Вітаю вас, читачу!

Вітаю з новим сезоном творчості й боротьби, з новим етапом у вашому та нашому житті, з майбутніми новими успіхами та звитягами.

Аж надто багато факторів указують на те, що поріг змін, на якому ми так довго стояли (і чого, питаємо, стовбичити на порозі? – як казала бабця, давай або туди, або сюди – ні, ми на порозі змін), багато ознак, що ми таки переступили поріг. Єдиний, хто не втомлюється – час. Не втомлюється й не зупиняється.

Отже, епохи закінчуються й починаються. Можливо, до ваших трьохсот гектарів не надто пасують імена – епохи, але до вашого життя це слово пасує точно. І якщо ви на порозі нового сезону виголошуєте – все, на моєму полі епоха оранки закінчилася, починається епоха стріп-тіллу! – значить, так воно і є, і ніхто не знає, можливо, саме з вашого клаптя землі почнеться нова епоха технологій. Зрештою, творці сучасних комп’ютерних світів, соціальних мереж, айфонів та айпадів починали з клаптя поля, меншого за ваш, і починали не так давно.

По хуторянству

Рік стартував з Давосу.

І це означає, що епоха хуторянства для України закінчилася. Ми вписані у світовий контекст. Колись Світовий економічний форум ішов сам по собі, а ми жили своїм, сіяли гречку та пшеничку й рюмсали про бідність в районні газети. Практично все, про що йшлося на форумі в Давосі цього січня, тепер торкається нашого реального життя й нашої діяльності, визначає наше майбутнє. Колись, років з вісім тому, я був на зустрічі з італійським режисером польського походження, Кшиштофом Зануссі, і він, аналізуючи враження від українського контексту, сказав таке: я вражений тим, чим займаються тут люди, з якими проблемами вони борються. Потім не раз я зустрічав у Еріка Райнерта, інших сучасних мислителів: проблема України – це проблема пріоритетів. Вони у нас не такі, як треба. Звучить глобально, а транслюється на кожне поле, у кожну домівку.

Світ коливається в рамках двовекторного рішення проблеми: бути глобальним чи бути розрізненим. Економічні та політичні глобальні спілки нестійкі й не засвідчують однозначно позитивного ефекту об’єднання. Натомість ізоляціонізм досить красномовно показує хибність цієї ідеї. Хоча всі очікують показників виходу Великобританії з ЄС, наскільки це ефективно для британської економіки та суспільства.

Глобальними викликами є зміни клімату, тероризм, небезпека застосування зброї масового знищення. Тотальну небезпеку для світової демократії являють цифрові технології дослідження суспільних настроїв та думок. Ті ж приклади Вгехії, вибори президента США засвідчили, що сьогодні передбачити бажання та емоції суспільства можна програмними засобами, тому практично сам принцип волевиявлення програмований. Тобто, волі народу більше не існує, отже демократія не є чесним способом управління суспільством. Усе це питання безпеки людства.

З небес на землю

А тепер подивимося на спектр наших проблем порівняно з цими болючими питаннями сьогодення людства.

Ми навіть не на узбіччі.

Ми десь далеко-далеко позаду. Україна вирішує проблеми війни із зовнішнім загарбником, проблеми олі-гархізації економіки, проблеми сільських громад та доріг, корупції, відпливу інтелекту. Зайшов я на сторінку агрономічної спільноти й повернувся з небес на землю. Так, я розумію, що історично працюю з кращими, з талановитими аграріями, які демонструють чудеса менеджменту та нечувані висоти технологій, а середовище складають і фермери, які взагалі ніяких технологій не мають. І все ж таки досить дивно сьогодні зустрічати у мережах запитання типу – «а скіки треба добрив під кукурудзу давати?».

Коли ми писали про технологію CRISPR, редагування геному, та про інформаційну РНК, ми саме й говорили вам, читачу, про швидке наближення завершення епохи класичного рослинництва. Адже редагування генів може дати кукурудзі здатність не хворіти, а інформаційна РНК навчить її знищувати шкідників. Поєднайте це з розвитком дронів, безпілотних машин. Згадайте, як швидко на ваші поля прийшли програмні продукти у смартфоні. Ці технології прийдуть уже завтра. А ми зараз йдемо до розшарування спільноти аграріїв не просто на багатих і бідних – на тих, що будуть післязавтра, і тих, що залишилися у позавчора.

Поети, до дискусії

Генні зміни теж були темою обговорення у Давосі.

Як одна з глобальних небезпек, адже завдяки ним можна змінювати не лише рослини або фармпрепарати. Можна змінювати людину. І якщо ця технологія потрапить до рук нечисленної еліти, людство може опинитися перед найбільшою небезпекою за часи свого існування. Змінити можна кожного й усіх так, як це знадобиться небагатьом. Людство може поділитися не на класи, а на види, таке припущення висловив у своїй доповіді Юваль Ной Харарі, історик, автор революційної книги про еволюцію «Sapiens». До речі, цю книгу мені свого часу тицьнули в руки українські аграрії, а книга ця змушує по-новому подивитися на людину взагалі.

Людство може опинитися під владою цифрової диктатури. Вміння модифікувати власне тіло й розум – основний зміст економіки XXI сторіччя, вважає Харарі.

Що вже там говорити про кукурудзу чи сою. Йдеться про те, що люди стануть як мінімум непотрібними в багатьох сферах. Це не стільки роботизація, скільки цифрові та біотехнології. Який сенс у роботі касира? Тисячі професій просто відімруть у лічені роки, і людству доведеться вигадувати інші професії. Ось що важливого сказав Харарі: півтора століття досліджень привели до формули «організм є алгоритм», і сьогодні комп’ютерними та нейробіологічними засобами ми цей алгоритм намагаємося прочитати. Непокоїть те, що більшою частиною інформації сьогодні володіють корпорації, а це, ви розумієте, неабиякі ризики.

Наука замінює еволюцію природного відбору еволюцією з відбором за здоровим глуздом.

Останню фразу Харарі наведу дослівно: «Кому ж має належати інформація? Чесно, не знаю. Дискусія про це щойно почалася.

Не можна очікувати негайної відповіді на це важливе запитання. До обговорення повинні підключитися вчені, філософи, юристи, навіть поети. Особливо поети! Адже від відповіді на це запитання залежить майбутнє не лише людства, а й самого життя на планеті!».

Отаке.

Вектор – знизу догори

Мандрівки Великою Британією на початку року дали чимало матеріалу для роздумів, до того ж роздумів концептуальних. Точне землеробство у британських фермерів така сама звична річ, як у нас сніданок, обід та вечеря. Супутникові зйомки, дрони, картографування полів, внесення необхідних мікроелементів по квадратних метрах, а не на все поле, посів з різною густотою залежно від карт полів, обприскування з форсунками, що індивідуально вимикаються – ці та численні інші елементи використовуються комплексно, у тісному зв’язку, і жоден не може бути загублений. У нас усі ці елементи існують, але працюють розрізнено, тому ефект різноманітний. Тому у нас може якийсь елемент сприяти зменшенню витрат на певній ділянці, але сам по собі збільшує затрати через дорожнечу програмного забезпечення, додаткового обладнання, а все це фермера відлякує. Ця система землеробства дає вагомий ефект лише тоді, коли працює кожний її пункт, коли вона застосована у рослинництві як цілісний організм. Тоді вона видає максимальний урожай за мінімальних витрат.

І насправді комплексного підходу у нас ніхто не навчає, тому майбутнє до нас не квапиться. Та й нелегко йому прочвалати по багнюці минулого, адже, як не крути, в Україні ще можливі прийоми господарювання, за яких господар економить на всьому, на чому можна і не можна, а заробити таки щось вдається. Саме ця епоха нефаховості в фермерстві стрімко закінчується, й низькі світові ціни на зерно прискорюють її судоми.

А епоха точного землеробства вже прийшла. І очікує лише одного: коли справжні господарі зрозуміють, що неможливо впровадити на полях один якийсь елемент і чекати великого збільшення врожаю. Ні. Майбутнє слід приймати цілком і не залишати половину поля в минулому. Майбутнє неподільне.

Цікавий підхід я побачив у британських сімейних компаніях з виробництва сільгосптехніки, Martin Lishman, Househam, Claydon, Gadford. Так, наприклад, Мартін Лішмен понад 40 років спеціалізується на модульних вентиляційних системах для зерносховищ. Проте для систем моніторингу компанія продукує велику кількість різноманітної електроніки, наприклад, мобільні лабораторії для тестування ґрунту, починаючи від базового рівня до тонкого аналізу окремих елементів. Здивувала помірна вартість лабораторії, з комплектом реагентів, порошків для аналізу на 50 вимірювань – 1600 фунтів, а комплект хімікатів – 80 фунтів. Висока технологічність, висока точність вимірювань. Крім того, компанія виготовляє високоточні датчики для моніторингу перевезення овочів та фруктів, широкий спектр електроніки. А подив мій викликало те, що в компанії працює лише 20 робітників, значна частка обладнання для зерносховищ виготовляється за аутсорсингом, на сторонніх підприємствах, і компанія не має амбітних планів захоплення світового ринку абощо. Така ж концепція у виробника унікальних культиваторів, що обробляють ґрунт навколо кожної рослини, Gadford, і так само компактно та локально працює виробник самохідних обприскувачів НошеЬаш. От що значить – розвинений та віками струк-турований внутрішній ринок. Він створює високо-технологічні компанії з помірними ринковими амбіціями, зі своїми ефективними нішами. Такий ринок формує середовище спеціалістів у певних сферах, спеціалістів найвищого ґатунку. В свою чергу підґрунтя спеціалістів зумовлює загальний високий рівень. Чому я про це? Тому що в Україні ми бачимо ситуацію навпаки: на низових рівнях у нас нерозвинені, малопрофесійні структури та компанії, на наступному щаблі – фірми, більш забезпечені ресурсами, які вже можуть собі дозволити певний рівень фаховості, і лише вгорі – фінансово потужні компанії, які вже діють на професійному рівні. Відсутність низового високофахового базису й зумовлює професійне та якісне розшарування агрокомпаній (та й не тільки агро) в Україні. Цей вектор – знизу вгору – повинен утвердитися не тільки у сільському господарстві та промисловості – в усіх сферах життя суспільства, якщо ми хочемо стати цивілізованою країною, здатною відповідати на справжні виклики еволюції.

Напередодні казки

Чому ж ми сидимо на порозі, перебираємо в жмені насіння соняшнику й дивимося на хмари, чи дадуть снігу, чи ні? Як там наша озимина по 170 доларів за тонну?

А може, в кінці сезону через неврожаї десь, тільки не у нас, буде 220 доларів?

Це було б дуже доречно. Взяти нову сівалку, трактор й наступного року посіяти трохи більше. Ну так, можна буде посіяти й більше, але ціна точно буде 170 після короткого піднесення. Може й так вийти, що посіявши менше, заробиш більше, аніж при вищому врожаї та нижчій ціні. От халепа.

І як погано співставляються наші проблеми з тими, що вирішує людство, ніби на різних планетах живемо.

У нас закінчується епоха екстенсивного рослинництва, коли люди сіють сміття й дають добрив так, щоб не казали, що не давав. У нас закінчується епоха совка, коли начальником є той, у кого кум начальник, коли партії призначають у владу своїх, а не тих, хто здатен керувати територіями та галузями. У нас починається епоха територіальних громад, коли життя починається та облаштовується на місцях, там, де живуть люди. І у нас починається епоха новітніх агротехноло-гій та революційних рішень. Як це буде? Як у казці.

Ви відкриваєте очі, ще темно, ще й півнів не чути. Зіштовхуєте з грудей нахабного кота, йдете до ванної та хлюпаєте в обличчя крижаної водички, і ранкове світло входить в оселю, у ваші думки й ваші почуття. В шортах і футболці «Ленд-крузер» на автопілоті везе вас у поле, і ви бачите, як працює кукурудза: запекло бореться з фузаріозом та септоріозом, сажкою та іржею, диплодіозом та кладоспоріозом.

І перемагає. Паралельно наливає качани, стебла та листя на силос. Автоматизоване зрошення, безпілотне підживлення. Все, що ви повинні знати й що може відрегулювати та змінити, – на екрані планшета, і дотиком пальця ви збільшуєте надходження води, тому що припікає, і машина за звичним маршрутом везе вас на молочну ферму.

Звісно, є і неприємні речі, такі от – гавкнути нема на кого, претензії та зауваження – тільки самому собі, але, зрештою, така вже доля агропідприємця, й у сучасних умовах, коли людей багато, однаково винен в усьому сам, навіть якщо нашкодили люди. Людей ти обирав, ти навчав.

Зміни здійснюєте ви

Проте сьогодні у нас закінчується епоха малоосвічених та низькофахових фермерів. На зміну тим, хто не дуже вміє читати й рахувати, приходять люди з сучасними софтами й ідеями. Закінчується епоха неусвідомленої державності й починається епоха сучасного державотворення. У лічені роки відімруть міністерства і відомства, збудовані для управління державною власністю, управління минулим. Майбутнє управляється не так. Зрештою, в Японії на 143 млн населення лише 9000 чиновників. У нас триста тисяч на, самі знаєте, скільки населення.

Закінчується епоха «нічого не змінюється», на зміну приходить епоха – «о Боже, що це, ще вчора цього не було!».

Не зміниться лише ваше призначення, читачу, займатися найгуманнішим ділом на землі.

Не зміниться призначення самої землі – плекати хліб.

І ви, читачу, саме зараз уже випросталися на дивані, а кіт одразу заліз на груди й мурчить, а ви дивитеся з подивом на ці рядки й думаєте – «Які зміни?

Про що вони? Хто їх робитиме? Хто переосмислюватиме виклики для України?».

Ви їх зробите, саме ви. Починаючи з малого, з першого кроку завтра на вашому підприємстві.

Ви зміните все.

Ну а стосовно вашого журналу – вам є на кого спертися.

 

Ваш головний редактор