Доброго дня вам, дорогий читачу!

 

Для тих, хто не надто вправно думає й пише, найважчим є початок тексту. Починають, наприклад, так – «усім відомо, що…». Якщо воно усім відомо, чого ти скачеш? Або починають отак: «мене часто запитують…». Ну неправда. Ніхто у тебе нічого не питає. А іноді практичні статті починають словами «британські вчені відкрили…». Британські вчені – це дотепний міф. Я їх бачив, зокрема, в Університеті Лінкольнширу, похмурі дядьки у байкових куртках, які щось собі колупаються в лабораторіях і роблять неймовірні відкриття…

Однак ми, брате­читачу, не ліземо за словом у кишеню, нам почати розмову – легко. Тому що, для того, щоб щось сказати, спершу слід подумати. Цією важкою працею ми й займаємося без перерви на обід і сон.

Отже. Британські вчені часто запитують мене: що сіяти цього року?

От сказав і не подумав. А сіяти треба те, що заплановано заздалегідь, що є у сівозміні. Сільське господарство – це довга гра, це не настільний теніс. Якщо сьогодні хтось думає, що такого йому посіяти, то йому варто гроші на посівну витратити на лотереї, тому що це запитання слід було ставити років два тому. Слава Богу, що наше сільське господарство вже доросло до розуміння сутності та перспективи цього бізнесу та вибудувало тверді стратегії. Та й узагалі наш АПК – у розквіті сил, хоча деякі кандидати у президенти намагалися його піднімати звідкись за допомогою грейдера, який розмістили на тлі золотих полів.

 

Геть від маскви

Невдячна у мене місія зараз. Я ж не можу пройти повз вибори, а коли вийде журнал, підсумки першого туру вже будуть відомі. А, я й забув, я ж не пишу про політику.

Так от. Британські вчені часто мене запитують: а за кого голосувати? А я їм відповідаю: ви про свій брекзит думайте, ви вже наголосувалися. Геть від Європи. А ще вчені. От і ми так будемо голосувати, геть від маскви. А що, ми зерно вирощуємо, його завжди купуватимуть, особливо країни, в яких немає такої землі й клімату, а такої землі й клімату немає ні у кого.

А які ж часи були. Коли президентом був Ющенко, у нього іноді під кабінетом на прийом сидів міністр економіки… Сидів… Годину сидів, дві… Працював за ноутбуком, дзвонив всюди і сидів… Три години, чотири години… Аж врешті двері прочиняються, і з кабінету президента виходять собі бджолярі.

Не в самих виборах справа. Справа в тому, що вибори показали дійсний склад і настрої населення України. Скільки гасел накидали – чесних більше, думай, новий курс. Виявилося, що чесних менше, думати майже ніхто не вміє, а курс старий і неправильний. Реформ ніхто не помітив, корупція усіх дістала. І треба піднімати АПК. Ляшко додав – годі вивозити сировину, треба заборонити, а вивозити тільки перероблену продукцію.

Та хто проти, усі за. Проте продаж переробленої продукції – зовсім інший бізнес, який вимагає просування на ринки, а це у перші роки коштує набагато більше, аніж сама продукція. Світ влаштовано таким чином: із десяток країн здатні вирощувати продовольство для себе та на експорт, а близько двох сотень країн – переробляють сировину. Ех, шкода, у нас більшість керівників – по переробці… А то було б, як у відеосюжеті з Лукашенком. Приїхав на ферму, побачив обісраних корів, зняв губернатора, познімав управлінців… От самі подивіться. Наведіть смартфон або планшет на корову й подивіться. До речі, ми подолали Яббл, тобто Apple, й тепер ви можете подивитися наш продукт на зубожілому айфоні та айпаді. Нагадаю, для того, щоб дивитися спецефекти у нашому журналі, вам слід закачати програму GRA, посилання знайдете у журналі. Й якусь хвильку почекати, поки все завантажиться.

Хоча для нас білоруський рознос не актуальний, у нас, хто корів тримає, дбає про них краще, аніж про котів, вичесує й плекає. Це якраз у Білорусі феномен державного підприємства, де все занедбане й обісране.

 

Посівна без відкатів

Повторимо рекордний урожай? Спробуйте виростити пшеничку, коли в кінці березня її сніжком притрусить… Значить, треба довнести 150 кг азотофосфату і зробити прохід ротаційною бороною… Звісно, треба буде почухатися з ціною на добрива та засоби захисту. До речі, подешевшала аміачна селітра на радість британським ученим. Тепер може бути й 8800 гривень за тонну. А от захист подорожчає, передусім оксифлуорфен, бентазон, ацетохлор, метолахлор, дифлубензурон, люфенурон. А все через вибух на китайському заводі у Цзянсу 21 березня. До речі, загинуло там 64 людини, 21 у безнадійному стані, поранено понад 600. До жахливої катастрофи призвели дії одного робітника, який працював із легкозаймистими речовинами. Тож світ – не лише борщ і пампушки. Життя прекрасне, але це прекрасна трагедія.

Гаразд. Без відкатів чесно усе купимо і внесемо. Однак всі ми знаємо, що врожай твориться не боротьбою з корупцією, не дотриманням сівозміни і навіть не внесенням добрив. Його творять два дощі у маю. Волога. Вода. Це критичний чинник, тому він і став темою нашого березневого випуску. Зміщуються кліматичні зони, посухи й надвисокі температури стають нормою, і опади стають критично важливими для України. Або зрошення. Насправді слід думати глибоко й натхненно, що робити, тому що років п’ять­десять – і буде біда. Треба шукати джерела, копати ставки, насаджувати ліси. Побачимо, бо деякі синоптики кажуть, що потепління – річ непевна, і може межувати з похолоданнями. Є й прогнози, що цього року літо буде коротким і холодним. Проте все вказує на те, що ми не вбережемося від весняної та серпневої посух. Хоча холодне літо нас би потішило.

 

Дозріли

Британські вчені часто мене запитують: а чому в Україні немає ринку землі? І от що я вам скажу: ми об’єктивно дозріли до ринку землі. Я це вам кажу не як експерт, як експерт я міг би це фундаментально обґрунтувати, а тут я нічого обґрунтовувати не буду. Я на рівні інтуїції та відчуттів бачу, що дозріли. Досить великі шматки вже захоплені, якщо так далі в тіні воно відбуватиметься, то на момент відкриття ринку не буде чим торгувати. Так, маємо жахливий облік, і площа паїв у деяких районах сумарно перевищує площу самих районів. Так, досі не прийшли інвестори та не створилося фінансування, адже ж не можна викупити всю землю власними коштами. Однак воно й не створиться, поки ринок не буде відкрито. Сьогодні земля має добрих орендарів. Проте вона повинна мати добрих господарів. І саме з неї почнеться в цій країні повага й шанобливість до приватної власності. Бо хто краще подбає за свою землю, аніж добрий господар, з добрими руками, добрим серцем і автоматом на плечі.

 

* * *

Що ж. Ми з вами наразі, читачу, брате мій, у різних вагових категоріях. Ви вже знаєте результати виборів, а я ще ні. Проте ми в одній упряжці на посівній. Ми в одній колоні з­поміж будівничих держави. Ми в одному окопі.

Все буде Україна.

Тримаймося й сіємося!

 

Ваш головний редактор