Ріпак – цінна продо­вольча культура, яка з кожним роком набуває все більшої популярності. Насіння ози­мого ріпаку містить 45-50% олії, 24-31% білка, 6-12% клітковини. До складу ріпакової олії входить значна кількість гліцеринових кис­лот. За даними FAO, щорічне виробництво ріпакової олії на продовольчі цілі складає 15-16 млн т. Кон’юнктура світового ринку та зростаю­чий попит на рослинну олію сприяють розширенню площ під цією культурою. Ґрунтово-кліматичні умови України дозволяють вирощу­вати ріпак майже в усіх регіонах країни. Ріпак посідає третє місце серед олійних культур, і його посівні площі постійно роз­ширюються. (Опубликовано в № 09.2011 г.)
Є дві форми ріпаку: яра, так звана кольза, та озима, яка є домінуючою. В Україні площі посівів ози­мого ріпаку у 2010/2011 мар­кетинговому році склали трохи більше 1 млн га, але з урахуванням посівів, які не перезимували, реальна площа складає близько 865 тис. га. Під ярим ріпаком, за приблизними підрахунками, зайнято близько 110 тис. га. Як бачи­мо, площі під озимим ріпаком більші майже у вісім разів. Є декілька причин такого розподілу у структурі посівів: по-перше, озимий ріпак за урожайністю на порядок вищий, по-друге, збільшується ресурс часу на весняну посівну кампанію. Але за урожайністю (1,5­1,7 т/га) Україна значно поступається країнам Європи, де середня врожайність складає 2,5­2,7 т/га. У чому ж причина такої разючої різниці? По-перше, це оптимальна агротехнологія, правильний підбір сорту чи гібриду, який підходить для даного регіону, але найважливішим факто­ром є збалансована система захисту. Одним із головних факторів, які впливають на урожайність, є інтегрований захист. Компанія ТОВ «Грін Експрес» представляє лінійку препаратів для захисту ріпаку.

Найкращими попередника­ми для озимого ріпаку є зернобобові культури, однорічні та багаторічні трави, картопля, зернові колосові. Недопустимі капустяні, цукровий буряк, соняшник через наявність спільних хвороб, шкідників (бурякова нематода), явища алелопатії.

Після збору попередника (зазвичай озимий ячмінь, озима пшениця) для зни­щення першої хвилі падалиці та бур’янів використовують гербіцид ГРОМ ТОТАЛ, SL (д.р. ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л) у нормі 2-4 л/га. Особливо це важли­вий прийом за наявності багаторічних бур’янів (берізка польова, пирій, види осотів, молочай кипарисо­вий). Для покращення дії препарату та прискорення деструкції рослинних реш­ток необхідно додати суль­фат амонію, карбамід, аміачну селітру. Після вне­сення препарату ГРОМ ТОТАЛ, SL проводять агротехнічні операції, лущен­ня стерні на глибину 8-10 см та оранку на 20-25 см. При мінімальній технології оран­ку замінюють дискуванням (краще у два сліди) -12-14 см, при цьому важливо зберегти вологу та заробити пожнивні рештки. Для того щоб рослинні рештки швид­ко розклалися та мінералізувалися, при зборі попередника потрібно ретельно налаштувати в комбайні такі функції, як висота зрізу, подрібнення вегетативної маси, ширина розкидання пожнивних реш­ток. За можливістю солому тюкують. Якщо є потреба у фосфорних та калійних добривах, вносити їх потрібно під основний обробіток, щоб елементи краще перемістилися за профілем ґрунту. Азотні добрива під основний обробіток краще не вносити, бо це може призвести до зни­ження зимостійкості. Якщо є необхідність в азотних добривах, краще їх внести при посіві. Восени можливе позакореневе підживлення 5-7%-м розчином карбаміду в комплексі з мікродобривами. Проводять підготовку ґрунту під посів на глибину висіву, найкраще для цього підходять комбіновані агрегати. Передпосівний обробіток проводять упоперек або за діагоналлю запланованого посіву. Перед протруєнням насіння очищають, калібрують та за необхідності досушують, доводячи вологість до 8%. Посів здійснюють у добре вироблений ґрунт. Сіють на глибину 1,5-4 см з обов’язковим коткуванням. Зазвичай сівбу проводять вузькорядним способом до 15 см. Норма висіву для гібридів складає 0,5-0,8 млн насінин на 1 гектар, для сортів – 0,8-1,5 млн/га. Після посіву насіння та сходи ріпаку масово пошкоджують шкідники. Найбільш шкідливими є хрестоцвіті блішки (рід Phyllotreta), озима совка (Scotia segetum), дротяник (Agriotes obscures) та несправжні дротяники (Coleoptera, Tenebrionidae), ріпакова блішка (Psilliodes crysocephala), ріпаковий білан (Pieris rapae). Пошкоджені рослини схильні до уражен­ня хворобами, погано пере­зимовують.

Для захисту сходів проти шкідників необхідно протруїти насіння препара­том КОМАНЧ, WG (д.р. імідаклоприд, 700 г/кг) у нормі 5-7 кг/т. Завдяки протруєнню ріпак буде захи­щений у найважливіші фенофази свого розвитку. Але повний осінній захист від шкідників неможливий без внесення інсектицидів по вегетації. Останніми роками в Україні масово поширю­ються прихованохоботники та ріпаковий пильщик (Athalia colibri), які знищу­ють до 50% урожаю.

Прихованохоботників є декілька видів: великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi), ріпаковий, або насіннєвий прихованохоботник (Ceutorhynchus assimilis), капустяний галовий прихо-ванохоботник (Ceutorhynchus pleurostigma), хрестоцвітий, або чорний капустяний при-хованохоботник (Ceutorhynchus picitarsis). Проти галового капустяного та хрестоцвітого прихованохоботників, а також ріпакового пильщика восени необхідно провести обробку фосфорорганічним інсектицидом ДРАГУН, EC (д.р. хлорпірифос, 480 г/л) у нормі 0,5-0,6 л/га. Препарат діє за низьких температур­них режимів та має фумігантні властивості. Для своєчасного виявлення та контролю доцільно викори­стовувати жовті чашки-пастки. Економічний поріг шкодочинності складає 10 жуків упродовж трьох днів на одну чашку. На посівах ріпаку бур’яни знижують урожайність і є причиною додаткових витрат на сушку та очищення насіння. Крім того, висока забур’яненість призводить до розвитку хвороб, збільшенню кількості рос­лин, пошкоджених шкідниками, втрат запасів вологи у ґрунті. На ріпаку найбільш поширені такі дводольні бур’яни, як лобода біла (Chenopodium album), види щириці (Amaranthus spp.), гірчиця польова (Sinapis arvensis), підмаренник чіпкий (Galium aparine), мак дикий (Papaver rhoeas), галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora), талабан польовий (Thlaspi arvense), гірчаки (Poligonum spp.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), амброзія полино­листа (Ambrosia artemisiifolia), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris), кучерявець Софії (Descurainia sophia), види ромашки (Matricaria spp.), осот рожевий (Cirsium arvense) та інші. З цими бур’янами потрібно бороти­ся на попереднику (зернові колосові) озимого ріпаку, використовуючи такі препа­рати, як ГРАНД, WG (д.р. трибенурон-метил, 750 г/ кг) – 15-25 г/га + ПАР ЕСКОРТ (100 мл на 100 л робочого розчину) та Д-КАМБА, SL (д.р. дикамба, 480 г/л) – 0,15-0,3 л/га. Не менш шкодочинними є однодольні бур’яни: види мишію (Setaria spp.), просо куряче (Echinochloa crus-galli), гумай (Sorghum halepense), пальчатка крово-спиняюча (Digitaria ischaemum), пирій повзучий (Elytrigia repens) та падалиця зернових колосових. Боротьбу зі злаковими бур’янами потрібно обов’язково провести восе­ни, інакше може знизитись урожайність (до 30%) та морозостійкість озимого ріпаку. Не слід зволікати з обробкою, починати варто з фази двох листочків, вносячи препарат ГАММА, EC (д.р. хізалофоп-п-етил, 50 г/л) у нормі 1,0-2,5 л/га. Він толе­рантний до рослин ріпаку, не пригнічує культуру. Якщо обробити посіви із запізненням, виникнуть перевитрати гербіциду та ослаблення посівів культури. На озимому ріпаку значне зменшення урожайності та погіршення якості спричи­няють хвороби. Під впливом хвороб у листках рослин підвищується вміст кароти­ну, сухої речовини, клітковини, золи, але зменшується вміст вітаміну С, жиру, протеїну, цукру. На озимому ріпаку основні хво­роби в осінній період це -альтернаріоз (Alternaria brassicae Sacc.), фомоз (Phoma lingam Desm.), борошниста роса (Erysiphe communis Grev. J, brassicae Hamm.). Доцільно внести фунгіцид з ретардантним ефектом ФОРТЕЦЯ ТОТАЛ, EC (д.р. тебуконазол, 250 г/л) – 05-0,7 л/га. Препарат належить до синтетичних регуляторів росту інгібуючого типу. Оптимальна фаза обприску­вання на озимому ріпаку 4-6 листків. ФОРТЕЦЯ ТОТАЛ, EC знімає проблему з гриб­ковими хворобами та покращує перезимівлю ози­мого ріпаку. Завдяки обробці припиняється наростання наземної маси, але процес фотосинтезу триває, пластичні речовини та цукри накопичуються у кореневій частині. Коренева шийка потовщується, ріпак краще переносить морози. Обприскування потрібно проводити не пізніше 12-14 днів до припинення осінньої вегетації рослин. Температура при обробці повинна бути не нижче +10-12 °С. Дощ, який випав через 2 години після внесення, на ефективність препарату не впливає. Також ретардартним ефектом володіє СІНХРОНІ, SL (д.р. хлормекват-хлорид, 750 г/л) у нормі 1-2 л/га. Озимий ріпак, який увійшов у зиму в фазі 8 листків переносить температуру на рівні кореневої шийки до -17 °С, а за наявності снігового покри­ву до -25 °С.

Використовуючи правильно підібрані препарати ми отримуємо здорові та непошкоджені рослини, які мають кращі шанси на перезимівлю. Осінній захист є запорукою високого вро­жаю озимого ріпаку.