Доброго здоров’я, дорогий читачу, а разом з тим міцних нервів і легкості у тілі та душевного польоту.

Весна - час почуттів, замилування квітучими вишневими садками, почуття радості від хліборобського свого фаху, звісно, кохання, але для нас, аграріїв, найважливішим є почуття гумору, бо без нього гаплик. Ну й інтелект, зрозуміло. Мудра людина навіть часник у борщ інтелектом давить.

Нинішня весна потребує інтелекту. Тому що вона нестандартна, і з снігом, і довго зима не полишала наші простори, і без сильних морозів. На кінець березня у деяких регіонах на полях лежало до 40 см снігу. А традиційно до кінця березня завершували сівбу ячменю. Ґрунт почав прогріватися пізніше, ніж зазвичай. Однак винятково себе показала озимина: статистика каже, що цьогоріч усе перезимувало найкраще за часи незалежності. Зимові втрати вимірюються десятими частками відсотків.

Утім, ризик того, що кукурудза надто нерозвиненою потрапить у першу хвилю посухи, доволі високий. Пізня посівна вимагає адекватності від аграрія. Треба відповідати новим умовам і вживати відповідних заходів. Недаремно кажуть, для розвитку сільського господарства у нас є чотири перепони - весна, літо, осінь та зима.

Аби виросло. Ніби технології освоєні, матеріали якісні. Техніка... Різна. Залежно від інтелекту. Один з наших редакторів розповідає: був в якомусь господарстві, так там власник каже, на біса я вкладатиму гроші у новий комбайн, зберу старим, а от вкладатиму лише в те, що збільшує врожайність. От що значить інтелект, свого нема, хоч штучний купуй. Вкласти у врожайність і 15% згубити при збиранні старим мотлохом. Це наше, вітчизняне ноу-хау. На перехресті у селі в новенький John Deere врізається «Бєларус», і монітор американського трактора пише: «Виявлено під’єднаний до системи новий пристрій. Встановити драйвер?».

Знову ж таки, керуючись специфічним інтелектом, посіяли вже мільйон гектарів соняшнику, а загалом планується 5,6. Воно якось і болить, що стільки вирощуємо не надто корисного для землі, але ж у нас і вибір невеликий, ми повинні нарощувати зусилля там, де ми конкурентні.

А у соняшниковій олії ми перші у світі. Ще й покупці грають нам на користь: Індія, захищаючи свого виробника пальмової олії, підвищила імпортні мита на її ввезення до 44% на сиру та до 54% на рафіновану. Це зробило вкрай привабливими ціни на соняшникову та соєву олію. Україна продала Індії від початку маркетингового року вже 1,75 млн т олії, і ціна в Одеському порту сягнула $774 за тонну. І соняшник підріс на 500 грн за місяць. Факторів, які зумовлюють високі ціни на врожай, більшає. Основними все ж таки залишаються погані погодні умови весни в Аргентині та Бразилії, США. Хоча в Південній півкулі це таки була осінь, але вона, як і весна, також входить до переліку перепон розвитку сільського господарства.

Перепона сільському господарству Аргентини -це як медом намазано для нашого сільського господарства. Така вже доля аграрних країн. Негаразди одної слугують шансом збагатіти для другої. Та й дещо споріднене з південноамериканськими країнами у нас є. Колись мене відверто здивувала мотивація поширення ноу-тіллу в Уругваї: виявляється, там люди буквально схиблені на провадженні часу з сім’єю, там культ такий, будь-якої нагоди - додому, до сім’ї, усі разом. Так зворушливо. Так от, ноу-тілл там поширився через те, що ця технологія звільняє людину від деяких операцій і не потребує постійної присутності на полі, а значить, вивільняється час для сім’ї. Ніхто не скаже, що ми, українці, не працьовиті - наші фахівці прекрасно працюють на будовах у Польщі та у заліссі, де живуть північні племена, пораються у фірмах у Канаді, чесно й ретельно трудяться у хатніх господарствах Іспанії, Італії, Португалії, творять дива у Силіконовій долині у США. А от в Україні якось у них не виходить. Тому, напевно, Україна цього року відпочиває 115 днів на рік. Це вихідні з державними та релігійними святами. Погодьтеся, так жирно відпочивати може тільки заможна країна, чим і пишаймося.

У деяких наших аграріїв запитай:

- То, кажуть, ви No-till освоюєте?

- Еге ж, але поки що тільки вимовляти вчимося.

Наш аграрій, навіть якщо працює з ноу-тілл, 115 днів точно не відпочиває. І лиш дивується, як можна у країні, де кожна копійка потрібна і проливається кров за незалежність, щемити й пресувати людей, які цю копійку для країни вирощують. А щемлять й вигадують щоновіші способи присікатися до землероба й намалювати йому якийсь штраф. От на дорозі з Васютинців до Вереміївки поліція почала зупиняти сільгосптехніку, що переїжджає з поля на поле.

Може порадять інший спосіб, як це зробити? Перенести її, прив’язавши повітряні кулі, над посадками? Чи розібрати по гвинтику, доправити на європіддонах коробки й потім на полі зібрати? Фантазію слід вмикати. Одного дядька з сівалкою зупинили поліцейські, а він їм одразу гука:

- Чого ви тут, телепні, товчетеся? Отам за горбком одного вашого задавили на дорозі, лежить...

Поліцейські бігом у машину й туди. А там козел лежить на дорозі, хтось переїхав.

- От трясця. Ти хоч номер трактора того гада запам’ятав?

Це феномен держави, що реформується. Приїжджають рейдери - поліції нема. Везеш сівалку – стій, поліція. І на дорогах гине в середньому один українець кожні дві години. Тисячі й тисячі на рік. Бо не тих пильнують.

У нас в Україні 490 районів. А в них райуправління. Вони щось дають аграрію? Мабуть, але я не чув. Що вони можуть дати, коли вони нічого не мають? Однак там і пожежні. І я не полізу у статистику, скільки народу гине на рік на пожежах, і як інспектори торсають людину за відсутність щита з пожежною лопатою, але при цьому дозволяють працювати торговим центрам, навіть нафтосховищам без вогнегасника. Є інспекція по воді, і я не полізу у статистику, щоб лякати, скільки людей потопає на водоймах України щороку. Багато. Отакий контроль.

І серед аграріїв трапляються люди, які на ток-шоу, коли запитують - «картопля, капуста, буряк, морква, «Лєксус» - викресліть зайве», - викреслюють «картопля, капуста, буряк, морква». Проте це ж після збирання врожаю, по жнивах. Тоді да. А зараз гаряча пора, найгарячіша. Той, хто вирощував повний борщовий набір, добре заробив минулого року. Заробляти треба й заробляти треба багато. Посівна цього року -вдвічі дорожча, ніж три роки тому. Хоча продукція не стала удвічі дорожчою. Держава не підтримує і не підтримає ніколи, з двох причин: перше - тому що це ми її підтримуємо.

Про другу ви знаєте, ми і є держава. І доведено це багатьма прикладами, коли аграрії будують дороги, ремонтують школи, навіть квітники розбивають, беручи на себе державні та громадські функції. А зараз потроху і питання захисту від грабіжників беруть на себе.

Знаєте, яка найдефіцитніша речовина в Україні? Адекватність. Кількість чиновників у нас неадекватна заробіткам держави і потребам держуправління. Якість неадекватна сучасним вимогам. Потребам країни та викликам майбутнього не відповідає освіта. Військовому часу не відповідає політика. Зарплатня судді неадекватна його маєтку. Апетити працівника неадекватні його кваліфікації та вартості його праці. Стосовно нашої справи - великий агрохолдинг фіксує відставання посівної на 14%, але не змінює планів по врожайності. Не додаючи азоту, просто - не змінює своїх намірів отримати своє. Ігноруючи примхи природи й вегетаційні цикли Ну от просто не згоден виростити менше.

І це дуже-дуже погано. Ми не винайшли технології прориву України. Ми добре знаємо технологію змітання отого жабуриння на поверхні нашого ставка. Однак після Майданів не створюємо робочих органів, які б здійснили чесну люстрацію, жорстку антикорупційну систему, не окреслили б крейдяним колом ефективні підприємства, аграрні компанії, фермерські господарства, як Хома Брут у церкві колись намалював навколо себе. Щоб не проникла нечиста сил й не встромила отруйні ікла свої у плоть.

Уявіть, оце сидите ви у конторі й дивитеся карт полів, аж тут входить отакий темний з лиця й сичить - я до вассс з дфсссс... То ви гукаєте секретарку:

- Жанетта! Жанееетта! Женька, зараза, бігом сюди, обведи оцього крейдяним колом!

Як зможе переступити, будемо далі балакати.

І Жанетта на карачках обводить відвідувача, а він стежить за її... рухами... корпусом...

Тьху, почуття гумору нас врятує, воно ж нас і занапастить.

Проте я не забув, я повернуся до свого чіткого плану. Нам треба фундаментально реформувати всі міністерства. Фундаментально - це значить розібрати до фундамента, а фундамент викопати А в цей котлован покласти нові принципи. Міністерства повинні служити розвитку галузей І в міністерстві повинен бути департамент адекватності. Що таке адекватність для міністерства? Всіх, хто забезпечує бюджетні надходження, валютну виручку, підтримувати всім, чим можливо. Забезпечувати баланс інтересів, як-от - виробник зерна хоче продати якнайдорожче, борошномельник хоче купити якнайдешевше.

В балансі виграють обидва. В міністерствах повинен існувати повноважний департамент прискорення дозвільних процедур та фізичного усунення безпідставних контролерів. І найголовніше: міністерство повинне намалювати картину розвитку на 50 років. Навіть дрібний фермер не буде надриватися на посівній, ретельно добираючи потрібний ад’ювант до фунгіцида, якщо не заробить бодай 30% плюсу за рік. Якщо підтримати цю динаміку, масштабувати на галузь, звісно, ввімкнувши інтелект, отримаємо дворазове зростання за три роки. А не те, що малюють у бюджетній резолюції - чи два, чи три відсотки на рік, тобто, дворазове зростання за півстоліття. І це виклик часу. Україна, одна з найзаможніших країн світу за кількістю вихідних днів, повинна зростати удвічі за три роки, а не за 50. Це не романтика і не фантастика. Це адекватність. Дайте будь-якому підприємцю-інтелектуалу мільйон доларів, - ну дурний же ж буде, якщо за два роки не зробить з нього два мільйони.

А чого бракує державі? Інтелекту? Чи совісті?

Оце так порскаємо, хихотимо, а хочеться плакати. Почитавши, що, виявляється, Україна має біля Сайгона у В’єтнамі порт. Не весь порт, 38% його належить Чорноморському пароплавству. Тепер поміркуємо, які там транспортні шляхи і можливості для транзиту. Хоча ні, не будемо засирати мізки, це справа держави - міркувати. Ми просто дивимося на новини: про цей порт згадали, що він у нас є, повернули його у власність України і вже отримали дивіденди від нього. 200 тисяч доларів за чотири роки. І тут варто заплакати голосно-голосно. Цих грошей вистачило б на добрячий трактор чи позашляховик, але не на «Рейндж Ровер», той дорожчий. Пробую розібратися: це справді порт? Порт, найбільший у В’єтнамі. А за прибутком виглядає як кладка для прання праником. Такий з держави бізнесмен.

Реформування застарілих структур - це також вимога адекватності. Біда в тому, що у нас в структурах роблять косметичні ремонти, а треба виймати фундаментні блоки. Тоді буде діло, а так - ні. Плани теж повинні бути адекватними, а не папірцями для звіту перед вище сидячими. Дороги мають бути людськими. Працівники фіскальної служби не повинні за вагою перевищувати 75 кг при зрості 175 см. Депутатів у ВР має бути втричі менше. Якого дива їх там набігло майже за кількістю районів? У нас що, немає обласних рад, міських, районних? Територіальних громад? Ну нехай усі місцеві депутати сукупно відряджають до ВР двох-трьох від області. І досить.

От скажете, забув про посівну й поліз у політику. Та я політику терпіти не можу. Проте, на жаль, вона визначає наше життя. І чи прийдуть до вас рейдери, чи зупинять з сівалкою вас поліцаї, чи сяде вам на шию, переступивши через Жанетту, перевірка з податкової, чи задовбають вас фітоконтролі, інспекції, комісії, залежить від політики. Який ад’ювант до них застосувати? Є група ад’ювантів-піногасників, для бакових сумішей. Може спрацювати. Є під-кислювачі, які знижують рН розчину, коли використовуєте тверду воду. Є буферизуючі агенти, які знижують випадіння в осад елементів добрив у розчині. Є навіть ретраданти знесення робочої речовини. Поверхнево-активні речовини... Однак ці специфічні, тут вже слід дивитися по культурі, чи є у ваших кровопивців культура й чи справді вони вимагають усунути реальні порушення або просто встромляють вам пальці у лещата, займаючись банальним рекетирством. Словом, питання адекватності. Бо в житті всяке буває. Хто не припускається помилок, ніколи не зробить нічого путнього, тому що не матиме ані досвіду, ані освіти. Наш шлях удач і помилок всіяно граблями, й оминати їх - вдається через раз.

Ну й наостанку анекдот про адекватність. Фермер після врожаю купив у салоні «мерс» і був збентежений, що машина ніби мала нормальну ціну, а купа різних опцій та додатків збільшила її шалено. Однак згодом власник салону, який теж вирішив вкласти гроші в агробізнес, прийшов купувати у нього корову. І фермер намалював йому рахунок: 1 корова базової комплектації -$2400; комбіноване пофарбування (чорне з білим) - $150; оздоблення шкірою - $100; бак для молока - $50; 4 молочних дійки по $12,5 за штуку; 2 ніздрі з вбудованим сигналом - $135; напівавтоматична мухобійка - $30; система зниження токсичності вихлопних газів - $60; всепогодні та вседорожні копита по $20 за штуку; двоконтурна тормозна система (ноги передні й задні) - $400; блакитні очі - $150; система використання будь-якого живлення - $1250.

Адекватність - це не лише відповідність, око за око. Це мистецтво ставитися до швидкоплинних проблем та божевілля світу з позицій вічності та гуманізму нашого фаху. Світ може божеволіти, а нам треба вирощувати пшеницю. Сволота згине, а ми стоятимемо край свого поля й будемо кричати на тракториста, щоб не клював носом.

Бережімо ресурси, нерви, сили, серце.

Особливо бережіть серце.

Нам знадобляться після посівної чималі потуги, щоб повиймати фундаментні блоки застарілих, неадекватних часові споруд.

 

Ваш головний редактор