26-4Головний агроном, голова колгоспу, депутат районної та обласної ради, почесний професор Дніпропетровського аграрного університету, а тепер керівник передового фермерського господарства Анатолій Савович Куліш за 45 років у сільському господарстві переконався в необхідності впровадження No-till. Нещодавно відвідавши Аргентину, Анатолій Савович люб’язно ділиться своїми враженнями.(Опубликовано в №2.2010г.)

Впровадження технології поверхневого обробітку грунту я розпочав ще з 80-х років. Вже тоді досяг значних результатів, хоча й доводилось витримувати тиск з боку «традиційно» орієнтованих керівників, для яких було незрозумілим землеробство без оранки. Коли Україна стала незалежною, моя сім’я організувала фермерське господарство, яке крок за кроком наближалося до впровадження чистої технології No-till. Спочатку використовували малогабаритну техніку. Але господарство розросталось, площа оброблюваних нами земель збільшилась до 2 тис. га. Настала потреба в переоснащенні більш продуктивною технікою. Тому придбали потужні трактори на 220 та 300 к.с., хороший імпортний обприскувач, залишилось придбати справжню сівалку під No-til.
27-1

На той час я вже мав сівалку прямого посіву, але вона мене не влаштовувала. Перед купівлею нової сівалки я протягом двох років дуже уважно вивчав ринок: що виготовляється в Україні, що пропонують компанії – постачальники іноземної техніки, прагнув знайти агрегат, який би повністю мене задовольнив.
Лише в 2009 році взимку на виставці «ІнтерАгро» на експозиції компанії «Агроресурс» побачив аргентинську сівалку Super Walter заводу Bufalo. Півроку займався її вивченням, вагався доти, доки на власні очі не побачив її в роботі на полях СТОВ «Агролан» на Кіровоградщині в Новомиргородському районі. І тільки тоді остаточно впевнився, що Super Walter – це саме те, що мені потрібно.
Я дуже вдячний спеціалісту компанії «Агроресурс» Михайлу Кришко, що запропонував мені звернути на неї увагу та пояснив мені її переваги. Super Walter – це сівалка для справжнього No-till, в цьому я переконався, використовуючи її в своєму господарстві. Широкозахватна, універсальна, висіває пшеницю, ячмінь, сою та горох, дрібнонасіннєві – рапс, гірчицю та інші, просапні культури – кукурудзу, соняшник.
Сівалка важка – 15 тонн тому її робочі органи легко розрізають, а не вдавлюють, пожнивні рештки і грунт, формуючи дуже вузьку щілину. Під непошкоджений шар рештків, що не роблять інші сівалки, у вологий грунт на точно визначену глибину закладається насіння. Мінеральні добрива вносяться окремо від насіння, і дуже важливо, що глибина і розміщення їх відносно насіння регулюється.
Остаточно я впевнився в правильності свого вибору під час поїздки в Аргентину в січні цього року. Хотів на власні очі побачити, як там використовують технологію No-till, та й заодно ознайомитися з сільськогосподарською технікою, побувавши на заводах-виробниках.
Я відвідав державний інститут INTA, який досліджує технології No-till та впроваджує їх. Зустріч з науковими співробітниками була дуже корисною, пізнавальною та навчальною. Я отримав справжні знання про технології No-till. Чим більше я там був, тим більше в мене складалось певне враження, яке я потім висловив вголос: Аргентина – це перлина Латинскої Америки, так само як Україна є перлиною Європи.
В Аргентині землі – переважно сірозем, частково чорнозем та піщані. Аргентина – це суто аграрна країна, з дуже високою культурою землеробства та впровадження нових технологій, зокрема No-till. За 15 років впровадження технології No-till аргентинці збільшили виробництво зернових та технічних вдвічі. Аграрії цієї країни щорічно збирають по 47 млн тонн сої та 44 млн тонн зернових, в т.ч. 24 млн тонн кукурудзи. Я переконаний, що такі показники – це прямий наслідок того, що на 90% всіх оброблюваних земель працює No-till.
Побував я і в фермерських господарствах, де, домагаючись економії, аргентинські фермери добре оптимізували свою роботу. Наприклад, у господаря, з яким я познайомився, працює чотири людини, які обробляють 2 тис. га землі, використовуючи чотири операції: передпосівне внесення гліфосату, посів, обприскування та збирання врожаю, скоротивши витрати на вирощування зернових на 70%. На обробіток 1 га він витрачає всього 25 л палива.

26-5
Аргентинські фермери дотримуються такої сівозміни – спочатку сіють кукурудзу, яка, завдяки мичкуватій кореневій системі, наповнює верхній шар грунту органікою. Висівають згідно з нормою 90 тис. насінин на 1 га, ширина міжрядь 52 см, при цьому дещо збільшують інтервал насінин в рядку. Ширину міжрядь зменшують для того, щоб захистити землю від перегріву під палючим сонцем. Стабільно вони отримують врожай по 150 ц/га. Якщо хтось збирає 100 центнерів – з того сміються.
Після кукурудзи сіють сою, відповідно підживлюючи її азотними добривами. Після сої – пшеницю. Після пшениці – соняшник, який дає по 35-40 ц/га.
Утім, і мій досвід, і здоровий глузд підказують: в першу чергу рішення щодо сівозміни має бути обгрунтоване кліматичними умовами конкретного регіону. Наприклад, у нашому Софіївському районі на Дніпропетровщині є ризик не отримати хорошого врожаю сої через незначну кількість опадів. А при No-till, яка зберігає вологу в грунті, для сої її буде достатньо.
В Аргентині я відвідав найсучасніші заводи, що виробляють техніку під No-till : самохідні та причепні обприскувачі заводу PLA , які вже доречі добре зарекомендували себе в Україні . Дуже сподобалась техніка заводу OMBU, а саме перевантажувачі та техніка і технологіі для зберігання зерна в мішках.
Найбільш яскраве враження та цікаву інформацію я отримав на заводі Bufalo, де й виготовляють сівалки Super Walter. Там я зустрівся з конструкторами, технологами, робітниками і побачив, як вони працюють. Я познайомився з власником заводу паном Адріаном Скарпеціо, дуже йому вдячний за те, що він з розумінням поставився до внесення запропонованих мною та компанією «Агроресурс» змін у конструкцію сівалок для їх адаптації під українські грунти. Відтак сівалки Super Walter, виготовлені в 2010 році , надійдуть в Україну вже вдосконаленими. До речі, мені імпонує те, як професійно і відповідально компанія «Агроресурс» підходить до підбору техніки, яку постачає в Україну, переймаючись тим, як забезпечити гарантію та сервіс ще на стадії переговорів.
З Аргентини для себе я привіз кілька новинок . Зменшу ширину посівів кукурудзи з 70 до 52 см. Для збирання по таких міжряддях я вже замовив іншу кукурудзяну жатку. До речі, аргентинська жатка на 15 тис. доларів дешевша за європейську. В цьому році спробую зберігати зерно в поліетиленових мішках-«рукавах». Зберігання зерна на полі чи на току, суттево заощадить кошти, звільнить від зайвого клопоту з елеваторами. Технологія ноу-тіл – для господарств середнього достатку на відміну від традиційної технології яка розрахована на більш заможні господарства. Адже, за моїми підрахунками, за традиційної технології на 1 га витрачається: 600 грн. – на насіння гібриду кукурудзи, 700 грн. коштує 100 л пального, 700 грн. – 200 кг міндобрив, 400 грн. – гербіциди, 100 грн. – заробітна плата, 100 грн. – амортизація техніки, 300 грн. – розрахунок з пайовиками. Отже, всього 2900 грн. на 1 га – це лише прямі затрати. Щоб їх покрити, врожайність пшениці має бути 50 ц/га при закупівельній ціні 800 грн/т. А якщо врожайність буде нижчою – то й заробиш, як Хома на вовні… А за 2009 рік, між іншим, в Україні збанкрутувало 1500 фермерів.
Потрібно йти шляхом здешевлення собівартості сільгоспробіт. Наприклад, зараз, після переоснащення, у моєму господарстві працює сім чоловік, разом з бухгалтером, мною і дружиною: два комбайнери, вони ж механізатори, водій, тракторист. Але і нам є чого повчитися в аргентинців, їх культура землеробства загалом і No-till зокрема викликає повагу та схвалення.

27-2

Анатолій Савович Куліш
Кого цікавить справжній No-till, буду радий поділитися своїми знаннями, поспілкуватись та відповісти на запитання. Дніпропетровська область, Софіївський район СТОВ «Добробут» Куліш Анатолій Савович тел.: (097) 333 21 83