Ріпак – цінна продовольча культура, яка з кожним роком набуває все більшої популярності. Насіння озимого ріпаку містить 45-50% олії, 24-31% білка, 6-12% клітковини. До складу ріпакової олії входить значна кількість гліцеринових кислот. За даними FAO, щорічне виробництво ріпакової олії на продовольчі цілі складає 15-16 млн т. Кон’юнктура світового ринку та зростаючий попит на рослинну олію сприяють розширенню площ під цією культурою. Ґрунтово-кліматичні умови України дозволяють вирощувати ріпак майже в усіх регіонах країни. Ріпак посідає третє місце серед олійних культур, і його посівні площі постійно розширюються. (Опубликовано в № 09.2011 г.)
Є дві форми ріпаку: яра, так звана кольза, та озима, яка є домінуючою. В Україні площі посівів озимого ріпаку у 2010/2011 маркетинговому році склали трохи більше 1 млн га, але з урахуванням посівів, які не перезимували, реальна площа складає близько 865 тис. га. Під ярим ріпаком, за приблизними підрахунками, зайнято близько 110 тис. га. Як бачимо, площі під озимим ріпаком більші майже у вісім разів. Є декілька причин такого розподілу у структурі посівів: по-перше, озимий ріпак за урожайністю на порядок вищий, по-друге, збільшується ресурс часу на весняну посівну кампанію. Але за урожайністю (1,51,7 т/га) Україна значно поступається країнам Європи, де середня врожайність складає 2,52,7 т/га. У чому ж причина такої разючої різниці? По-перше, це оптимальна агротехнологія, правильний підбір сорту чи гібриду, який підходить для даного регіону, але найважливішим фактором є збалансована система захисту. Одним із головних факторів, які впливають на урожайність, є інтегрований захист. Компанія ТОВ «Грін Експрес» представляє лінійку препаратів для захисту ріпаку.
Найкращими попередниками для озимого ріпаку є зернобобові культури, однорічні та багаторічні трави, картопля, зернові колосові. Недопустимі капустяні, цукровий буряк, соняшник через наявність спільних хвороб, шкідників (бурякова нематода), явища алелопатії.
Після збору попередника (зазвичай озимий ячмінь, озима пшениця) для знищення першої хвилі падалиці та бур’янів використовують гербіцид ГРОМ ТОТАЛ, SL (д.р. ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л) у нормі 2-4 л/га. Особливо це важливий прийом за наявності багаторічних бур’янів (берізка польова, пирій, види осотів, молочай кипарисовий). Для покращення дії препарату та прискорення деструкції рослинних решток необхідно додати сульфат амонію, карбамід, аміачну селітру. Після внесення препарату ГРОМ ТОТАЛ, SL проводять агротехнічні операції, лущення стерні на глибину 8-10 см та оранку на 20-25 см. При мінімальній технології оранку замінюють дискуванням (краще у два сліди) -12-14 см, при цьому важливо зберегти вологу та заробити пожнивні рештки. Для того щоб рослинні рештки швидко розклалися та мінералізувалися, при зборі попередника потрібно ретельно налаштувати в комбайні такі функції, як висота зрізу, подрібнення вегетативної маси, ширина розкидання пожнивних решток. За можливістю солому тюкують. Якщо є потреба у фосфорних та калійних добривах, вносити їх потрібно під основний обробіток, щоб елементи краще перемістилися за профілем ґрунту. Азотні добрива під основний обробіток краще не вносити, бо це може призвести до зниження зимостійкості. Якщо є необхідність в азотних добривах, краще їх внести при посіві. Восени можливе позакореневе підживлення 5-7%-м розчином карбаміду в комплексі з мікродобривами. Проводять підготовку ґрунту під посів на глибину висіву, найкраще для цього підходять комбіновані агрегати. Передпосівний обробіток проводять упоперек або за діагоналлю запланованого посіву. Перед протруєнням насіння очищають, калібрують та за необхідності досушують, доводячи вологість до 8%. Посів здійснюють у добре вироблений ґрунт. Сіють на глибину 1,5-4 см з обов’язковим коткуванням. Зазвичай сівбу проводять вузькорядним способом до 15 см. Норма висіву для гібридів складає 0,5-0,8 млн насінин на 1 гектар, для сортів – 0,8-1,5 млн/га. Після посіву насіння та сходи ріпаку масово пошкоджують шкідники. Найбільш шкідливими є хрестоцвіті блішки (рід Phyllotreta), озима совка (Scotia segetum), дротяник (Agriotes obscures) та несправжні дротяники (Coleoptera, Tenebrionidae), ріпакова блішка (Psilliodes crysocephala), ріпаковий білан (Pieris rapae). Пошкоджені рослини схильні до ураження хворобами, погано перезимовують.
Для захисту сходів проти шкідників необхідно протруїти насіння препаратом КОМАНЧ, WG (д.р. імідаклоприд, 700 г/кг) у нормі 5-7 кг/т. Завдяки протруєнню ріпак буде захищений у найважливіші фенофази свого розвитку. Але повний осінній захист від шкідників неможливий без внесення інсектицидів по вегетації. Останніми роками в Україні масово поширюються прихованохоботники та ріпаковий пильщик (Athalia colibri), які знищують до 50% урожаю.
Прихованохоботників є декілька видів: великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi), ріпаковий, або насіннєвий прихованохоботник (Ceutorhynchus assimilis), капустяний галовий прихо-ванохоботник (Ceutorhynchus pleurostigma), хрестоцвітий, або чорний капустяний при-хованохоботник (Ceutorhynchus picitarsis). Проти галового капустяного та хрестоцвітого прихованохоботників, а також ріпакового пильщика восени необхідно провести обробку фосфорорганічним інсектицидом ДРАГУН, EC (д.р. хлорпірифос, 480 г/л) у нормі 0,5-0,6 л/га. Препарат діє за низьких температурних режимів та має фумігантні властивості. Для своєчасного виявлення та контролю доцільно використовувати жовті чашки-пастки. Економічний поріг шкодочинності складає 10 жуків упродовж трьох днів на одну чашку. На посівах ріпаку бур’яни знижують урожайність і є причиною додаткових витрат на сушку та очищення насіння. Крім того, висока забур’яненість призводить до розвитку хвороб, збільшенню кількості рослин, пошкоджених шкідниками, втрат запасів вологи у ґрунті. На ріпаку найбільш поширені такі дводольні бур’яни, як лобода біла (Chenopodium album), види щириці (Amaranthus spp.), гірчиця польова (Sinapis arvensis), підмаренник чіпкий (Galium aparine), мак дикий (Papaver rhoeas), галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora), талабан польовий (Thlaspi arvense), гірчаки (Poligonum spp.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris), кучерявець Софії (Descurainia sophia), види ромашки (Matricaria spp.), осот рожевий (Cirsium arvense) та інші. З цими бур’янами потрібно боротися на попереднику (зернові колосові) озимого ріпаку, використовуючи такі препарати, як ГРАНД, WG (д.р. трибенурон-метил, 750 г/ кг) – 15-25 г/га + ПАР ЕСКОРТ (100 мл на 100 л робочого розчину) та Д-КАМБА, SL (д.р. дикамба, 480 г/л) – 0,15-0,3 л/га. Не менш шкодочинними є однодольні бур’яни: види мишію (Setaria spp.), просо куряче (Echinochloa crus-galli), гумай (Sorghum halepense), пальчатка крово-спиняюча (Digitaria ischaemum), пирій повзучий (Elytrigia repens) та падалиця зернових колосових. Боротьбу зі злаковими бур’янами потрібно обов’язково провести восени, інакше може знизитись урожайність (до 30%) та морозостійкість озимого ріпаку. Не слід зволікати з обробкою, починати варто з фази двох листочків, вносячи препарат ГАММА, EC (д.р. хізалофоп-п-етил, 50 г/л) у нормі 1,0-2,5 л/га. Він толерантний до рослин ріпаку, не пригнічує культуру. Якщо обробити посіви із запізненням, виникнуть перевитрати гербіциду та ослаблення посівів культури. На озимому ріпаку значне зменшення урожайності та погіршення якості спричиняють хвороби. Під впливом хвороб у листках рослин підвищується вміст каротину, сухої речовини, клітковини, золи, але зменшується вміст вітаміну С, жиру, протеїну, цукру. На озимому ріпаку основні хвороби в осінній період це -альтернаріоз (Alternaria brassicae Sacc.), фомоз (Phoma lingam Desm.), борошниста роса (Erysiphe communis Grev. J, brassicae Hamm.). Доцільно внести фунгіцид з ретардантним ефектом ФОРТЕЦЯ ТОТАЛ, EC (д.р. тебуконазол, 250 г/л) – 05-0,7 л/га. Препарат належить до синтетичних регуляторів росту інгібуючого типу. Оптимальна фаза обприскування на озимому ріпаку 4-6 листків. ФОРТЕЦЯ ТОТАЛ, EC знімає проблему з грибковими хворобами та покращує перезимівлю озимого ріпаку. Завдяки обробці припиняється наростання наземної маси, але процес фотосинтезу триває, пластичні речовини та цукри накопичуються у кореневій частині. Коренева шийка потовщується, ріпак краще переносить морози. Обприскування потрібно проводити не пізніше 12-14 днів до припинення осінньої вегетації рослин. Температура при обробці повинна бути не нижче +10-12 °С. Дощ, який випав через 2 години після внесення, на ефективність препарату не впливає. Також ретардартним ефектом володіє СІНХРОНІ, SL (д.р. хлормекват-хлорид, 750 г/л) у нормі 1-2 л/га. Озимий ріпак, який увійшов у зиму в фазі 8 листків переносить температуру на рівні кореневої шийки до -17 °С, а за наявності снігового покриву до -25 °С.
Використовуючи правильно підібрані препарати ми отримуємо здорові та непошкоджені рослини, які мають кращі шанси на перезимівлю. Осінній захист є запорукою високого врожаю озимого ріпаку.