Проблема контролю листкових хвороб буряку цукрового, особливо церкоспорозу, наразі є досить складною і часто потребує особливих підходів для її подолання. Додаткові труднощі на шляху до її вирішення створює поступове поширення резистентних (стійких) до стробілуринів рас церкоспорозу, адже донедавна саме цей клас діючих речовин мав чи не найважливіше значення в захисті цукрового буряку від цілого комплексу хвороб, включно з церкоспорозом.

Отже, для успішного захисту цукрового буряку потрібні інструменти та підходи, що будуть ефективними за описаних вище умов. Найкращим рішенням слід вважати використання досвіду країн Європи, які протягом тривалого часу вирощують цукровий буряк в умовах масового поширення резистентних штамів церкоспорозу.

Та перед тим, як ми перейдемо до аналізу досвіду та побудови системи захисту буряку цукрового, варто приділити увагу й самій резистентності як явищу, причинам її появи та способам попередження.

Резистентність (стійкість) — термін, про який напевне чули всі, але водночас мало хто може правильно назвати причини її виникнення і способи запобігання. Як наслідок, раз по раз виникають запитання щодо цього явища і різного роду рекомендації та навіть спекуляції.

Резистентність (стійкість) стосовно фунгіцидів — це набуте, успадковане зниження чутливості гриба до певного протигрибкового агента (фунгіциду).

Як вона (резистентність) виникає?

Уявімо, що на момент обробки фунгіцидом присутня популяція гриба, серед якої може бути мізерна частка виду, що має стійкість до фунгіциду з певним механізмом дії внаслідок природної мутації. Після обробки фунгіцидом стійкий вид виживає, як і певна частина не стійкої до дії фунгіциду популяції. Якщо умови сприяють розвитку гриба й утворенню нового покоління, частина стійких видів у загальній популяції ставатиме більшою, і при наступному застосуванні фунгіциду з таким самим механізмом дії ця тенденція буде зберігатись аж допоки стійкий вид не стане домінуючим.

Що сприяє появі резистентності?

По-перше, це занижені норми використання препаратів. Внесення фунгіцидів у зменшеному дозуванні, особливо таких, що доцільно застосовувати на ранніх етапах розвитку хвороби (стробілурини та SDHI), ще й за явних симптомів розвитку захворювання по суті є поступовим виведенням рас грибів, стійких до препаратів, які використовуються. Заниження норм д. р. або рекомендації зі зменшення норми внесення препаратів від деяких виробників — це те, з чим ми наразі й стикаємося доволі часто. Зважаючи на економічну ситуацію, сьогодні такі рекомендації виглядають привабливо з точки зору зниження витрат, але вже завтра така практика може вилитись у дуже серйозні проблеми, як, наприклад, та, що ми вже маємо з церкоспорозом цукрового буряку.

По-друге, це беззмінне використання одних і тих самих класів д. р. Існує хибна думка, що заміна одного фунгіциду, який, приміром, містить стробілурин та триазол, на інший фунгіцид, що також містить стробілурин і триазол (як-от заміна азоксистробіну на пікоксистробін, піраклостробін чи інший стробілурин), може попередити виникнення резистентності. Та насправді заміна однієї д. р. на іншу з того ж хімічного класу абсолютно нічого не змінює з погляду запобігання резистентності, оскільки механізм їх дії, як представників класу стробілуринів, є абсолютно однаковим. Важливо зрозуміти, що резистентність не виникає до назви торгової марки препарату і навіть до самих д. р., резистентність виникає до механізму їх дії, а оскільки механізм дії в середині хімічної групи є однаковим, то від заміни одного її представника на іншого не змінюється абсолютно нічого. Назвою цього явища є крос-резистентність (стійкість до групи д. р., що мають однаковий механізм дії). А тепер згадайте, скільки разів ви змінювали фунгіцид, побоюючись появи резистентності, але зрештою обирали ті самі групи д. р.

Що для нас, як агрономів, означає крос-резистентність? Це означає, що в разі виникнення стійкості, наприклад, септоріозу зернових до флуксапіроксаду (SDHI), цей вид септоріозу буде стійким і до інших д. р. із цього класу (флуксапіроксаду, біксафену, ізофлуципраму та ін.) й навіть тих, що ніколи не використовувалися на конкретному полі. Аналогічна ситуація буде й стосовно стробілуринів, оскільки вони також є крос-резистентними в межах свого класу.

Окрім специфіки д. р. (їх механізму дії на цільовий об’єкт), для запобігання виникненню резистентності слід зважати і на низку чинників, пов’язаних з особливостями самого патогену, а саме на:

  • цикли розвитку патогену протягом року чи сезону та кількість поколінь;
  • механізм розмноження — статевий, безстатевий, змішаний;
  • генетичну мінливість у популяції;
  • міграційний потенціал (вищий міграційний потенціал — вища вірогідність появи та поширення резистентності);
  • діапазон культур, що уражуються (чи розвивається на інших культурах).

Тобто, коли патоген протягом року може давати кілька поколінь з коротким проміжком часу, а також за його високого міграційного потенціалу й збігу інших вищевказаних факторів, такий патоген буде мати високу ймовірність виникнення стійкості до дії тих чи інших фунгіцидів. Зокрема, до патогенів з середнім рівнем виникнення резистентності відносять септоріоз та піренофороз пшениці, церкоспороз цукрових буряків та ін. До патогенів з високим рівнем виникнення резистентності відносять сіру гниль (Botrytis spp.), види несправжньої борошнистої роси (Plasmopara) та частину інших.

На сьогодні в світі виявлено випадки резистентності деяких видів грибів до стробілуринів, інгібіторів сукцинатдегідрогенази (SDHI), бензимідазолів (карбендазим, тіофанат-метил). Проте термін «резистентність» у випадку з різними класами діючих речовин може мати для нас різні наслідки в полі. Так, наприклад, резистентність грибів стосовно стробілуринів та карбоксамідів часто означає різку втрату ефективності цих груп д. р. щодо патогену. Це пов’язано з їх механізмом дії, тобто інгібуванням певного ферменту чи амінокислоти, що використовується в процесі дихання клітин. У виявлених випадках резистентності внаслідок мутації відбулися зміни (наприклад, одного ферменту чи амінокислоти на іншу), через що фунгіцид повністю втрачав свою ефективність. Стробілурини та карбоксаміди (SDHI) натепер є одними з найважливіших груп д. р., завдяки використанню яких ми можемо забезпечити тривалий захист культур і контроль широкого спектра патогенів. Проте в разі неправильного їх застосування (занижені норми та роздрібнене внесення) ми вже досить скоро можемо стикнутися з повною втратою їх ефективності, а через явище крос-резистентності це може призвести до дуже серйозних наслідків.

Резистентність стосовно триазолів можна охарактеризувати як зниження чутливості гриба до фунгіциду, тобто повної й різкої втрати ефективності не відбувається, і певний час є можливість боротись із цим явищем, збільшуючи норму препарату. Такий спосіб набуття резистентності, на відміну від стробілуринів та карбоксамідів, пов’язаний з іншим механізмом дії, а саме інгібуванням біосинтезу стеролу (ергостеролу), що є важливою складовою мембран клітин вищих грибів.

Тепер, маючи більше розуміння про резистентність як явище, перейдемо до рекомендацій (для всіх фунгіцидів), що допоможуть запобігти її виникненню:

  • Використовуйте комбіновані препарати, що містять д. р. різних груп з різним механізмом дії.
  • Не занижуйте дозування, застосовуйте вчасно — профілактично або за перших ознак розвитку хвороб (особливо стробілурини та SDHI).
  • Чергуйте групи д. р., оскільки їх заміна в межах групи не є антирезистентною стратегією.
  • Використовуйте інтегровану систему захисту (біопрепарати, контактні фунгіциди, стійкі сорти, обробіток ґрунту із заробкою рослинних решток, сівозміну, обґрунтовані норми азотних добрив).
  • При виборі двох і більше компонентних фунгіцидів звертайте увагу на те, щоб обидва компоненти препарату були ефективними проти цільового патогену.
  • Для стробілуринів та SDHI на зернових культурах максимальна кількість обробок протягом сезону — не більше ніж дві. Варто зауважити, що у разі коли для протруювання насіння використовувався SDHI, що має ефективність проти листкових хвороб, це вже рахується як одна з двох можливих обробок за сезон.

З огляду на набуті знання про резистентність до фунгіцидів та рекомендації для попередження її виникнення й досвід країн, де проблема стійкості носить масовий характер, перейдемо до побудови системи захисту цукрового буряку від хвороб.

Якщо брати до уваги досвід захисту буряку цукрового в країнах ЄС, то проблема контролю церкоспорозу цукрового буряку там додатково ускладнена забороною на використання цілої низки діючих речовин, через їх несприятливий екотоксикологічний профіль. Тому вивчити досвід вказаних країн для нас є стратегічно важливим, зважаючи на інтеграційні процеси в законодавстві, що вже відбуваються в нашій країні.

Загальна кількість обробок фунгіцидами у вказаних країнах коливається від 4 до 6. При цьому фунгіциди, що містять д. р. із груп стробілуринів та SDHI й мають виражені захисні властивості, використовуються в 1–2-гу обробки, тобто профілактично й до появи візуальних симптомів розвитку церкоспорозу. При цьому виникає логічне запитання, а навіщо вносити стробілурини в умовах масового поширення стійких штамів церкоспорозу? Відповідь дуже проста: стробілурини зберігають свою ефективність у контролі інших хвороб буряку цукрового, як от рамуляріоз, іржа та ін. Для порівняння, у нас все ще часто практикується застосування в першу обробку триазольних (або поєднання триазолу з карбендазимом чи тіофанат-метилом) фунгіцидів через їх дешевизну, тимчасом як дорожчі стробілуринвмісні фунгіциди використовують у 3–4-ту обробки, коли вже відбулося інфікування рослин.

Під час наступних обробок застосовуються фунгіциди, що в основі містять триазольну групу д. р., а також їх поєднання з амінами (морфолінами). Такі препарати мають гірше виражені захисні властивості, проте їх особливістю є лікувальна і спиняюча дії, що є важливими у тому разі, коли вже присутні візуальні симптоми розвитку хвороб, а це зазвичай 2-га–6-та обробки. Поєднання в одному препараті речовин із груп триазолів та морфолінів на сьогодні є дієвим антирезистентним рішенням, на яке слід звернути увагу, оскільки обидві вказані хімічні групи мають середній-низький ризик розвитку резистентності та діють на різних етапах синтезу стеролу, завдяки чому вони не є крос-резистентними й з успіхом можуть контролювати проблемні штами церкоспорозу та інші поширені хвороби цукрового буряку. Ще одним важливим антирезистентним елементом у системах захисту є додавання під час кожної обробки препаратів, що мають контактну дію і впливають одразу на кілька процесів у клітинах грибків, це насамперед мідьвмісні продукти. Недолік таких фунгіцидів — короткий термін захисної дії, але важливою перевагою є низький ризик виникнення до них резистентності. При сумісному використанні контактних фунгіцидів разом із препаратами, що мають системні властивості, можна підвищити ефективність фунгіцидної системи захисту в цілому та протидіяти резистентним штамам церкоспорозу зокрема. Проте важливим недоліком контактних препаратів є короткий термін захисної дії та необхідність їх «поновлення» на поверхні вегетативної маси через певний проміжок часу.

В умовах обмеженого переліку дозволених до використання в країнах ЄС синтетичних фунгіцидів активно розвивається напрям біологічних препаратів. Їх ефективність коливається в межах 40–60 %, що, на перший погляд, може здатися недостатнім порівняно з синтетичними фунгіцидами. Однак біологічні препарати наразі й не розглядаються як їх повноцінна альтернатива чи заміна, а радше виступають їх доповненням у гібридних системах захисту. У такому разі фунгіциди біологічного походження можуть використовуватись як сумісно з синтетичними в баковій суміші, так і окремо, розбиваючи обробки між ними. З активним зміщенням фокусу саме на біологічні препарати та розвитком нових технологій варто очікувати й підвищення їх ефективності в майбутньому. Біологічні препарати можуть як мати пряму фунгіцидну дію, так і виступати в ролі конкурентів стосовно грибних захворювань, колонізуючи вегетативні органи рослин. Тобто, такі фунгіциди мають використовуватися профілактично, оскільки саме за умови такого способу застосування вони забезпечують кращий рівень ефективності.

Тому, узагальнюючи викладений вище матеріал, варто зазначити, що стратегія побудови фунгіцидної системи захисту буряку цукрового з акцентом на протидію до резистентності має базуватися на активному використанні контактних фунгіцидів та впровадженні біологічних препаратів як доповнення до хімічних речовин, на правильному чергуванні груп д. р. протягом сезону (захисні фунгіциди спочатку, потім з лікувальними властивостями) та вдалому підборі фунгіцидів, що можуть контролювати стійкі штами церкоспорозу.

На сьогодні одним із таких рішень є добре відомий у країнах ЄС фунгіцид, що був створений саме для захисту цукрового буряку від комплексу хвороб, включно зі стійкими штамами церкоспорозу. Це продукт, що має репутацію еталону в захисті цукрового буряку, назва якого Спірале™.

Багато хто з агрономів бурякосійних господарств уже чули про цей фунгіцид, ба більше, чекали на його появу в Україні. Це пояснюється тим, що Спірале™ вже давно і досить впевнено займає чільне місце в захисті цукрового буряку від широкого спектра хвороб. А з огляду на те, що ми частенько інформацію щодо ефективності препаратів беремо, зокрема, й із закордонних джерел, більшість із нас не могли не звернути увагу на цей фунгіцид, що, за оцінкою багатьох науково-дослідних установ, вважається стандартом у контролі церкоспорозу, рамуляріозу, фомозу, борошнистої роси цукрових буряків.

Отже, Спірале™ — це двокомпонентний продукт, що містить у складі 100 г/л дифеноконазолу та 375 г/л фенпропідину. Обидві д. р. є інгібіторами біосинтезу стеролів, але вони належать до різних класів й інгібують різні ферменти, завдяки чому дифеноконазол та фенпропідин не є крос-резистентними.

Дифеноконазол — системний фунгіцид широкого спектра дії з класу триазолів. Він поглинається вегетативною частиною і переміщується по рослині за допомогою акропетальної та сильної трансламінарної транслокації. Дифеноконазол забезпечує тривалу профілактичну дію в поєднанні з лікувальною та викорінювальною діями проти листкових грибкових патогенів — аскоміцетів, базидіоміцетів, дейтероміцетів на багатьох культурах. Механізм дії дифеноконазолу полягає в інгібуванні деметилювання стеролів, що перешкоджає виробленню ергостеролу в клітинних мембранах, щоб зупинити розвиток грибків.

Фенпропідин — системний, лікувально-захисний фунгіцид з класу піперидинів (морфолінів) для боротьби з листковими хворобами. Має високу активність проти борошнистої роси, видів іржі та низки інших збудників хвороб включно з церкоспорозом.

Фенпропідин є системною сполукою зі швидким поглинанням і вираженою акропетальною транслокацією по ксилемі, що забезпечує хороший розподіл у тканинах рослин і захист від змивання. Фенпропідин демонструє спиняючу дію щодо наявних інфекцій (лікувальна активність) і запобігає виникненню нових інфекцій (захисна активність).

Отже, таке поєднання, з одного боку, дозволяє отримати фунгіцид з високою ефективністю проти основних хвороб буряку цукрового з тривалою ефективністю, а з іншого — стати чи не ключовим стандартом для захисту цукрового буряку, особливо в умовах поширення стійких до стробілуринів рас церкоспорозу, яким, до речі, він і є в країнах ЄС. Синергізм двох д. р. виявляється в персистентності дифеноконазолу (діє повільно й довго) і швидкій лікувальній активності фенпропідину (швидкий «стоп»-ефект). Таким чином, Спірале™ забезпечує тривалу ефективність проти основних хвороб цукрового буряку: церкоспорозу, рамуляріозу, борошнистої роси та іржі.

Підбиваючи підсумки, можемо з упевненістю сказати, що Спірале™ посяде чільне місце у системі захисту такої високотехнологічної культури, як цукровий буряк, і дійсно допоможе отримати високі врожаї, чого ми вам і бажаємо!

Автор: Олександр Соловйов, менеджер з технічної підтримки фунгіцидів на технічних культурах, компанія «Сингента»