Цього року аграріям слід звернути увагу на захист від совки, лучного метелика, дротяника, хлібного жука та хлібної жужелиці

Від редакції

Вашій увазі представлений прогноз розвитку шкідників на 2014 р. на основі даних осінніх розкопок 2013 р. Візуалізовані в «Карті шкідників» табличні дані дозволяють швидко оцінити поширеність популяцій 12 найбільш небезпечних видів шкідників у кожній області України, супровідна ж публікація від Департаменту фітосанітарної безпеки – провести глибший аналіз.

Перші висновки невтішні. Спираючись на порівняння з аналогічними даними 2012 р., кількість переважної більшості шкідників демонструє ріст. Якщо ж прийняти до уваги м’яку зиму, у цьому році аграрії мають бути готові до справжньої навали шкідників. Їх наближену чисельність встановлять весняні розкопки, які проводять і опрацьовують спеціалісти департаменту в час, коли ви тримаєте в руках свіжий, третій номер ць­огорічного журналу.

Редакція журналу «Зерно» висловлює глибоку подяку Департаменту фітосанітарної безпеки Державної ветеринарної фітослужби України та особисто Оксані Миколаївні Орловій за інформаційну підтримку, завдяки якій цей проект став можливим

 

Фітосанітарний стан

Аналіз фітосанітарного моніторингу свідчить, що за вегетаційний період у 2013 р. фітосанітарний стан можна характеризувати як помірно напружений. На переважній більшості площ не спостерігалось масового розвитку шкідливих об’єктів, які б призвели до загибелі врожаю. Однак деякі з понад 400 ентомологічних і фітопатологічних об’єктів спричиняли неабиякий клопіт сільгоспвиробникам, що змушувало їх витрачати додаткові кошти для збереження врожаїв.

До найшкідливіших організмів належать мишоподібні гризуни, ґрунтові шкідники (дротяники та несправжні дротяники, личинки хрущів), гусениці підгризаючих і листогризучих совок, стебловий (кукурудзяний) метелик, а також у Степу й Лісостепу – клоп – шкідлива черепашка, хлібні жужелиця та жуки. Також, осередково, лучний метелик і саранові.

Совки

У минулому році в агроценозах країни спостерігався високий рівень чисельності та шкодочинності листогризучих совок, хоча гідротермічні умови весняно-літнього періоду були недостатньо сприятливими для їх розвитку. Повсюди найбільш поширеними в посівах сільськогосподарських культур були совка-гамма, капустяна, С-чорне; в степових і лісостепових областях – совка бавовникова, помідорна (карадрина), конюшинова, люцернова, які дали по два, а в окремих областях по три повних покоління.

Найчисельнішою та найшкідливішою в 2013 р. була бавовникова совка, яка розвивалась у Степу, Лісостепу, осередково в Закарпатській області, Поліссі. В умовах підвищеної температури повітря у липні–серпні, значного накопичення активних температур, дефіциту опадів відзначалось зростання шкодочинності гусениць бавовникової совки другого покоління. Ними, за середньої чисельності 2?12 екз., в осередках Миколаївської – 36, Харківської – 40, Донецької областей – 50 екз. м2, пошкоджено 12?38?% (максимально 43 в Черкаській обл.), а в деяких осередках – 50?100?% листя та кошиків соняшника, качанів і волоті кукурудзи, сорго, сої, інших просапних культур (АР Крим, Донецька, Запорізька, Харківська, Херсонська обл.). Також бавовникова совка різною мірою пошкодила 15-64% рослин овочевих і 16-25?%, а в деяких випадках до 50?% плодів томатів, перцю, баклажанів у господарствах Донецької та Запорізької областей.

  

                                     Бавовняна совка                                                                                      Озима совка

 

Рівень чисельності та шкідливості листогризучих совок у поточному році значною мірою залежатиме від умов перезимівлі та гідротермічних показників протягом вегетаційного періоду. За поступового наростання температур, оптимального зволоження повітря навесні, наявності достатньої кількості нектароносної рослинності в період льоту метеликів ймовірний підвищений рівень чисельності та шкідливості гусениць.

Гідротермічні умови у весняно-літній період 2013 р. (суха, жарка погода періодично змінювалась на більш прохолодну, з дощами та зливами) не були сприятливими для розмноження підгризаючих совок (озима, оклична) і дещо стримували інтенсивний розвиток шкідників обох поколінь у більшості регіонів.

Очікування на 2014 р.

Однак восени ґрунтовими обстеженнями встановлено, що в усіх полях сівозміни підгризаючими совками заселено 42?% від обстежених площ з середньою чисельністю 0,8 екз./м2. У посівах озимини під урожай 2014 р. кількість шкідників складала 0,8 екз./м2 на 39?% заселених площ із найбільш високою чисельністю (1,2 екз./м2) в Київській і Херсонській областях. Зважаючи на те, що щільність шкідника залишається порівняно невисокою, але враховуючи повсюдне поширення підгризаючих совок, а також збільшення зимового запасу в посівах озимини під урожай 2014 р., за сприятливих умов для їх розвитку та розмноження у поточному році підгризаючі совки спроможні утворити осередки високої чисельності та шкідливості в посівах озимих, а також просапних і овочевих культур у більшості лісостепових, степових, подекуди поліських областей.

Лучний метелик

В останні роки спостерігається зростання популяції та підвищена шкодочинність лучного метелика. Протягом вегетаційного періоду в 2013 р. продовжувалось його розселення зі сходу на захід і збільшення чисельності та шкідливості на площі, яка в 2,7 рази перевищує площу заселення в 2012 р. Активні заходи проти гусениць фітофага застосовувались на 1,2 млн га. У переважній більшості областей Степу фітофаг розвивався в трьох поколіннях. У той же час у Вінницькій, Полтавській і Харківській областях Лісостепу було зафіксовано розвиток двох поколінь.

Осередки з високою чисельністю гусениць були відзначені на всіх просапних (соняшник, кукурудза, соя, овочеві, баштанні), зернобобових культурах і багаторічних травах у Степу, східних і центральних областях Лісостепу, що характерно для фітофага в період підняття чисельності та розселення. Найбільші осередки з високою чисельністю гусениць покоління, що перезимувало, – від 3 до 35 екз./м2 – були відзначені у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській областях, де ними було пошкоджено 2-18% (максимально 30-40?%), а осередково до 70% сільськогосподарських культур.

Обмеження чисельності фітофага II і особливо III покоління було зумовлено спекотною посушливою погодою в зоні Степу та східній частині Лісостепу в липні-серпні. Проте в багаторічній динаміці чисельності у роки інтенсивного розселення фітофага такі погодні умови менш згубні для популяції в цілому, ніж період піку спалаху та спаду чисельності. Охоплена площа сільгоспугідь осередками з підвищеною та масовою чисельністю шкідника свідчить про суттєве збільшення загрози в 2014 р. за сприятливих для розвитку весняних погодних умов; водночас, осінні розкопки 2013 р. показали зростання кількості ворочок лише на 1% у порівнянні з 2012 р.

Очікування на 2014 р.

Коефіцієнт заселеності сільгоспугідь зимуючими пронімфами становить 0,25, що свідчить про значну загрозу розповсюдження популяції лучного метелика. За коефіцієнтом заселеності найбільш висока загроза від перезимувалого покоління лучного метелика в поточному році існує в Миколаївській (0,75), Запорізькій (0,72), Херсонській (0,3), Дніпропетровській (0,25), Донецькій (0,16), Одеській (0,13) і Харківській (0,03) областях.

За загальним показником заселеності сільгоспугідь зимуючими пронімфами фітофага потреба в обсягах застосування активних засобів захисту рослин у поточному році сягатиме 2 млн га або більше. Проте загальні обсяги застосування засобів захисту рослин від лучного метелика будуть значною мірою залежати від погодних умов весняно-літнього періоду. За ранньої теплої весни, помірного зволоження в травні–липні велика загроза існує як від такого, що перезимувало, так і літнього покоління фітофага в усіх областях Степу, східних і центральних областях Лісостепу.

Саранові

Саранові розвивались переважно на неорних землях, пасовищах, узбіччях доріг і біля зрошувальних систем. У вегетаційний період 2013 р. в угрупуваннях комах переважали із стадних – італійський прус і перелітна азіатська сарана (осередки в АР Крим), нестадних – блакитнокрила, чорносмугаста, білосмугаста, лучна кобилка, трав’янки, мінливий, степовий, малий, вусатий, звичайний або двокольоровий коники, мала хрестовичка й інші. Осінніми обстеженнями ворочки саранових виявлені на 61,1 тис. га, або 8,9?% обстежених площ, що значно менше, ніж у минулому році (122 тис. га, або 11?% площ). Щільність ворочок становила 0,3?1,1 екз./м2 на 13,5?% обстежених площ у Степу та 1,3?% площ у Лісостепу. Найвищі щільності концентрації ворочок виявлені в осередках Дніпропетровської, Запорізької, Луганської областей – 4 екз./м2, 7 – у Миколаївській області та 10 екз./м2 в АР Крим.

Зниження чисельності саранових і заражених ворочками площ свідчить, що масове розмноження цих шкідників у поточному році не очікується. Однак, беручи до уваги здатність саранових, зокрема стадних видів до осередкового розвитку, за умов доброї перезимівлі та сприятливих гідротермічних факторів у період відродження личинок, можливе осередкове підвищення чисельності італійського пруса в Степу та східному Лісостепу. Залишається загроза підвищення чисельності в місцях розвитку перелітної азіатської сарани, а також формування нових осередків її розмноження, що потребує постійного моніторингу місцевих популяцій цього шкідника в південному регіоні.

 

Кукурудзяний метелик

Занепокоєння спеціалістів-аграріїв викликатиме погіршення фітосанітарної ситуації в посівах зернової кукурудзи, площі якої зростають, зокрема в північному Лісостепу та Поліссі. Причиною стурбованості є багатоїдний стебловий (кукурудзяний) метелик – найпоширеніша та найшкідливіша комаха в посівах кукурудзи. У поточному році шкідливість стеблового метелика очікується повсюдно. Осередками розповсюдження шкідника будуть незароблені в ґрунт рослинні рештки. Висока чисельність шкідника спостерігатиметься на повторних посівах зазначених культур і за безполицевого обробітку ґрунту.

(З детальним аналізом розвитку шкідників на кукурудзі можна ознайомитись у публікації О. Орлової «Бережіть ресурси для захисту цариці», «Зерно», №?2?/?2014. – Ред.)

 

 

 

 

 

Дротяники та личинки

Шкідливість дротяників і несправжніх дротяників, личинок хрущів у 2013 р. здебільшого була помірною, але в поточному році за ранньої весни та достатнього зволоження ґрунту, передусім в АР Крим, Донецькій, Вінницькій, Волинській, Житомирській, Київській, Чернівецькій, Чернігівській та інших областях, на просапних, овочевих та інших культурах можливе утворення осередків високого рівня шкідливості дротяників. У разі посухи, особливо на богарних землях, ймовірний спалах чисельності та шкідливості несправжніх дротяників. Середній показник заселеності по Україні в 2014 р. може збільшитися на 4?59?%.

У багаторічних плодових, лісових насадженнях і посівах сільськогосподарських культур, які межують із лісами, лісосмугами та неорними землями, переважно в поліських та лісостепових, подекуди степових областях ймовірна загроза осередкового збільшення чисельності та шкідливості личинок жуків хрущів, у відсотковому відношенні до 44?% у порівнянні з 41?% у попередньому році.

 

 

 

 

Клоп-черепашка

  


На особливу увагу аграріїв заслуговує клоп – шкідлива черепашка. Після чергового спалаху розмноження шкідливої черепашки в другій половині минулого десятиріччя в останні роки спостерігається його послаблення, а в місцях із найбільш несприятливими екологічними умовами для клопів, віддалених від постійних осередків розмноження, навіть суттєве зменшення чисельності цього шкідника. Спад чисельності й зниження шкідливості клопів обумовлений, перш за все, трофічним чинником.

Внаслідок несприятливих умов для розмноження клопів продовжується тенденція до зниження заселеності ними місць зимівлі. Середньозважені показники їх чисельності в Степу становлять 1,5 екз./м2, Лісостепу – 0,7 екз./м2, що на 10?20?% нижче минулого року. Разом з тим слід зазначити, що незважаючи на тенденцію зниження, суттєвого зменшення запасу шкідника в місцях зимівлі, спостерігаються досить високі рівні заселення ними посівів озимих у весняний період.

Враховуючи високу плодючість самиць клопа-черепашки (150?170 яєць), невисокий рівень (10?20?%) зараження їх теленомінами, що спостерігається впродовж останнього періоду, та незначну загибель (15?30?%) шкідника взимку, можна допустити, що можливе зростання їх чисельності та посилення шкідливості, зокрема пошкодженості зерна.

Хлібна жужелиця та хлібний жук

  

У посівах озимих зернових колосових культур, розміщених після колосових попередників, у Степу та Лісостепу, осередково в західних областях Полісся в період відновлення вегетації, за помірно теплої погоди, достатньої вологозабезпеченості ґрунту, можливе зростання чисельності хлібної жужелиці (туруна) у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій і Черкаській областях. У традиційних ареалах туруна для зменшення його чисельності та шкідливості слід дотримуватись системи сівозміни та сівби озимих у допустимо пізні строки.

Також у посівах озимих та ярих зернових колосових культур значної шкоди можуть завдати хлібні жуки. За даними осінніх ґрунтових розкопок личинки хлібних жуків виявлені повсюдно, в усіх традиційних областях на 26% обстежених площ за середньої чисельності личинок хлібних жуків 0,9 екз./м2, що на 29% більше минулорічних показників (2012 р. – 0,7 екз./м2). Найбільше заселення території спостерігалося в Степу – 29%, однак за чисельністю зимуючого запасу шкідник переважає в Лісостепу та Поліссі (Лісостеп – 1 екз./м2, Полісся – 0,9, Степ – 0,8).

Хоча загальний зимуючий запас хлібних жуків на більшості територій дещо зріс у порівнянні з минулорічними показниками, проте перевага личинок І року життя свідчить, що 2014 р. не має бути льотним. Однак за сприятливої перезимівлі та оптимальних для цих фітофагів погодних умов цієї весни та літа (помірно тепла дощова погода, ГТК 0,6-1) ймовірне осередкове збільшення чисельності хлібних жуків, перш за все в традиційних для них областях зони Степу та Лісостепу. На решті територій чисельність не перевищуватиме минулорічні показники.

 

Підсумки 

Регулювання чисельності шкідливих організмів передбачає системний моніторинг фітосанітарного стану посівів, вивчення поведінки та динаміки розвитку популяцій шкідливих організмів. Захист рослин, як невід’ємна частина технологій вирощування сільськогосподарських рослин, стане ефективним і надійним лише за рентабельного використання засобів захисту. Без попереднього обстеження посівів сільськогосподарських культур за спеціальними методиками, якими володіють спеціалісти державних фітосанітарних інспекцій, та встановлення критичних – порогових значень чисельності шкідників, бур’янів і захворюваності рослин не повинні застосовуватися хімічні засоби захисту.

Завдання фітосанітарного інспектора – допомогти аграріям за жорсткого контролю фітосанітарної ситуації зберегти посіви сільськогосподарських культур, не допустити пошкодження та погіршення їх стану, убезпечити від забруднення хімічними засобами захисту рослин зернопродукцію та довкілля.

У публікації використані фото з ресурсів wikipedia.org, macroid.ru, udec.ru, botanichka.ru, alfachem.com.ua

 

Оксана Орлова,
начальник відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та екологічно безпечних методів захисту рослин Управління захисту рослин Департаменту фітосанітарної безпеки Держветфітослужби України

Опублікована в №3/2014