Агроурбаністичні агломерації за склом

Свят Філатов

 

Усвіті з’являється дедалі більше вертикальних ферм і міст, що використовують елементи такого незвичного типу господарювання: щось закривається, якісь проекти зароджуються або ще перебувають на початку свого шляху. Якісь ідеї успішно втілюються в конкретних об’єктах або, принаймні, перебувають на стадії будівництва, і беззаперечно, це надихає. Хай що б там писали та переписували скептики.

Наприклад, у нідерландському місті з дещо фентезійною назвою Алмере вже зводиться екопоселення ReGen Villages. І воно геть не залежить від центральних енергомереж і працює лише на себе (ось!): тут передбачено повний цикл виробництва їжі та переробки відходів. Варто нагадати про успіх тепличного будівництва в країні, яка від часів Римської імперії відвойовує землю в моря (господарювати було вкрай непросто, але ж дійшли до 2‑го місця у світі з експорту продовольства), про чудові технологічні результати (згадаймо про славнозвісні нідерландські теплиці, які свого часу зробили справжню революцію у вирощуванні рослин, зокрема й на наших теренах): завдяки парникам можна отримувати високу інтенсивність сонячного світла та високу врожайність за мінімуму витрат. Тому віра в успіх цього проекту міцнішає, у нідерландців точно має вийти.

Або перша у світі багатоповерхова теплиця-хмарочос World Food Building (поява цієї споруди очікується до 2020 р. у шведському Лінчепінгу). Певною мірою цей глобальний мегапроект можна назвати адекватною реакцією на такі виклики нового часу, як урбанізація, перенаселення та загроза голоду. Ні, тут не вироблятимуть хліб, не вирощуватимуть рибу, але вирощуватимуть зелень з овочами за допомогою гідропоніки (укорінення в поживному розчині). 550 т продукції цілком вистачить, аби щодня нагодувати 5 тис. осіб. У фінській компанії Plantagon, що займається зведенням монументальної теплиці, переконані: подібні теплиці для великих міст розв’яжуть проблеми харчування. Вельми амбітний проект із непоганими грошима: у хмарочос-теплицю вже вкладено близько $ 40 млн. За задумом розробників, футуристичну теплицю відрізнятиме ще й техноначинка, адже, згідно з планами розробників, чимала частина процесів у цій незвичній споруді буде автоматизована. Для вирощування продуктів окрім природного освітлення передбачаються спеціально відкалібровані світлодіоди, що має зробити весь виробничий процес ще ефективнішим, ще результативнішим. Масштабна ферма відчутно заощаджує витрати води, й тут серйозно рахували, як зекономити простір. Обсяги викидів CO2 також зведено нанівець.

Нова урбаністика

Загалом у монументальних теплицях поки вирощують саме салатну зелень, мабуть, це найтехнологічніше та найзручніше нині. Проте в найближчому майбутньому цим точно не обмежиться, хай що б там казали. Чому так упевнено? 2020 рік настане скоро, населення збільшиться, проблема нестачі харчових ресурсів посилиться, адже вже зараз для ведення сільського господарства використовують 42 % ґрунтів планети – це дані відкритої статистики. Наперед доведеться подумати ледь усім, і навіть тим аграрним країнам, в яких ще залишилася своя вільна земля під руками та ногами. А на тлі цієї проблеми розмови про енерговитратність міських теплиць відійдуть подалі, на інший план, адже доведеться зосередитися на пошуку оптимальних рішень для прожитку, на реальних діях. Та й просто подітися стане нікуди. Нормальні рішення, що працюють, є і зараз, потрібно лише уважніше подивитися туди-сюди, й усе буде гаразд. Плюс є ще такі варіанти, які лежать на поверхні, але або взагалі не застосовуються, або застосовуються недостатньо широко.

Таке явище як урбанізація поширюється навіть у диких країнах, що там уже казати про цивілізовані! Темпи її відчуваються будь‑де. Аналітики прогнозують, що вже до 2030 р. 60 % усього населення стане міським. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2050 р. у містах житимуть вже 7 із 10 чоловік. Із прискоренням «окультурення» смачної і корисної сільськогосподарської продукції на всі шлунки може й не вистачити, що природно. Доведеться своє вирощувати, тому вертикальні ферми в міських умовах навіть уже тепер – не фантастика, а цілком собі реальність із перспективами. Наприклад, кожен житель міста нового типу стане й дачником, й інвестором великої та важливої справи – глобальної боротьби з голодом. А зелень перетвориться на такий собі банківський актив. Деякі передумови для подібних роздумів вже є, дещо в цьому напрямі вже працює: згадати б до прик­ладу нестандартний для нашого часу проект фермополіс Urby від компанії Ironstate (США, Нью-Йорк, район Стейтен-Айленд). Виглядає він як житловий комплекс, де цікаво організовано простір та й сам стиль існування в реальності: життя за містом та водночас у місті. Успіх Urby, його практична користь, без сумніву, заслуговують на увагу, оскільки, як засвідчив час, неогромадський уклад поселення працює дуже ефективно. Urby виглядає як об’єднання дачних земельних ділянок у міському середо­вищі. Жителі дивного фермополіса навіть бджіл у себе розводять – на деяких дахах будинків є вулики. У цьому поселенні поки екзотичного для нас типу налічується 35 000 кв. футів торговельних площ і 900 квартир, розглядається перспектива появи подібного комплексу й у Джерсі-Сіті (США, Нью-Джерсі). Можливо, саме так і виглядатиме вся сільська місцевість у недалекому майбутньому: просто розчиниться в містах, і ми дістанемо гібридний, агроурбаністичний тип агломерацій.

 

Слово скептика

Приводом для розмов про безнадійність планів із вертикальними фермами стали новини про згортання деяких амбітних проектів. Так, наприклад, 2016 р. закрили ферму PodPonics (США, штат Джорджія, Атланта), куди було інвестовано чималі гроші: $ 15 млн. 2017 р. закрилася ще одна найбільша вертикальна ферма FarmedHere (США, штат Іллінойс, Чикаго). У випадку з PodPonics серед основних причин краху можна назвати брак ресурсів на оплату праці штату співробітників, а ферма FarmedHere, за офіційною версією, прогоріла через... дорогі світлодіоди. Проте це, до слова сказати, не зупинило появу нових проектів господарювання в міському середовищі. Навесні 2018 р. стало відомо про наміри німецького стартапу Infarm обладнати в країнах Євросоюзу модульні вертикальні ферми для вирощування листових овочів. Стартап залучив $ 25 млн інвестицій на зазначений європроект. У Берліні з’явилося 50 подібних ферм, зокрема в таких авторитетних роздрібних мережах, як Edeka та Metro, очікували появи міні-ферм в інших містах Німеччини, були плани щодо європейських столиць, зокрема Лондону, Копенгагену та Парижу.

Вочевидь, із вертикальними фермами все дуже неодно­значно, але аж ніяк не безнадійно: просто кожний такий проект потрібно ретельно розрахувати (кошти й технології). Інвесторам з керівниками доведеться тримати в голові інформацію про вибір правильного місця, пам’ятати про логістику, про ринок (добре вивчити попит на продукцію, що виробляється, та прорахувати шляхи реалізації), про кількість і якість штату співробітників, про зарплати, витрати на матеріали... Ми бачимо, що навіть дуже великі проекти, приречені на успіх, можуть провалитися через начебто дрібницю – прорахунки. Є й такі важливі чинники, як вартість землі, якість ґрунту, цінова стратегія, конкуренція з іншими виробниками і, нарешті, непередбачувані витрати та форс-мажорні події; так, екстрений фонд просто має бути. Чимало компаній, що опікуються вертикальними фермами, призначають вельми високу ціну за свою корисну зелень у гарній упаковці: така продукція розрахована на заможних людей. Це інше коло покупців, тож важливо розуміти, враховувати й розраховувати та адекватно оцінювати власні можливості (мається на увазі вихід на ринок і залучення інвестицій). AeroFarms, наприклад, одержала $ 61,5 млн інвестицій і збирається до 2020 р. обрости додатковими 25 фермами на чотирьох континентах.

 

Plenty

Американський стартап Plenty. Чули про такий? Це сотні мільйонів інвестицій, це овочі під світлодіодами та багатоярусні 6‑метрові полиці, й це будівля колишнього розподільного центру електроніки в Сан-Франциско, наприклад. І $ 200 млн додаткового фінансування на одну з ферм у передмісті Сіетла. $ 200 млн у Plenty вклав Технологічний інвестиційний фонд SoftBank Vision, зацікавився стартапом генеральний директор SoftBank Group Corp Масаесі Сон, 34‑й номер у глобальному списку Forbes і перший – у рейтингу 50 найбагатших людей Японії (статки оцінюють у $ 22,5 млрд). До речі, не один такий багатій товаришує з Plenty: серед тих, хто завжди готовий допомогти й порадити, виявилися й інші мільярдери – голова Ради директорів Alphabet Ерік Шмідт і генеральний директор Amazon.com Джеф Безос. Вертикальні ферми компанії, як запевняють ключові її представники, здатні забезпечувати надвисоку врожайність. Вона в 350 разів перевищує дари звичайних полів і за якістю – так само на висоті. Можливо, це твердження перевірити непросто, проте бодай проаналізувати, чому ж цей проект зацікавив важливих людей зі здоровим глуздом і грошима – цілком можливо.

Якщо схарактеризувати тезою, як працює методика Plenty, можна обмежитися словосполученням «раціональний прагматизм». Дивіться самі: більшість вертикальних ферм вирощує культури рядками на полицях, але в Plenty вирішили піти ще раціональнішим шляхом – використовувати 6‑метрову конструкцію з трубок із перероблених пластикових пляшок. У цій конструкції й живуть рослини, які за спеціальними «каналами» отримують воду та корисні мікроелементи. Що варто відзначити особливо: для підживлення за таким принципом насоси та електроенергія не потрібні, відповідальний процес здійснюється сам собою – завдяки силі тяжіння. Неймовірно, але завдяки такому принципу на підживлення витрачається 1 % води від стандартного обприскування традиційного поля. Світлодіоди у мегатеп­лиці Plenty розташовано навпроти стіни так, аби це давало змогу залишити місце для проходу наукових співробітників компанії, які конт­ролюють весь процес розвитку рослин, а також збирають урожаї. Цікаво додати, що завдяки такій економній системі можна вирощувати не лише зелень, а й капусту, а також інші культури. Конструкція компактна та зручна, легко розбирається-збирається, тому й питання транспортування пристрою в інше приміщення вже не є проблемою.

 

Економія Джека Іна

Сінгапур – це країна-острів, де 710 км2 суші та неба прокусили темні зуби хмарочосів. У цих спорудах живе й працює 5 млн осіб. Тут не до сільського господарства, адже це урбаністичний світ. І не дивно, що країна активно імпортує їжу: закуповує 93 % всього обсягу. Завдяки зусиллям ФАО і надто окремим її представникам, сінгапурці звернули увагу на деякі українські продукти. Проте це не означає, що в Сінгапурі немає агропідприємців, здатних зруйнувати шаблони. Є! Одним із таких агротрикстерів є людина на ім’я Джек Ін, що створив свою ультраекономну технологію, завдяки якій вертикальна міська ферма може виробляти 1 т свіжих овочів щодня. Суть технології, яку вже назвали «валовим рухом», полягає в тому, що на своєрідному 30‑футовому «колесі огляду» в алюмінієвій конструкції трикутної форми ростуть овочі. Завдяки валу, який обертається, рослини рівномірно дихають й отримують іригацію. Вал обертається завдяки силі тяжіння, і виробництво тут безвідходне: органічні відходи перетворюються на компост, а вода, яка циркулює в конструкції і надає їй руху, заздалегідь відфільтрована. Вона надходить і до рослин. Дивовижна ферма споживає 60 Вт / год. електроенергії. Тобто як звичайний ліхтарик: вигідно та розумно. Площа однієї такої системи – ±60 квад­ратних футів (~18,2 м). 120 веж пана Іна вже встановили в Кранжі, а це не так, щоб далеко: якихось 14 миль від цент­рального ділового району Сінгапура. У планах – розширення впливу, встановлення ще 300 таких ультраекономних урбаністичних ферм. У перспективах агровинахідника назагал – встановлення більш як 2 тис. веж за кілька років. Що ж, місія і благородна, і цілком здійсненна.

Продукція міського фермера має популярність у продуктових магазинах, її знають під назвою SkyGreens, і споживачі охоче купують, навіть незважаючи на те, що вона коштує приблизно на 10 % більше, ніж імпортні овочі.

 

Про Енергію

На завершення можна ще трохи поговорити про ефективність вертикальних теплиць: те, що вони жваво з’являються, ще й у всьому світі – факт незаперечний. Те, що такі хмарочоси будуть популярні більше – так само факт. Те, що деякі помиляються і прогорають із по­дібними проектами – так само, на жаль, має місце. І те, що ці проекти потребують інвестицій, – правда. Проте… За умови розумного та ультраекономного підходу результат того вартий. По-перше, свіжі зелень, овочі та фрукти – це корисно. По-друге, технології удосконалюються і дешевшають. Це до того, що світлодіодне освітлення поступово може серйозно подешевшати. По-третє, всім, хто вирішив займатися такою непростою справою як вертикальні теплиці й до того ж у будь-якій точці планети, слід добре вивчити ринок, підрахувати витрати й прибутки, мати уявлення, де продаватиметься продукція (попередні домовленості вкрай бажані), ще й про персонал не забути. А то буває різне... Щодо енергії – тут так само потрібно для себе визначитися: енергозалежність, власний вітряк, солярні панелі, а може, придумати взагалі якесь екзотичне, але цілком раціональне рішення енергетичних потреб зеленого комплексу. Наприклад? М’язова тяга! Ні, не збожеволів. А що? Чом би й ні! Ось, наприклад, у Бразилії у в’язниці муніципалітету Санта-Рита-ду-Сапукаї в’язні крутять педалі на велотренажері й так виробляють електрику для вуличного освітлення. Ба більше, за 16 год. «за кермом» арештантам скорочують термін на додатковий день! Такий підхід трохи нагадує серію «15 мільйонів нагород» серіалу «Чорне дзеркало» з тією лише різницею, що в цьому разі це – реальність, і вона ось уже зараз «крутить педалі» та скорочує собі термін життя в неволі. Чом би й не джерело? А є ще дороги, які «підзаряджаються» та виробляють електрику від машин, що їздять ними, можна міркувати. І немає сумнівів, що знайти енергію навіть для цілого, не надто енергоефективного «зеленого» хмарочоса – не проблема. Надто, якщо поблизу є в’язниця. Або тренажерний зал.