Доброго здоров’я, дорогий читачу, вітаю, обнімаю, радий, та стійте, куди ви так летите?
А, на виставку? Та нікуди вона не дінеться, а шашлики за павільйонами тільки смачніші будуть від того, що почекають вас. Бачу, дивитесь на обприскувач, самохідний, струнку й високу машину… А, ви згадуєте, як ваш на минулому тижні на полі аж по самі штанги загруз? Та знаю, дощі. Що, не чекали? А я ж попереджав у минулому слові редактора про посуху. Це було навмисно зроблено. Мало того, що посуху передрік, ще три рази з бубном навколо редакції обійшов. І спрацювало. Так залило, що і трактори, і обприскувачі, все в полі загрузло по кабіну і вище. Подекуди три місячні норми випало.
І ясно, чому ви дивитесь на обприскувач, тому що поперла всіляка біда у вигляді шкідників і захворювань. У лісових сусідів дві біди, дурні й дороги, і якщо з однією бідою можна боротися дорожним котком, то що робити з дорогами, неясно, а у нас дві біди – шкідники та захворювання, і тут розуміти можна дуже широко. Тому що в цю категорію, шкідники та захворювання, потрапляють і пожежні, і ті, хто придумав ліцензувати збереження палива у господарствах, і санстанції, і фіскальні органи, і райдержуправління, і винищувачі доріг…
Сідаймо коло шашлика й міркуймо. Що ми маємо? Надмірну кількість вологи. Азот промився. Гербіциди змиває, інсектициди змиває. На півдні й сході посуха. Діабротика вже перейшла Одеську трасу. Оленка волохата цього року набагато волохатіша. Засіяно повністю п’ять з половиною мільйонів соняшнику та п’ять мільйонів кукурудзи.
Ви куди, дивитися обприскувач? «Берту» чи «Харді»? Стійте, зараз разом підемо. Тепер дивіться… Запорукою нашого успіху є не потужний інсектицид, який робить оленку волохату лисою. І не гербіцид проти вовчка. Наш успіх – це зовнішні ринки. Там, як відомо, цар гори – Сполучені Штати. Вони вирощують понад 320 млн т кукурудзи й успішно згодовують своїй худобі 90 % врожаю, а завдяки решті регулюють ринок світу. Так от. Слухайте уважно. Ні, шашлик наминайте, просто слухайте. Дощі – не лише наша біда. Повені й бурі стали справжнім жахом для фермерів США, в Іллінойсі, Айові, обох Дакотах, Міссурі. Подекуди посіви кукурудзи заледве перевищують 30 % площ, відстаючи від планів на 60 %. Така ж картина й по сої. Там, де кукурудза зійшла, сходи нерівномірні, доведеться пересівати. Відтак, цей рік може стати провальним для американського сільського господарства.
Отже. Соя може стати на кінець року бомбою, суперпозицією на ринку, а ви – ріпак, ріпак, їжте он шашлик.
Дощі не завжди біда, іноді вони цілком вагомий ринковий фактор. Так, є ще Бразилія й Аргентина, але що про них говорити, коли там зима…
2020 року «Укрзалізниця» почне будувати сучасні вагонизерновози на Панютинському вагоноремонтному заводі, перший вагон вже отримано. Значить, 2020 року буде другий? Тим не менш, добре, що вони знають проблему й беруться за неї.
А ми обтяжені ідеями підвищення ефективності гектара площі. Нам усі тицяють у носа європейськими показниками, мовляв, у нас прибутковість гектара 490 доларів, а у Нідерландах – 93 000 доларів. Тьху! Так у нас же ріпак, ріпак, а у них тюльпани. Хоча думка не позбавлена дотепності. Хто нам заважає отой ріпак посіяти тисячі півтори, а з краєчку – 10 гектарів тюльпанів? Ой це почнеться… Що український тюльпан не такий поживний, генетика у нього не та, світові ринки зайняті… 1636 року одну цибулину тюльпана сорту Вайсрой можна було обміняти на 4 тонни пшениці, 8 тонн жита, 4 бичків, 8 свиней, 150 діжок вина, 4 тонни пива або 2 тонни вершкового масла. І це була криза, дуже подібна до іпотечної 2007‑2008 рр. Тому що утворилися тюльпанові біржі, тисячі сімей вклали весь свій маєток у тюльпани, не тільки у Голландії, у всьому світі, і все гикнуло в один момент. Захоплене тюльпанами людство припинило вирощувати пшеницю й інші корисні для їжі рослини, попит почав знижуватися, всі кинулися продавати, рятуючи кошти, й ціна за тижні впала у сотні разів. Луснула мильна бульбашка, гепнулися ф’ючерси, все пропало, залишилася тільки біржа. От чому голландці й далі керують світом разом з англійцями та американцями.
Теорія мильних бульбашок в економіці, яка перегукується з теорією чорних лебедів Талеба, і тепер актуальна в Україні, можливо, актуальніша за будьякі часи. У нас вона реалізується в практиці демократії. Коли раптом мільйони кидаються голосувати за зміни, обираючи ніщо замість щось. Історія вчить, що проміняти пшеницю на тюльпани можна, але не всім одразу. Всі вирощують пшеницю, а кілька особливо майстерних – тюльпани, тоді і є гармонія. Та що ті тюльпани… От часничок, шашлик, цибулька зелена…
Середня зарплата зросла по Україні на 21 % за рік.
При цьому зубожіння тільки посилюється. Майстер «Тойоти» на Харківському подивився на мене суворо й сказав:
– Вам треба міняти повітряні фільтри, в салоні й двигуні.
Я мовчав і робив скорботне обличчя.
Він теж помовчав.
– Ну, або ці можна продути й поставити.
– Так, так! – зрадів я.
Рахунок зменшився на дві з половиною тисячі, і я покотив на продутих фільтрах. Оливу замінили, фільтри пофукали, тепер – на Полтавщину, Тернопільщину, Житомирщину, Чернігівщину!
Насправді, покиньте шашлик, ситуація в сільському господарстві важка. Великі гравці зайняті злиттями й реструктуризацією. Холдинги займаються диджиталізацією та дронами. А простий землероб, на тисяч десять гектарів, у скруті й печалі, тому що ціни на зерно низькі, а на паливо, насіння, добрива, ЗЗР високі. І як тут затіяти глибоку переробку й вивести консервовані огірки та пшеничну крупу під брендом «Петро Петрович Перпеплигнигопченко» на ринок Франції? Хоча ні, туди з крупою не потрапиш, тому що там понад 80 % озимої та ярої пшениці у відмінному й хорошому стані. Проте питання залишається. Ринок землі, про який погомоніли, забутий. Податки такі, як у всіх. Кредити нецікаві. Я зайшов до рідного «Креді Агріколь» й спитав: от у вас плакат висить, півмільйона на любі цілі… Це, кажуть, для клієнтів банку. Так я клієнт. Це, кажуть, треба офіційну зарплату від 35 тисяч мати. Так я маю. А тоді, кажуть, без проблем, 32 % річних. Що, ви теж шашликом вдавилися? Добре, що я, коли мені це сказали, шашлика не їв. Дивні діла твої, Господи. Що твориться в Україні, яке місиво з блиску й злиднів, зубожіння й барижництва. Яка тут гармонія, кому пшениця, кому тюльпани?
Однак час виборів, оце доїсте шашлик – і включайте мозок.
Нам потрібні люди у Верховній Раді, які, по‑перше, петрають у сільському господарстві і знають, що треба врегулювати, а по‑друге, які вміють керувати. Бо некерована держава – важкий корабель, може придавити когось, хто вимахує квітами на причалі. Тюльпанами.
Не удача нам потрібна. Розум, державницький розум.
І позичити б можна, тільки не під 32 %.
Обнімаю вас, читачу.
В будьякому разі сонце завтра зійде, і ми з вами встанемо поруч край поля й будемо дивитися, як сучасні трактори з GPS рушають до роботи.
Все буде Україна.
Ваш головний редактор