Пшениця від посіву до збирання може постраждати внаслідок багатьох факторів. Зокрема, на строк розвитку, продуктивність та якість культури негативним чином впливають людський фактор, погодні умови, хвороби та патогенні мікроорганізми. Інтенсивні системи вирощування та штучне підвищення продуктивності рослин можуть навіть погіршити шкодочинність хвороби, а втрати можуть перевищити 50%.

Зазвичай збудниками хвороб є грибкові, бактеріальні, вірусні та мікоплазмові організми. Зараження здійснюється через ґрунт, посівний матеріал та залишки рослини-попередника. Щорічно втрати врожаю від різноманітних захворювань становлять понад 10-20%.

Найчастіше в посівах колосових культур зустрічаються хвороби, які поширюються з повітряними потоками, ураження рослин відбувається на всіх етапах вегетації. Раннє ураження призводить до передчасного відмирання листового апарату, глибокого порушення фізіологічних процесів всередині рослини.

Бура іржа пшениці

Бура іржа пшениці

Збудником ураження є Puccinia recondita f. Sp. Tritici що призводить до появи на листі або у листкових пазухах пустул (м’яких подушечок) звичайної іржі. Новоутворення не перевищують 2 мм у діаметрі, епідерміс листка розривається, вивільняються іржаво-бурі уредоспори, які мають форму кульок близько 22 мкм із вмістом жовто-помаранчевої речовини.

Коли сіють озиму пшеницю бура іржа з’являється восени, максимальний розвиток мікозного ураження припадає на фазу молочної стиглості зерна. Міцелій грибка зимує на сходах падалишніх рослин, для активного розвитку йому потрібна температура 15-27 С° та середня вологість повітря, інкубаційний період складає від 1 до 3 тижнів.

Гельмінтоспоріозна коренева і прикоренева гниль

Гельмінтоспоріозна коренева і прикоренева гниль

Мікоз здатен вражати всі колосові культури, збудником грибкового ураження є гриб Cochliobolus sativus (Ito et Kurib.) Drechsler et Dastur (син. Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker). За зовнішніми ознаками гельмінтоспоріозна гниль практично не відрізняється від фузаріозної, на проростках з’являються бурі плями, в початковій стадії у вигляді штрихів.

Під час росту рослини спостерігається побуріння основи стебла, вузла кущіння, коренів, можливий розвиток пустого колосу. На відміну від фузаріозних, плями, від темно-коричневих до чорних, однотонні, без освітленого центру, рясне спороношення виявляється на уражених тканинах, що перебувають у вологій камері.

Конідієносці — темні, колінчатого типу, багатоклітинні та достатньо чималі (до 150 мкм завдовжки), самі конідії — зазвичай темні та майже чорні, прямі, інколи вигнуті. Конідії та хламідоспори зберігаються тривалий час на уражених рослинних рештках і в ґрунті, міцелій також може зберігатися у підготовленому для посадки насінні.

За наявності інфекції у вологу погоду можуть змінюватися луски колоса (на них з’являються темно-бурі плями), а також зерно. Гельмінтоспоріоз є однією з причин формування чорного зародка, оптимальні умови для розвитку патогену — температура 22-26 С°, вологість повітря понад 90%. Інкубаційний період становить 1 тиждень.

Тверда сажка пшениці та ячменю

Тверда сажка пшениці та ячменю

Збудниками хвороби є гриби Tilletia levis і T. сaries, що паразитують на пшениці, ураження молодого паростка проходить у ґрунті. Загальна симптоматика ураження твердою сажкою виявляється тільки до періоду молочно-воскової стиглості зерна, а уражені колоски характеризуються тим, що луски розсунуті та прикривають замість зерна утворені сажкові мішечки.

Спори не здатні розпорошуватися під впливом вітру, адже прикриті залишками лусок у вигляді плівки. Розміри уражених новоутворень у пшеничній головешці — 15-25 мкм, їх оболонка коричневого кольору, має сітчастий або гладкий зовнішній вигляд, що сприяє швидкому діагностуванню захворювання.

Тифульоз

Тифульоз

Розвивається захворювання грибом Typhula incarnata, збудник зберігається в ґрунті та активно розвивається при потеплінні. Склероції утворюються під кінець зими й зберігаються в ґрунті протягом літа або навіть 2-3 років, проростають восени, утворюючи розвинений міцелій, що вражає молоді рослини зернових культур.

Після танення снігу на початку вегетації на полях хворих озимих можна зустріти окремі пожовклі рослини або осередки розвитку хвороби. При сильному ураженні пшениці старе листя відмирає, а ураження легко виявляється на верхній і нижній поверхнях листової пазухи, що значно спрощує діагностування патогену.

Розвинуті клероції (плодові тіла) є одним з найбільш красномовних ознак такого грибкового захворювання, як тифульоз. Ці кулясті, спочатку білі утворення (діаметром 0,5-3 мм), незабаром набувають рожевого, а згодом і темно-бурого забарвлення. За виявлення патогену слід використовувати сильнодійні препарати.

Жовта іржа пшениці

Жовта іржа пшениці

Збудник, гриб Puccinia striiformis, грибкове ураження діагностується за появи пустул яскраво-лимонного кольору. Вони розташовуються лінійно, уздовж жилок листа. При сильному ураженні пустулами покривається вся листова пластинка, рослина швидко всихає, що приводить до втрати урожаю.

Жовта іржа є більш шкідливою, ніж бура, поширення її відбувається шляхом перезараження уредоспорами, та розвитку міцелію в тканинах листових пластин. В кінці сезону можуть утворюватися пустули чорного кольору, переважно на нижньому боці листа, прикриті епідермісом, де розвиваються зимуючі теліоспори.

Збудник жовтої іржі зимує на диких злаках і падалиці, оптимальні умови для розвитку захворювання — температура 11-14 С°, вологість повітря — від 95%, інкубаційний період становить 2 тижні.

Фузаріоз колоса

Фузаріоз колоса

Вражає зернові колосові, основними збудниками хвороби є гриби Fusarium graminearum, F. culmorum, F. avenaceum, F. sporotrichoides, зрідка Microdochium nivale. В період формування молочної стиглості зерен з’являється колосся зі знебарвленими лусочками окремих колосків, під впливом розвитку ураження.

У місці змикання лусочок утворюється спочатку тонкий драглистий наліт помаранчево-рожевого кольору. Згодом шар потовщується, і завдяки яскравому забарвленню спородохій гриба (F. graminearum) стає добре помітним навіть на відстані кількох метрів.

Для M. nivale і F. culmorum характерним є темно-буре, майже чорне забарвлення лусочок і остей (схоже на симптоми бактеріозів на колосі). Ознакою є і наявність білого міцелію різного ступеня інтенсивності. Формуються макроконідії специфічної серповидної або прямої форми. Вони звужуються до кінців з кількома перетинками.

Розмір конідій варіюється залежно від виду грибка. Фузаріозом можуть бути вражені окремі рослини, верхня або нижня частина колоса, іноді весь стовбур. Восени на залишках класів і соломи пшениці патоген утворює чорні плодові тіла або перітеціі, де розвиваються сумкоспори. Дозрівають і викидаються сумкоспори в травні-червні наступного року.

Зимують міцелій та конідії на ураженому зерні, мікросклероції та перітеціі і хламідоспори зберігаються на уражених рослинних рештках та в ґрунті. Оптимальні умови для епіфітотії — температура 22-26 С° та наявність значних опадів в період цвітіння, що сприяє розвитку грибкового ураження пшениці.

Церкоспорельозна прикоренева гниль

Церкоспорельозна прикоренева гниль

Вражає всі злакові, частіше пшеницю, збудник захворювання — гриб Pseudocercosporella herpotrichoides. Вражає прикореневу частину соломини та коріння. На ураженій ділянці тканини утворюється поздовжня, світла пляма з темною облямівкою.

Відмінність від ураження ризоктоніозом полягає в тому, що псевдоцеркоспорелла формує ніжний світло-сірий повітряний міцелій і спороношення всередині соломини в зоні плями. Збудник захворювання потрапляє в листову пазуху, поширюючись на стеблі та вростає в нього, що призводить до загнивання основи та виляганню зернових.

Для спорогенеза та початку розвитку ураження необхідний відносно високий рівень вологості, що характерно для багатьох регіонів України. Найкращий температурний режим для спорогенеза встановлений на рівні 7-10 С°. Наявність туману та відлиги сприяють його розвитку. Патоген добре переносить різкі короткострокові зниження температури.

Карликова головешка пшениці

Карликова головешка пшениці

Карликова головня (Tilletia controversa) є найнебезпечнішим патогеном, завдяки здатності вражати молоді рослини пшениці після виходу проростків на поверхню ґрунту. Патогенні зміни відбуваються і під снігом за температури близько 2-5 С°, що провокує появу паростків раніше уражених підступною хворобою молодих рослин.

Період ефективного зараження триває довше, ніж захисна дія більшості застосованих препаратів. Уражені рослини відстають у рості. Після ураження дорослий колос стає компактним і його ості розчепірюються, зараження протікає дуже швидко, спори збудника зберігаються на поверхні насіння понад 10 років і в ґрунті —до 1 року.

Борошниста роса

Борошниста роса

Вражає усі злакові культури, збудником хвороби є Blumeria graminis. Розвиток захворювання можна визначити безпосередньо в полі. На листі та у листкових пазухах пшениці з’являється білий борошнистий наліт у вигляді подушечок, який з часом ущільнюється, й набуває характерного буро-жовтого забарвлення.

До кінця вегетації на ущільненні утворюються кулясті плодові тіла, або клейстотеції, що добре видно під час візуального огляду. Конідії — одноклітинні безбарвні, за формою овальні організми, які за розміром не перевищують показники 40х12 мкм. Вони розташовуються ланцюжками та легко відокремлюються і поширюються повітряними течіями, викликаючи нові зараження.

Клейстотеції спочатку коричневі, згодом чорніють, мають світлі та короткі придатки, за період росту вони утворюють сумки з сумкоспорами. Сумкоспори викликають первинне зараження рослин після перезимівлі, борошниста роса може з’явитися восени на полях раннього строку сівби, частіше на ячмені, але основний її розвиток проходить у весняно-літній період.

У процесі росту рослин хвороба поширюється на молоде листя, сильніше вражаються занадто загущені посіви. За сприятливих умов, це стосується прохолодної погоди зі значною вологістю, борошниста роса може з’явитися і на колосі. Під час спекотної погоди (більше 25 С°) поширення хвороби на добре прогрітих посівах стримується.

В пекуче літо розвиток захворювання може бути у слабкому ступені на нижніх листках, що практично не впливає на врожай. Зберігається міцелій патогену на падалиці, клейстотеції — на рослинних рештках. Оптимальними умовами для розвитку грибка є температурний режим від 17 до 24 С°, за вологості — 80-100%, інкубаційний період становить 3-10 днів.

Офіобольозна коренева і прикоренева гнилі

Офіобольозна коренева і прикоренева гнилі

Вражає частіше пшеницю та викликається сумчастим грибом Gaeumannomyces graminis що також може називатись Ophiobolus graminis. На початку зараження відбувається побуріння коренів, коли гриб росте на їхній поверхні, під час його проникнення у рослину в зоні кореневої шийки спостерігається відмирання продуктивних стебел і колосу.

Під пазухою нижнього листа на стеблі формується чорна блискуча строма, на якій пізніше утворюються плодові тіла, або псевдотеціі. Вони виступають назовні крізь пазуху листка хобітками, а нижня частина стебла чорніє, спостерігається одеревіння уражених тканин стебла, при натисканні стінки соломини не стискаються.

На відміну від фузаріозної та гельмінтоспоріозної гнилі, прояв хвороби має осередковий характер у зв’язку зі здатністю збудника поширюватися в ґрунті за допомогою грибниці. Сумкоспори гриба утворюються в чорних плодових тілах, так званих псевдотеціях, що мають глечикоподібну форму, близько 0,3-0,4 мм в діаметрі.

Сумкоспори паличкоподібні та безбарвні, розміром 70-80х2-3 мкм, відрізняються наявністю 3-5 поперечних перегородок. На грибниці утворюються також дрібні (не більше 10 мкм), злегка звужені на одному кінці фиаліди, у природних умовах псевдотеціі формуються тільки до осені, а сумкоспори дозрівають до весни.

Зимують мікросклероції, перітеціі та хламідоспори на уражених рослинних рештках, що залишаються на полях. Оптимальні умови для розповсюдження захворювання — це температура від 20 С° та опади за період травень-червень понад 70 мм, що характерно для клімату центральних на південних областей України.

Піренофороз (гельмінтоспоріоз) пшениці

Піренофороз (гельмінтоспоріоз) пшениці

Розвивається хвороба завдяки розвитку двох патогенів, сумчастого Pyrenophora tritici-repentis, та конідіального Drechslera tritici-repentis. Первинна фаза патогенного ураження характеризується появою на полях незначних осередків посівів з плямами на листі, з яскраво-жовтим, насиченим кольором.

На ґрунті в осередку ураження можна побачити залишки соломи, де знаходяться плодові тіла піренофори (псевдотеціі). Новоутворення чорного кольору з шийкою мають до 0,5 мм в діаметрі, завдяки чому їх можна розгледіти неозброєним оком, при первинному огляді уражених рослин або рослинних залишків.

Зрілі псевдотеції здатні утворювати на шийці щетинки та сумкоспори, які спричиняють первинне ураження пшениці. Сумкоспори мають жовтий або оливковий колір, сягають незначного розміру, під час активного розвитку мікозу плями на листі розростаються, набувають неправильної форми та кольору зневодненої тканини.

Розростання плям значною мірою відбувається в поздовжньому напрямку листа, у цей період плями за кольором не відрізняються від септоріозних, на них не формуються пікніди. Завдяки великій схожості загальних ознак розвитку хвороби, піренофороз легко сплутати з септоріозом, хоча під час його розвитку на плямах з’являється слабкий оливково-бурий наліт.

Верхній шар нальоту — конідіальне спороношення з коричневими конідієносіями, у довжину до 200 мкм. Сформовані конідії світлого, жовтого відтінку, мають прояв у вигляді темно-коричневих овальних плям розміром 2-5х1-2 мм, що також розростаються, викликаючи всихання листя.

Показово, що на листових пластинах зрілої пшениці характерні плями можуть не розростатися та зовсім залишатися без істотних змін. Патоген здатен впливати на ураження лусок, на лусці плямки подовжено-смугасті (2-4х1-2 мм), зазвичай вони не розростаються в розмірах, але допомагають діагностувати розвиток хвороби.

Втім, такі самі плями на колосках або в листових пазухах можуть формуватися за умови ураження рослин гельмінтоспоріозом. Зимують псевдотеціі на полях, на рослинних рештках, найкращі умови для розвитку патогену — температура від 24 С° з вологістю повітря понад 90%, інкубаційний період не перевищує 1 тиждня.

Пітіозна коренева гниль пшениці

Пітіозна коренева гниль пшениці

Гриби роду Pythium spp. завдяки сприятливим кліматичним умовам вражають усі колосові культури, і зокрема пшеницю. Найкращими для патогену є прохолодна, волога погода у період проростання насіння, стресовий стан сходів та температура — не вища 20 С°, інкубаційний період дуже короткий: він становить 2-3 дні.

Гинуть проростки від ураження кореневої системи. Знижується енергія росту і розвитку рослин протягом усього періоду вегетації. Характерний симптом ураження коренів — поява бурих, чорних перетяжок на їхній поверхні, відсутність кореневих волосків, побуріння і відмирання коренів, починаючи з їх кінчиків.

Іноді ураження може проходити безсимптомно, демонструючи лише відставання у рості та зміні забарвлення листя, що ускладнює діагностування. У вологих умовах утворюється ніжна, велика біла, або зовсім безбарвна грибниця з антерідіямі та різними зооспорангіями. Її гіфи мають 3-4 мкм в діаметрі, безбарвні, без перегородок.

Зооспорангії — кулясті, інколи овальні або грушоподібні, 12-21 мкм у діаметрі, антеридії — булавоподібні, 12-16х5-9 мкм, для їх виявлення слід провести низку досліджень. Джерела інфекції можуть бути різними, здебільшого це уражений ґрунт, або неприбрані з відкритого поля рослинні залишки колосових культур.

Смугаста плямистість (смугастий гельмінтоспоріоз)

Смугаста плямистість (смугастий гельмінтоспоріоз)

Ця хвороба вражає пшеницю та ячмінь завдяки збуднику Drechslera graminea, що з’являється в ті ж самі терміни, що і сітчаста плямистість. Інколи під загрозу потрапляють інші злакові. Уражені рослини відрізняються зовнішнім виглядом, на листі уздовж жилок виявляються довгі світлі смуги, які швидко темніють.

Листя розривається по сформованих смугах і впродовж короткого терміну засихає, симптоми хвороби обов’язково проявляються на кожному пагоні однієї рослини. Рослина суттєво відстає в зростанні, може не утворити класів або утворює їх з дуже щуплим зерном, що зменшує не тільки заплановані показники урожаю, але і його якісні параметри.

Конідіальне спороношеня з’являється на шпальтах. Чітких відмінностей від характеру спороношення у попереднього виду немає. Оптимальні умови для розвитку цього виду мікозу — температура до 26 С°,  показник вологості повітря — 90-98%. У таких умовах інкубаційний період ураження займає до 1 тижня.

Пилова головешка пшениці та ячменю

Пилова головешка пшениці та ячменю

Пилова головешка пшениці. Збудник — гриб Ustilago tritici. Труднощів у визначенні не викликає, захворювання діагностується дуже просто. Характерними ознаками ураження є чорне та хворе колосся, що з’являється під час цвітіння. Уражене колосся добре помітне на тлі зелених та здорових рослин.

В ураженому колосі руйнуються всі частини, окрім стрижня (лусочки, ості, зав’язь). Вони перетворюються в чорну, пилову масу теліоспор. Коли ураження входить в активний стан, формуються спори округлої форми, розміром 3,5-8 мкм, з коричневою оболонкою, густо вкритою маленькими шипами.

Зараження рослин пшениці відбувається спорами в період цвітіння. Характерно, що зовнішні симптоми проявляються на наступний рік, при сівбі хворого насіння. Оптимальною для зараження є температура від 18-24 С°, вологість може бути різною, спори гриба гарно розвиваються не тільки на пшениці, а також на ячмені.

Ризоктоніозна коренева і прикоренева гнилі

Ризоктоніозна коренева і прикоренева гнилі

Вражає пшеницю і ячмінь, збудником хвороби є недосконалий гриб Rhizoctonia cerealis, що характеризується стерильним міцелієм, на якому не розвиваються органи спороношення. Зовнішні ознаки розвитку патогену схожі на ураження церкоспорельозом, вражаються корінь та листові пазухи й зрідка нижнє листя.

Світлі очки плям в основі стебла мають чітко окреслену темну облямівку, на світлій частині утворюються дрібні темно-коричневі склероції гриба. Іноді вони мають вигляд підсохлої скоринки, яка легко зчищається з плями під час первинного огляду або польового діагностування грибкових хвороб рослин.

При розрізі ураженої ділянки міцелію всередині стебла не виявляється, але значне ураження стебла викликає внаслідок вилягання рослин. Зимують мікросклероції та хламідоспори на уражених рослинних рештках і в ґрунті за оптимальних умов (температура — 16-25 С°, вологість ґрунту — 60-80%).

Септоріоз листя та колосу пшениці

Септоріоз листя та колосу пшениці

Захворювання має прояви на листках, стеблах і колосках, формується в залежності від фактичного виду збудника. Листя і листові пазухи в основному уражаються грибом Septoria tritici та іншими видами роду, а колоскові лусочки, стебла та рідше листя — грибом S. nodorum.

Завдяки грибу Septoria nodorum на листках з’являються світло-бурі некротичні плями, у вологу погоду на них утворюються чорні опуклі точки або пікніди, які добре видно в лупу. Діаметр пікнід — 100-350 мкм. На колосках зазвичай уражаються верхівки колоскових лусочок, які буріють, на них утворюються більш дрібні пікніди (50-250 мкм).

За допомогою мікроскопу можна спостерігати вихід пікноспори з пікнід. Аналогічний процес відбувається під час природних опадів, або при формуванні вранішньої роси, що сприяє розвитку захворювання.

Пікноспори S. Tritici — ниткоподібні, прямі або зігнуті, з 2-5 прямими перегородками, розміром — 50-75х1-2 мкм. У пікнідах S. nodorum утворюються пікноспори, які 2-3 рази коротші за розміром, та мають вигляд вузького циліндра, прямі, або злегка зігнуті, з 2 або 3 перегородками, розміром — 15-25х2,8-4 мкм.

Для гриба Septoria tritici характерні декілька відмінностей. Зимують ці пікніди на рослинних рештках. Оптимальними умовами для ураження рослин є температурний режим від 20 до 26 С° і наявність крапельної вологи, тоді інкубаційний період не продовжується більше тижня.

Снігова пліснява

Снігова пліснява

Вражає озимі колосові, збудником захворювання найчастіше виступає Microdochium nivale, що передається від ураженого посівного матеріалу. Хвороба з’являється після тривалого перебування посівів пшениці і ячменю під сніговим покривом за умов, що ґрунт, на якому здійснюється висадка рослин, не замерзає.

На листі молодої пшениці після ураження з’являються світло-бурі плямисті новоутворення з затемненими краями. Перші плями знаходяться у місці переходу листа в пазуху, потім вони розростаються по листовій пластинці, що допомагає своєчасно виявити ураження, та використати засоби протидії патогену.

На плямах уздовж жилок листа з’являються численні помаранчево-рожеві подушечки, так звані піонноти, видимі неозброєним оком, або в лупу. В цих новоутвореннях знаходяться конідії гриба, дуже дрібні, 10-20х1-2 мкм, з 1-3 перегородками, тому дуже легко розповсюджуються завдяки повітряним потокам.

В умовах прохолодного вологого літа, ураження надалі можуть з’являтися навіть на прапор-листі, а також на колосі. На листі формуються великі плями, спочатку водянисті, потім блакитні, схожі за симптомами ураження на ринхоспоріоз, але без яскравої облямівки, можуть називатися спеціалістами фузаріозними опіками листя.

На лусочках колоса плями невеликі (до 5 мм у діаметрі), зі світлим центром та темно-бурою облямівкою, спороношення на таких плямах не простежується. Зимують міцелій та конідії на ураженому зерні, хламідоспори добре переносять зиму на уражених рослинних рештках і в ґрунті.

Оптимальними умовами для зберігання функцій грибкового ураження є наявність стійкого снігового покриву, температура від 0 до 8 С°, висока вологість повітря.

Ріжки пшениці

Ріжки пшениці

Збудником інфекції є гриб Claviceps purpurea, що відноситься до класу аскоміцетів, грибкове ураження частіше зустрічається на житі, але в регіонах зі значною вологістю може розвиватися на пшениці та ячмені. Склероції, що формуються під час активного розростання патогену, містять шкідливі та дуже небезпечні алкалоїдні з’єднання, які у значних дозах викликають отруєння людини та свійських тварин.

Ріжки зберігаються протягом зими в ґрунті. Мікозне ураження поширюється разом із насінням, під час цвітіння склероції проростають і утворюють перітеціі. Вони заражають зернові культури що відцвітають, у вегетаційний період формування колосу, що має значний вплив на зменшення врожаю та зниження його якості.

У зав’язі, під час формування, утворюється міцелій, а польові комахи сприяють поширенню конідій на інші рослини. Міцелій набуває форму ріжка і зберігає свою життєздатність протягом цілого року, за сприятливих умов спори гриба здатні зимувати двічі.