Український АПК в багатьох технологічних аспектах випередив навіть країни ЄС, однак в питанні утилізації небезпечних відходів залишається на рівні 1950-х. Навіщо зайві витрати і клопіт, якщо ще не всі яри та лісосмуги заповнені непотребом? Окрім цього є кілька надійних схем, коли тару скуповують шахраї для виготовлення фальсифікату, або такі ж фальшиві утилізатори. Але навіть, якби аграрій чи виробник хімзасобів захотів позбутися відходів за європейськими стандартами, то постав би перед неприємним фактом, що в Україні практично немає системи їхньої утилізації. На всю країну – лише два підприємства, які мають право обробляти непридатні, фальсифіковані, або прострочені пестициди\агрохімікати та тару від них, тоді як мало б бути, як мінумум, по два у кожній області. Підвищений попит породжує високу ціну, тому й не дивно, що небезпечні відходи опиняються на узбіччі. Однак під тиском євроінтеграційних кроків нашої країни українські аграрії вимушені будуть шукати законні канали збуту непотребу. Неминуче має різко збільшитися кількість суб’єктів господарювання, які пропонуватимуть аграріями свої послуги щодо утилізації відходів. І до цього аграрій  має бути готовим. Про юридичні аспекти в цій справі розмовляємо зі старшим партнером компанії Koshyk & Partners Law Firm, яка спеціалізується на юридичному супроводі агрохімічного бізнесу, Оленою Кошик.

–Олено, наскільки небезпечним є тиск хімічних відходів на довкілля України?

–Сьогодні, в країні зареєстровано близько 200 виробників пестицидів, 700 виробників добрив та стільки же виробників інших органічних сполук, 8000 імпортерів\тейдерів. Це величезні обсяги продукції, які працюють на український врожай. Але в цієї медалі є й інший бік – відходи, управління якими в нашій країні знайчно відстає від європейських стандартів. До відходів належать бракована, пошкоджена, транспортна тара, біг-беги, непридатна хімія, яка втратила свої властивості або строк придатності якої закінчився, упаковка із залишками компонентів, з яких виробляють тукосуміші. За підрахунками фахівців, належна утилізація тари до 2021 року становила 9%, сьогодні – близько 30%, тобто 70% тари лишається у лісах або сталюєтеся на полях, що вже казати про тару від препаратів, які не пройшли державну реєстрацію, тобто поширюються на так званому сірому ринку, за яким взагалі ніхто не слідкує. Євроінтеграційний Закон України «Про управління відходами» встановив, що виробники, імпортери та підприємства, що застосовують агрохімію, є утворювачами небезпечних відходів. Та проблема в тому, що більшість виробників\імпортерів вважають, що утилізація тари – це клопіт аграрія, проте аграрії вважають навпаки. Замкнене коло.

–Що становить сьогодні юридичну основу системи утилізації відходів?

–Згідно із Законом «Про управління відходами», їхні утворювачі зобов’язані забезпечувати зберігання цих продуктів у спосіб, що є безпечним для здоров’я людини та довкілля, та передавати суб’єктам господарювання у сфері управління відходами протягом одного року з моменту їх утворення. Не допускаються передача небезпечних відходів підприємствам, що не мають ліцензій. У кожного виробника\імпортера, має бути договір з ліцензіатом. Те ж саме стосується і підприємств, що застосовують агрохімію.

–Як дізнатися чи є у підприємства ліцензія?

– Реєстр ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами є у відкритому доступі. Також утворювачі зобов’язані вести облік за обсягом, кодом і найменуванням, джерелами утворення відходів, здійсненням операцій із управління відходами, та подавати декларацію про відходи (документ, який подають утворювачі відходів у разі, якщо їхня діяльність призводить до утворення небезпечних відходів або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн).

Також питання небезпечних відходів частково врегульовано ЗУ «Про пестициди та агрохімікати», а саме, забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації. Тобто всі препарати, що не пройшли державні випробування та відсутні у Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, є небезпечними відходами та підлягають негайній утилізації. Непридатні, фальсифіковані або заборонені до використання пестициди й агрохімікати, пакування від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в Порядку, затвердженому Постановою КМУ від 27 березня 1996 р. №354. Згідно з частиною 3 «Порядку, утилізація, знищення та знешкодження непридатних  або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них здійснюються підприємствами, що мають ліцензію Міндовкілля» (ліцензіати).

Але склалося так, що сьогодні в належному поводженні з відходами зацікавлені лише великі виробники та імпортери, які не лише трубуються про збереження довкілля, а й ведуть боротьбу з фальсифікатом, котрий шкодить їхньому бізнесу. Адже більше 60% ринку становить фальсифікована продукція! Просто шокуючі показники. А тому великі виробники жорстко контролюють свою тару, насамперед, прописуючи величезні штрафні санкції у договорах поставки у разі порушення правил утилізації тари, та пильно відслідковують в інформаційному полі, де та хто продає їхню продукцію, та чи має на це дозвіл.

–Наскільки українське законодавство в цій сфері відповідає європейському?

–Законодавство, що регулює сферу поводження з агрохімією не змінювалось майже 30 років, має безліч прогалин, а тому потребує комплексного перегляду, осучаснення та наближення до стандартів ЄС. Передусім треба запровадити принцип розширеної відповідальності виробника, який було вперше застосовано в країнах ЄС і сьогодні поиширено на міжнародному рівні в сотнях країн. Такий підхід передбачає, що відповідальність виробника поширюються на весь життєвий цикл продукту, включаючи етап управління відходами після того, як продукт втратить свої споживчі властивості та стане відходом. Тобто, відповідальний за тару приватний виробник, а не держава! Але прикінцеві положення Закону «Про управління відходами» відтермінували цей обов’язок, поки не буде ухвалено Закон «Про упаковку та відходи упаковки», проєкт якого вже подано до Верховної Ради України. Цей документ має на меті врегулювати питання утилізації відходів упаковки пестицидів, агрохімікатів і обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу, покладаючи відповідальність за це саме на виробника. Крім того, він чітко забороняє повторне використання та продаж тари, що використовувалася для агрохімії.

Окрім того на розгляд ВРУ подано проєкт ЗУ «Про засоби захисту рослин та добривні засоби», який також має врегулювати питання поводження із пакуванням (тарою) засобів захисту рослин і добривних засобів, непридатними, забороненими до використання або фальсифікованих препаратів, який забовʼязує, виробника наносити на пакування (тару) засобів захисту рослин унікальний ідентифікатор, що дає змогу перевірити автентичність та ідентифікувати пакування (тару) засобу захисту рослин. Проєкт закону пропонує встановити процедуру розміщення на ринку засобів захисту рослин та добривних засобів , а також визначити порядок поводження із небезпечними відходами, які утворюються внаслідок застосування агрохімії, відповідно до правил, діючих в Європейському союзі. Цей закон покликаний замінити собою ЗУ «Про пестициди та агрохімікати». На жаль, це поки лише законопроєкти, які дуже повільно рухаються до ухвалення. Але я вважаю, що на навіть основі чіткого дотримання діючого законодавстава можна було б навести більший лад у цій сфері.

–Ви пропонуєте запровадити більш жорстку відповідальність за порушення чинного законодавства?

–Так, але спочатку – чіткі правила гри, а потім – жорстка відповідальність. Сподіваюсь, що одночасно із переліченими вище документами, які регулюють цю сферу, буде також ухвалено Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за правопорушення у сфері управління відходами», який передбачає позбавлення волі за порушення у сфері управління відходами. Максимальна санкція – 12 років з конфіскацією майна. Також порушення екологічного законодавства передбачатиме ліквідацію юрособи з покладенням компенсаційних витрат на кінцевого бенефіціара.

Зміни будуть серйозні, а тому виробникам вже зараз слід кардинально змінювати своє ставлення до поводження з агрохімією та її відходами. Найкращі контролери – сумління та відповідальність за здоров’я своєї нації. Ми крокуємо європейським зеленим курсом, а тому бізнесу, який не працює не за правилами, не може бути місця на ринку.

 

Розмову вів Олександр Карпенко.