Наприкінці січня в Києві на запрошення компанії «АГРОТЕРРА» побувало кілька фахівців від провідних американських компаній, які поділилися з українськими аграріями найсучаснішими новинками й підходами у мінеральному живленні кукурудзи. Реально найсвіжішими й найсучаснішими! Присутні в залі вітчизняні кукурудзоводи, зважаючи на різницю в атмосферних опадах штатів, що наводилися у презентаціях, і нашими середньо-статистичними, звично іронізували щодо застосування таких новацій на своїх полях. Однак кукурудзяний рекордсмен Девід Хула свій світовий рекорд у 34 т/га здійснив, спираючись саме на них. І оскільки наше видання – не лише практичний посібник, а й світоглядний журнал, ми не могли відкинути можливість донести до широкого загалу ці новації. Отож, наш співрозмовник Джон Ларкін, провідний фахівець 360 YIELD Center (США).

Фото 1. Джон ЛаркінДжон Ларкін

– У США люблять кукурудзу. Ми не вирощуємо таку кількість культур, як здебільшого українці, тому й у нас все просто: кукурудза – соя, кукурудза – соя, кукурудза – соя.

Якщо відверто, ми й сою вирощуємо лише тому, що не можемо ж увесь час, рік за роком, вирощувати одну кукурудзу (Джон сміється). Проте ми пишаємося тим, що стільки часу, фінансів та інших ресурсів уклали в цю культуру і майже досконально її вивчили. Це наша базова культура, і чим більше її виростимо, тим більше матимемо переваг. Однак останнім часом прибутки на цій культурі зменшилися, і ми все більше стали звертати увагу й на сою. Наше найперше завдання – вирощувати більше за менших витрат. Саме задля цього й була створена компанія 360 YIELD Center. У нашому Кукурудзяному поясі дуже сприятливі умови для вирощування кукурудзи й сої, однак про такі землі, як у вас, нашим фермерам лишається тільки мріяти. Засновник нашої компанії Грег Саудер є також засновником і компанії Precision Planting, однієї з найтехнологічніших компаній світу. Ми з Грегом працюємо разом уже майже 20 років, два з них -я працював у Precision Planting, аби адаптувати наші технології. І ми продовжуємо ставити запитання: «А що ще можна зробити задля підвищення продуктивності кукурудзи?» Нині типові показники врожайності кукурудзи в штатах США коливаються від 9,4 до 15,5 та 21,5 т/га. 2015 року наш співвітчизник встановив світовий рекорд -33 т/га. П’ять років тому ця людина взагалі не займалася землеробством, у нього підхід був не академічний, він не став робити так, як робили його діди і прадіди. Торік його випередив Девід Хула (34 т/га) із Чарльз-Сіті, штат Вір-джинія. Він не вперше уже встановлює рекорд, але при цьому цікаво, що цей штат, як і той, де було зафіксовано попередній рекорд, не є традиційним регіоном вирощування кукурудзи.

Таблиця 1. Ключові чинники врожайності кукурудзи

– Якщо ви розгадали майже всі таємниці врожайності кукурудзи, то що найголовніше серед важелів, які піднімають цю врожайність? Удобрення?

– У нас в середньому вирощують по 16-19 т/га, а Девід Хула показав, який ще є потенціал. Безумовно, ми ретельно вивчаємо чинники, які найбільше впливають на врожайність. При цьому важливим є розподіл їх на ті, які можемо контролювати, й на ті, які контролювати нам не під силу. Згідно з аналізом одного з наших університетів  – найбільший вплив (25-27%) становить те, на що ми не маємо жодного впливу – погода, далі за важливістю йде забезпечення азотом, селекція – теж важливий чинник, решта факторів мають набагато менший вплив. Звісно, що ніяким із них усе одно не можна нехтувати, адже за неналежного виконання, скажімо, абияк виконаного обробітку ґрунту його 6%-вий вплив зросте у 10 разів. Отож, знаючи цю градацію, маємо особливу увагу звертати на свої види діяльності, які формують наш успіх, адже отриманий результат буде сумою всіх наших рішень, їх впливу.

Ось тут у мене є фото, яке яскраво демонструє різницю щодо виповненості качанів – це відповідальність за ваші рішення, прийняті при вирощуванні: наскільки вдало обрано гібрид, застосовано правильну густоту посіву, відповідні гербіциди тощо. Так ось, без азоту врожаю не буде. Ми свідомі того, що годуємо не саму кукурудзу, а мобілізуємо задля цього мікроорганізми. Ними переробляється внесена пожива і саме вони подають підготовлені поживні речовини рослинам. Оскільки зі своїм ростом кукурудза відчуває дедалі сильніше азотне голодування, надзвичайно важливим є місце й час внесення азоту. У США існує практика – давати максимальну частину поживних речовин до того, як кукурудза висіяна.

Фото 2. Кожен качан здатен розповісти про свої стресиКожен качан здатен розповісти про свої стреси

Фото 3. Sidedress - популярна технологія в СШАSidedress – популярна технологія в США

Раніше азот вносили до сівби після сильного дощу. Водночас ми знаємо, що 75% азоту використовується в період V10 і далі. Отже, ми внесли азот і тихо молимося про те, щоб до того періоду, коли азот знадобиться рослині, він ще був там. Однак ви ж знаєте, що азот у ґрунті дуже рухомий: вивітрюється, промивається. Ми сподіваємося, що він спрямується до коренів, але ж він може промитися й набагато нижче зони коренів, правда ж? Відтак нам дуже важливо внести хай і невелику, але достатню кількість азоту в потрібне місце, де мікроорганізми й корені можуть його поглинути.

У нас, як і в Україні, теж ґрунти іноді однакові, а інколи мають багато відмінностей, і тому азот у них має різну рухомість, подекуди його запаси витрачаються дуже швидко. Зазвичай в США азот вносять у листопаді-грудні, навіть не задумуючись, яким буде сезон за температурою й вологістю надалі. А роки ж різні: 2012-го була рекордна посуха, 2015-го, навпаки, йшли сильні дощі (за один дощ випало 100 мм опадів!), потім була посуха, ґрунти ущільнилися, 2016-го, щоправда, умови були чи не ідеальними. Наприклад, ми вносимо безводний аміак (або іншу форму) за сухих умов, сподіваючись на весняні дощі.

Графік опадів у США (опади в дюймах. 30 дюймів х 25,4 мм=762 мм)

У травні кукурудза проклюнулася, але сильні дощі промили азот вглиб горизонту: 25 мм опадів зсунуть азот глибше на 15,2 см. Якщо погода лишається сухою -азоту достатньо, але він недоступний. Тобто за обох сценаріїв витратили кошти, але проблему забезпечення азотом не вирішили. Ми провели дослідження, поле розділили на 5 смуг, де по-різному вносився азот: одноразове внесення,вся норма 224 кг/га – до сівби, дробнеудва внесення (75% восени,решта – після сходів), дробне у три етапи внесення і за різної пропорції.

Загальна кількість азоту вносилася однакова, різниця лише в часі внесення. Найнижча врожайність була у варіанті одноразового внесення, з кількістю підживлень урожайність зростала. Це підтвердило важливість не збільшувати кількість азоту, а вносити його в потрібний час. Звичайно, йдеться про рідку форму добрив.

У США дуже поширена технологія внесення азоту в міжряддя, так званий Бісіесігезз, коли по центру міжряддя нарізується щілина й туди вносяться добрива. Університет штату Іллінойс провів дослідження руху азоту після внесення його різними способами: у міжрядну щілину (тобто з обох боків рядка рослин) і в рядок – під стебло. Порівнювали врожайність і за спеціальною методологією досліджували вміст азоту в усіх частинах рослини. Відповідь однозначна – врожайність була на 0,4 т/га більшою, коли добриво вносилося ближче, а не посеред міжряддя. Те саме було і з рухом азоту. Дві третини поживи рослина отримує з ґрунту в радіусі 18-20 см навколо стебла.

Порівняльні дослідження внесення азоту

Тому важливо розрахувати внесення азоту так, щоб він потрапив туди, куди слід, і в такій формі, аби його могли відразу повноцінно засвоїти й коренева система рослин, і мікроорганізми. Подібні удосконалення та пристосування для цільового внесення азоту (й не лише його) в рідкій формі просто у прикореневу зону й пропонує наша компанія, зокрема систему Y-Drop. Усе просто – із секції штанги самохідного обприскувача донизу опускаються по два шланги,які весь час системою утримуються внизу на одному рівні щільно до стебел рослин. Не зважаючи на швидкість руху агрегату. Це непросто – водночас вести їх рівно по рядках і на однаковій висоті. Однак маємо рішення – внизу є датчик, який передає в систему рівень висоти, котрий останньою автоматично корегується. Вноситься, наприклад, КАС 32% із 10% сіркою. Рідина чітко потрапляє у прикореневий ґрунт, оскільки контакт із листям виключено, ризику опіків немає. Форсунки регулюють кількість добрив. Таке додаткове внесення азоту для підживлення в «пізньому сезоні» дає фермеру змогу внести мінімальну кількість діючої речовини для максимального розкриття потенціалу. Загалом тепер у нього з’явилося набагато ширше вікно для внесення добрив -від V6 до V12, коли рослина вже по коліна. Зміщення ж внесення азоту ближче до основи кореневої системи підвищує ефективність його дії (приблизно на 300 кг/га). Завдяки використанню такого спеціалізованого обладнання можна вносити азот у радіусі від 5 до 8 см від основи стебла, що забезпечує 80% кореневої системи рослин практично напряму доступним азотом. А ефект «лійки» кукурудзяного листя опісля підштовхуватиме азот до кореневої системи для швидкого поглинання навіть за помірних опадів чи роси.

Фото 4. Волога біля стебла - ефект лійки кукурудзи

Волога біля стебла – ефект “лійки” кукурудзи

Фото 5. Волога біля стебла - ефект лійки кукурудзи

 

– Це те, про що говорив Девід Хула: більшу вологість у рядках, ніж у міжряддях…

– Так. У здатності вбирати вологу з атмосфери кукурудза не є феноменом, це роблять усі рослини, ранкові роси в США такі самі, як і в Україні. А от ефект «лійки» в кукурудзи – це справді цікаво. На нашому відео прекрасно зафіксовано, як по-різному наповнювалися збірні ємності біля стебла і в міжрядді кукурудзи під час дощу – вологи під стеблом збиралося у 8 разів більше! Кукурудза сама збирає для себе вологу! Тому в добрив,які потрапляють у цю зону, завжди більше шансів бути ефективно використаними.

– Й американські фермери, окрім Девіда Хули, теж використовують систему Y-Drop?

– Ми провели широкий експеримент із тестування ефективності цієї системи серед фермерів з п’яти різних штатів. Звісно, не у всіх показники зрівнялися з рекордом Девіда (на те він і рекорд! ), однак результат був однаковісінький – урожайність у всіх збільшилася. У США зрозуміли, що азот краще вносити в кілька прийомів. Відтак старі системи внесення добрив повсюдно змінюють на нові. Щоправда, далеко не всі американські фермери мають власні обприскувачі, тому їх винаймають, дообладнавши системою Y-Drop.

Фото 6. Джон Ларкін допитливостю українських фермерів задоволенийДжон Ларкін допитливостю українських фермерів задоволений

– Розумієте, Джоне, нашому фермеру це звичайно цікаво. Однак він бачить, що й без цієї системи ви отримуєте по 13-15 т/га кукурудзи. І зверху цього ще 0,4 т/га для нього – вже не диво…

– Рано чи пізно ви теж перейдете ці рубежі врожайності, рано чи пізно для вас теж буде вартим уваги кожен додатковий центнер урожаю. На великих площах це значні цифри. І значні гроші.

Й у нас є кілька інших спеціальних пристроїв, які додатково зберігають чи збільшують урожай на нові 2-3 тонни на гектарі. Все завжди складається із немовби дрібниць. Проте саме ці дрібниці іноді взагалі можуть зіграти ключову роль. Інша наша система – Under Cover – збільшує врожай ще до 2,3 т/га. Якщо Y-Drop призначена для годування рослин, то Under Cover – для підтримування їх здоров’я. Нашим посівам, наприклад, дошкуляє гель-мінтоспоріоз, їх слід обприскувати. Обробка з літака виглядає красиво, однак це дорого й головне – не якісно. Навіть звичайними форсунками висококліренсного обприскувача вам це якісно зробити не вдасться. Наша система дає змогу потрапити робочому розчину на нижній бік листя. Тепер за один прохід фермер вносить азот і обробляє кукурудзу фунгіцидами. Отож, додайте й ці 2-3 т/га. Ще одна наша унікальна розробка,котрої немає в жодного конкурента, Safery N Placement Value – дає можливість ефективніше вносити стартовий азот під час сівби. Сенсор, котрий точно бачить, де падає насінина, передає сигнал помпі й та миттєво вистрілює трубопроводом туди добриво. Оскільки тут воно буде використано на всі 100%, затрати на стартові добрива зменшуються удвічі. Працює лише з Precision Planting. Невдовзі буде адаптована до системи John Deere. Революційна штука, загалом. Після проходження дисків щілину замульчовує звичайнісінький металевий ланцюжок.

Фото 7. Under Cover в работі. Однак для фото штанга піднята вгоруUnder Cover в работі. Однак для фото штанга піднята вгору

До речі, такі ланцюжки в нас використовуються дуже масово. Адже при посусі така щілина здатна відкриватися і тоді до насінини є доступ сонячного проміння. Пристрій на роботу висівного апарату та її якість абсолютно не впливає. При «зустрічі» з каменем чи іншою перешкодою вся висівна секція не піднімається, тобто точність сівби зберігається.

Цікаві удосконалення ми пропонуємо й для уникнення втрат при збиранні врожаю. Словом, дрібниць при вирощуванні навіть такої високоврожайної культури, як кукурудза – не буває.

– Світові рекорди, як правило, досягаються з гібридами ГМО…

– У США рівень використання ГМО реально дуже високий – що кукурудзи, що сої. Однак на нашій фермі вже другий рік поспіль за врожайністю й рентабельністю лідирують гібриди кукурудзи якраз не-ГМО.

І ми все частіше їх використовуємо. Через звичайну рентабельність. Навіть за меншої на 25% урожайності економіка вирощування культур не-ГМО краща. Проте у нас урожай їх не менший. До того ж є премія за врожай від культур не-ГМО. Та й ГМ-насіння дорожче. Загалом же у вирощуванні цих культур абсолютно різні рівні управління процесами. У вирощуванні культур не-ГМО просто посіяти кукурудзу й поїхати до Діснейленду не вийде… (Джон знову сміється.)

– І все ж, Джоне, у нас, як у Вірджинії, не випадає стільки опадів. Щоб ви порадили за наявності, скажімо, всього 400 мм?  Теоретично давати поради складно. Все ж у вас умови ще далеко не південноафриканські. Хоча ми й там успішно експериментуємо. Менеджмент вологи стає на перше місце. Менша густота посівів, скажімо, для кукурудзи не більше 80-90 тис./га, використовувати низькорослі гібриди, з іншим габітусом, більш розкидисті, що створює більшу затіненість. Та ваші фермери, наскільки мені відомо, й самі добре на цьому розуміються. Це відчувалося по їх допитливості, рівню запитань. Та й хорошу практику я тут теж почув, ви йдете правильним шляхом. Однак наголошу, Tining and Plament – саме ці два слова коротко характеризують теорію правильного розміщення поживних речовин: давати, коли вони потрібні, й розміщувати там, де їх можна взяти. Це саме те, що має істотно змінити уявлення про мінеральне живлення рослин.

Коментар Девід Хула

Ігор Самойленко