Як підвищити рентабельність вирощування соняшнику?

Протягом багатьох років соняшник є однією з найрентабельніших сільськогосподарських культур в Україні. Кожного року значна частина основного прибутку в господарство надходила саме від вирощування цієї культури. 2023-й теж не став винятком, тому площа соняшнику значно зросла по всій території України й становила близько 5,3 млн га – це є майже рекордом, зважаючи на те, що через війну на значній частині земель неможливо займатися сільськогосподарським виробництвом. Особливо в східних та південних регіонах, де історично сіяли найбільше соняшнику.

Проте виростити багато соняшнику – це ще не означає отримати великі прибутки.

Через війну здорожчало все: логістика, паливо, добрива, ЗЗР, запчастини… До того ж через проблеми з логістикою та неможливістю продати свою продукцію за ринковими цінами рентабельність вирощування виходить на перше місце.

Денис Каназірський, продукт-менеджер з розвитку соняшнику компанії «Лімагрейн Україна», ділиться порадами, як уникнути такої помилки та отримати високу рентабельність при вирощуванні соняшнику.

– Не існує хоч якоїсь окремої ланки в агробізнесі, де було б все добре, чого б не торкнулася війна. З огляду на це, навіть високотехнологічні господарства, які були готові вкладати величезні кошти в технологію, застосування більш вартісних ЗЗР, добрив та техніки наразі переглядають технологічні карти в бік зменшення витрат. Кожному хочеться, аби вкладений долар повертався та ще й хоча б із доларом зверху, а не з 20 центами.

Вільних обігових коштів стає все менше і менше. Дорога логістика, вартість сушіння, складність реалізації збіжжя звужують коло польових культур, які рентабельні у вироб­ництві. Постає питання: що вирощувати? Які культури приносять хоч якусь рентабельність? Соняшник у трійці таких культур, і не схоже, що ця тенденція знизиться наступного сезону. Все зазначене вище безпосередньо вплинуло на дохідність культур, тож навіть така високорентабельна культура, як соняшник в деяких випадках теж може мати низьку рентабельність.

Втім, добрий господар має орієнтуватися не просто на соняшник, а на кращий, рентабельніший. Що це означає?

Є високоінтенсивні гібриди, які вимагають інтенсивного догляду, значних витрат, котрі можуть забезпечити високий урожай, скажімо, 4 т/га. Проте дельта чистого прибутку з 1 га там незначна та може становити за сьогоднішніми цінами, скажімо, 250 $/га.

А є гібриди високорентабельні середньоінтенсивного типу, які при стандартній технології можуть давати в межах 4 т/га, але рентабельність по них у результаті становить 370–400 $/га.

Завдяки чому це досягається? Розглянемо буквально кілька аспектів. Передусім це скорочений період вегетації – більш ранні гібриди дають змогу раніше зібрати врожай та не наражати себе на небезпеку втратити частину врожаю через затягування збирання, перестій, втрату якісних показників.

На пізніх гібридах зазвичай треба проводити десикацію, на ранніх гібридах здебільшого немає потреби це робити, пізні гібриди найчастіше доводиться досушувати, що значно впливає на рентабельність вирощування.

Тобто тільки на цих двох аспектах можна зекономити 30–70 $/га, якщо враховувати тільки вартість десиканта і вартість досушування, плюс втрати від перестою та втрати якості.

У нашій лінійці – здебільшого саме ранні та середньоранні гібриди, які за рівнем врожайності не поступаються середньостиглим і середньопізнім, але дають змогу вчасно зібрати повноцінний урожай без зайвих витрат. Найкраще за останні роки себе проявили такі ранні й середньоранні гібриди, як ЛГ50450, ЛГ50480, ЛГ5478, ЛГ50475 НО, ЛГ58390 КЛ, ЛГ5555 КЛП, ЛГ50455 КЛП.

 

Генетична стійкість проти несправжньої борошнистої роси значно впливає на збереження коштів

 

 

Наступний аспект, який допомагає не витрачати зайві кошти, – це різні генетичні наповнення гібридів, тобто генетична стійкість, толерантність до певних інфекційних захворювань, стійкість проти рослин паразитів (вовчка тощо).

Розглянемо ситуацію, коли господарство вирощує гібрид, який не має генетичної стійкості проти несправжньої борошнистої роси (НБР), але стабільно себе проявляв за останні 5–7 років.

Через накопичення інфекції та різні мутації патогену, гібрид який гарно себе проявляв у минулому може дуже сильно уражуватися більш новими та вірулентними расами НБР. Через це в останні 5–6 років почастішали випадки масових єпіфітотій саме цього захворювання. Тому в разі масового прояву хвороби господарству доводиться стрімголов шукати зайвий фунгіцид чи навіть два для того, щоб зупинити спалах цього захворювання, а це як мінімум 50 $/га. До того ж ці фунгіциди не на 100% ефективні, а в деяких випадках при високому відсотку зараження системною формою доводиться такі посіви передисковувати та пересівати, а це, своєю чергою, 100% втрата плюс додаткові кошти на пересів.

На щастя, проти цього патогену існує селекційне рішення – генетично стійкі гібриди, які можуть контролювати це захворювання на генетичному рівні.

Компанія «Лімагрейн» є лідером в цьому напрямі селекції – нам вдалося створити лінійку MGP (Mildew Genetic Protection) гібридів, що контролюють основну масу вірулентних рас переноспорозу в Європі на момент реєстрації певного гібрида. До цієї лінійки належать такі гібриди, як ЛГ ЛГ50450, ЛГ50480, ЛГ5478, ЛГ50510, ЛГ50475 НО, ЛГ58390 КЛ, ЛГ50550 КЛП, ЛГ50455 КЛП, ЛГ58630 КЛ, ЛГ50479 СХ.

Бура іржа

Що стосується контролю бурої іржі, то проти цього захворювання теж можна боротися генетично, гібридами з високою толерантністю, наприклад, такими як ЛГ50500, ЛГ50514, ЛГ50635 КЛП, які збережуть вашу рентабельність.

Контроль вовчка соняшникового на генетичному рівні

І проблема вовчка має бути в центрі уваги багатьох. Практично 50–60% території сільгоспугідь України вже уражено цим паразитом. Якщо ваше господарство в зоні ризику – жартувати не варто. Втрати від вовчку можуть сягати 10% і навіть повної втрати урожайності.

Вам треба наражатися на додаткові ризики зниження рентабельності? В такому разі може статися, що ваш запланований високорентабельний соняшник вийде в нуль, а то й у мінус.

Що стосується боротьби з вовчком, то цю рослину паразита теж можна контролювати генетично й не втрачати врожаї та рентабельність.

Для цього ми створили найпотужніше портфоліо з генетично стійких гібридів під різні технології вирощування. Основні – це Тунка, ЛГ50450, ЛГ50480, ЛГ5555 КЛП, ЛГ5542 КЛ,ЛГ50635 КЛ, ЛГ58390 КЛ, ЛГ50550 КЛП, ЛГ50455 КЛП, ЛГ58630 КЛ.

Отож, чи не краще обирати в партнери генетичну стійкість? Тобто гібриди, в котрих генетична стійкість або висока толерантність до наявних у вашій зоні захворювань і до вовчка буде врахована як базова опція? Відповідь, здається на поверхні.