З усіма святами, які завершують в Україні кожний рік й починають Новий – починаються від Св. Миколая й закінчуються Хрещенням. З Новим роком вас, з Різдвом Христовим. Хрест, який впав на плечі України та на наші з вами плечі, важкий.

Для багатьох – несподіваний. Здавалося, отак і будемо при великій дорозі, якою мчать до міста нікельовані автобуси, борсатись у пилюці й ліпити пиріжки з глини. Аж ні. Прийшов час, й було сказано: вставай. Випростайся. Бери хреста на плече й крокуй вперед.

І ми пішли.

Рік, найтяжчий в історії України, коли від неї іклами й пазурями відривають шматки, коли зовні й зсередини штрикають списами, навалюються згори й намагаються зігнути – газ, валюта, вугілля, – все‑таки мікроскопічно малий відтинок часу в історичному масштабі. Однак його величезне значення в світовій історії ще буде описано сучасними Геродотами. Хто з них не дурний, вже сьогодні збирає документи, факти, свідчення. Ми стали учасниками й героями світової історії. А ніби займалися тим, чим завжди: ходили на Майдан, відправляли туди продукти й ліки, займалися посівною, купували для АТО бронежилети й каски (дорогі, зараза), відправляли гроші й мандарини пораненим, обприскували посіви, жнивували, як завжди, рюмсали на низькі ціни на зерно. Може, трохи довше рюмсали, бо ціни починалися як геть негодящі. Такий вже ринок, невблаганний. Коли товару багато, доброї ціни не чекай. Намолотили аж 63 млн тонн з 14,5 млн га на 1 грудня, кажуть, це 98 % зібраного. Ще 2 % будуть. Середня врожайність – 43,4 ц / га. У 28 країнах Євросоюзу середня врожайність пшениці 57,1 ц / га, ячменю 45,9, кукурудзи 70,3. Якщо так рахувати, як наші рахують, вийде 57,7 ц / га середня. Не так вже й відстаємо, зважаючи на війну та економічну катастрофу. У агресорів середня врожайність 25 ц / га, та ще й кукурудзу вони в бункерній вазі рахують. Тільки я ще не розібрався, чому у нас задіяно 15 млн га, завжди ж було близько 30. Так, окупували Крим й кілька районів Донбасу. Але ж не половину сільгоспземель. Де решта?

Деталі, нехай і розміром в 15 млн га, погоди не роблять. Слід визначити: в Україні сільгоспвиробники опанували найсучасніші технології, отримали доступ до найновіших здобутків світової генетики й селекції, навчилися вирощувати зерно на світовому рівні, а подекуди й вище від світового рівня, якщо зважити на те, що багато хто зекономив на добривах, що ми не маємо євродотацій на гектар, що техніку купуємо без західних преференцій та різноманітних компенсацій.

Не дивно, що воювати українці навчилися ще швидше. Нам не поталанило з ворогами, вони настільки тупі, що досі не второпали, що з українським військом треба не воювати, його треба боятися, треба тікати й оминати в степу десятою дорогою. Дуже скоро вони це зрозуміють.

Нація – в найширшому розумінні цього слова, всі люди, що живуть на українській землі, всі справжні люди – вишикувалась ешелонами. Попереду добровольчі батальйони, за ними армія, за ними волонтери, за ними хлібороби. Цю систему організації треба буде перенести й у суспільне й політичне життя. Попереду – батальйони чесних людей, за ними волонтери гідності, за ними патріоти. Й так ми зламаємо ворога в особі корупції, зрадництва, ненажерливого чиновництва.

Прожити в теплій темряві, натопивши піч, дмухнути на свічку, бо електрику відключили, й замотатися у коца, дочекатися весняного сонечка – не вийде.

Виходьте з хати, одягайте кожуха – і біля дверей стоїть отой хрест…

Ми мусимо.

Ми будемо вирощувати зерно. Нам випала ця висока честь – відстояти Україну, оборонити її й створити квітучий край для наших дітей і майбутніх поколінь. І ніхто з нас, хто прийняв хрест на плечі, не здригнеться, не відступить й не підкоситься у колінах. Побратими поруч не дадуть впасти. Волонтери ззаду підхоплять й притримають. Й з цією високою ідеєю ми підемо культивувати, сіяти, обробляти посіви, – ростити врожай, неодмінно рекордний. І не­одмінно будуть добрі ціни на зерно, і держава, яка весь час труїла перевірками й наїздами, вклониться й скаже – чоловіче, ти врятував Вкраїну, ти герой і ти виніс Святого Хреста на високу гору й воздвиг його там, і Бог захищатиме Тебе і Землю Твою. Тепер бери, що тобі треба – дешевих кредитів, дотацій, державного захисту й помочі.

Так буде. Бо ж не для того ми Землю рятуємо, щоб далі нас гнобили довгоносик і клоп-черепашка в особі запліснявілих політиків та чиновників.

Я впевнений, що Святий Миколай приніс вам, читачу, цукерку, хоч би скільки років вам було. Я впевнений, що ви осяяні світлом Різдва. Я впевнений, що ви передплатили журнал «Зерно» на 2015 рік, бо найгірше, якщо ми з вами не будемо разом. Як же я тоді підставлю вам плече у скруті? Як ви дізнаєтесь, що мені важко? Якщо не встигли на пошті, дзвоніть до редакції, потиснути руку нам ви ніколи не запізнитеся.

Новий рік нової України буде надзвичайно цікавим: реформи, інвестиції, проекти, перезавантаження країни – все це чекає на нас й все це неможливе без нас.

Зі святами вас, наснаги вам і сил!

Усміхайтеся й не похитніться під вагою Хреста.

Я пишаюся вами, читачу.

 

Ваш головний редактор