Особливості передвоєнного стартапу

Роками мріяти про створення родинного виробництва й зважитися започаткувати свою справу в січні 2022 р. Напередодні… Це – про власників крафтового виробництва сирочавлених олій «Живодар» – подружжя Євгена Василенка та Катерини Ніколаєвої.

Часи для реалізації виплеканої ідеї були обрані, коли м’яко, не найслушніші. Вже на самому початку минулого року озброєні орди трикольорових супостатів стояли біля нашого кордону, й, хай яку заспокійливу терапію практикувала наша влада, відчуття того, що справа йде до великої війни, не покидало більшість українців. Однак подружжя зважилося на поринання в бізнесовий океан саме в передвоєння. І до сили-силенної перешкод, з якими традиційно стикаються вітчизняні стартапери, додалася найвища – війна, криваве бойовище, що його влаштували ненависники всього українського на наших теренах. Хіба такого досвіду сподівалися здобути засновники крафтового виробництва?

– Якраз перед самою повномасштабною війною заснували свою компанію «Живодар». Нині в нас – невеличке крафтове вироб­ництво. Виробляємо олію під замовлення, – бере слово власник бренда «Живодар» Євген Василенко. – Вперше беремо участь у столичній виставці «Здоров’я і довголіття – 2023». Ми – кияни, наше виробництво розташоване в столиці.

– Розкажіть докладніше про вашу продукцію.

– Виробляємо 12 видів олій. Найпопулярнішими серед споживачів є лляна, з розторопші, кунжутна, конопляна, гарбузова. Є й кокосова олія, й чорний кмин. Окрім того, можемо запропонувати сирочавлену олію соняшникову, кедрову, з абрикосової кісточки, з волоського горіха, рижикову, мигдалеву, фундучну й гірчичну. Нещодавно почали робити горіхові пасти. На це є попит, адже смачно ж. Мають популярність мигдалева й фундучна. В полі зору й мікси: приміром, напрочуд смачне та корисне поєднання мигдалю з фініком.

– Годі й казати про те, що початок повномасштабної війни істотно відкоригував ваші бізнесові плани…

– Так, планували відкрити магазин у Києві. Проте в перші воєнні пів року ми взагалі нічого не вироб­ляли. Та згодом оговталися після шоку, потихеньку налагодили виробництво, розширюємо асортимент, беремо участь у виставці.

– Сировинне питання стоїть гостро?

– Намагаємося брати сировину в господарствах напряму. Це забезпечує привабливу ціну. Приділяємо неабияку увагу і якості. Є в нас постійні постачальники. Як ми перевіряємо зерно? Беремо його й пророщуємо. Замочуємо. Якщо росте, то воно живеньке, все добре. Намагаємося якість повсякчас контролювати. Виробники, з якими працюємо, знають наші вимоги. Ми відкриті для співпраці. Шукаємо найкращі варіанти. Не можна сказати, що наші партнери репрезентують лише Центральну Україну. Їхня географія ширша. А от кунжут, чорний кмин – це імпортна сировина.

– У вашій рекламній продукції зазначено: «Найекологічніший спосіб віджиму». Що це означає?

– Ось перед вами дубова діжка, прес, ручний насос. Беремо зернятко, занурюємо до лляного мішечка, далі – до дубової діжки, та вручну гідравлічним пресом іде відтискання. Без жодного контакту з металом, без нагрівання. За такого методу зернятко залишається цілим, не окислюється та є максимально корисним. Цей агрегат – український, вироблений у місті Дніпро. Є й трошки модернізовані, напівавтоматичні. Той, що ви бачите, – на 3 л, у планах – мати 5,5­літровий, що дасть змогу збільшити виробництво. Ідея така: клієнт прийшов, у його присутності беру насіння, відтискаю, і він іде додому з олією. На 3­літровому агрегаті це складно зробити. Проте в нас усе одно концепція крафтова.

– Чи плануєте розширяти асортимент?

– Він і так є доволі великим. Не бачу сенсу в його розширенні. Все ж таки плануємо відкрити магазин. Намагаємося виробляти просто під замовлення, щоб воно було максимально свіже. Адже деякі олії (приміром, лляна) швидко псуються. Термін її використання за зберігання в холодильнику не більше двох місяців. А без холодильника та із сонячним світлом її зберігати не рекомендовано. За зберігання в такий спосіб вона може бути застосована щонайбільше впродовж місяця. А взагалі бажано олію тримати в темному місці поза холодильником і вжити впродовж тижня. Саме так вона буде максимально корисною. Ми прагнемо робити живий продукт.

– Відповідно буде сезонність попиту? Себто за сезон слід максимально заробити, щоб і надалі вкласти у виробництво, аби воно не переривалося?

– Так.

– Прийшли в цей бізнес з іншого?

– Я – кухар. 15 років працював на кухні. Й тема крафтового виробництва мені дуже цікава. Починав робити з ручного шнекового преса. Весь час удосконалювався на цьому шляху. Й дійшов до холодного відтискання, тому що воно є максимально корисним. Шнекове відтискання не таке корисне, адже продукт окислюється та втрачає свої корисні властивості.

– Смакові якості?

– Цікаве питання. Адже ось, просто на виставці в середмісті Києва даю людям куштувати нашу продукцію. Вони пробують і кажуть: щось смак не дуже, хотілося б солодшого смаку. Я пояснюю, що це особливість холодного відтискання. За смаком – до тих, хто відтискає на шнеку. Проте там воно вже пройшло термообробку й не буде таким корисним. Людей слід привчати до якості. Все ж у нас така ментальність, що люди більше полюють на смак, аніж на користь. Слід трошки змінювати культуру споживання, що ми й намагаємося робити, зокрема й на виставці. Не завжди смак є найголовнішим!

– Бачу, маєте красивий кубок. Що то за відзнака?

– В нас є диплом і кубок переможця конкурсу «Знак якості» «за надання найякісніших товарів і послуг». Це неабияк надихає, знач, працюємо недарма!