Під назвою «септоріоз» може фігурувати будь-яка хвороба, що поширюється тим або іншим грибком з роду Септор (Septoria). Відповідно до сучасних поглядів, він належить до сімейства Мікосферелові (Mycosphaerellaceae), віднесеного до Капнодіальних (Capnodiales).

Раніше рід цей відносили до порядку Сферопсідальних (Sphaeropsidales), чисельність яких вираховувалась досить розпливчасто. У різних джерелах вона визначалась без конкретизації, «близько 1000 видів», «понад 1000 видів», «від 1 до 2 тисяч видів»:

  • Септора аскофілла (Septoria ascophylli) викликає септоріоз водорості аськофіллум вузлуватий (Ascophyllum nodosum) з класу Бурих водоростей (Phaeophyceae), що поширена в морях і затоках Північного Льодовитого океану;
  • Септора анемонова (Septoria anemones) викликає септоріоз анемона жовтецева (Anemone ranunculoides), яку люблять бджоли;
  • Септора грушева (Septoria pyri) викликає білу плямистість листя Груш (з роду Pyrus);
  • Септора злакова (Septoria graminum) викликає септоріоз листя різних представників сімейства Злаки (Gramineae), або Тонконогі (Poaceae);
  • Септора пшенична (Septoria tritici), що губить сходи та листя, Септора житня (Septoria secalis), Септора рисова (Septoria oryzae), Септор Ячменна (Septoria hordei);
  • Септора зонтична (Septoria umbelliferarum) і Септора тминових (Septoria caricis) викликають септоріоз Тмину звичайного (Carum carvi); перша з двох тут згаданих шкодить ще й коріандр посівний (Coriandrum sativum);
  • Септора паразитна (Septoria parasitica) уражає хвою (з роду Picea), від чого вона жовтіє, передчасно обсипається, і незабаром дерева гинуть;
  • Септора пастернакова (Septoria pastinacina) викликає септоріоз Пастернака посівного (Pastinaca sativa) на грядках і / або в лугах;
  • Септора Петрушкова (Septoria petroselini) викликає септоріоз Петрушки кучерявої (Petroselinum crispum) і кропу городнього (Anethum graveolens);
  • Септора соняшникова (Septoria helianthi) викликає буру (септоріозную) плямистість листя Соняшнику однорічного (Helianthus annuus) і топінамбуру (Helianthus tuberosus), здатна неабияк зіпсувати зовнішню красу, заради якої і цінується Соняшник десятілепестковий (Helianthus decapetalus), Соняшник красностебельний (Helianthus atrorubens), Соняшник гостролистий (Helianthus argophyllus);
  • Септора рожева (Septoria rosae) викликає септоріозную плямистість листя багатьох сортів і форм Роз з роду Шипшина (Rosa);
  • Септора селерових (Septoria apii) викликає септоріоз Селери пахучої (Apium graveolens);
  • Септора Серебренникова (Septoria serebrianikowii) викликає септоріоз у різних представників роду Астрагал (Astragalus);
  • Септора смородини (Septoria ribis) викликає білу плямистість (септоріоз) на листях Аґрусу звичайного (Ribes uva-crispa) і Смородини чорної (Ribes nigrum);
  • Септора сої (Septoria glycines) викликає іржаву плямистість Сої культурної (Glycine max);
  • Септора томатна (Septoria lycopersici) викликає білу плямистість на листях томатів (Solanum lycopersicum), а ще баклажанів (Solanum melongena), картоплі (Solanum tuberosum), Пасльона чорного (Solanum nigrum), а також різних представників роду Дурман (Datura);
  • Септора очеретяна (Septoria phragmitis) викликає септоріоз Тростини звичайної (Phragmites communis) що зростає на берегах водойм, в болотах і на заболочених лугах;
  • Септора флоксова (Septoria phlogis) викликає білу плямистість у чарівних флоксів (з роду Phlox);
  • Септора щавлева (Septoria rumicis) викликає септоріоз у різних представників роду Щавель (Rumex.

Септоріозом хворіють Азалії (Azalea) та інші живі прикраси з роду Рододендрон (Rhododendron), кімнатні та оранжерейні Антуріуми (з роду Anthurium). Дерева Драцени облямованій (Dracaena reflexa var. Angustifolia), нев’янущі ліани з роду Монстера (Monstera), теплолюбні спатіфіллуми (з роду Spathiphyllum).

Ураженню піддаються тремтячі Осики (Populus tremula) та інші нащадки роду Тополь (Populus), зеленолисті й ряболисті Фікуси Бенджаміна (Ficus benjamina). Трав’янисті квіти з роду Хризантема (Chrysanthemum), і навіть Конопля посівна (Cannabis sativa), що не дуже поширена як сільгоспкультура на Україні.

Нині «Index Fungorum», авторитетна система класифікації мікроорганізмів, приписаних до царства Гриби (Fungi), показує в роду Септор 3112 видів, підвидів, форм і варіантів. Вони паразитують на вищих рослинах та призводять до їх гибелі.

Грибки-патогени зберігаються за допомогою міцелію, або в пікнідах, які накопичуються на бур’янах і залишках корисних рослин, ховаються в ґрунті на невеликих глибинах. Навесні спори пробуджуються, дозрівають і вивільняються в атмосферу, таким чином Септора уражує мало не всі дикорослі й одомашнені культури:

  • декоративно-листяні;
  • декоративно-квітучі;
  • зернобобові й кормові;
  • круп’яні та олійні;
  • овочеві та плодові;
  • цукроносні й технічні;
  • тонізуючі й ягідні;
  • зернові та хлібні.

Вивільненню спор та пікнід сприяють рясні роси, дощі й прогрів повітря до 20-25 0 C, а поширенню комахи та навіть незначний вітер. Протягом вегетаційного періоду рослини-господаря утворюється не одне покоління пікнід, також відомо, що у деяких випадках септоріоз називають білою плямистістю.

Проблема ураження зернових культур септоріозом

На даний час, частка злакових рослин у сівозмінах стає дедалі більше, при цьому повсюдно йде боротьба не тільки за збільшення посівних площ. В першу чергу сучасні аграрії турбуються за підвищення продуктивності й рентабельності виробництва зернових.

На жаль, досить великий відсоток урожаю щорічно втрачається через різні, в тому числі грибкових захворювань. Тому оптимізація та ефективність боротьби з хворобами злакових культур, є однією з першорядних завдань, що стоять, сьогодні перед аграріями.

Пшениця є основою продовольства людства в усьому світі, не дарма хлібороби приділяють цій культурі особливу увагу. Однією з найбільш небезпечних хвороб пшениці є септоріоз, який здатний знищити до 50% врожаю, адже хвороба поширюється занадто швидко і потребує профілактики.

Найбільш широко поширеними збудниками септоріозу є гриби Septoria graminum, Septoria nodorum і Septoria graminum. Хвороба вражає в першу чергу листя Septoria tritici або надземні органи, включаючи стебло і колос Septoria nodorum.

Найшвидше грибкова патологія розвивається при умовах високої зволоженості повітря, у зону ризику потрапляють рослину у період наливу зерна. Оптимальний температурний режим для прогресу ураження коливається в рамках +14 +220С, при цьому вологість має бути не нижче 90%.

В теплу, дощову погоду пікніді утворюються занадто швидко і завдяки підвищеній вологості пікніди вивільняють пікноспори. Коли підіймається вітер, він переносить бактерії на значні відстані та на рослини, що знаходяться поблизу від уражених угідь, що сприяє ураженню інших посівів.

Під час рясного дощу пікноспори вимиваються і разом з водою розбризкуються по рослині, інфікуючи нижні яруси й листя сусідніх сходів. Такий механізм зараження пшениці може повторюватися безліч разів протягом одного вегетаційного періоду.

У заражених спорами рослин знижується ефективність фотосинтезу, в результаті чого затримується їх нормальний ріст і розвиток, зменшується кількість зернівок в колосі, що в підсумку може призвести до значних втрат зерна.

В результаті зараження септориозом на листках і стеблах пшениці утворюються кольорові плями неправильної форми. Вони можуть мати коричневий, жовтий або бурий відтінки з яскраво-жовтою або темною окантовкою або без неї.

Ці осередки покриваються дрібними чорними крапками, які становлять собою пікніди (плодові тіла конідіального спороношення грибів).В результаті інфікування листя рослин починають передчасно всихати, стебло зморщується, або перегниває, а колос набуває багатобарвну або темно-бурого забарвлення.

Septoria nodorum (винна в септоріоз колоса пшениці), і Septoria tritici (відповідальна за септоріоз листя). Ці гриби включені перелік шкідливих організмів, особливо небезпечних для рослин і продукції рослинного походження, адже вони призводять до таких наслідків:

  • зниження фотосинтетичної площі листа;
  • зменшення числа зерен в колосі та маси 1000 насінин;
  • недобір урожаю та формування Чорних зародків.

Септоріоз уражає пшеницю, ячмінь, жито та інші злакові трави, і його симптоми можна розгледіти без спеціальних приладів. Уздовж листя озимої пшениці по весні витягуються плями, їх колір кремовий, світло-коричневий, овальної форми. Довжина близько 1 сантиметра, згодом вони збільшуються і зливаються між собою, листя всихають.

На стеблах ураження піддаються вузли, механічна міцність стебел зменшується, вони схильні до зламів. У колосків уражуються зелені лусочки, спостерігається недорозвинення, тому Урожайність може знизитися проти очікуваної на 20%, а то й більше.

Септоріоз зимує у вигляді грибкового міцелію і пікнід з пікноспорами, залишаючись на рослинних рештках і стерні у вигляді міцелію. Він зберігається на заражених хворобою зернівках, усередині рослинних залишків формується статева форма Septoria tritici. Гриб починає проростати, і його міцелії швидко поширюються по мертвих рослинних тканинах, добре переносячи перепади температури.

З різностатевих клітин міцелію, формується жіноча гамета (аскогон), яка містить велику кількість клітинних ядер. Вона утворює особливу гіфу (трихогину), необхідну для процесу запліднення, а з іншого міцелію виробляється чоловіча гамета (антеридій). Гамета також включає клітинні ядра, які через трихогину потрапляють в жіночий аскогон, де чоловічі та жіночі клітинні ядра стикаються один з одним.

Опиняючись на сходах пшениці, пікноспори за допомогою росткової трубки починають швидко проростати, а розвивається міцелій, проникаючи в рослинні тканини, вбиває живі клітини. В результаті зелене листя втрачає тургор, а необхідний для синтезу хлорофіл поступово руйнується. У підсумку на рослинах проявляються різнокольорові плями (хлороз), які швидко переходять в некрози, і незабаром на них формуються пікніди.

При підвищеній вологості свіжа порція Пікноспори починає новий виток розвитку, а тривала суха і тепла погода перешкоджає їх утворенню. Такі умови здатні скоротити час ураження інших рослин, і здатні вплинути на надшвидке розповсюдження захворювання. Завдяки високому рівню пристосування, грибкова патологія може призвести до утрати усього урожаю, та стати причиною ураження посівів наступного сезону.

Гриб зимує у формі пікнід і міцелію на рослинних рештках, на посівах озимих, падалиці, бур’янах (костриця, тонконіг та ін.). Додатковим джерелом інфекції можуть бути плодові тіла з сумками та спорами, іноді інфекція зберігається на насінні та всередині них.

Методи боротьби з септоріозом

Боротьбу з цим грибковим захворюванням необхідно вести комплексно, беручи до уваги фітосанітарний стан сходів. При сильному зараженні рослин, їх бажано повністю прибрати з ділянки й знищити, щоб запобігти подальшому поширенню інфекції. До агротехнічних способів захисту пшениці від септоріозу відносяться:

  • дотримання правил сівозміни;
  • ретельне лущення стерні;
  • зяблева оранка під час обробки;
  • дотримання оптимальних термінів посівної;
  • попереднє протруювання насіннєвого матеріалу;
  • застосування сортів і гібридів пшениці.

Під час глибокого переорювання грибні пікніди руйнуються, а пікноспори гинуть протягом наступних двох-трьох тижнів. Коли використовуються стійкі до хвороби та грибкових патологій сорти або гібриди, аграрії не втрачають якісні та кількісні показники врожаю. Якщо зараження рослин проявляє себе слабо, пшеницю слід обробити препаратами що містять мідь та фунгіцидами, як ефективні засоби боротьби використовуються:

  • мідний купорос;
  • препарат Абіга Пік;
  • препарат Оксихом.

До більш потужних і ефективних засобів відносяться такі препарати як Превікур, Акробат МЦ, Швидкість, Фундазол та Профіт Голд. Як правило, на початку появи септоріозу, розвиток хвороби вдається зупинити за допомогою фунгіцидів, що буде перешкоджати подальшому поширенню інфекції.

Грушеві дерева

Вже при переході травня в червень на молодому листі починають з’являтися плями, що свідчать про бурхливу діяльність Septoria pyri. Їх загальна кількість, забарвлення і розміри варіюють у Груш різних сортів, на поверхні з’являються численні плями, світло-сірі з темно-бурими обідками. Уражені листки прагнуть звалитися з дерева раніше, ніж належить, а само дерево слабшає і втрачає зимостійкість.

Рожеві кущі

На верхніх сторонах листя можна розгледіти щедрі розсипи округлих плям, спочатку колір у них рівномірно темно-бурий, потім залишаться лише вузенькі чорні облямівки. Центри світлішають і з них проступлять дрібні чорні пікніди потім листя повністю пожовтіє і достроково обсиплються.

Згодом Septoria rosae поширюється на черешки листя і далі на кору пагонів (віддаючи перевагу молодим). Зовнішність плям на пагонах такий же, діаметри маленькі, обриси округлі та не подовжені, світлі центри та тонкі темні обідки. Створювані в корі пікніди поглинають її раціон, без нього вона відмирає, а згодом і повністю засихає.

Селера

Листя (частіше в нижніх відрізках надземної частини) засівають цятками, забарвлення їх спочатку бліде та неяскрава, хлоратне. Діаметри такого ураження малозначні (від 1 до 5 міліметрів), вони ледь помітні неозброєним оком і відрізняються темними краями. Аналогічні «бризки» (тільки з подовженими формами) виникають на черешках і стеблах здорових рослин.

З продовженням розвитку Septoria apii плями набувають коричневого кольору, розпливаються вшир до 1 сантиметра, загрожують зайняти всю площу аркуша. Межі їх робляться червоними, утворюються точкові пікніди, втоплені в уражені тканини. Якщо нічого не робити, листя повністю пожовтіє і засохне, черешки зламаються, та збудник добереться до насіння.

Томати

Стартовим майданчиком для захворювання служить найчастіше зелень в нижніх ярусах (а іноді навіть листочки-сім’ядолі), звідки Septoria lycopersici піднімається до вершинки рослин. Для листя, плодів і плодоніжок, стебел і черешків картина розгортається приблизно однаково.

Темні (майже чорні) точки збільшують свої діаметри, набувають брудно-білий колір (тому-то і стало звичним, і здобуло собі широку популярність назву «біла плямистість»). У центральній частині кожного плями незабаром формуються пікніди, вони теж дуже схожі на чорні крапочки.

Треба уважно вивчати характеристики сортів, пропонованих у продажу, вибираючи ті, що відомі своєю кращою стійкістю до білої плямистості. Треба розробити та ретельно дотримуватися правил сівозміни, не залежно від того, вирощується рослина в теплиці чи на відкритому ґрунті.

Якщо культуру розмножують насінням, його збирають лише від здорових батьків, а перед висадкою здійснюють протруювання. Листя, опале з уражених примірників, а також інші рослинні залишки та бур’яни треба видаляти й спалювати.

Після закінчення вегетаційного періоду обов’язково глибоко перекопувати пристовбурні круги в саду та оберігати коріння від травмування. Якщо зараження виявлено занадто пізно необхідно цілком вийняти хвору рослину з ґрунту і знищити її, та не треба забувати про розумне застосування хімікатів.

Для пшеничних полів використовують різні препарати та суміші, які пристосовані для внесення в ґрунт у промислових масштабах. При зараженні на зерні обробку необхідно проводити в фази початку колосіння бо початку цвітіння.