Вітаю вас, рідний мій читачу, обнімаю, але бачу, що, поки вас обнімаю, ви щосили видираєтеся кудись бігти - да, посівна. Нарешті. Бігом, бігом. У грязь посіять, йой буде файно. До речі, гарне слово, наше старе галицьке - файно, нині цілком може прокотити як англіцизм. Надто вже дисонує «бекстейдж» нового покоління з нашим «обабіч». А тут співпадаємо, починаємо говорити однією мовою: How are you? Айм файно. Вибачте. Мені, читачу, бракує зустрічей з вами. Раз на місяць - надто рідко, нагромаджуєть­ся стільки всього, от і плутаються думки від посіву в мокре до спільної мови поколінь. Спробую структурувати свої меседжі до вас. Найкраще запам’ятовуються афоризми, кри­латі фрази. Тоже таким шляхом і підемо. А що? У нас крилаті агрономи, крилаті сівалки й трактори, крилаті стратегії, то нехай і фрази будуть крилатими.

Коли в сусіда неврожай, то ще не знак, що у тебе буде п’ять тонн сої

Так, неабияк поколошкало виробників зерна в обох Америках. Нищівна посуха в Аргентині після посіву, з екстремальними температурами; вбивчі зливи у Бразилії під час збирання - посіву (є ж такі краї, де посів після жнив - норма життя); надмірні морози, а потім урагани в США. Відтак головна житниця, сойниця та кукурузниця світу підупала. Проте це майже гарантовано означає, що ціни на зернові будуть добрі, і зовсім не означає, що у нас не буде погодних негараздів. Надто вже сильно ковбасить клімат на земній кулі. Найбільш пошире­ні у нас явища - посуха у травні-червні, посуха у серпні-вересні, зливи й холодне літо на Заході, град та урагани можуть супроводжувати нас так само, як американців. Я не думаю, що хтось із вас налаштований на легкий і приємний сезон вирощування, але все ж таки варто подумати про запасні варіанти. Наука не спить, і вже є в арсеналах насіннєвих компа­ній варіанти для пізнього пересіву, якби що. Є й інші страхові можливості. Як-от страху­вання кінець-кінцем. Одне слово, американські кліматичні катаклізми нічого доброго нам не віщують. Будь готовим до найгіршого, а удачу й добро сприймай як Божу милість.

Сієш сім років у мокре - після тебе сімсот років сіятимуть у сухе

Тепер оце про те, куди ви біжите. Сіяти. Поки мокро. Я вас, звісно, не зупиню, так ви страш­но квапитеся, але замислитися порекомендую. Я вже розповідав не раз, що у Великобрита­нії мені просто впало в око, як місцеві фермери дбають про ущільнення ґрунту. Аж тру­сяться, це у них просто пунктик якийсь. Величезні трактори, всі на спарених колесах. Зайвий раз на поле ногою не ступи, не те що зайти трактором, боронь Боже. Мудру думку сказав мені Вадим Андрущак, директор Pöttinger: якщо взяти губку для миття посуду, зібга­ти й змастити клеєм, вона назавжди втратить свою здатність набирати вологу. Структура ґрунту - ось величезний ресурс, який може дати потенціал врожаїв у майбутньому і тепер. Аерація, здатність пропускати вологу, вільно розвиватися кореневій системі в умовах наших важких ґрунтів - це гігантська енергія, яка може перетворитися в тонни додаткового зерна. Однак, щоб задіяти цю енергію, потрібні роки праці й система дій. Відкинути еконо­мію на техніці, продумати логістику до дрібниць, здійснити численні операції, запровадити причепи на гусеничному ходу. Проте воно того варте. Тому що добре структуровані сіль­госпугіддя будуть коштувати набагато дорожче від ущільнених, будуть набагато родючіши­ми; це потенціал, який перейде наступним поколінням. І навпаки, дотримуючись сівозміни, навіть і систем органічного землеробства, можна занапастити землю на багато століть наперед. Найбільш вдалий спосіб - кинутися сіяти по мокрому. Другий спосіб - вчинити на посівній штурмові дії, бійку за майбутній урожай, толокнечу та транспортний хаос. Ну і ще багато способів, які складають звичну практику господарювання і яку слід ревізувати та відмовлятися від неї.

Не сподівайся на чіткі інструкції Бога

Ви помітили, читачу, що світ змінився, і не за покоління, а за останні кілька років? Карколом­ні смартфони, можливість будь-якої хвилини гайнути у справах до Німеччини чи Італії, а особливо термінові справи - на Карибах, всемогутні машини, безпілотні трактори, проекти Ілона Маска, Інтернет everywere і вай-фай там же, кількість сайтів, яка вдвічі перевищує кіль­кість жителів планети, - все це зчинилося в останнє десятиліття. Чого ж дивуватися, що у нас такий срач в політиці, економіці й суспільстві. Візьміть хоч наше інформполе: «Імперія- Агро» намагається домовитися з ТАСкомбанком, щоб не зірвати посівну тисячам агрокомпаній. Взяли 300 мільйонів гривень й намагаються відтермінувати. Триває битва за скасуван­ня соєвих поправок з НДВ. Повний рейвах у питаннях оподаткування сільгоспвиробників, дотацій з бюджету, регулюванні завезення пестицидів, зокрема, для досліджень та випробу­вань, і так далі. Мітинги за повалення влади йдуть один за одним. Конструктивних ідей немає, хто і як міг би керувати країною краще, є лише вимога - поміняти «ши-ло-на-ми-ло, ши-ло-на-ми-ло!» У Раді повистромляли голови відверті вороги України, які вже не ховають своєї позиції зрадників, гавкають з телеканалів. Може, й на краще, легко буде по головах пройтися дискатором. Племена на півночі дуріють, зчинили мерзенну хімічну атаку у Сол­сбері з незрозумілою метою; ймовірно, для нагнітання міжнародної напруженості та огоро­дження себе  від світу залізною стіною, зведеною руками ображеного світу. А коли весь світ ненавидить, легко пояснити, чому немає грошей та свободи власним племенам. Однак поки що світ наблизився до великої війни. Паралельно й Україна втрачає світову підтримку через слабку боротьбу з корупцією та популізм - від нас знову вимагають підняти ціну на газ для населення. Та воно й не проблема загалом, варто лише активніше взятися за енергозбере­ження та альтернативну енергетику. От у кількох словах картина світу. Світ котиться. Поки котиться трактор, поки котиться за ним сівалка і поки катки прикатують насіння, світ котиться у прірву. Втішає лише те, що він котиться туди багато тисяч років. І досі тримається.

Точніше, завжди є люди, які тримають світ на своїх плечах. Можливо, я відношу себе до їхнього числа, але не писатиму тут. Потішила мене фраза одного політичного експерта, який написав: «один депутат, імені якого я тут не назву, хоча це був Сергій Власенко...» Так от, є люди, на плечах яких лежить цей світ і молиться, щоб це плече витримало. Це ваше плече, читачу. Це ви. Це як стара пісня під гітару, «Атланти» - «Один із них ослабне, і небеса впадуть». Ви можете так не думати, ви можете так не відчувати, ви можете вважати, що ви звичайний хлібороб, якого може давити будь-хто, як-от структура, імені якої я тут не назву, хоч це був Геокадастр, і вимагати 300 доларів хабара за гектар за продовження оренди земель Держрезерву, але - світ вважає вас інакшим. Він вважає вас лицарем найгуманнішої у світі професії. Він відчуває міць вашого плеча. Нема без вас світу, й України нема. Keep calm and carry on, казали англійці, коли почалася війна: зберігайте спокій і продовжуйте. Якщо ми вже вчимося у них зберігати структуру ґрунтів, то слід вчитися й незламності у реалізації нашої ідеї.

З-поміж численних дороговказів вибирай той, який обере твоє серце

Нема на світі часу, кращого від посівної. То з тих парадоксальних явищ, коли весь захека­ний, коли все бісить, усе розвалюється, всі підводять, спати нема коли, їсти теж, уже не кажучи про горілку та молодицю, ну нема життя місяць, а потім розумієш, що саме цей місяць був найщасливішим. Що ти не бачив у житті своєму такого синього неба, повного птахів і кришталю повітря та вітерця, що ти ніколи не відчував, як пахне нива, що прокида­ється, - цього року так особливо, так пронизливо. Що ти ніколи не їв такого смачного борщу на свіжому повітрі, як той, що підвезли механізаторам. Ти ніколи не відчував цієї млосної втоми на вечір і ніколи так не любив свою справу і своє життя, як тепер. Це відчу­ваєш ти і відчуває твоє серце, яке говорить тобі, як ти вчасно народився і зміцнів, як ти потрібен цій країні, її небу і її землі. Думки у тебе зараз про інше, про солярку, насіння, гроші і про те, як у тебе в компанії час від часу з’являються представники найпотужнішої у світі організації. Не знаєте цей жарт? Найпотужніша у світі організація - дебіли, у них всюди свої люди. Та нехай.

Посівна - це справжній показник весни, весни світу. Адже березень минув у снігах, і кален­дар збрехав про весну. Полізли деякі квітки і теж помилилися, потім ще вдарив мороз і завалило кригою. А от посівна - це справжня ознака. Весна.

Хоча, кажуть, весни не буде.

Скасовується.

Рухаємося за скороченим графіком, зима - й одразу літо. Зберігаємо спокій і продовжуємо. Один мудрий китаєць, імені якого я не називатиму, хоча це був Конфуцій, сказав: оберіть собі справу до душі, і вам не треба буде працювати ні дня у своєму житті. Однак, заперечите ви неназваному китайцю, як бути щасливим, коли твоя справа пов’язана з необхідністю покладатися на фаховість великої кількості людей у полях, офісах, при техніці, а серед них трапляються члени найпотужнішої організації світу? Назву ім’я одного француза, Антуан Сент-Екзюпері, який сказав: якщо ти хочеш збудувати корабель, не слід скликати людей, планувати, розподіляти роботу, діставати інструменти. Треба захопити людей прагненням нескінченного моря. Тоді вони самі збудують кораблі.

Нехай у вас вряди-годи виникає відчуття, що все, про що ми говоримо з вами, - це роман­тичні абстракції, в той час, коли треба сіятися, то це не так. Ми говоримо про те, як сіятися. Слухайте свого серця, чому і навіщо ви це робите. А потім робіть крок у поле.

Плекай свою мрію і не забувай, що вдома діти мріють про вечерю

Ні, це я не про стосунки «Імперії-Агро» з банками. Це я про вихід з гектара. Ми не можемо впливати на світові ціни або можемо на них впливати деструктивом: наприклад, якщо в Україні нічого не вродить, світові ціни полізуть вгору, але українцям не буде зиску, якщо не вродить. Ми не можемо впливати на клімат, хоча можемо, - я вже сотий раз тлумачу, що на державному рівні, в рамках національної програми, треба насадити лісів та накопати озер, поки що мене не слухають. Ми не можемо вплинути на людський фактор, хоча можемо, але повільно. В підсумку ми можемо виростити на гектарі 10 тонн кукурудзи, витративши по тисячі доларів і продавши кукурудзу по 145. Мінус те, мінус це - вийде сто доларів з гектара заробітку. Не буду вас тягнути за піджак (чи спідницю, якщо ви читачка) й спонукати зайня­тися тваринництвом. Не буду змушувати вас зайнятися переробкою. Я вже вам про це гово­рив, ви самі прийдете до цих думок. Мені тут імпонує галицька стратегія. Якнайкраще її демонстрував мені Леонід Цвик, 12 тисяч гектарів на Тернопільщині. Він брав землю, водно­час створюючи макаронні, круп’яні підприємства, й майже не продає ніякого зерна. Тільки готову продукцію. Гаразд, ну немає у вас макаронної фабрики і вирощуєте ви соняшник, ріпак, сою і ячмінь, а з них макарони несмачні. Ну не любите ви свиней, порося вас у дитин­стві покусало лише за те, що два рази в нього каменюкою влучили. То що вам робити?

Я весь час думаю про хобі. Яке неминуче в агрокомпанії. Хтось квіти вирощує, хтось садки, як от аграрій, прізвища якого я тут не наводитиму, хоча прізвище його Тимоха. Ну співає душа у людини, коли все воно цвіте, і я його розумію.

То заведіть собі маленьке хобі. На 5 гектарів. Гектар трюфелів може дати 270 тисяч євро. А чого, хай ростуть грибочки, у дубовім чи горіховому гайку. А є ще такеее... Ви прочитаєте в цьому номері, дурна забавка. Ну просто марнотратство часу. Однак. Гектар дає 60 мільйонів доларів. Варто поколупатися в носі. Ну не хочете самі - когось у спідниці запаліть ідеєю. Проте малесеньке хобі на кілька мільйонів доларів - слушна річ у господарстві. Не забувай­те, рентабельність вирощування кукурудзи стрімко падає. А вдома діти, які хочуть їсти, хочуть айфон і до школи щоб зібрали... До Англії...

Подумайте про хобі. Якщо вас не прогодує робота, то хобі забезпечить вам переїдання.

Ну, здрастуй, весна, здрастуй, посівна. Надворі сонце, ясний світ і Великдень.

Дзвони храмів і світанок душі.

Читачу, ми щасливі люди, хоч би там що.

Нам ще доводиться воювати за своє щастя, але ж ми переможемо.

Ми вільні і могутні. В нас не залишилося рабського й темного, ми ті, хто на плечах тримає світ.

Христос Воскрес.

Обнімаю вас, читачу, обміняймося крашанками вже у полі.

 

Ваш головний редактор