Доброго дня вам, дорогий читачу. Буде трохи про політику, тому що події у цій царині визначають наше життя на роки.

Тут таке діло, збирання ранніх зернових уже давно позаду, а збирання кукурудзи та сої попереду. Я сподіваюся, ви зараз у теплих водах Карибського чи принаймні Середземного моря, звідки стирчить ваша голова, і це істотна проблема. Пірнути можна, але ж ненадовго, і голова стирчить. А коли голова стирчить, то вона бачить і чує. Коли голова вилазить з моря на берег, нею можна їсти й навіть хильнути чарку. Нею можна спілкуватися з людьми та навіть думати. Добра штука голова, нею можна навіть займатися любощами або завдати лобом сильного удару супернику. Корисна.

Я був такої думки про славетне наше депутатство. Що вони мають голови для того, щоб головно думати, а не лише для інших функцій. Проте перший день роботи Верховної Ради сильно трансформував моє уявлення.

Всіх розважила Ліза Богуцька, яка засвітила фотографам своє листування з Лєночкою, про те, що Порошенко на грудень готує путч. Серйозно готує. Шкода, що фото миттєво виклали в мережу, і авторка схаменулася, а то би листування могло мати розвиток.

– Та ти що??? Ліза, як ти довідалася???

– Лєночка, от тобі хрест, сама бачила, як серйозно готує!!!

– Як же він готує?

– Бачила, сама бачила,  у казані в нього півень кипить, сам окремо капусту пошинкував, буряк, моркву, картоплі вкинув. Помідори на пательню. Ой серйозно готує, ой готує…

– Та, може, то борщ?

– Та ти що?! А може, й борщ. Бо сало й часник у нього завжди напоготові, в кобурі.

 

І почалася законотворча діарея, п’ять голосувань за хвилину, всі одноголосні, а законопроєктів не те що ніхто не бачив, їх нема й на сайті Ради, тобто, їх немає ніде. Вони ще не написані.

Стосовно того, що відбувається, версій є декілька.

Підступний наш віковічний ворог пішов шляхом руйнації нашої держави зсередини. Першим кроком він знищив інститут президентства – проголосували за телеперсонажа, людину без державного досвіду та без досягнень нищівною більшістю. Однак таке може бути лише один раз, тому що насправді імідж персонажа формувався телебаченням 10 років і другого такого немає. На щастя. Другим кроком він знищив парламентаризм в Україні. Рада завжди була платформою ретельного обговорення законодавства й майданчиком боротьби думок. Тотальна більшість скасувала цей статус, і Рада перетворилася на механічний орган, в якому 246 людей, які вимкнули свої голови, тупо тиснуть на кнопку, а 200 з жахом спостерігають за тим, як приймаються законопроєкти, яких не існує. Купол Верховної Ради відтак вкриває не сесійну залу, де приймаються державницькі рішення, а циркову арену.

Наступним кроком ворога, логічно, буде знищення уряду. Повністю підконтрольний прем’єр, зміна структури міністерств, чисто телевізійна декларація – не красти, і, зауважте, немає обіцянок не руйнувати й не знищувати.

Чому так швидко? Тому що грошей у країні мало, МВФ від’їхав і скоса дивиться на цирк, США заморозили військову допомогу, а пенсіонери за пару місяців виберуть з казни все. І буде те, що так охайно вибудовує ворог, хаос і тотальна депресія.

 

Друга версія. Легковажні оптимісти вирішили бігом збудувати найкращу у світі країну, яка вся у смартфоні й уся проміниться щастям і добробутом. Для цього – нехай і ціною жертв та поступок загасити війну, повністю знищити усталений порядок і принципи існування системи, здобути нові цілі, навіть їх не поставивши, забрати назаконно нажите майно у прокурорів, суддів, амністувати капітали, позбавити усіх недоторканості, зробити депутатів вразливими до відкликання, президента вразливим до імпічменту, олігархів змусити служити суспільству, знизити тарифи до того, що за електрику й газ людям будуть доплачувати постачальники енергоносіїв. Отак. І зрозуміло, за рахунок яких коштів. За рахунок продажу землі. Купа здорових, викоханих поколіннями мрій. Однак ми з вами свідки того, як темні сили з’їли Порошенка, тільки­но він наступив їм на хвоста. Хочу я подивитися, як буде йти процес конфіскації незаконного майна у прокурорів і суддів, силовиків. І вже не кажу про олігархів. До того ж п’ята колона Кремля підготувала кілька законопроєктів по особ­ливій економічній зоні «Донбас» і так далі, фактично, виконуючи головне завдання москви, створення ракової пухлини та імплантації її у хворий без того організм України. Однак тут у мене є надія, що кілька депутатів, яких знаю, а з­поміж них аграрії Лабазюк, Чайківський, Сольський, не допустять фатальної помилки.

І яка може бути держава у смартфоні, якщо на сайті Верховної Ради немає законів, за які голосують?! Заведіть спершу порядного сисадміна.

 

Третя версія. Ручне управління коломийського. Тупа помста Порошенку за «Приватбанк». Велика какофонія з продуманого класичного початку, обрання президента, та подальшої джазової імпровізації. Тут Україна розглядається як плацдарм для заробляння грошей. Це означає, що Україну ворогу не віддадуть, але й нормальною країною не зроблять. Гроші дозволяє заробляти саме хаос і безладдя. Порядок передбачає заробляння грошей у контрольованих суспільством розмірах, а ці розміри коломийського не влаштовують. Підозр на користь цієї версії дуже багато. Наприклад, незліченна кількість законів, ненаписаних, але пропонованих до схвалення. Хто знає стратегію їх створення та застосування, хто їх пише? Хто бачить сукупно весь процес і знає результат? Точно не президент і не Верховна Рада. А хто? Це ми зрозуміємо тоді, коли почнуться зміни до Конституції. А їх пропонується 465. Для змін Конституції потрібно 300 голосів, у слуг народу стільки нема. Де вони їх шукатимуть? Тоді й стане зрозумілим авторство цієї афери.

Хотілося би вірити у здоровий глузд і революційність процесів, що відбуваються, але ж ми з вами реалісти й віримо не у гарні казки, а у факти й цифри. А вони не надто втішають. Уже не раз я чув з високих трибун, буцімто зараз добра кон’юнктура у світі, ціни на зерно хороші, заробимо. Де вони там на високих трибунах бачать хороші ціни, невідомо. Так, пшениця за 200 доларів. Однак кукурудза 4200 гривень, і це ще до жнив. Добрива дорожчають.

 

У стратегіях нової влади, яких ніхто не чув й не бачив і вона сама намагається їх зрозуміти, немає жодного слова про те, які саме галузі промисловості та в який спосіб вони розвиватимуть. Адже Україна не може й не мусить залишатися аграрною державою. Якщо нині агросектор – 14 % ВВП, то промисловість та послуги – 86 %. Проте, щоб сільському господарству перетворитися на нормальний сучасний сектор у 3 % ВВП, слід інші галузі, промисловість підняти у 5 разів. Ні, не помилка. Саме так, порахуйте самі. Тоді 14 % сільського господарства перетворяться на 3 % у загальній стопроцентній структурі індустріально­аграрного господарства. Так от про цей підйом ніхто нічого ніде не говорить. Говорять про майно корупціонерів, про майно олігархів, про забратьіподєліть, тобто, чисто совковими методами намагаються купити… приязнь населення та виборців. Проте ж відомо, якщо забрати у багатих і віддати бідним і пропити, назавтра буде цікава картина країни, де немає нікого, крім бідних.

А Верховна Рада працює й працює, кнопки натискає. Кому там пише тепер депутат Ліза Богуцька? Можливо, переписується з депутатом Радуцьким?

 

Однак усе це нас хвилює в тій мірі, в якій це стосується сільського господарства. От такий урок: два роки тому міністр агропродполітики подав у відставку. І ми жили два роки без міністра й підгавкували, що, можливо, нам узагалі міністерство не потрібне, якщо ми так файно ґаздуємо без нього. От і наврочили. У новому Кабінеті Міністрів аграрного міністерства вже немає. Воно приєднане до Міністерства економічного розвитку та торгівлі. І знову – повний туман, в якому літає й не знаходить квіток самот­ній джміль. Добре це чи погано? Яка буде допомога й підтримка головній на сьогодні галузі в Україні? Хто відкриватиме нові ринки? Підтримуватиме та укладатиме міжнародні угоди? Опікуватиметься аграрним фондом? Чи це буде те саме міністерство у складі іншого міністерства, чи буде перепрофільоване у департамент торгівлі землею?

Тверезо подивившись, скажемо, що міністерство минулого штибу нам і не потрібно було, хіба що в плані експортно­імпортної політики. А от сучасне концептуальне міністерство – вкрай необхідне. Воно повинно було би створювати умови для іноземних інвестицій, розвивати мережу експортних маркетингових агенцій з просування української продукції та брендів на привабливі ринки, підтримувати цінову кон’юнктуру всередині країни, розвивати внутрішнє сільгоспмашинобудування та складальні виробництва світових брендів. Стимулювати виробництво вкрай необхідної для держави продукції, забезпечувати відповідність вітчизняної сертифікації нормативам інших країн. Підтримувати сектори та кластери дотаціями, впроваджувати передові технології та досвід. І регулювати ринок землі.

Ми перебуваємо на старті невідомого нам процесу. Ми не знаємо, що чекає на нас попереду. Однак це не причина зупинятися. Тому ми крокуємо вперед. Можливо, нам доведеться скасовувати сотні законів, а, можливо, підперти нову владу плечем, це залежить від неї.

Я йшов у День Незалежності з маршем захисників України. Це головна сила держави та її золотий фонд. Цього не можуть врахувати вороги, не можуть зрозуміти експерти. Крокували люди, які не повернулися з війни, це було видно по витесаних з каменю обличчях, сталевих поглядах. У країні йде війна з лютим ворогом, це істина, яка ще не пролунала під куполом Верховної Ради.

І я знаю, що перемогти народ неможливо. Тому за більшістю процесів спостерігаю, зберігаючи спокій.

На моїй ділянці на Полтавщині живуть джмелі. Це дуже цікава істота, й так приємно спостерігати, як вона залазить у велику квітку гібіскуса й кумедно посувається назад, вишмарувана жовтим пилком, важка й неспроможна літати за законами фізики, але ж добре літає за законами, незрозумілими дослідникам і вченим людям. Джміль – це смисл буття. Поки живуть джмелі на Полтавщині, ми незламні.

А там, дивись, і грудень. І Порошенків борщ. Чи то пак, просто борщ.

Тримаймося купи, хлопці й дівчата, без міністерства.

Обнімаю вас.

Поки є ми, бадьорі та безсмертні, є й Україна.

Слава Україні!

Героям слава!

 

Ваш головний редактор