фффуххх – щось шаснуло мимо нас, а ми біжимо підтюпцем, ранкова пробіжка.

  • Сер, ви як ставитесь до бігу підтюпцем?
  • Категорично проти!
  • З якої причини, сер?
  • У мене віскі розхлюпується й сигара згасає.

Оце, що з шелестом майнуло повз нас, – це час. Спочатку ми його випереджали, а потім він побіг так швидко, що й голову не встигли повернути вслід.

Вже за ним закурилося.

Гадаєте, вже не доженемо? Сили – в кулак, віру – в серце, волю зібрали, й вперед. Ми його доженемо й переженемо.

* * *

Вітаю вас, читачу, з усіма святами, які приходять, поки ми працюємо над журналом, – з Миколаєм, Різдвом та Новим роком! Нехай вони всі несуть вам радість та тепло сімейного затишку, підтримку рідних та близьких, а від журналу «ЗЕРНО» буде вам удача й опора у щоденному змаганні за врожай, достаток і натхнення. Знаєте, Черчилль говорив: «Не бажайте людям здоров’я й достатку, бажайте удачі, бо на «Титаніку» всі були здоровими й заможними, а удача була не в усіх».

 

Отож удача

35 мільйонів тонн кукурудзи. Про що це вам говорить? Торік було 25 мільйонів. Тоді ж в Аргентині зібрали 31,7 млн т. Щоправда, цього року Аргентина планує зібрати 43 млн т. Проте цифри співставні. Це означає, що Україна, по‑перше, підкорила кращі світові технології, опанувала їх настільки, що здатна поставити власний рекорд валового врожаю. А по‑друге, що Україна впевнено увійшла до світового клубу аграрних країн, що впливають на ціни та біржі. Тепер ви, дибаючи в поле, повинні усвідомлювати відповідальність, яка лежить на ваших плечах. Виростите надто багато – ціна впаде до плінтуса. Виростите мало... Ну тоді бігом знайдуться такі, що виростять дуже багато, і ви будете мати малий врожай із дріб’язковою ціною. Світ влаштовано досить неприємним чином.

 

От міркування

Проте ось ще яке міркування тут є. Колись я спілкувався з Олександром Бескидом, талановитим фермером з Рівненщини, який учився фермерській справі у Польщі. Тому що його дуже дивував польський підхід: коли погодні умови несприятливі, врожай знижується відсотків на 10. А не так, як у нас – де сіяли, ще так­сяк, а де не сіяли – як вогнем попалило. От Бескид і почав застосовувати технологію, яка дає змогу протистояти кліматичним негараздам. Принаймні діяти, коли негаразди трапляються, а не мовчки спостерігати, як гине врожай. З’явилися посухостійкі гібриди, антистресова хімія, комплексні мікродобрива, точне землеробство. Ніби можемо протистояти стихіям, принаймні, не втрачати обличчя перед їх згубним впливом. Відтак, ми в журналі зробили ставку на технології. Це було правильне рішення, однак... Повернемося до наших 35 мільйонів тонн кукурудзи. Звісно, це сприятливий рік. Надто довга зима, коротка весна, потім достатньо вологи й тепла, доволі суха осінь – усе це для кукурудзи, як медом намазане. Однак чому такий перепад: 25 мільйонів 2017‑го й 35 мільйонів 2018‑го? Це ж не 10 %. Невже ми настільки залежимо від природи, від дощів? В Україні поки що надто мала база даних для аналізу та висновків. Приміром, 2000 року в нас було вирощено 3 млн 848 тис. т на площі 1,27 млн га за врожайності 3 т / га, а через 10 років – уже 11,9 млн т із площі 2,64 млн га за врожайності 4,51 т / га. Як не крути, цього року ми маємо 7 тонн з гектара. Тут ми наздоганяємо США, але наздоганяти їх нам ще довго. Цього року США прогнозують 11,5 т середньої врожайності, а в Іллінойсі – 13,8 т.

 

От що я бачив

Я бачив цю кукурудзу восени, коли їздив на Фарм Прогрес Шоу. Як вам сказати. Знаєте, там видно, як вона оброблялася. Міжряддя такі чисті, аж блищить. Ані бур’янця, ані якої комахи. Звичайне фермерське вирощування кукурудзи скидається на лабораторне. Все залито гліфосатом перед посівом. На запитання, чи це ГМ­кукурудза, кілька різних фермерів у різних місцях реагували однаково: не зрозуміли запитання. Після розтлумачення радісно свідчили: ГМО, аякже, хіба інше буває? Загалом, дивлячись на сусідські врожаї (під сусідами я тут маю на увазі США), пригадую англійський анекдот. Говорить відвідувач ресторану до офіціанта:

– Сер, я хотів би замовити те, що їсть он той сер біля вікна...

– Це неможливо, він не віддасть.

 

Подивіться, поле як обтравлене кислотою. Нічого не росте, тільки ГМ-кукурудза

От що думаю

От що я думаю. Нам не треба їхньої середньої врожайності у 11,5 тонни. Нам вистачить середньої у 8 тонн. Ну 9. Або 10. Проте не ГМО й без надмірної хімії. Хоча рекорд Девіда Хула з Чарлз­сіті у Вірджинії надихає – він виростив 34 тонни на гек­тарі. Щоправда, я не знайшов даних, на одному гектарі чи на кількох. Загалом, якщо хочете знати секрет американця, Хула зосередився на відсутності конкуренції серед рослин, сіє пневматичною сівалкою «Джон Дір» на швидкості 6‑8 км / год. на глибину 5 см і запорукою успіху вважає одночасний старт. Уся його кукурудза однієї висоти.

А в нас? Невже людина настільки залежить від дощу? Хоча ми пережили і соняшниковий рік, і пшеничний. Може, воно якось по графіку родить, по культурах? Слід буде помізкувати над цим.

 

Цікавий час

Взагалі живемо в цікавий час. Немає відчуття, що рік минув, а згадати нічого. Держава твориться на наших очах та на наші гроші. Безвіз, армія, наша українська церква. Насправді це важкий момент. Я свого часу був допущений до внутрішньої кухні Києво­Печерської лаври, і мені там не все подобалося, – це я слова добираю. Проте гадав, ідучи до невеликого храму Різдва Богородиці, я йду до Бога, а церква – вона сама по собі, вона інститут людей, ну, а де люди, там таке... Потім були дзвони Михайлівського собору над Майданом. Потім московський патріархат показав свою ворожу сутність, коли з іконами виходили спиняти українські танки, відмовлялися освячувати відремонтовану агрокомпаніями бойову техніку, правити панахиду по загиблих героях. Це був ворог у нашій хаті, просто серед нас, і лише європейський шлях забороняв нам назвати його ворогом. Демок­ратія. Це коли хтось займає відверто антиукраїнську позицію та бореться проти держави Україна, однак називає себе опозицією і претендує на статус меншості. Я не церковна людина, буваю у церкві тричі на рік, але мені буде непросто на Різдво піти до Володимирського або Михайлівського. Проте піду. Це ж тепер моя церква. Колись і Лавра повернеться до нас, тоді повернуся до маленького «шкільного» храму. Тема не аграрна, розумію, але, вибачайте, хтось же мусить правити молебень за дощ. Та й не стоїть село без церкви, всі парафії – це пайовики, це наші будні, наше життя.

Тому йдемо далі, у новий рік.

 

Про майбутнє

Я дедалі частіше думаю про майбутнє. Не про наступний місяць або рік, а про майбутнє в ширшому розумінні. Якими ми будемо, якими будуть наші діти. Чи зможуть вони вирощувати 12 тонн кукурудзи? В сухому зерні. Подивіться в очі своїм нащадкам. Зможуть?

Річ у тім, що час рухається зі швидкістю думки. Отже, Rolls­Royce розробив та впроваджує нанороботів для авіаційних двигунів. Розміром 1 см, оснащені камерою – їх запускають усередину двигуна, й вони діагностують пошкодження, знос деталей. Це лише початок. Надалі роботи постійно працюватимуть усередині двигуна та матимуть можливості для його ремонту та запобігання пошкодженням. Це означає, що небавом такі роботи будуть працювати й під капотом вашого Fendt, Case, Challenger. Однак ця ідея виходить далеко за межі авіації та тракторів. За якихось п’ять­десять років подібні роботи функціонуватимуть у людському організмі, лагодитимуть пошкоджене, запобігатимуть інсультам та інфарктам або цирозу печінки. Люди зможуть жити вічно. Отак сидите з кумом, випили по пляшці оковитої, загризли салом з часником, а всередині у вас роботи­бактерії аж надриваються, вичищають зайвий холестерин, нормалізують гормональний баланс, відновлюють пошкоджені клітини.

 

Агророботи

Отак. Не за горами й час, коли поле будуть пильнувати роботи. Ну вже такі міцненькі, кілограмів по п’ять. До пульта надходить сигнал: «Говорить агроробот 314. За координатами такими‑то є одна рослина кукурудзи, яка не те щоб відстає у розвитку, але якась сумна і квола. Ану нехай Гапка піднесе до краю поля відро гною, я збігаю, попідливаю». Насправді ці роботи на сонячних батареях можуть працювати цілодобово, висмикуючи дрібний бур’ян, полохаючи мишей, підвозячи добрива чи якийсь баняк води, аналізуючи, накопичуючи Big Data, даруючи мир і спокій агроному, господарю компанії та іншим причетним до вказаного поля людям. У цьому сенсі головне – логістика. Необхідні ресурси та матеріали при полі (Гапка). Щоб робот міг вчасно отримати необхідне й виконати маніпуляції. Ще й має бути пункт допомоги, де роботи будуть оглядати й лікувати роботів. Гадаєте, фантастика? Та ні. Це ж просто ноутбук з електродвигуном та набором маніпуляторів, вай­фай. Коли у вас у смартфоні з’явився вай­фай? Перші смартфони з’явилися 2005 року. Якийсь час пішов на створення середовища, насичених Wi­Fi установ, організацій, зон. Не так давно я виявив безплатний Wi­Fi у сквері біля Університету імені Шевченка. Проте таки менше десяти років ця технологія доступна й служить нашому комфорту. Тож, аналізуючи динаміку розвитку технологій, легко можна припустити, що агророботи будуть доступні у продажу за 5 років. Цей час ми повинні використати на викорінення дрібного криміналітету, який ці роботи може вкрасти й продати на барахолці. О­о­о, бачу, ви навіть склянку з самогонкою відсунули. Гаразд, погарячкував, розумію, що змінити людську природу – це не 35 мільйонів тонн кукурудзи виростити. Однак послухайте мої аргументи. Перший – це те, що крадіжки є атавізмом радянського союзу, а генетична пам’ять відсуває ці часи дедалі глибше. Другий – це те, що ми йдемо європейським шляхом, демократичним, і хоч кортить відкрутити комусь голову, відірвати руки, ноги, вуха, мусиш дотримуватися законів. Третій – біля поля з відром гною буде Гапка чергувати. Ми ж мусимо дбати про людей, робочі місця, зайнятість. Ми повинні давати людям сенси існування.

 

Сенси буття

Зауважте, в містах роботи з’являться набагато пізніше. Надто багато для них ризиків. А от у полі – хто йому завадить робити благородну справу вирощування кукурудзи? Ну хіба який ховрах нападе й почне трощити розумну машину. На цей випадок робота можна оснастити електрошокером.

Стривайте, ми про сенси почали говорити. Гадаю, років п’ять нам потрібно, щоб прийти до тями. Візьміть недавню епопею з єврономерами. За три роки таких авто ввезено в Україну близько 800 тисяч. А загалом, за статистикою, у нас на тисячу населення припадає 240 автомобілів. Щороку півтора мільйона українців відпочивають за кордоном. Перед святами у супермаркетах від людей темно, й мало хто залишає на касі менше тисячі. Водночас не вщухає виття про зубожіння, злочинну владу й те, що країну ведуть не туди. Це ми зараз говоримо про людське щастя, категорію, вкрай сумну. Вам кожен розповість про щасливе життя колись, коли не треба було приймати рішень, а все вирішували за тебе, про безплатні житло, медицину, освіту. Не знаю, як і хто, але я добре пам’ятаю те житло, 27 квадратів на п’ятьох і 34 роки в черзі на нову квартиру, і медицину пам’ятаю. Вже не кажучи про залізну завісу із Заходом і продовольчий дефіцит. Люди не бувають щасливими. Їхні прагнення до щастя зростають у геометричній прогресії, і вони не пам’ятають, що те, чим вони володіють та користуються кожний день, було їхньою заповітною мрією. А в Україні особливо, тому що шведи чи французи покладають собі стандартами скромність та схильність бути рівними, купують продукцію свого автопрому або їздять містом велосипедами нарівні з іншими громадянами. Як заведено у нас, я вам розповідати не буду. У нас має бути Rolls­Royce Phantom з ескортом з восьми кубиків... З нанороботами у двигуні... А, ні, це ж я за п’ять років обіцяв.

 

Обніміть

Я хочу сказати вам, читачу, просту річ. Ви поставили рекорд усіх часів і народів з вирощування кукурудзи в Україні й вирушаєте у наступний рік. Так от. Ви не у рік вирушаєте. Ви у майбутнє вирушаєте, безмежне й неймовірне. Зараз так швидко все почне змінюватися й мерехтіти, що лише встигай помічати й реагувати. Звитяжити буде той, хто встигне, хто хоч трохи забіжить уперед, хто передбачить. За місяць ви побачите наш журнал і зрозумієте, як технології змінюють світ, що можна зробити у звичайному друкованому виданні про сільське господарство.

Сідайте під ялинку. Вам Святий Миколай приніс подарунки – добрі умови на купівлю насіння, дощі після посівної, любов дітей і тих, кого любите ви.

Обніміть своїх близьких. Вони потребують вашої любові та уваги, і треба встигнути їм віддати, тому що потім посівна, обробітки, жнива, нові рекорди... Обніміть близьких.

Обніміть.

 

Ваш головний редактор