Поки перед Радою купка якихось молодиків не дуже вдало вдає з себе «фермерів», хочеться спитати: а проти яких дій влади справді варто було би протестувати представникам агросектору? Якщо, звісно, якимсь чудом знайшлися б час та натхнення. Я пропоную відповідь, яка тільки на перший погляд здається неочевидною – проти деяких логістичних проєктів уряду.

 

Що стане головним чинником, який обмежує маржинальність і продуктивність агровиробництва у найближчі роки? Багато хто вважає, що це волога. Саме нестабільність та невчасність опадів викликає сьогодні величезні проблеми в агровиробника. Говорити про те, що вони тільки загострюватимуться – лише повторювати банальності.

Тема забезпечення рослин вологою стане найгострішим технологічним викликом для господарств і найцікавішою нішею для спеціалізованого бізнесу. Проте зараз доведеться сказати не про проблеми зі створення штучних поверхневих водойм у господарствах, чи про ціни на зрошення. А про поки що маловідомий проєкт Е40 – водний шлях завдовжки понад 2000 км, який має пройти по території Польщі, Білорусі та України, і фактично з’єднати Чорне та Балтійське моря.

Цей прожект у різних конфігураціях пропонується для реалізації вже третє століття! Нині його головними лобістами є не бізнес, а чиновники, до того ж переважно білоруські. Адже економічно окупити проєкт неможливо, а інвестицій він потребує мільярдних, що дає змогу непогано заробити на потоках і тендерах.

Для нас же головні проблеми дві: по-перше, ніхто й ніколи не рахував, до яких змін у гідрологічному режимі призведе втручання в режим роботи, наприклад, річки Прип’ять. Втручання плануються істотні, й екологи говорять про можливу деградацію вразливих водно-болотних всього Полісся. Наповнення наших річок водою може неабияк постраждати, баланс стати ще дефіцитнішим.

І за таких загроз молодий, оптимістичний і дуже енергійний наш уряд якось надзвичайно заповзято хапається за яскраву обкладинку старої фантазії. Із неї стирають пил, називають амбітним, потужним, цікавим інфраструктурним проєктом, маючи на увазі, насамперед, здатність стати дуже голосним інформприводом… Проте ніхто не говорить про економічну експертизу й аналіз ризиків!

Здається, надлишковий ентузіазм всього кількох людей, який не стримується компетентністю та скепсисом, може з часом змусити не одного агровиробника відчути, як у нього пересохло у роті, на полі та в кишені…