Чому 5 гектарів яблуневого саду фермера Миколи Олійника стали місцем паломництва українських садівників.

Микола Сергійович Олійник, керівник господарства «Яблуневий сад» у Звенигородському районі Черкаської області. Починав садівничу кар’єру чверть століття тому на власній присадибній ділянці з щеплення високорослих сортів. У 1999 р. створив фермерське господарство. Вирощує інтенсивні низькорослі сорти плодових дерев. Теорію садівництва удосконалював на кафедрі плодівництва та виноградарства Уманської сільгоспакадемії. Практику ведення інтенсивного господарства проходив у Польщі, Нідерландах, Угорщині, США. Загальна площа саду Миколи Олійника – 5,25 га ( в т.ч. плодоносний сад на карликових підщепах, плодорозсадник, маточник). Основні сорти товарної продукції: Голден Делішес, Джонаголд, Ред Делішес, Айдаред, Дельбарестівале, Еліза, Ренет Симиренка, Чемпіон, Гала.

Фото 1. Яких Вам яблук треба?

Сорт вирішує все

Основний урожай до нашого приїзду в «Яблуневому саду» вже зняли. Урожайність отримали фантастичну. Сорт Голден Делішес, висаджений тільки минулого року, дав 30 тонн з гектара.

– 10­20 тонн яблук з інтенсивною технологією вирощування можна отримати вже на наступний рік після посадки, – пояснює Микола Сергійович. – Чим швидше повертаємо затрати, вкладені у створення саду (а це – 100 тис. грн/га), тим швидше наближаємось до практики інтенсивних технологій. Ми перескочили технологічну норму, рекомендовану технологією. Я знаю: якщо з урожайністю «перебрати», може, й три наступних роки на цих деревах не буде яблук. Однак, я гарантую в цьому саду 50 тонн з гектара наступного року. Якщо, звісно, не буде заморозків в період цвітіння, і якщо град не поб’є… Лупив нас уже двічі на оцих півтора гектарах за останні десять років. Приїжджала районна комісія, нарахувала на цій площі 480 тис. грн. збитків! А ми продали цей «битий» урожай, повернули всі затрати та ще й купили калібрувальну машину голландську і старого ЗІЛа, щоб сипкі матеріали возити. Бо, як писали колись Симиренко і Мічурін, – «сорт вирішує все»! Якщо яблука просто гарні (а люди ж купують очима), – їх куплять тільки раз. А якщо вони ще й смачні, – тричі на день купуватимуть.

 Фото 2. Яких Вам яблук треба?

Фото 3.  Яких Вам яблук треба?

Альдаред має велику перевагу перед Джонатаном. Джанатан дуже боїться азоту. Перші 3­4 роки він дуже гарний. А потім починає дрібнішати. І нічого зробити не можна. Азот додав – «стухає», не додав – все одно дрібний. А Альдареду можна по відру аміачної селітри на одне яблуко давати – триматиметься на рівні. Щоб отримувати стандарт за формою, треба садити Альдаред. Яблука шикарні. Але за смаковими якостями дуже поступаються Чемпіону і Джонаголду. Є ще сорт Гала – дуже смачні яблука…

Ось дивіться, – це один і той самий сорт, Чемпіон. Бачте який колір? Яблука на деревах, де кількість плодів знормована за технологією, – всі стандартного розміру і червоного кольору, на більш рясних – теж гарні, але не забарвлені та дрібні.

Фото 4.  Яких Вам яблук треба? Підщепа М9Підщепа М9

Фото 5. Саджанці кніп-баум на підщепі М9 в перший рік вирощуванняСаджанці кніп-баум на підщепі М9 в перший рік вирощування

На високому дереві ви знормуєте врожай? Ні. А тут можна зірвати зайві яблука, а інші дорощувати… Чому такі дерева у нас досі майже не садять? Середня врожайність яблук на Україні досі була 19 тонн. Ми знімаємо в середньому 40­45 тонн з гектара. Голландської Ерлі Квін 60 тонн з гектара на третій рік після посадки зняли. В цьому році яблук там немає, бо не стільки перевантаження спрацювало, скільки інші фактори. У нас минулого року не випало жодного дощу за літо, – такого, щоб для саду, а не для бур’янів. А ще ми переходили з ящиків на контейнери. Самостійно контейнери почали робити, але це виявилась дуже забарна робота. І ми перетримали урожай. Яблука настільки дозріли, що почали виділяти фруктовий віск. Ми їх продали по 9 гривень кілограм оптом – покупці «замели». Але ж – перетримали на деревах, це дало періодичність врожаю. А зараз там закладка сильна, наступного року, очевидно, доведеться зайві яблука просто обрізати і скидати на землю… Ранній Ерлі квін – один з найкращих клонів Джонаголда. Дорога «цяцька»: 40 центів коштує одна брунечка в Голландії. Щоб привезти в Україну, треба купити ліцензію. Ми завезли його за контрактом без права розмножувати… Ну, хіба бджола занесе, – усміхається Микола Сергійович.

Інтенсивні технології

– При інтенсивному садівництві схема посадки передбачає максимум урожаю з мінімальної кількості землі, – продовжує Микола Сергійович розповідь про свій сад. – Дивіться: відступаємо лише один метр від тину і тут вже стане ряд дерев. Через кожні 80 сантиметрів садимо сорт Чемпіон. Велике дерево накрило б приблизно шість метрів ґрунту навколо себе. Доглядати за ним проблемно. А тут – руку підняв, і яблуко висить на висоті руки. Можливість густішого вирощування таких низькорослих дерев, за моїми підрахунками, додає ще три­чотири тонни яблук до урожайності. Ось вам типовий інтенсивний сад: стоїть кілок, на ньому – декілька гілок, 100 яблук. Отримуємо стандартні плоди. 75 яблук у кроні по 250 грамів – це 15­20 кілограмів з одного дерева. Множимо на 2 500 дерев на гектарі – отримуємо 40­45, або й до 50 тонн плодів з гектара. А ми тут маємо на кроні по 200­300, навіть по 400 яблук. Це Айдаред заплодоносив.

Фото 6. Саджанці кніп-баум на підщепі М9 в перший рік вирощуванняСаджанці кніп-баум на підщепі М9 в перший рік вирощування

Олійник звертає увагу на різницю в густоті насаджень різних сортів яблунь у своєму саду:

– Джонаголд свого часу за рекомендацією голландців висадили по 74 дерева в ряду. Схема посадки, яку ми самі впроваджуємо, передбачає 90 дерев у ряду. Поруч з голландським садом вже наші власні яблуньки ростуть. Я на цьому місці вперше в Україні вивів тип саджанця, який називається кніп­баум. Це дворічний саджанець, штам дворічний, а крона – на однорічному прирості. Це ноу­хау в садівництві сьогодні найдорожче і найпопулярніше, бо вже на другий рік дає 30 тонн з гектара. Коли голландці приїхали і побачили у нас кніп­баум – вони остовпіли. Бо були впевнені, що Україна купуватиме кніп­баум у них. Дивіться: це вже готове, сформоване дерево, тут є плодові бруньки. Навесні посадили – восени нарвали яблук. В рік посадки я гарантую 5 тонн урожаю. Наступного року гарантія – 20 тонн, якщо будуть доглянуті за технологією. 20 тонн яблук – це 20 000 кілограмів. Беремо 5 грн\кг за середню відпускну ціну. 100 тис грн. коштує гектар закладки такого саду. Ми на другий рік повертаємо затрати. 120% рентабельність. Ніде більше ви не знайдете такої цифри в сільському господарстві – тільки в оцьому інтенсивному саду.

Фото 7. Яких Вам яблук треба? За садом видно той самий ящикЗа садом видно той самий “ящик”

Догляд

Садівник підходить до деревець-­одноліток, розглядає листя:

– Колір листочків змінюється… Бачите, – вже салатовий. Це оброблені мідним купоросом одновідсотковим, щоб листя трималося, бо будемо скоро викопувати. Показники, які я називав, можна отримати тільки на отаких саджанцях. Зазвичай перший рік іде на утворення «дубчиків», ще рік – на закладку плодових бруньок, а урожай отримують аж на третій рік. Це не інтенсивне садівництво. От коли в рік посадки 5 тонн – інтенсивне. Наступного року 10 тонн – це без догляду. Доглядатимеш – 30. Це ж не те, що там, у Голландії. Це тут, на Україні… Центральна частина України, ще й не садівнича. Садівнича Вінницька область, Буковина. На жирній землі у нас дерева добре ростуть, але між ростом і плодовитістю йде конкуренція. І, на превеликий жаль, в цій конкуренції ріст перемагає. Що ми зробили? Підняли місце живлення (прививши). Чим більше дикого штаму, тим коротше дерево зростає і швидше вступає в плодоношення. Знаючи цю формулу, знаючи ґрунтові умови, ми піднімаємося живцем. Щоб піднятися, треба мати дуже гарний стандарт виходу. Чим вище піднімаємося, тим важче скронувати ці гілки. Треба знайти золоту середину, щоб і крона була, і стандарт штаму не менше 80­85 см. Бо якщо гілки ляжуть на землю, яблука будуть несмачні, поточені, вони не дозріють і в супермаркет не потраплять.

Фото 8. Яких Вам яблук треба?

Фото 9. Яких Вам яблук треба?

– У нас тут з самого початку було багато личинок хруща, – продовжує Олійник, демонструючи власний маточник. – Це дуже складний шкідник. Він у землі і має велику масу тіла, – щоб його знищити, треба багато сильнодіючої отрути. Через нього саджанці сотнями викидали. Тому вирішили викопати їх усі, підготували заздалегідь знезаражену землю. Засіяли площу під маточник гірчицею, обробили фосфорно­органічною речовиною і заорали. Зрізали викопані саджанці на зворотний ріст і тепер матимемо не дворічні, а трирічні. Ми побачили їхнє коріння, відбракували неперспективні деревця і відібрали стандарт. Обрізали, завантажили в ящики з вологою тирсою. Обрізали, щоб наростити «мичку», – тоненькі корінчики. Вони найефективніші. Це своєрідне «зимове щеплення». З такого вихідного матеріалу можна отримати 100­відсотковий стандарт – з гарною кроною, з потрібною кількістю гілок визначеної довжини, визначеними кутами. Чим міцніший низ, тим товща підщепа. Чим кращий корінь, тим тупіші кути відродження гілок. Вони зможуть втримати на собі добротний урожай, яблука не відчахнуть своєю вагою гілку… А ось тут вирощуємо підщепу М­-9. Тирсовий субстрат ми в Україні теж перші запропонували використовувати. Окочували в нас раніше тільки землею. А в тирсі дуже гарно утворюються корені, з нею і працювати легше. Субстрат структурований, гарно кисень надходить, хімічні процеси пришвидшуються. Правда, заготувати тирси треба дуже багато: вона мінералізується, перегниває, осідає, її треба поповнювати. Це морока. Але – бачимо корінчики, легко дотриматися параметрів технології. А в землі – спробуй прослідкувати, що там з корінням відбувається…

Затрати

– Миколо Сергійовичу, ви оце все тут розказуєте… Конкуренції не боїтеся?

– Та яка там конкуренція?! Тут у саду люди охають, ахають… Але ж вони не знають, скільки я сплю і скільки працюю. Я постійно думаю, як би проснутись раніше. Треба тільки проснутися, – якщо проснусь, я встаю. Так що з конкуренцією все нормально… Все те, що я хотів зробити, я в своєму житті зробив. Професійно. Для дітей, для внуків. Ніхто мені докорять не буде, що дід був якийсь неправильний. Діти мають вищу освіту, мають житло, нормальну роботу, нормальний бізнес. Трудяться тут в саду, – технологію вони вже знають, бачать, як воно робиться. Сади вже є на Україні такі, як у нас. І я дуже радий, що це з нашої подачі вони з’явилися.

Пригадавши щось, господар саду незлобливо підсміюється власним спогадам:

– Дали мені якось 60 тисяч гривень від держави. Через тиждень­два приїжджає КРУ:

– Так, де наша проволка?

– Осьо!

– Нецільове використання!

– Чому? Не сходиться щось із документами? Чи ціна не така?

– Та ні. Ця проволка повинна буть натягнута отам!

– З завтрашнього дня почнем і побачимо, коли ми її натягнемо… Це ж іще на місяць роботи!

– А стовпчики де?

– Ось, у штабелях стоять.

– Нецільове використання! Треба, шоб там стояли!

– Тоді прийдеться ще одного бура зробить, бо в нас тільки один. Один – мені, другий – вам. Вдвох станемо і почнем крутить: 70 сантиметрів в глині треба викрутить…

Тоді ще питання:

– А чого ви купили таке дороге покриття?

А то німецький руберойд, покрашений тільки гарно…

Микола Сергійович, ніби відмахнувшись од прояви, заперечно хитає головою:

– Більше я документів на державну допомогу не подаю. Питають: «Чого не подаєш? Ми ж тобі і те, і те…» – «Ні, ні, ні! – кажу. – Дякую. Не треба. В нас єсть свої гроші і їх хватає якраз». Ми самі справляємося. Все вкладаємо в сад. 50 тис. доларів коштує оцей ящик (холодильник. – Ред.), 8 тис. євро – кара німецька, 13 000 євро заплатили за німецьке холодильне обладнання, яке дійсно дає нормально холод… 41 000 грн. – за свердловину з водою (зараз це вже і всі 100 000 грн). Пилораму купили, теж сума була серйозна… 30 000 грн. піде на новий маточник на орендованій землі. 5 000 євро ще потрібно: лежить в інституті садівництва в Польщі на складі сітка від граду, десь на гектар. Навесні, як молодий сад відцвіте, накриємо його. Візки­контейнеровози самі зробили, теж вперше на Україні. 28 таких візків – цілий поїзд, за трактором заїжджає. Він так зроблений, що не зачепить нічого. Довжина дишла розрахована на половину міжряддя. У Європі в подібних візків колеса менші. А ми з «Москвича» притулили, і – «то, шо нада». Вони ще кращі: широкі і не роблять колії. Поставили контейнери, приїхали сюди, нарвали, приїхали до камери, каром зняли, в холодильник поставили – і все. В кілька разів швидше! Калібрувальна лінія калібрує на шість фракцій. Шість столиків, кожен регулюється на будь­який розмір. З супермаркету кажуть: потрібен такий­то розмір. Налаштували, завантажили в тару – по 12, 7 чи 16 кг – яку замовили…

Фото 10. Яких Вам яблук треба? Холодильне устаткування. На борту +1 градусов

Фото 11. Яких Вам яблук треба? Холодильне устаткування. На борту +1 градусов

Зберігання

– Холодильник у нас німецький. Два фактори важливі при зберіганні продукції: низька температура (не більше +2°С) і малий вміст кисню. Ми з вами зараз якраз при температурі +1°С й перебуваємо. Приїжджав до мене голова Асоціації фермерів з Данії. Він запитав: «Чи є у тебе якась ціль в житті?». Кажу: «Хочу побудувати ще один холодильник на 100 тонн з регульованим газовим середовищем…» А він каже: «А в нас такі холодильники вже заборонені». Питаю: «А чому вони у вас заборонені?» Він не захотів відповідати. Правда, я потім пояснив йому, що це не основна моя ціль. Основна моя ціль – хочу, щоб українці їли українські яблука!

Я, до речі, сам спробував проаналізувати: в чому може полягати шкідливість регульованого газового середовища? Якщо серце не подаватиме в потрібній кількості кисню в крові до клітин організму, що з ними відбуватиметься? Вони потихесеньку відмиратимуть. Без кисню все перетворюється на трупну отруту. Я тепер РГС встановлювати не хочу. Буде звичайний холод. Буде натур­продукт. Хтось хоче багато грошей? Нехай робить собі газове середовище. А для нас вистачить.

Фото 12. Яких Вам яблук треба?

Підслухана розмова

Мобільник Миколи Сергійовича почав вимогливо дзеленчати.

– Одну хвилиночку… – вибачився Олійник, роздивляючись номер на табло. – Це садівник новоспечений… Добрий день!

– Так-­так…

– Ну, скажіть, що в нас десь дві тонни Чемпіона ще є, ми їх нагодуєм… Вчора он Звенигородський район звітувався в Черкасах і мене попросили приїхати з цим сортом… Виставку зробили. Уявіть: біля стенду з Чемпіоном стоїть чоловік тридцять, шум­гам… Люди здивовані, бо бачать перед собою ці яблука і живого чоловіка, який розказує, що вони дійсно ростуть у нас в Україні… І тут якесь чудо патлате (черговий місцевий управитель – гастролер зі свитою) підходить до столу, де лежить засмажене порося. Йому наливають стакан перцівки (перець там плаває), він четверть дунув, вареником занюхав, відкусив і пішов далі. Минає цей натовп – навіть не повертає очей, а далі – Звенигородська школа мистецтв. Хлопчик зробив там кілька виробів і та­а­аку чудесну міні­прядочку, – геть живу! А воно підійшло, так пальчиком покрутило її і – пішло далі! А не спиталося ж: «Де ж ці рученята, що зробили таку прядочку? Покажіть його мені!» Похвалить же треба хлопця, його треба окрилить! Щоб він летів попід небесами і далі робив щось, придумував краще, сучасне, – бо якщо зумів зробити старе, то нове – тим більше! Я подивився на це… Йому наші інтенсивні технології потрібні!? Йому той Чемпіон… здався!? Він до нього навіть не підійшов! Подивився я на це все і сказав голові сільгоспуправління: «Запам’ятай, чоловіче добрий, – це в моєму житті остання виставка. І забудь дорогу до мого саду. Ти нащо мене зірвав на півдня? Для мене секунди дорогі в саду, а ти в мене півдня забрав – щоб подивиться на ці п’яні воскові фігури?..» Оце вам і Чемпіон… Там люди дивуються, просять – хоч по десять штук привези, а ця бидлюка навіть не поцікавилася. Йому потрібна економіка держави?.. Приїздять іноземці, подивляться… кажуть: «Миколо, живеш ти в раю, та не знаєш, що це рай!» Кажу: «Я, знаю! Це мої сусіди не знають, бо вони не бачили і не можуть порівнять…» Ну, добренько… Тут приїхали до мене люди… Бувай…

Поділившись з колегою враженням від регіональної виставки, Микола Сергійович знову оглядає свій сад:

– Сфотографуйте дівчат, як вони працюють, – киває на своїх помічниць. І весело гукає до них:

– Так, хто перший нарве кошик, той потрапить на фото! Але треба, щоб був з верхом!

 

Павло Коломієць