Почали жити у зашкварі. Тільки-но блимнув Новий рік, незрозуміло, тому що не було дзвонів, прапора, навіть Гімн України не струснув від Сяну до Дону, а якось так, виступаючі виступали, й посеред виступів Новий рік тидищ настав. Отак останню сторінку доповідач загорнув, а вже тривав Новий рік, нове десятиліття, двадцяті роки двадцять першого століття.

І понеслося. Напруження з відкриттям ринку землі зростає, політична картина – некерований хаос, на Сході напруження й важкі обстріли, загадкова поїздка глави держави і одразу – збитий Боїнг МАУ, касетний скандал прем’єр-міністра, ймовірне відродження Мінагро, снігу нема, гривня міцніє, куди селянину податись?

А нікуди, дивитись за ціною на кукурудзу й намагатися не прогавити важливе.

За два тижні нового року підросли ціни на соняшник і шрот, на кукурудзу, гепнулись на сою. Починали по кукурудзі з 145$/тн, зараз 171$/тн. Можна жити.

  • 2003 року я продавав кукурудзу по 194 долари, — сказав мені один видатний аграрій. І помовчав. Я так само мовчки чекав на розвиток думки.
  • А 2004 року ціна на кукурудзу була 65 доларів.
  • За тонну? – приголомшено спитав я.
  • Так.
  • Як же… Як же вижив в таких умовах?! Який бізнес може подужати трикратний спад цін за рік??
  • Мій бізнес може. А пересічному землеробу потрібно сьогодні продавати кукурудзу за 190$/тн, щоб вийти на нуль.

Можливо. Нема причин не довіряти профі.

Тим більше, що навіть історія журналу «Зерно» — підтвердження цьому. Лише почавши випуск 2006 року, в кінці 2008-го втрапили у світову фінансову кризу, лахман йому бразерз. Ледве видлубалися, 2010-го прийшов Януковоч з диктаторськими амбіціями, мусили ввести мораторій на інвестиції, чекати кращих часів. 2013 – Майдан, 2014 – війна. Коли жити й стабільно працювати?

А новини все міцнішають, в Австралії страшні пожежі, зараз почалися зливи з градом, але пожежі не вщухають, в Єгипті випав сніг, в Омані мінус два, в Мексиці вивергнувся вулкан, назву якого я пам’ятаю з шкільної географії, Попокатепетль, викинув хмару диму на висоту 3 км. А, так, у Північній Канаді випало три метра снігу. Страшенні зливи пройшли в Саудівській Аравії. Минулий рік у світі визнано найтеплішим за всю історію спостережень.

І от до чого я веду, розповідаючи вам все, що ви й без мене знаєте. Стабільності у світі нема й не буде, можливо, ніколи й не було. Марно сподіватись, що ви купите насіння, добрива, ЗЗР, дизпаливо, техніку за курсом і умовами, що були минулого року, посієтеся за графіком, переживете після сходову посуху, потім порадієте дощам, потім переживете серпневу посуху і зберете свої вісім тонн, заплатите податки, як звикло, продасте врожай за нормальною ціною, хоча хотілося б більше, розрахуєтесь з пайовиками за звичними розцінками і підете купувати насіння, добрива, ЗЗР та дизпаливо за звичною ціною.

Ні, так не буде. І ніколи не було.

Щось у цьому ланцюжку порветься, а мій прогноз – все.

Все буде не так, не там, не тоді.

І ви як собі хочете, а я до цього звик. Єдиний вихід – щосили боротися за сталий розвиток. Навіть не стабільність це вам дасть, це дасть зарядженість на результат, на дев’ять тонн цього року попри все. Якщо ринок землі відкриють, то лише з жовтня, буде час подумати й зібратися з силами, тим більше, що більш як 10% на рік пайовики не продаватимуть за оцінками всіх експертів. Тобто, якщо у вас тисяча гектарів, то купити треба 100 гектарів, а ви ж давно до такої суми придивлялися.

А які ще ризики ми маємо? Війна? Так Україна – назавжди. Пройдемо війну з перемогою. Добрива подорожчають? Нас цим не здивувати. Посухи посиляться? Будемо зрошувати. Боротися, ось що нам залишається. Думати, аналізувати, шукати резерви, прибирати непродуктивні витрати.

Будемо жити у зашкварі. Нам своє робить.

 

Головний редактор журналу «Зерно» Юрій Гончаренко