Чи можна зупинити «тиху кризу планети»?

П’ятнадцять років тому учасники Міжнародного конгресу ґрунтознавців, що проходив у місті Бангкок у Таїланді, виступили з ініціативою: відзначати 5 грудня Всесвітній день ґрунту. Дату науковці обрали не випадково, до того ж вона має безпосередній стосунок до нашої країни та української науки. Саме 5 грудня 1883 року відомий учений-ґрунтознавець Василь Докучаєв захистив докторську дисертацію «Русский чернозем».

«Четверте царство природи», - так В. Докучаєв говорив про ґрунти. У сучасному світі саме завдяки родючості ґрунтів виробляється понад 90% продуктів харчування! Саме ґрунти є головним регулятором складу атмосфери Землі та відіграють величезну роль у глобальних процесах зміни клімату.

Нині вчені-ґрунтознавці та екологи б’ють на сполох. Швидкими темпами йде процес деградації ґрунтів, втрата їх родючості. Фахівці називають це «тихою кризою планети». Землі, які повністю деградували або мають високий ступінь деградації, становлять уже чверть загальносвітового земельного фонду. А це понад 1 млрд га - площа 16-ти територій України! А що ж відбувається нині з українськими ґрунтами, які віками славилися своєю родючістю?

Схема 1 - Четверте царство природи

Від чого потерпають українські ґрунти

Щодо відсотка світових чорноземів, які сконцентровано в Україні, йдуть суперечки. Проте хай там як, а заперечувати той факт, що це вельми істотна частка, навряд чи хто наважиться. Українська Конституція визначає землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Однак статистика насторожує: за останні десять років українські землі деградують швидкими темпами.

«Наразі в Україні, як, власне, й у світі, практично не існує ґрунтів, які не піддаються деградаційним процесам, -пояснює завідувач кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету імені В. В. Доку-чаєва, президент Громадської організації «Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків» Василь Дегтя-рьов. - Найінтенсивніший із них - ерозія, коли руйнуються верхні, найродючіші горизонти ґрунту, наприклад, через неправильний обробіток полів, розташованих на схилах. Зазвичай, такі земельні масиви обробляються в одному напрямку: вздовж схилу. Впоперек їх ніхто не оре. І вода не має жодних перешкод, щоб стікати вниз, розмиваючи ґрунт. Якщо згадати про степові райони, то тут поля потерпають від того, що вони недостатньо захищені лісосмугами. Це призводить до дефляції. Нерідко пиловими бурями видувається не лише верхній шар ґрунту, а й внесене в землю насіння. Захищати поля лісовими смугами Василь Докучаєв запропонував ще двісті років тому. Близько століття минуло звідтоді, як цей метод захисту від ерозії почали використовувати в сільському господарстві. Та нині він належно, на жаль, не працює: за лісосмугами зазвичай ніхто не доглядає, насадження вирубуються. Не менш небезпечним за ерозію є такий деградаційний чинник, як дегуміфікація ґрунту».

Фото 1. Четверте царство природи

Гумус - інтегральний показник родючості ґрунту. Погляньмо на цифри: за останні 20 років в Україні вміст гумусу в ґрунті щороку зменшується пересічно на 0,22%. І ще одна тривожна цифра: за даними науковців, для утворення 1 см родючого шару ґрунту в природних умовах потрібно близько століття.

Важливе джерело відновлення гумусу - органічні добрива. За чинними нормативами в лісостеповій зоні має вноситися 8-15 т гною на 1 га сівозмінної площі.

За даними ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», вноситься відчутно менше -400-600 кг. У господарствах, які не мають тваринництва, а таких тепер в Україні більшість, органічні добрива взагалі не використовують. Дефіцит гумусу призводить до агрофізичної деградації ґрунту. Непрості економічні умови, в яких працюють нині сільгосппідприємства, змушують аграріїв економити не лише на органічних, а й на мінеральних добривах. Науковці кафедри ґрунтознавства ХНАУ ім. В. В. Докучаєва наводять цифри: якщо у 1980-х рр. агропідприєм-ства Харківської області використовували для підживлення 170-180 кг діючою речовини на 1 га, то нині пересічно 30-40 кг. Парадоксально, але такий прогресивний крок, як перехід на альтернативне паливо, теж обернувся для українських ґрунтів неприємними наслідками. Власне кажучи, не саме паливо, а продукти його згоряння,які потрапляють в атмосферу, а опісля з дощем - у ґрунт. Як виявилося, вони містять шкідливі хімічні речовини, а котельні, що працюють на такому паливі, аж ніяк не завжди обладнані захисними фільтрами.

Василь Дегтярьов повідомив: «Стресовим чинником для ґрунту є також його надмірне фізичне ущільнення через нераціональне використання техніки. На жаль, реалії аграрного бізнесу в Україні не завжди дають сільгоспвиробникам змогу керуватися сприятливою для збереження родючості полів логістикою, яка б забезпечувала мінімальний тиск на ґрунт. Для цього за один прохід агрегату має виконуватися кілька агротехнічних операцій. Свого часу академік В. Медведев разом із науковцями кафедри технічного забезпечення агропромислового виробництва ХНАУ ім. В. В. Докучаева проводив дослідження щодо впливу важкої техніки на структуру ґрунту. Було встановлено, що по колії, де проходив «Дон», рослини пшениці були на ЗО см нижчі, ніж на міжколійних ділянках поля. Не можна не враховувати й такий небезпечний для хімічного складу ґрунту чинник, як забруднення важкими металами. Це стосується насамперед земель поблизу великих автострад, промислових підприємств і ТЕЦ. Можу навести приклад: біля автостради Харків - Довжанський у радіусі 150 м концентрація свинцю перевищує гранично допустиму норму вдесятеро».

Фото 2. Четверте царство природи

Деградований ґрунт -дзеркало соціального ландшафту

Чотири роки тому Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) було створено Глобальне ґрунтове партнерство, мета якого - стале управління ґрунтовими ресурсами для розв’язання продовольчих проблем, охорони навколишнього середовища і соціальних проблем. Головне - це раціональне використання та збереження світових ґрунтових ресурсів для майбутніх поколінь. Організація об’єднала понад 100 держав, серед яких і Україна. Святослав Балюк, директор ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», координатор Глобального ґрунтового партнерства в Україні, зазначив: «Збитки, які несе Україна через деградацію ґрунтів, становлять щороку понад 20 млрд грн. І це, якщо враховувати лише нестачу продукції, не говорячи про еколого-економічні збитки. Одна з основних причин - неоптимальне співвідношення угідь. Через високий рівень сільськогосподарської освоєності територій створено завелику площу екологічно нестабільних розораних земель. Починаючи з 1990 р., помітно зменшилися і ресурси, які вкладаються аграріями в мінеральні добрива, хімічну меліорацію, протиерозійні заходи. Водночас існує така проблема, як недооцінювання в суспільстві небезпеки деградації ґрунтів».

Справка. Четверте царство природи

Понад 60% ґрунтового покриву України становить чорнозем, який В. Докучаев називав царем ґрунтів, основним годувальником. Насправді, якщо порівнювати сучасні українські чорноземи з тими, що були за часів дослідника, то за якісними показниками це вже ґрунти лише середнього рівня родючості.

За 130 років уміст гумусу зменшився пересічно на 20-30%, а вміст поживних елементів уже навіть нижчий, ніж на полях Західної Європи, де домінують інші ґрунти.

Святослав Балюк засвідчив: «У 1957-1961 рр. в Україні вперше і востаннє було проведено великомасштабне ґрунтове обстеження. За його результатами виокремили близько тисячі видів ґрунтів, і кожен із них потребує свого індивідуального підходу. Та дані, які отримали 60 років тому, відбивають сучасну картину ґрунтового покриву України на 30-50% залежно від зони. Тому, звичайно, потрібно провести нове обстеження, щоб бачити реальну картину стану наших ґрунтів».

Європейська політика охорони ґрунтів спирається нині на чотири стовпи: законодавче забезпечення, інформаційне забезпечення, технології охорони ґрунтів і фінансова підтримка держави (субсидії), яка мотивує фермерів цих технологій дотримуватися та відповідально ставитися до користування земельними ресурсами. Науковці ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» озвучують пріоритети, на які потрібно, насамперед, звернути увагу, працюючи в напрямі збереження та раціонального використання ґрунтів в Україні. Це оптимізація вмісту гумусу, збалансований уміст рухомих поживних мінеральних речовин, протиерозійні заходи, хімічна меліорація ґрунту. Святослав Балюк підкреслив: «Щодо меліорації - в жодному разі не можна повертатися до старої моделі її застосування! Це економічно невигідно та екологічно небезпечно. Я двома руками голосую за зрошення та осушення там, де вони потрібні, але на принципово нових позиціях з урахуванням ґрунтового різноманіття, притаманного Україні. І ще один пріоритет, на якому б хотілося наголосити. Наразі приблизно 80% українських земель відчувають дефіцит вологи. Подолати його можна завдяки зміщенню зон вирощування культур, максимального застосування вологонагромаджувальних технологій і створення посухостійкіших сортів сільгосп-культур. Ну й, звичайно ж, зрошення. У 1990 р. площа зрошуваних земель становила в Україні 2,6 млн га. Нині реально зрошується приблизно 500-600 тис. га». Те, що відбувається тепер з українськими землями, вчені-ґрунтознавці називають «спадною родючістю».

За умов дефіциту органічних добрив і чималих цін на мінеральні, високі врожаї аграрії одержують переважно завдяки природній родючості ґрунтів, виснажуючи запаси, які створювалися тисячоліттями.

Фото 3. Дослідний полігон ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»Дослідний полігон ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»

Україні потрібна Державна програма охорони ґрунтів

У жовтні минулого року учасники круглого столу, який відбувся на базі НААН України, підготували звернення до керівництва держави щодо подолання кризової ситуації у сфері охорони земель. Учені наголошують: потрібна Державна програма охорони родючості ґрунтів і дієвий механізм її реалізації.

Святослав Балюк повідомив: «Ситуацію, яка склалася нині, вважаю парадоксальною: у країні, яка має унікальні ґрунти, не існує державної програми їх охорони. Ба більше, останнім часом кошти на охорону ґрунтів із державного бюджету практично не виділяються. Ми вже говорили про те, що за 130 років українські ґрунти втратили до 20-30% гумусу. Ще мінус 30% - і вони вже не називатимуться чорноземами. Бездумно експлуатуючи нашу родючу землю, ми практично обкрадаємо майбутні покоління. Останнім часом багато йдеться про національну ідею. Ось наша - охорона та розумне використання ґрунтових ресурсів, вітчизняних чорноземів.

Що може стати гідним брендом в Україні? Чорнозем». Кілька років тому науковцями ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» було розроблено детальну й аргументовану «Національну програму охорони ґрунтів України». Проте зацікавленості з боку влади до програми вчені поки що не побачили. На її реалізацію потрібно щороку 50-60 млрд грн. Та буде й щорічна віддача - приблизно 20-30 млрд грн.

А головне: це допоможе зберегти безцінне природне багатство країни.

Нині за дорученням ФАО і за підтримки НААН та Мінагропродполітики України ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» вже розпочав роботу зі створення в Україні ґрунтово-інформаційного центру, де буде зібрано вичерпну інформацію про українські ґрунти. На базі ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» 2018 року планується проведення Всеукраїнського науково-практичного семінару з метою обговорення та відпрацювання шляхів та механізмів реалізації цього проекту.

 

Інна Саріогло