Завжди непомітна, поміркована і скромна картопля, цього року не може скласти собі ціни. Схоже, що їй набридла роль сірої попелюшки, а тому вчинила щось на кшталт демаршу, заявивши про своє право на місце серед найдорожчих продуктів на ринку. Чим пояснюється такий стрімкий злет нашої бульби? І чи на надовго вона залишиться на троні?

Директор Інституту картоплярства НААН Микола Фурдига пояснює суттєвий дефіцит картоплі на ринку в цьому сезоні падінням її врожайності на 35-40%. Факторів багато: кліматичні, технологічні, економічні, військові та інші. Квітень видався дуже дощовий, за один-два дні випадала місячна норма, що не давало змогу садити картоплю в оптимальні строки, котрі зсунулися на травень, потім на сходи стала тиснути аномальна спека, яка досягала 30-40 градусів, а на ґрунті – 65, що й негативно вплинуло на ріст і розвиток рослин, адже картопля припиняє вегетацію вже при температурі 25 градусів. Два-три тижні рослини фактично не розвивалися, такі основні фази, як бутонізація і цвітіння, пройшли в екстремальних умовах. Вересень-жовтень, коли копають промисловики, теж був посушливий, земля на важких ґрунтах була, як камінь, не витримувала сталь, через жорсткість грудок ушкоджувалися бульби, і тільки на початку жовтня, коли пішли дощі і земля стала м’якшою, з’явилася можливість для збирання. Ще один мінус нашої галузі – брак сховищ, їхня загальна ємність становить лише 350 тис т, а тому забезпечити тривале якісне зберігання досить важко. Треба враховувати і те, що з ринку випали території, які перебувають в окупації, або у прифронтових регіонах.

– Куди ж подівся наш багатющий «картопляний» досвід? Невже наші аграрії розучилися вирощувати традиційну культуру? – запитую науковця.

– І досвід є, й аграрії вміють вирощувати крохмалисту. Річ у тім, що різко зросла собівартість виробництва: якщо на один га кукурудзи чи соняшника треба затратити приблизно 20-30 тис грн, то картопля вже потребує мінімум у десять разів більше, бо відповідно підскочили ціни на всі технологічні компоненти, серед яких насіння займає левову частку. А воно значною мірою імпортується. Було б півбіди, якби внаслідок підвищення курсу долара зросли лише ціни на імпортний посівматеріал. Але через затори на кордонах вартість доставки однієї партії збільшилася удвічі-втричі, наприклад, із 2 тис до 5-6 тис євро. Ці витрати перекладалися на кінцевого споживача. Щоб сьогодні посадити картоплю з міжряддями 75 см треба 3,5 т насіння на гектар, а хто перейшов на 90 см – то близько 3 т, це досить великі капіталовкладення, лише на насіння треба витратити 200 тис грн/га, – пояснює Микола Миколайович.

– А що з виробництвом сертифікованого насіння в Україні?

– Його обсяги суттєво зменшилося, якщо у довоєнний період було 24 офіційних сертифікованих виробники насіння, то за останні три роки ця кількість зменшилася, якщо раніше вони щорічно контрактували понад 60 тис т високоякісного насіннєвого матеріалу, то в цьому році маємо 19 підприємств, які виробляють 33 тис т, майже удвічі менше. Згідно з ринковою логікою, чим менше насіння, тим вищі ціни. А тому значна частина аграріїв шукає обхідні шляхи, закриває очі на якість і використовує низькоякісне насіння 3-4 репродукцій. Але після такого кроку важко розраховувати на врожайність навіть 30-40 т/га.

– Яке співвідношення українських та іноземних сортів на ринку?

– Якщо брати Державний реєстр, то  зарубіжні сорти переважають ( співвідношення 60/40), й на виробництві також: 20% – наші, 80% – іноземні. Але динаміка позитивна, бо ще три роки тому співвідношення становило 3/97. Українські виробники починають розуміти всі переваги використання насіннєвого матеріалу українських сортів: по-перше, він у 2,5 разу дешевший, по-друге, за продуктивністю та характеристиками не поступається іноземним. Вони створені на бідних на органіку ґрунтах, в умовах, де бракує вологи, адаптовані до шкідників і хвороб, які поширені саме в наших регіонах. Тим більше, нам є що запропонувати і переробникам, і споживачам. Ми з часів заснування орієнтуємося на смаки наших громадян, знаємо, що на півдні люблять картоплю із червонною шкіркою та білою м’якоттю, в Західній Україні – з жовтою м’якоттю, в Києві і центральному регіоні – різні смаки, бо тут мешкають люди з усіх регіонів, але вітчизняний виробник може запропонувати продукт на будь-який смак.

– Які сорти краще йдуть на крохмаль і на чипси?

– З давніших сортів для переробки на крохмаль найкраще підходить Червона рута, з нових – Соборна. Останній багатобульбовий, з вмістом крохмалю 19-20% і стійкий до фітофторіозу, альтернаріозу і стресостійкий завдяки потужній кореневій системі. Для виробництва чипсів призначений такий сорт як Фантазія. В плані створення промислових сортів нам допомагає співпраця з компаніями «Вимал» та «Чіпси-Люкс». Задля нарощування обсягів, розширення географії поширення цих промислових сортів, інститут кооперується з низкою приватних компаній, зокрема «Біотех ЛТД», СТОВ «Десна» та іншими.

– Як виростити максимальний урожай, скажімо, 100 т?

Фотинія

– Це не так і складно, але треба розуміти, що високопродуктивні сорти не завжди смачні. Є така кореляція: чим нижча врожайність, тим менше крохмалю, тим вони смачніші. Але врожайність – це теж серйозний показник, який залежить від технологічного рівня господарства. Починається все з насіння, із сорту, який буде найкраще адаптований до ґрунтово-кліматичних умов вашого регіону. На Поліссі підходять всі сорти, бо вони створені в цьому регіоні, якщо взяти області з важкими ґрунтами, наприклад, Хмельницьку, Вінницьку, Черкаську – Щедрик, Містерія, Княгиня, Мирослава, Скарбниця, Околиця.  Якщо південь  – Тирас, Фотинія, Слаута, Житниця. Треба ретельно вивчити його характеристики. Брати насіння найвищої репродукції. Розробити відповідну технологічну карту із забезпеченням  добривами, засобами захисту, бажано сертифікованих виробників, а не «сірих», і постійно тримати плантації в полі зору, бо можуть виникнути несподіванки. Щоб одержати максимальний врожай, потрібне зрошення не лише на Півдні, але й на Поліссі та в Центрі, позаяк на формування врожаю 50 т/га потрібно близько 3000 т води. Меліоративні системи, що колись створювалися, зараз аграрії пристосували до використання в реверсному режимі: відновлюють канали, наповнюють їх водою, відповідно нижні шари ґрунту також насичуються вологою. Без зрошення на 40-50 т/га можна не розраховувати. Якогось єдиного протоколу вирощування немає, все залежить від регіону і сорту.

Містерія

– Яка найбільша помилка картоплярів?

– Використання насіння низьких репродукцій, або невідомого походження, а також застарілих сортів, яким уже понад 10 і навіть 30 років. А тому треба проводити і сортооновлення, і сортозаміну, старі сорти вилучати, бо змінився клімат, з’явилися нові шкідники і хвороби. На жаль, у більшості домашніх господарствах нехтують цими правилами, однак підприємства намагаються їх дотримуватися. До речі, якщо ще років десять тому промисловики вирощували лише 2% картоплі, то сьогодні їхня частка зросла до 10-15%. Як на мене, це і позитивна, і водночас тривожна тенденція, яка свідчить, що старіє та зменшується сільське населення, а молодь не хоче займатися картоплярством. Зменшення виробництва цього продукту в домашньому секторі – також одна із причин високих цін на нього на ринку. На моє переконання, картоплярство на присадибних ділянках або на паях можна зробити більш технологічним і професійним. Тим більше, що вирощувати картоплю стало вигідно. За кордоном, наприклад, в Голландії, поширені обслуговуючі кооперативи, завдяки яким виробники застосовують високі технології, зберігають, реалізують, переробляють свою продукцію. Цю цілину мали б підняти місцеві громади.

– Чи вдалося відновити повноцінну роботу інституту після окупації?

– Наша установа у 2022 році пережила дуже важкі часи, була на межі фізичного знищення. Але завдяки героїчним зусиллям наших працівників, і це без перебільшення, вдалося врятувати найцінніші зразки генофонду картоплі вітчизняної селекції, в тому числі, наші унікальні міні-бульби in vitro. Коли повернулися після окупації, не одразу вдалося розмінувати дослідні ділянки, а тому посадили і селекційний, і насінницький матеріал із деяким запізненням. До речі, розмінування триває і досі. Однак на сьогодні ми відновили всі напрямки роботи: селекцію, насінництво, біотехнології. Вже у 2023 році внесли до Державного реєстру п’ять нових сортів. Селекційна робота спрямована на те, щоб створити сорти із високою здатністю до переробки, стійкі до хвороб. Окрім цього ми продукуємо сорти надраннього періоду достигання із врожайністю 18-22 т. Надранній сорт Слаута дає змогу навіть в умовах центральної України, не кажучи вже про південь, одержувати два врожаї. Нашою візитівкою на ринку є такі столові сорти як Мирослава, Княгиня із високою продуктивністю та прекрасними смаковими якостями. Останній на Черкащині в 2021 році посів перше місце за урожайністю (110 т/га) серед 80 сортів восьми селекційних компаній. Рекорди з продажів б’є новий сорт Фотинія. Картоплярам сподобався також високоврожайний Містерія із чудовою здатністю до зберігання. Якщо звичайна картопля починає проростати на 40-й день, то Містерія тримає фізіологічний спокій 90 днів – ідеальний варіант для людини, яка заготовляє картоплю на зиму, і живе у квартирі.

Картоплярство в Україні має  чудову перспективу і ми готові задовольнити його потреби в головному – високоякісному насінні.