«Та вони всі там ті ще гультяї, живуть на ласкавому хлібі в держави, себто в нас з вами», – нищівні репліки-викриття на адресу народних обранців раз по раз доводиться чути в авдиторіях із різним соціальним статусом, освітою, інтелектом, місцем проживання. Проте, коли йдеться про нардепів, то навіть спокійні розсудники-флегмати перетворюються на таких собі Хачеріді-Гармашів (якщо проводити футбольні паралелі) та вивергають лайливий дощопад зі своїх вуст: допоки годуватимемо лайдаків? І чого їх, власне, така сила-силенна?

Лютощі-лютощами, а нинішня Верховна Рада задекларувала намір скоротити Конституційний склад парламенту з 450 до 300 депутатів і ввести пропорційну виборчу систему.

Так, за ухвалення в 1-му читанні законопроєкту №1017 про внесення відповідних змін до Конституції проголосувало 236 депутатів, що на добрий десяток більше від мінімально потрібних 226.

Законопроєкт передбачає, що депутатом може бути обраний громадянин України, який повсякчас проживає в Україні не менше 5 років і володіє державною мовою.

Із набуттям чинності цього закону Рада, обрана ще до набуття чинності, продовжує виконувати свої повноваження до дальших виборів парламенту.

По одержанні позитивного висновку Конституційного Суду зміни до Конституції ухвалюються через підтримку не менш як 226 депутатами в першому читанні, а на наступній черговій сесії – 300 в цілому.

Зауважу, що Рада впродовж терміну своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції. Отже, ширококрок до народних забаганок зроблено: підкупольних дрімайл стане істотно менше? І настане щастя? Вітчизняний виборець-пересічняк вже заготував звитяжні салюти, хоча дещо й зчудувався від нинішньодепутатської лояльності. Висловлю непопулярний погляд: я проти скорочення кількості депутатомісць. Якщо така бузувірська боротьба точиться за потрапляння до топ-450 «державників», то невже ви думаєте, що схуднення депкорпусу зумовить пом’якшення виборчої суперечки? Навпаки, аби потрапити до заповітної 300-ки обранців, здобувачі підуть мало не на все, й підкуп виборців тут виглядатиме чи не найменшим із зол. Фейр-плей (який і до того не був частим гостем у виборчих перегонах) остаточно піде геть! А про середньоринкову вартість депутатського мандату за трьох сотень долучальників до «розбудови» годі й твердити! Ймовірно, й так звана вартість голосування ой як побільшає: обранець прагнутиме кувати залізо, допоки є в Раді, адже те, що тобі пощастить там опинитися вдруге, аж ніяк не факт. Через це, як на мене, ймовірність голосувань «по розрахунку» (чи «по обміну») буде куди більшою, ніж статистика голосувань за справді значущі для держави законодавчі речі. Як колись казав (не привселюдно, звісно) мер одного з російських міст: «У мене лише кілька років, дайте мені спокійно покрасти». А хабарити зі значком куди простіше, ніж без цієї охоронної грамоти, еге ж! І хапуни-обдирайла свідомі цього!

Розрахунки, у скільки обійдуться пересічному виборцеві 300 депутатів порівняно з 450-ма, слабують на маніпулятивний синдром. За шаленого підняття депутатських зарплат (воно вже має місце, а з новою чисельністю, переконаний, ще жвавіше зануртує!) 300 з’їдять більше, ніж 450 зі старими окладами. І тут я не кажу про турборежим, в якому змушені будуть працювати 300 обранців. Достоту як востаннє! Порівняно з ним нинішній турбак скидатиметься на стаєрський забіг. І поцупити в такому вихорі можна куди більше, чи не так? А от зметикувати, за що ти, власне, кнопкотиснеш, буде куди складніше. Депутатська ж зарплата аж ніяк не слугує основним джерелом статків переважної більшості слуг мудрагелів із народу.

А от цікаво, зі скількох осіб за секвестру парламенту складатиметься комітет Верховної ради з питань аграрної політики і земельних відносин? Голова, три заступники, секретар і… Так, голову я вже назвав… І секретаря назвав… Гм-м-м… Певно, кількість осіб у ньому не зашкалюватиме. Перелік «аграрних багнетів» (визначення одного з колишніх очільників агрогалузі) покоротшає. Натомість імовірність потрапляння до профільного комітету зайд з інших бізнесів, для яких і досі на селі «колгоспи та безнадія», певно, відчутно збільшиться. 30 осіб для аграрного комітету за 450 депутатів, як на мене, оптимальна кількість. Як менше в півтора рази депутатів, то пропорційно менше й комітетників-аграріїв? Ото буде вже перемога, так, виборцю?

Отаке мальовидло олією! Зате піпл згламає, чого там!