експорт насіння олійних за останні 17 років Україна збільшила обсяги виробництва соняшникової олії у 8,5 раза, а експорт - у 27. Нині Україна є світовим лідером на цьому ринку, лише трохи не дотягуючи до 60% його обсягу. Дані щодо виробництва та експорту соняшникової олії протягом 1999-2016 рр. наведено у табл. 7.

Таблиця 6. Обсяги виробництва основних олійних культур у 2010-2016 рр. тис.т

Таблиця 7. Виробництво і експорт соняшникової олії

Україна виробляє як нерафіновану, так і рафіновану соняшникову олію, останню використовують здебільшого на внутрішньому ринку. Річ у тім, що більшість рафінованих олій отримано завдяки хімічної екстракції із застосуванням розчинників (бензинів із низькою температурою кипіння).

У загальному обсязі виробництва частка рафінованої соняшникової олії становить 16-18%. Натомість у загальному обсязі експорту частка сирої соняшникової олії становить близько 92-95%.

Нині в низці країн ЄС олії, які були отримані завдяки хімічної екстракції за допомогою розчинників, уже не використовують для виготовлення продукції, що реалізується на внутрішніх ринках, а експортуються в інші країни з менш жорсткими правилами.

Високий попит на соняшникову олію як на внутрішньому, так і на світовому ринку, а також стабільно високі врожаї соняшнику в Україні стимулювали впродовж останніх років істотне зростання (навіть випереджальними темпами) потужностей із переробки «квітки сонця». За останні півтора десятиліття виробничі потужності переробних підприємств (за різними оцінками) зросли у понад 3,5 раза і на сьогодні оцінюються на рівні близько 15 млн т насіння соняшнику на рік, що істотно більше, ніж збирається. За деякими оцінками, попри їхню теперішню неповну завантаженість, існує тенденція до їх зростання. Нелогічність цього пояснюється тим, що основні етапи отримання олій однакові для різних олійних. Технологічні відмінності (від соняшнику або ріпаку) отримання соєвої олії полягають лише в етапі обробки насіння перед пресуванням (відтисканням). У загальному обсязі виробництва рослинних олій на соняшникову припадає 91% (2016 р.), а останнім часом частка соєвої та ріпакової олій мали тенденції до збільшення. Останніми роками обсяги їх виробництва коливаються на рівні близько 4%, причому соєва перевищує цей показник, а ріпакова - трохи не дотягує. Частка соєвої олії у експорті групи становить 2,8%, а ріпакової - 1,7%

За останні 20 років світове споживання рослинних олій подвоїлося, а соняшникової - збільшилося на 34%, і попит на неї повсякчас зростає. Тож в України є всі перспективи наростити експорт олії.

Фото 3. Локомотив на основній колії. Журнал Зерно №10, 2017

IV. Готові харчові продукти

У загальному експорті сільськогосподарської та продовольчої продукції на групу «Готові харчові продукти» припадає 16%. Найвагомішими в ній є позиції «цукор і кондитерські вироби з цукру» - 2,3% від загалу, «залишки і відходи харчової промисловості» - 6,4% та «тютюн і промислові замінники тютюну» - 2,1%. За період з 1990 р. виробництво цукру в Україні впало у 4,5 раза і нині майже повністю зорієнтоване на внутрішній ринок. Останнім часом обсяги виробництва та експорту цукру радше нагадують «пилку» (табл. 8), хоча стрибки виробництва не такі значні. Все визначається спроможністю вийти на зовнішні ринки. Позиція «залишки і відходи харчової промисловості» цілком пов’язана з технологією виробництва, але створює додану вартість майже з нічого.

Таблиця 8. Обсяги виробництва та експорту цукру, 2010-2016 рр., тис.т

Фото 4. Локомотив на основній колії. Журнал Зерно №10, 2017

А от позиція «тютюн і промислові замінники тютюну» переважно забезпечується імпортованою сировиною, баланс експорт-імпорт за цією позицією від’ємний. Хоча ця група і використовує продукцію сільського господарства (часто імпортовану), має здебільшого доволі опосередковане відношення до агросектору. Проте у ній створюється значна додана вартість.

 

Костянтин Рєпін