Не пропустіть «УКАБ Агротехнології»!

Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» спільно з агенцією UCABevent запрошують Вас на другий захід масштабного польового проекту «УКАБ Агротехнології».

Коли: 7 жовтня 2020 року

Час проведення: 08:00-14:00

Де: HarvEast Holding, с. Ревне, Бориспільський р-н, Київська обл.
GPS координати: 50.278394, 30.824128

УКАБ АГРОТЕХНОЛОГІЇ – це:

  • Подія у форматі демонстрації техніки та агротехнологій у польових умовах
  • 500+ відвідувачів
  • Велика виставкова зона статичних експозицій, техніки, ресурсів, систем
    точного землеробства
  • 6+ годин спілкування в професійному середовищі
  • Розіграш цінних подарунків

Під час демопоказів ви побачите в роботі: зернозбиральні комбайни – перевантажувачі зерна – зерновози; розкидачі добрив; агрегати основного ґрунтообробітку та сівалки.

7 жовтня зернозбиральні комбайни провідних світових брендів продемонструють свою
ефективність на ділі. Всі учасники матимуть можливість оцінити роботу агрегатів під
час збору кукурудзи. Зерна кукурудзи надає Ексклюзивний агрохімічний партнер Bayer
(гібриди Dekalb).

Технічні партнери заходу: АІКО, Лозівські машини, Центр інновацій АСП, AGCO, CLAAS, Amazone, Полетехніка, Agroresurs, Mzuri, Horsch, New Holland Agriculture, Bednar, Техноторг, Great Plains, Egritech, Волинська фондова компанія, Lemken, CASE, Амако, KUHN, Агробудівельний альянс «Астра», Vaderstad, Бердянські жниварки TM John Greaves, Agrokalina.

УЧАСТЬ У ПОДІЇ – БЕЗКОШТОВНА!
ПОПЕРЕДНЯ РЕЄСТРАЦІЯ – ОБОВ’ЯЗКОВА.

Достоту чеснота Дакоти!

Нелегка справа – фермерство! Зінкола ти витрачаєш безмірно зусиль, а одне-однісіньке безщастя зводить їх нанівець. І безнадія, що виникла, завдає удару по твоєму здоров’ю (дай Бог, аби не нищівного!).

Лейн Анхджем, фермер з американського штату Північна Дакота, господарював собі на 100-акровій площі на південний схід від містечка Кросбі. Це – північ США, так зване приКанаддя (не можу змусити себе писати назву поважної Країни кленового листя ба навіть у складеному слові з маленької літери!), регіон, цілком подібний за кліматом до північної частини України.

Певні особливості й відмінності від наших широт усе ж є, адже для приКанаддя характерна кліматична семіаридність. Тутешня напівсухість часто-густо не дає належної кількості опадів, яка би забезпечила нормальний розвиток сільськогосподарських культур. Хай там як, а наполеглива праця дакотських аграріїв зазвичай допомагає долати погодні перешкоди й господарювати вправно.

Однак перешкода-загата, яка постала перед Лейном Анхджемом, виникла нізвідки й завдала якнайболючішого удару.

Лейн зазвичай вирощує тверду пшеницю та канолу, й, попри коронакризовий рік, плекав надії на пристойний урожай і в 2020-му. Проте на початку жнивної пори несподівано згорів його комбайн, наче й не старий і доволі працездатний. Стрес той ще!

Це лишечко спричинило інфаркт у Лейна, і фермер опинився в лікарні. Здавалося би, про врожай годі й думати. Це у багатьох наших господарствах вибудовано струнку систему, й навіть, боронь Боже,  лихо з її вибудовником не стає на перешкоді жнивній кампанії. А в США – родинно-фермерський уклад, головний у лікарні – врожаю кінець? Зволікання зі збиранням у цих краях дорогувато коштує. Проти безвиході виступили… сусіди й друзі Анхджема.


Близько пів сотні осіб кинулися на допомогу постраждалій родині. Вони задіяли 11 власних комбайнів і 15 тракторів. Минуло лише 7 годин – і врожай із 1000-акрової, або 405-гектарної площі  зібрано!


Один із сусідів Анхджема Дон Андерсон (зауважу, що в цьому штаті чимало вихідців із Північної Європи та їх нащадків, відтак і такі прізвища тут – не дивина) зазначив: «У Лейна – чудовий урожай! Він знає, що в нього є справжні друзі, які в змозі прийти йому на допомогу під час найскладнішої притуги. Радіємо з того, що стан Лейна, який і надалі перебуває в госпіталі Сант Люкс, стабілізувався. Зичу йому якнайшвидшого одужання!»

На прохання пояснити природу шляхетного вчинку кросбівської громади подруга родини Анхджемів Дженна Бінде відповіла просто: «Всі знають Анхджемів як гарних людей, відкритих, щирих і комунікативних. Як можна було стояти осторонь!»

Свого часу я чимало поїздив по штату Північна Дакота (і вздовж, і впоперек, і в погоду, й у негоду). На запрошення Торговельного офісу штату Північна Дакота чотири роки поспіль наприкінці 2000-х рр. я відвідував вересневу сільськогосподарську виставку «Біг Айрон Фарм Шоу» в місті Фарго, тамтешні заводи сільгоспмашинобудування, сільгосппідприємства того краю тощо.

Щоразу мене вражала абсолютна щирість дакотців, прагнення прийти на допомогу буквально в найдрібніших питаннях, аби гість почувався комфортно в такій далечіні від рідної домівки. Відтак шляхетний вчинок фермерів із Північної Дакоти щодо свого сусіда Лейна Анджема не став для мене якоюсь несподіванкою. Пригадую, «примарними» називала їхні посмішки представниця країни, що сусідить з Україною. Тоді я з нею кволо сперечався (до справжнього герцю ідеологій не дійшло), а тепер маю переможний аргумент. Невже й тепер вона співатиме тієї самої?

«North Dakota. Where the boys are» – такий текст на одній із листівок, привезених мною свого часу звідти. Текст супроводжується фотографією бравих дакотських хлопців посеред засніженого лісу. На обличчях в усіх – щирі посмішки! Чи варто перекладати написане? Спробую все ж таки. Може, мій переклад і буде мовно недосконалим, але, як на мене, він міститиме початковий чи, якщо хочете, глибинний сенс цього вислову, одного із слоганів штату: «Північна Дакота. Там, де є справжні мужики!» І там вони справді скрізь, куди сягає зір, – щирі, працьовиті, добросправні!

Звичайно, спокуса провести паралелі з нашим світосприйняттям наявна, чого там. Проте робити цього не буду. Однак про українські бувальщини, подібні дакотському випадки, охоче би послухав. Поділіться, будь ласка, якщо такі маєте.

Чи є no-till на Марсі

Не було, немає, й через це там уже ніколи не буде ні нульових, ні інтенсивних технологій – так віджартовуються прихильники цієї системи землеробства, натякаючи на те, що без Mini- та No-till поверхня Землі може незабаром перетворитися на марсіанську

Зупинити деградацію

Ситуація і справді рік у рік погіршується. Згідно з вис­нов­ками доповіді «Стан ґрунтових ресурсів світу», підготовленої групою із 200 ґрун­то­знавців із 60 країн світу, ерозія щороку «з’їдає» 25-40 млрд т верхнього шару ґрунту, що призводить до зниження врожайності та його здатності зберігати вуглець, поживні речовини й вологу.

Щорічні втрати виробництва зернових унаслідок ерозії становлять 7,6 млн т. Експерти підрахували: якщо не вжити адекватних протиерозійних заходів, утрати зернових до 2050 року можуть сягнути понад 253 млн т на рік.


Деградація ґрунтів загрожує й Україні, охоплюючи 20 відсотків її орних земель, або 6,5 млн га. Щороку від ерозії втрачається 300-600 млн т ґрунту, а недобір урожаю становить до 50 % залежно від рівня деградації.


Особливо вразливими в цьому плані є сільгоспугіддя в Степу, який має посушливу зону загальною площею 4 млн 500 тис. га. В Миколаївській області вона охоплює 468 тис. га, в Криму – 650 тис. га, Дніпропетровській – 93 тис. га, Одеській – 460 тис. га, Запорізькій – 1 млн 100 тис. га, Херсонській обл. із загальної площі 1 млн 700 тис. га вона становить 1 млн 600 тис. га. Волого-тепловий режим у цих регіонах також погіршується. Якщо, наприклад, у Херсонській області протягом 1994-2004 рр. середньорічна температура становила +10,6°С, то впродовж 2006-2018 рр. – +11,4°С, сума річних опадів у перший із цих періодів коливалася від 324,9 до 656,8 мм, то впродовж другого – від 321,9 до 408,4 мм.

Фермер їде до фермера

Як не лише вижити, а й одержати в такому пеклі стабільні прибутки? Про це йшлося на п’ятому тренінгу Польової школи фермера, яка діє в рамках проєкту ФАО ООН «Інтегроване управління природними ресурсами на деградованих ландшафтах Степової та Лісостепової зон України». Захід проходив на базі ТОВ «АП Зоря-Юг», що в Чаплинському районі Херсонської області. Тема: «No-till на зрошуваних землях».

«Принцип Польової школи, яка працює в 100 країнах світу, – фермер їде до фермера, щоб навчання відбувалося не по книжці, а наочно, на кращих прикладах господарювання. Місія школи – поширення кращих ґрунтозахисних технологій. За підсумками тренінгів ФАО складе каталог цих технологій та запустить для фермерів і студентів аграрних вишів онлайн-курс їх вивчення. Будуть розроблені відповідні рекомендації для Мінагропродполітики України», – сказав польовий офіцер ФАО Олександр Журавель, відкриваючи тренінг.

Випадкових слухачів не було. На тренінг з’їхалися «зубри» технології No-till і початківці, які встигли набити перші гулі під час її впровадження. Тож ця спільнота не давала нудьгувати модератору, господарям, лекторам і під час пленарної та польової частини заходу. Здавалося б, що формула господарювання в умовах посушливого Степу відома – No-till, Mini-till плюс зрошення, однак ця комбінація має масу нюансів. Про них говорив доктор сільськогосподарських наук, головний науковий співробітник відділу зрошуваного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААНУ Микола Малярчук.

Аграрій має враховувати особливості ґрунтів, на яких господарює. У Херсонській області площа звичайних чорноземів становить 75 тис. га. Це ґрунти, які за своїми агрофізичними властивостями, щільністю складення (1,1-1,23 г / см3), родючістю відповідають вимогам вирощування всіх сільськогосподарських культур без винятку. Вони найпридатніші для мінімізованих систем обробітку та навіть для нульового.

Чорноземи південні розташовані на 900 тис. га, щільність їхнього складення (1,2-1,32 г / см3) сприятлива для розвитку зернових колосових культур, тобто культур степового екотипу, й вимагає поліпшених агрофізичних властивостей під час вирощування кукурудзи, сої та особливо для овочевих культур, картоплі, цукрових та кормових буряків. Темно-каштанові ґрунти зі щільністю складення 1,38-1,4 г / см3 займають 600 тис. га в найпосушливіших районах області, до яких належить і Чаплинський. На 12 тис. га розташувалася українська пустеля з піщаними ґрунтами, яка щороку розширює свої межі.

Серед південної суші є немало земель замкнених понижень (так званих подів), де концентрується вода після зимового сніготанення та після зливових дощів.

Їхня загальна площа становить понад 200 тис. га. Вони розкидані латками від кількох гектарів до десятків тисяч, їх називають обмежено придатними для аграрного використання. Науковці довго билися над тим, як розв’язати цю проблему, розробили низку меліоративних, агрохімічних та агротехнічних заходів. Аграрії, які їх дотримуються, змогли включити ці угіддя до своїх сівозмін. Площі схилових земель у південному регіоні становлять 657 тис. га, всі вони – всупереч рекомендаціям науковців – розорані.

Микола Малярчук переконаний, що єдиним заходом покращення родючості схилових земель є застосування систем No-till. Проте саме систем, а не технологій, підкреслив науковець. До темно-каштанових ґрунтів потрібен інший підхід. Висока щільність їхнього складення і, навпаки, низький рівень пористості не дають змоги проникати воді в нижні горизонти, що не сприяє повноцінному розвитку кореневої системи рослин. Тому такі ґрунти потребують періодичного щілювання.

На землі дармівщини не буває

Агропідприємство «Зоря-Юг» теж розташоване на темно-каштанових та ще й солонцюватих ґрунтах, і ця обставина, на думку науковців, є не зовсім сприятливим тлом для землеробських систем No-till. Проте четверта частина угідь перебуває під зрошенням, що деякою мірою пом’якшує ситуацію.

Досвід цього господарства для України унікальний. Вважається, що No-till нав’язати неможливо. Аграрій має повірити у нього, ніби в якусь землеробську релігію, до цього повинен іти поступово, вивчаючи кращий світовий та вітчизняний досвід і переконуючись у безперспективності оранки та інших операцій, пов’язаних із втручанням у ґрунт.

До 2016 року, поки господарство не придбали американці, воно сповіду­вало традиційні технології.

Як розповідає директор Руслан Кунгуров, технічний арсенал агропідприємства на той час можна було назвати відлунням минулого століття – старі плуги, культиватори, МТЗ. Не було в команді ні агронома, ні механіка, ні гідротехніка, один тягнув і встигав. «Для мене поняття чистих парів було святим, – згадує Руслан, – і, не дай Боже, було побачити там хоч бур’янину, намагався знищити її мало не голими руками. Проте прийшли американці і нав’язали No-till. Було незвично бачити замість ідеальних парів стерню по коліна після вичісуючої жниварки – це просто не вкладалося в голові. Проте я себе переборов і тепер розумію, що, можливо, в центральній і західній частинах України така система й не потрібна, але в українській Сахарі без неї не обійтися. Однак якщо в когось створюється враження, що перейде на No-till і одразу все буде супер, то помиляється. Я взяв собі за девіз слова одного вченого, який побував у господарстві: «Руслане, на землі, як і в житті, дармівщини не буває». Тобто яку технологію не використовував би, працювати треба і вдень, і вночі».

Перехід на нову систему був по-американському рішучим, напористим і діловим. Передусім власники продали всю стару техніку, яка забезпечувала традиційну технологію і придбали спеціалізовану: обприскувач Miller із кліренсом понад 2 м, міксер-дозаправник для нього, комбайн John Deere, очісувальну жниварку Shelbourne, дві сівалки: зернову John Deere 1890 і просапну John Deere DB-60, обладнану системами точного висіву Precision Planting, датчиками контакту із поверхнею поля, які дають змогу збільшувати при­тискне зусилля, та іншими сучасними елементами. Прик­метно, що вся рухома техніка укомплектована або гусеницями, або здвоєними колесами, щоб зменшити навантаження на ґрунт.

Після технічного переозброєння всі мости були спалені, повернення до старого стало неможливе. В перший рік реформи 80 % площ обробили розпушувачем на глибину 35-40 см, потім вирівняли площі з допомогою культиватора і… все. Після цього протягом чотирьох років не було жодного втручання в землю. Лише сівба, збирання, обприскування і полив. Останню культивацію зробили для забезпечення продуктивної роботи імпортної техніки. Якщо зазвичай швидкість збирання сягає 4-6 км / год., то на ідеально рівному полі зі жниваркою Shelbourne – 10-12 км / год., за зміну вона може впорати 120 га. Поряд із комбайном іде бункер-перевантажувач, тож комбайн не зупиняється. Обприскувач, образно кажучи, літає над полем зі швидкістю 30 км / год., показники сівби також вражаючі – 16-18 км / год.

«Коли чотири роки тому американці мені сказали, що ґрунт не повинен бачити сонця протягом 365 днів, я був шокований. Як це?! Проте сьогодні вже продавав би не зерно, а ґрунт на кілограми, бо він став таким пухким, що бабусі можуть його використовувати для вирощування вазонних квітів», – хвалиться Руслан.

Він став ноутілером, тобто людиною, яка вірить в ефективність і безальтернативність цієї технології в умовах напівпустелі.

«Вбити у своїй голові вола, зламати свої колишні переконання та прийняти нові істини – найважча справа, – доповнює виступ Кунгурова модератор заходу доцент кафедри землеробства та гербології НУБіП України Микола Косолап. – Систему землеробства слід трактувати не як суто математичну модель, а релігію. Якщо ви займаєтеся справою, в яку не вірите, вона приречена. Інновацію спочатку треба зрозуміти, а потім впроваджувати, і найпростіший спосіб передачі інформації – армійський: «Роби, як я». Якщо в сусіда вийшло, значить, і в мене вийде. Слід багато читати, проте найбільш стимулюючий чинник – гроші. Якщо аграрій бачить, що можна зекономити та заробити, то братиметься до впровадження цієї технології значно енергійніше. Хоча я зустрічав багатьох ноутілерів, для яких прибуток на останньому місці. В будь-якому разі біологізація землеробства – реальний шлях до збереження ґрунтів, високоякісної продукції і зниження собівартості. Слід навчитися вирощувати не врожай, а прибутки. В США, які вважаються країною з найрозвинутішою економікою, середня врожайність пшениці становить 25 ц / га. Проте тамтешні аграрії не переймаються з приводу цього. Головний критерій – чистий прибуток на гектар…»

Практика високого зрізу

Виїхали в поле. Тут наочну презентацію зробив головний агроном господарства Андрій Кисловський. Їдемо вздовж Північно-Кримського каналу. Спека немилосердна. Куди не глянь – дими: на заході, сході, півдні, півночі. Враження таке, ніби горить уся Херсонщина. Це, пояснюють нам господарі, сусіди в такий спосіб позбуваються від стерні на полях. Швидко, дешево й сердито. Звісно, це злочин, обурюються ноутілери, і перед землею, і перед довкіллям, і перед наступними поколіннями.

Це і є той віл у головах, якого не вдається вбити. Однак мають бути обласна, районна, місцева влада, які повинні на це неподобство реагувати належним чином. На полях господарства – висока стерня і килим пожнивних решток. Не дай Боже, залетить сюди якась випадкова іскра – капець. Вважай, що вся багаторічна праця щодо плекання структури ґрунту – коту під хвіст.

Практика високого зрізу очісуючою жниваркою також прийшла зі США. Її переваги для ноутілера очевидні: по-перше, затримує сніг, якщо він випаде, по-друге, не дає розгулятися вітру, по-третє, земля закрита від променів сонця, по-четверте, сівалка краще посіє там, де менше пожнивних решток, їх не треба буде розрізати. «Зоря-Юг» не розпорошується на десятки сортів озимої пшениці, чим грішить сьогодні багато господарств, а використовує кілька випробуваних – київську Смуглянку, одеську Благодарку, три краснодарських – №99, Бригаду, Ювілейну. Проте останні належать до безостих. Господарям вони не сподобалися, бо погано вичісуються «Шелбурном», а тому їх вже з цієї осені замінять на інші, можливо, авторства Інституту зрошуваного землеробства.

На цьому богарному полі Благодарка дала на круг по 30 ц / га, це не зовсім типовий результат, бо насіння лежало в сухій землі понад місяць, поки на початку листопада не пройшов дощ, а тому в зиму вона входила у фазі одного-двох листків, а деякі ділянки – навіть у фазі шила. На іншому полі після гороху врожайність сягнула 37 ц / га. А позаторік, коли озима пшениця потрапила у сівозміну на зрошенні, Смуглянка дала понад 8 т / га.

Навіщо ноутілеру коти?

Вийшли на поле, з якого зібрали горох… Цю культуру тут використовують як зайнятий пар, вона швидко скошується і площа залишається під паром до осені. Була посіяна після пшениці. Зробили це дуже рано. «Сьогодні багнюка, забиваються сошники, але слід сіяти, бо завтра може бути пізно, бо волога випаровується прямо на очах», – згадує агроном цьогорічну посівну.

З опадами, як уже говорилося, тут дуже скрутно. Снігу не було взагалі, в січні випало 13 мм, в лютому – нуль, в березні – 5 мм, у квітні було три дощі, але нерівномірні, в травні – 30 мм, у червні – 20 мм. Проте врожай для богарних площ досить пристойний, цього року тут зібрали по 31 ц / га, торік – по 16 ц / га.

Ноутілери розсипалися по полю. Перевіряють поверхню на пружність. Аби поле, як мовиться, дозріло й стало такою собі подушкою, чотири роки – замалий строк. Хтось приїхав зі своєю лопаткою, намагається знайти вологу. І на глибині 8-10 см її знаходить! Останній дощ тут пройшов місяць тому, але волога збереглася, пояснює агроном.

Грудка, яку виколупали, ліпиться в руці наче глина. «Навесні на момент посіву, коли перевіряєш рівень вологи, шукаєш насіння, розкопуєш на 30 см – повно черв’яків. Куди поділася солома? Вона була ось така, вище колін», – показує агроном. «Структура ґрунту після гороху просто чудова, це суперпопередник, – звертає увагу присутніх Микола Косолап. – Проте молочаї, які вкрили площу, не можуть виконувати роль покривної культури, їх варто видалити».

«На цьому полі, якщо будете сіяти соняшник, сою чи ще якісь дводольні культури, добре спрацює схема: гліфосат плюс 2,4-Д, – ділиться досвідом відомий ноутілер із Миколаївщини Вадим Дробітько. – Проте 2,4-Д має післядію, тому будьте обережні із застосуванням таких бакових сумішей. Це може стати помилкою, яка призведе до зниження врожайності, яку не можна списувати на No-till. У мене йде обприскувач, а через дві години – сівалка…»

З бур’янами навчилися розбиратися, а от від мишей просто немає спасу, скаржиться агроном: «Чергуємо біологічні засоби з хімічними, розкладаємо приманки, першу хвилю знімаємо, а далі все починається спочатку». З нашестям гризунів тут пов’язують збільшення популяції хижих птахів, а також змій. Люди стали боятися виходити в поле, особливо на зрошення.

«Заведіть котиків», – пожартував хтось. Однак це гостей не розвеселило, мабуть, ця проблема допікає всім.

Сівба в покривну культуру

Другий вихід на поле… Соя на зрошенні. Сівозміна тут проста: кукурудза – соя – кукурудза. Сіяли в покривну культуру – озиму пшеницю. Внесли під кукурудзу при сівбі 180 кг діючої речовини азоту у формі КАС. Гості одразу кинулися розгрібати густі зелені зарослі бобової культури, аби визначити ступінь мульчування та ви­явити хвороби та шкідників. На долоні у Вадима Дробітька – пошкоджений біб. «Це бавовникова совка, може з’їсти 50 % врожаю. Слід обробити Корагеном», – радить аграрій.

Кукурудза на зрошенні… І вона посіяна у покривну культуру. Це теж американський досвід. Аби застосовувати його, слід не лише перебудувати аграрну свідомість, а й мати міцні нерви. Ну, як це – сіяти у міжряддя розкущеної озимої пшениці? «На сходи, одержані за цим методом, страшно дивитися в перший період вегетації, кукурудза відстає в рості, але коли в сусіда кукурудза висохла, а твоя зелена та продовжує веге­тувати, настрій кардинально змінюється», – так коментує цю ситуацію Микола Косолап.

Систему зрошення побудували за принципом: менше, але частіше, так, щоб і вологи вистачало, й не було промивання поживних речовин у глибокі шари ґрунту. «Фрегати» ходять по колу, на кожне витрачається 3-4 доби, після короткочасного технічного обслуговування  полив відновлюється. Наприклад, поле сої агрегат обходить 16 разів за сезон, витрачаючи 3600 куб. м води. На кожному «Фрегаті» стоять датчики вологості, згідно з їхніми показниками агрономічна служба визначає норму поливу.

«No-till на зрошенні ефективніший, ніж на богарі, – говорить Микола Малярчук. – Якщо при загальній біомасі кукурудзи 80-90 т урожайність зерна на цьому полі сягне 16-18 т, а на ґрунт ляже близько 20 т повітряно-сухої маси, вона укриє ґрунт так, що жодна краплина вологи крізь цю подушку завтовшки 10-12 см не вивітриться, ґрунт буде захищений, не пересихатиме. Маса кожної культури має свій період розкладання в ґрунті залежно від того, де ми її загорнули, чи в поверхневому шарі, чи в глибшому.

Ми вважаємо, що для півдня України найкращі умови для розкладання листостеблової маси кукурудзи, соняшнику, сої складаються в шарі 12-14 см. Якщо ж цю масу залишати на поверхні незрошуваних ґрунтів, це не дає високого ефекту. Так, захищає ґрунт від випаровування, але цього недостатньо, шар післяжнивних решток має становити не менше 3-4 см, а найкраще – 5 см. Щодо ущільнення. На каштанових ґрунтах дуже швидко утворюється плужна підошва під дією ходових систем тракторів, комбайнів, культиваторів.

Господар АП чотири роки тому зробив щілювання на 40 см. Проте тепер він скоротив кількість операцій на куку­рудзі із 12-14 до трьох: посіяв, обробив ЗЗР і зібрав. Ми встановили, що за нашої класичної технології щілювання ґрунту слід робити раз на 3-4 роки, у господарника цей період може бути тривалішим на богарі, а на зрошенні його взагалі може й не бути, бо він за рік накопичив 10-12 см мульчі, яка закрила ґрунт, котрий дає змогу не ущільнювати нижні шари.

Однак я за те, щоб сівозміни на зрошенні були повноцінними: з багаторічними бобовими травами, насамперед люцерною. І обов’яз­ково навантажив би господарство, яке має зрошення, тваринництвом – молочним і м’ясним скотарством».

Практичне заняття завершилося зупинкою біля зораного поля на сусідських угіддях. Картинку, яку побачили аграрії, можна було швидше назвати ґвалтуванням ниви, аніж обробітком ґрунту. Величезні, вивернуті брили землі смажилися на сонці. «Скажіть мені, скільки треба міліметрів опадів для того, щоб тут щось посіяти? – запитує Вадим Дробітько. – Господарі вже сьогодні обмежили себе в наступних рішеннях, визначивши наперед, що це буде тільки сівба навесні. Скільки тут солярки та праці витрачено! А скільки ще їх треба, аби вирівняти, заборонувати площу, 1 см обробленого ґрунту влітку – це втрата 2 мм вологи…»

«Для чого ми оремо? Для того, щоб збільшити накопичення вологи. А тепер давайте накладемо на цю ситуацію графік опадів, який навів агроном. До весни це поле одержить максимум 40 мм. Із оранкою втрачено 25 мм, ще 15 мм вивітриться, коли готуватимуть площу до сівби, отже, сходів можна й не одержати», – підсумовує побачене Микола Косолап.

Нульова технологія як неминучість

Що ж почерпнули ноутілери півдня з цього тренінгу?

«Я ще раз зустрівся з однодумцями, яких називають сектантами, і це правда, бо той, хто спробував No-till, навряд чи зможе вийти з цієї спільноти, – ділиться враженнями керівник ФГ «Тевлус-Юг» із Голої Пристані Херсонської області Андрій Щедрінов. – Зорана земля – це для нас рівень агрономії XVII століття, тоді як No-till рятує від вітрової ерозії, дає змогу зберегти довкілля, зупинити наступ пустелі. Друге завдання – вижити. Нам дуже важко конкурувати з аграріями центральних чи західних регіонів, сплачуючи однакову орендну плату та податки, а тому намагаємося знизити собівартість для того, аби збільшити рентабельність. Пшениця, соняшник, ріпак, гірчиця, льон – усе на богарі, жодного гектара зрошення, це край Олешківської пустелі, жодного дощу з 18 квітня.

Уявіть собі: середня врожайність пшениці цьогоріч становила одну тонну з гектара. Проте навіть при цьому ми не в мінусах. Головна проблема – боротьба з бур’янами пустелі, які не підкоряються законам агрономії. Вони навіть не згадуються в атласі, немає хімікатів, з допомогою яких їх можна було б знищити, бо не мають листового апарату, тому нема всотування. Підбираємо різні бакові суміші, пробуємо, десь виходить, а десь ні, але руки не опускаємо»…

«Ми двічі підступали до цієї технології, – згадує керівник ФГ «Аркадія», що в Братському районі Миколаївської області, Вадим Дробітько. – Перший раз ще 2005-го, але старі погляди повернули нас назад. Через кілька років знову спробували, досвіду не було, припускалися помилок, часто заходили в глухий кут, поки повністю не освоїли це агрономічне мистецтво. Проте чим більше я знаю, тим більше я розумію, що нічого не знаю в цій сфері. Як би не було, проминув етап ломки, сумнівів немає, мені тепер не потрібно нічого доводити. Доволі далеко відійшов від нульової точки та починаю імпровізувати: відмовляюся від мінеральних добрив або зводжу їх до мінімуму, в систему захисту вводжу біопрепарати, зменшую витрати завдяки низьким нормам висіву. Ця технологія лідирує у світі, рано чи пізно на неї перейдуть усі. No-till – не панацея, а неминучість».

«Для того щоб запровадити нульову технологію, треба кілька умов, – говорить керівник ФГ «Синя нива», що в Цюрупинському районі Херсонської обл., Олег Осінній. – По-перше, агроном мусить бути на голову вищим за рівнем кваліфікації від колеги, який працює за класичною технологією. По-друге, сівозміни мають бути повноцінними. У нас на півдні поширені чотири культури: пшениця, ячмінь, соняшник, ріпак, але цього мало, ми вводимо в сівозміну ще й льон олійний. По-третє, має бути набір спеціальної техніки. А вона не кожному по кишені. Далі ноутілер стикнеться з масою проблем.

Ніхто не застрахований від того, що сусід палитиме стерню і пожежа перекинеться на ваше поле, або хтось кине на нього недопалок. Після пшениці ми планували посіяти ріпак, але сталася пожежа, стерня згоріла, це одразу відкинуло нас на сім років назад, бо всі накопичені післяжнивні рештки були знищені, чорна земля притягує сонячне проміння, ґрунт втрачає вологу, навіть не кожного дня, а кожної години, не було іншого варіанту, як задискувати поле. Допікає резистентність бур’янів. Кажуть, що треба працювати оригінальними препаратами, але вони у 2-3 рази дорожчі, а тому основна маса аграріїв вимушена застосовувати так звані генерики…»

«Це вже для мене п’ятий семінар. Завжди беру з них щось нове, – ділиться враженнями керівник ФГ «Курсаковське», що в Одеській області Іванівського району, Володимир Самсонюк. – Почав впроваджувати цю технологію два роки тому. Досить складно. Багато запитань. Зрозумів, що з No-till слід більше працювати головою, ніж лопатою. Проте бачу перспективу, бо з вологою рік у рік все гірше й гірше, витрати на енергоносії зростають. Якщо українські аграрії підуть шляхом аргентинських фермерів, то через деякий час зможуть стати міцно на ноги»… 

Читайте також:

Ось він, український No-till

No-till для фермера

Стоколосся євро-«Світанку»

Із маху, менш як за десятиріччя подолати шлях від заснування до репрезентування України на євроарені – це або якесь вигадування, недоречна фантазія, або… Зазвичай таку путь долають (ну, якщо взагалі долають) поледве-ледве. На практиці виявилося, що керівництво футбольного клубу «Колос», утримуваного стараннями агрофірми «Світанок», аж ніяк не вдавалося в химери, а, маючи чіткий стратегічний план, наполегливо, покроково втілювало його в життя. І ось він, євродебют відбувся. І став звитяжним! Ковалівський «Колос» із щитом повернувся з Греції, де в нелегкій боротьбі проти тамтешнього «Ариса» здобув перемогу з рахунком 2:1.

Спостерігаючи за двобоєм, ловив себе на думці, що греки грають наче з мусу, трохи абияковісінько, мовляв, що там якась провінційна українська дрібнота, про яку в Європі навіть і не чули, та ми їх навзабавки!.. Тепер, певно, елліни розширили свої знання з географії українського футболу! Натомість «Колос» продемонстрував неабияке бажання грати й перемагати!

Аж сяє президент клубу Андрій Засуха (а як його свого часу брали на глузи, коли він твердив про єврошлях свого дітища й появу сучасного стадіону в Ковалівці!), виблискує посмішкою головний тренер ковалівців Руслан Костишин, у доброму гуморі втомлені гравці! Агротехнологічна досконалість, що розкидана ланами, які обробляє агрофірма «Світанок», виливається у високі врожаї, неабиякі статки від них і можливість вкладати кошти у футбольний клуб. Футбол у Ковалівці – це й соціальна відповідальність, і додаткові робочі місця, і, чом би й ні, може, в прийдешньому сталий заробіток. Адже стежина в єврокубки за умов достойних результатів може зарясніти футбольною прибутковістю. А пересилення супротивника на полі футбольному ой як нагадує звитягу в герці з різнобарвними запонами на полях сільськогосподарських.

Самі лише українці в складі – це, може, й не аксіома для «Колоса», але даність двобою в Греції, і від цього гордість як за наш футбол, так і за вітчизняний агросектор просто переповнює.

Одлунь футбольних перемог на євроарені, звісно, сприятиме й дальшій розбудові агробізнесу, адже написана на ігрових футболках успішного клубу назва агрофірми латиницею – неабияка реклама. Із нею і експорт агропродукції, виробленої «Світанком», піде краще!

Песимізм, бий його лиха година, що вирує нині в агробізнесових колах (мовляв, і врожаї менші за торішні, й ринок землі, хай йому грець, на носі, й стратегію розвитку агросектору пустили якимсь пралісом, знехтувавши профільним міністерством), можуть вгамувати чи якось стишити цілком прості речі. За радянських часів футбольні успіхи улюблених команд позитивно відбивалися на праці трудових колективів. Ну, принаймні так вважали: шахтарі били рекорди після перемог «Шахтаря», металурги – за успіхів «Металурга», аграрії – за звитяг різноманітних «Нив» і «Колгоспників». Може, й не перебільшували, хтозна. А що тепер? У будь-якому разі, завершальний етап збиральної кампанії на ланах «Світанку» дістав вагомий стимул. А буде врожай – буде й усе, між іншим і європейського рівня футбол!

LFM 2020: «Глобальні кризи – локальні рішення»­

 

Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» та агенція  UCABevent провели ХІ Міжнародну конференцію «Ефективне управління агрокомпаніями» (LFM) – подію №1 в Європі в сфері агро. В інноваційному бізнес-парку Terminal Z конференцію LFM відвідало 350+ представників топ-менеджменту та спеціалістів агробізнесу.

Цього року наскрізною темою конференції стало питання впливу COVID-19 на аграрний сектор України.  Як змінились тренди споживацької поведінки, до чого готуватися аграрному бізнесу та що чекає на ринок праці після карантину – учасники заходу отримали відповіді на всі болючі питання від експертів.

Іван Верлан, партнер McKinsey&Company та Степан Яшин, асоційований партнер, ко-лідер Агро-Практики в СНД МcKinsey&Company, виступили з кейсом «Зміна споживчих уподобань та їх вплив на АПК». За словами спікерів, пандемія негативно вплинула на світову економіку, але галузь споживчих товарів постраждала менше. Довгострокові споживчі тренди пов’язані зі збільшенням онлайн-каналів, активним способом життя людей, розвитком органічної та екологічно чистої продукції.  Тренд на розвиток цифрового формату замовлень спостерігався ще раніше, але він значно прискорився під час пандемії. Левова частка онлайн-замовлень зберігається і після карантину. У зв’язку з пандемією фактори безпеки, турботи про здоров’я і екології стали ще більш важливі для покупців. Тенденцію до споживання здорових продуктів харчування відмітили і спікери під час дискусії «Вектори змін у споживацькій поведінці». Також експерти відзначили, що в українців зріс інтерес до місцевих продуктів, вони почали їсти своє, натуральне і якісне.

Олена Бойченко, Директор Human Capital Advisory Services Deloitte зазначила: «Ми живемо у час парадоксів на тлі величезної невизначеності». Пандемія виявилась «машиною часу»: зміни, які мали б відбутися протягом десятиліть, сталися упродовж кількох тижнів. За словами експертки, сьогодні ми опинилися в новій системі координат, де працюємо, вчимося і розважаємося онлайн. Внаслідок пандемії COVID-19 світ, про який ми читали у прогнозах на досить далеке майбутнє, раптово став нашою реальністю. Поточна глибока криза, з якою одночасно стикнулися бізнеси по всьому світу спонукає нас переглянути традиційні підходи до управління персоналом. Завдяки дослідженню Global Human Capital Trends, стало відомо, що глобальним трендом є формування відчуття приналежності серед працівників. Це відчуття є головним драйвером залученості й фундаментальною потребою людини. Воно є навіть важливішим для працівника, ніж відчуття поваги на роботі чи задоволеності тим, як приймаються рішення в компанії.

В цілому, спікери конференції позитивно оцінили реорганізацію офісів і готові перевести частину своїх співробітників на віддалену роботу. Власники бізнесу наголосили, що ефективність роботи працівників вдома не знизилася. Однак погодились з тим, що в онлайн не перенесеш ефективний нетворкінг. Офлайн зустрічі будуть все також потрібні і важливі.

На прямому зв’язку з США був Роман Шеремета, професор економіки університету Кейс Вестерн Резерв з кейсом «Макроекономічний огляд: фінансові та політичні засади». Експерт розповів про вплив пандемії на ВВП, рівень безробіття, інфляцію, фондовий ринок в світі, США та Україні. Детально зупинився на структурних змінах ринку праці. На думку Романа, для боротьби з майбутніми ризиками запрацює більш регульована економіка, і з’явиться національно орієнтоване виробництво («купуй українське»). На дистанційну роботу переведуть більшість процесів: дослідження показують, що люди вдома працюють продуктивніше, ніж в офісі. Відбудуться зміни і в сфері відносин: люди будуть менше ризикувати, більше заощаджувати і зберігати соціальну дистанцію.

Заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький виступив з кейсом «Ринок землі: наслідки для української економіки».  Експерт наголосив, що ринок землі — тільки один з трьох елементів земельної реформи. ОТГ — зараз є базисом, ключовим елементом реформи, бо громада отримує в розпорядження всі землі та можливість змінення їх призначення. Держава має надавати якісний сервіс, виступаючи арбітром. Зараз держава надає безоплатну інформацію про всі природні ресурси та інфраструктуру. Другим важливим фактором є земельний моніторинг. З 1 липня 2021 року щотижня держава буде інформувати всіх про продаж земель: скільки гектарів, де, яка ціна і які норми по концентрації. Що стосується нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, то в майбутньому можливо в індивідуальному порядку перегляд НГО землі, що ініціюється громадою. Тарас  зазначив, що попри розвиток онлайн технологій, залишається необхідність в очній комунікації з населенням з усіх питань, що стосується ринку землі і земельної реформи в цілому.

В заключній дискусії «Глобальні кризи – локальні рішення» взяли участь провідні експерти, серед яких Алекс Ліссітса, УКАБ, ІМК, Сергій Кравчук, Gals Agro, Євгеній Радовенюк, Grain Alliance, Владислав Чечоткін, ROZETKA, Юрій Косюк, МХП. У живому обговоренні учасники поділилися думками, що таке пандемія для бізнесу: шанс, виклик або проблема. Вони зійшлися на думці, що однозначно відбулася трансформація відношення до бізнесу, світу і можливостей.

У партнерстві з онлайн-виданням AgroPortal.ua відбулося нагородження переможців премії Aгро Champions – найкращих агроспеціалістів України. За звання найефективніших у 10 номінаціях змагалися топ-менеджери компаній, земельний банк яких перевищує 10 тис. га. Переможці премії Aгро Champions визначалися на основі оцінок Експертної ради, до складу якої увійшли компанії, які спеціалізуються на пошуку та оцінці керівників вищої ланки, міжнародні організації, аудиторські компанії, консалтингові та ресурсні компанії, які працюють на аграрному ринку України чи дотичні до нього.

Сотні професіоналів, спеціалістів та однодумців зібралися на одному майданчику, тож учасники могли налагодити нові бізнес-зв’язки. На гостей конференції чекав розіграш цінних призів. Подарунки надали партнери проекту: NewHolland, Crédit Agricole Bank, Bayer, Horsch.

Міжнародна конференція «Ефективне управління агрокомпаніями» вже одинадцять років поспіль стає майданчиком, який об’єднує топових агровиробників, представників ресурсних компаній та інноваційних стартапів задля обміну досвідом, презентації передових розробок та нетворкінгу в широкому колі професіоналів. Команда асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» та агенції UCABevent дякує всім учасникам та партнерам заходу, що розділили цей день разом з ними.