Заступник міністра агрополітики та продовольства України Владислава Рутицька: дати бізнесу дихати легко

Довгоочікуваний компас

Це солодке слово – стратегія. Для бізнесу страшні не стрибки курсу, не високі ціни, не поганий збут. Сам термін – підприємництво – означає, що людина здійснює діяльність у тих умовах, які існують, а не так: у комфортних умовах здійснює, у некомфортних не здійс нює. Страшна для бізнесу невизначеність та непередбачуваність. Неможли вість планування, прогнозу.

І тут виникає слово – стратегія.

Це – ніби пливеш, пливеш до берега, якого не видко, і раптом – твердь під ногами. І стоїш міцно і впевнено, попри хвилі, що намагаються тебе збити з дороги. В різні роки мені доводилося розмовляти з різними міністрами економіки України. Мені браво рапортували про здійснене упродовж року, сипали цифрами, чітко змальовували плани на наступні півроку.

– А що далі? Яка в Україні бу де економіка за 10 років? Яку країну ми будуємо?

– Яку країни ми – що? – розгублено перепитував міністр. Стратегії не було. Звідки вона могла взятися, якщо міністр твердо знав, що гріє своє крісло рік-два, а потім його з нагрітого місця наженуть. Ще гірше в АПК.

В минулому числі журнала «Зерно» герой номера розповідав, що сільське господарство не можна рахувати роком чи двома. Треба дивитися на 5 років. Ми розуміємо, чому. З останніх 5 років два були з хорошими цінами на продукцію, три – з жахливими. Хто рахував п’ятьма роками, високі прибутки від добрих років розклав на весь період, спромігся пройти важкі роки на власних ресурсах. Хто в добрі роки вважав, що тепер завжди буде мед ложкою їсти, не ощадив заробленого, тепер потерпає від цін, які не відбивають собівартість.

Три платформи для реформи

Змінилися часи.

Змінилися міністри.

До профільного Міністерства прийшли люди, які мають молодість, наснагу, фаховість та досвід роботи в АПК. Тому підсумком їх роботи у перший-другий рік і стала Стратегія розвитку сільського господарства України, чіткий контур нашого руху, яка вже пройшла Національну Раду реформ і змальовує реалії нашого життя на тривалу перспективу.

Про зміст та ідеологію цього документу ми розпитуємо Владиславу Рутицьку, заступника міністра агрополітики та продовольства України. Владислава Рутицька – не лише один з розробників Стратегії, вона відповідає за питання євроінтеграції українського АПК, а з 1 січня це буде вкрай актуально для кожного агропідприємства. – Потреба у стратегії виникла від необхідності гармонізувати законодавство відповідно до європейського, – Рутицька займає просторий, але досить скромний кабінет у Міністерстві, розповідала, намагаючись витримати чиновницький стиль спілкування, хоча давалося їй це важко. Агрокомплекс вона сприймає як захоплюючу справу, видно, що робота їй до смаку. – Але створювати нове законодавство неможливо без розуміння стану, в якому перебуває АПК, що ми сьогодні маємо, який маємо прогноз та аналітику на майбутнє. Треба ж усвідомлювати ефект, який ми можемо отримати від змін.

– І з чого все починалося?

– Разом з експертами групи Support Group to Ukraine ми проаналізували обсяг директив, які повинні прийняти. Необхідність стратегії стала нагальною. Ми створили Євроінтеграційну Раду і розподілили обсяг завдань за напрямками та експертами. Почалося створення комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільсь ких територій. Виникло три основних напрямки, три платформи. Перша – наближення до європейського законодавства та дерегуляція. Йшлося про полегшення інвестиційного клімату, усунення зайвих вимог до бізнесу, що могло б підняти Україну у рейтингу Easy Doing Business, усунення корупційної складової у багатьох процесах. Другий напрямок, друга платформа – конкурентоздатність. Сільське господарство є локомотивом економіки України, це жива галузь, яка показує позитивну динаміку й буде показувати її у найближчі роки. Що дає сільське господарство Україні? Окрім продовольчої безпеки до 30% експорту. Ці позиції слід зберегти. Третя платформа – розвиток сільсь ких територій та захист навколишнього середовища.

– Намагаюся збагнути, як нагальні потреби аграріїв вписуються у ці напрямки…

– На основі цих трьох платформ у нас відбулася деталізація за вісьмома напрямками, коли до секторів стратегії почали переходити бізнесасоціації, NGO, самі бізнеси, експерти, донори, міжнародні інституції. Перший – незмінний, гармонізація законодавства та дерегуляція. А другий напрямок – це фактори виробництва, як це сьогодні робиться в Україні, за кожним малим бізнесом, за кожним напрямом, і що ми можемо прогнозувати на наступні роки. Далі – наука та інновації, що пов’язано з політикою стосовно досліджень, аграрних інститутів, академій, коледжів, – що залишається нам, що переходить до Міністерства освіти, і як це пов’язано з виробництвом та ринком, і – держпідтримка та оподаткування. Наступний напрямок складається з розвитку сільських територій та захисту природного середовища, управління екологічними ресурсами. Вісім груп поділилися на 24 підгрупи.

– Так, але ж, як я бачу, багато проблем та проектів з-поміж перелічених вами виходять за рамки компетенції Міністерства…

– Дійсно, стратегія не може будуватися в рамках лише одного міністерства, і нашим завданням було налагодження співпраці з суміжними міністерствами, це і Міністерство охорони здоров’я, і Міністерство інфраструктури, і Міністерство економіки, і Міністерство юстиції, і державні компанії, і органи управління, що входять до структури цих міністерств. Якщо нам потрібно було відпрацювати питання з Земельним агентством, що входить до Міністерства регіонального розвитку, ми працювали з ним. Активно залучали і наші агентства, лісового господарства, рибного господарства, ветеринарного контролю. Залучали банки, асоціації фінустанов. Усі ці структури брали участь у створенні Стратегії.

– В підсумку – Стратегія має авторство?

– Так, основний бенефіціа-ррозробник – Міністерство агрополітики та продовольства за підтримки Єврокомісії. Загалом над документом працювало понад 200 фахівців. Процес був дуже транспарентним, усі матеріали розміщувалися на сайті, залучалися профільні асоціації, ми організовували фітбек із зацікавленими структурами, розміщували інформацію у ЗМІ. Ми провели понад 100 засідань робочих груп і врешті, завдяки великій підтримці міжнародних організацій, донорів, отримали здорову логіку перспектив та пріоритети Міністерства.

– Тобто, оцінку суспільством та імплементацію в загальну ідеологію Стратегія вже пройшла… З таких Стратегій повинна складатися дорога нашої держави… Але чим відрізняється Стратегія від програм попередників?

– Ви давно працюєте в агрокомплексі. Скажіть, ви часто заходили в Міністерство за попередників?

– Я ж не просто людина, яка пише про стан справ в агросекторі, я такий живий організм, як риба-форель, що живе лише у чистій воді, багатій киснем, у забрудненій не буде… В попередньому Міністерстві я не був жодного разу…

– А зараз ви маєте можливість прийти, подивитися документи, над якими працює Міністерство, приєднатися до роботи груп з іноземними експертами, внести своє бачення у Стратегію. Щоб Стратегія була живою, вона повинна виходити не згори, це рух в обидва боки.

Від дерегуляції – до вартості

– От, скажімо, реєстрація сортів. Вона займає роки, але в дійсності – роки, помножені на два. Тому що сорт реєструється у розвиненій країні, з високими вимогами та стандартами, сертифікується, потім приходить до нас – і все починається знову. Роками сорт випробовується, вивчається, а тим часом – морально застаріває… Ймовірно, певний сенс у цих процедурах є, але на поверхні – безглузде витрачання величезних ресурсів. Чи не можна просто визначити сертифікат країни або групи країн і не робити дурну роботу? Чи є це в Стратегії?

– Саме для цього були створені групи з дерегуляції. Є виробник, і він орієнтований на попит. Можна працювати на внутрішній ринок, а якщо є план виходу на зовнішні ринки, треба пройти процес відповідності, дуже важкий та тривалий. Але той, хто його пройшов, отримує величезні можливості. Це як з освітою. Ти закінчив 8 класів – маєш одну перспективу, 11 класів та університет – інша перспектива, а якщо додаткова освіта, МВА або щось інше – ще більша перспектива. На жаль, дорога вгору дуже важка, але, піднімаючись вище, ти бачиш набагато більше – обрії, площі. Виписуючи

Стратегію-2020, ми намагалися накреслити, до чого ми намагаємось прийти, знаючи світові потреби, враховуючи кліматичні зміни, зростання населення. Враховані наші логістичні можливості – і прогрес у цьому плані. Чому до України така пильна увага? Тому що показники, які маємо і будемо нарощувати, у зерновому бізнесі, у молочному, у виробництві м’яса, у тепличному господарстві, за наявності нормального інвестування, фінансування, підтримки, дуже хороші, і вони лише поліпшуватимуться. Якщо ми забезпечимо виробництво якісних та безпечних продуктів, з важкою працею, з інвестуванням, з відповідністю міжнародним нормам, маючи вартість виробництва, нижчу від інших, ми отримаємо дуже великі ринки. Більшість країн саме йшли шляхом вдосконалення власного та переходу від виробництва сировини до продуктів з доданою вартістю.

– Що передбачає Стратегія в українському АПК структурно? Перевагу великих холдингів, середніх компаній, малого фермерства?

– Сільське господарство та агрокомплекс передбачають наявність різних підсекторів, у кожного підсектора є суб’єкти, великі, середні, дрібні господарства. І кожна група має свої потреби та завдання. Наші пріоритети – створення та захист привабливого інвестиційного клімату, а також розвиток потужного середнього та дрібного фермерства.

– А що ви вважаєте середнім? Те, що пропонував Яценюк, 3 тисячі гектарів та 50 млн гривень обороту, мені видається не надто якісною оцінкою нашого АПК, адже є чимало високоефективних господарств у 5 тисяч га, 10 тисяч га, самодостатніх, не орієнтованих на бюджетну підтримку… А холдингів у нас фактично декілька, їх можна виносити за рамки регламенту буквально поімен но. Але є і суперкомпанії з виробництвом у мільйони тонн зерна і при цьому вони не є холдингами. Середні – хто вони?

– Ми брали з Єврокомісією дефініцію Євросоюзу. Зважаючи на наші особливості, ми розширювали рамки. Визначаючи середнього виробника, ми підходили до параметра, який би не перевищував 3000 працівників для середнього підприємства.

– Ого.

– Найважливішим напрямком вважаємо підтримку малого та середнього бізнесу, в нашій ситуації лише створення фундаменту з дрібних та середніх підприємств може гарантувати стабільність галузі. Це забезпечить створення робочих місць, оподаткування. В Стратегії не йдеться про абстрактне фермерство, йдеться про створення надзвичайно якісного класу малих та середніх аграріїв, це аграрні кооперативи, розвиток сільсь ких територій. Ми передбачаємо розвиток рибного господарства, лісового. Тут є питання, пов’язані зі стратегією зрошення, з різноманітними інструментами фінансування. В Стратегії передбачено, яке обладнання може бути оновлене в різних секторах, є бачення ринків, які ми можемо освоювати. Ми закладаємо нові стандарти, яким повинна відповідати продукція, щоб претендувати на присутність на нових ринках. Стратегія була схвалена усіма донорами, адже у них з’явився зрозумілий і зручний інструмент визначення, що є їхніми пріоритетами.

– Кого ви називаєте донорами?

– Це різні країни, ми працюємо з посольствами та аташе всіх країн, укладаємо двосторонні програми співробітництва відповідно до тих пріоритетів та програм, які існують у сільському господарстві цих країн, і це міжнародні фінансові інституції. Відтак, представлення Стратегії на Національній Раді реформ було вкрай важливе для нас, оскільки багато реформ, закладених у Стратегії, стосується не лише інститутів Міністерства агрополітики та продовольства – багатьох міністерств, адже будь-який наш проект виходить за межі компетенції лише одного міністерства.

Ми повинні виробляти чорну ікру

– У чому ж суть Стратегії? Чи закладені там реформи, які скасовують усе погане, що нам заважає, і впроваджують усе хороше, чого нам бракує?

– Є дуже добра аналогія в Європейському союзі, вона називається – from farm to fork, від ферми до виделки. Йдеться передусім про якість та безпеку продукції. Основа стратегії – формування потужної платформи малого та середнього виробника, забезпечення функціонування та розвитку механізмів переробки, виходу на ринки, ці три ідеї ми закладали як основні. Супроводжувати цей процес повинні зміни до законодавства, адаптація до міжнародних стандартів якості. Далі – дерегуляція, яка повинна дати бізнесу вільно дихати, фінансові інструменти з податковою реформою включно, покликані допомогти виробникові розвиватися та переходити у більш маржинальне виробництво. До того ж, велика увага приділена таким напрямкам, як риба і ліс…

– То ми будемо виробляти делікатеси?

– Нам необхідно виробляти подукти вищої світової якості, у нас кращі умови для виробництва, ніж в багатьох країнах! Але такі продукти повинен хтось купувати, хтось повинен заробляти достатньо, щоб купувати її, тому – розвиток сільсь ких територій, щоб люди залишалися працювати в сільській місцевості, на полях. Коли в інших країнах ми представляємо потенціал нашого сільсь кого господарства, що вражає всіх, і ґрунти, і клімат, і люди, однаково всіх цікавлять механізми, що забезпечуватимуть розвиток та стабільність в Україні.

– Працювати над Стратегією було весело? Чи емоцій не було?

– Кілька етапів викликали чимало емоцій, спочатку це був мозковий штурм, коли народжувалися ідеї, потім – узгодження, коли до формулювання доводилися різні точки зору, а у кожного вона була єдино правильною. Але зрештою дійшли до фіналізованого документу. Врешті ми маємо остаточний документ плюс детальний план роботи, розбитий по роках, з докладним описом кожного проекту.

Що занотуємо, на що орієнтуємося

На перший погляд, Стратегія є дійсно всеосяжним документом, в якому всі питання функціонування АПК враховані. Стосовно безпечності продовольчої продукції передбачається створити повноцінний компетентний орган у сфері контролю безпечності та якості харчових продуктів з висококваліфікованими спеціалістами, однак паралельно – революційна норма, делегування державних функцій контролю уповноваженим недержавним організаціям. Можливо, більшість бюрократичних процедур подолає розробка та запровадження процедур визнання еквівалентності систем контролю; адаптація законодавства до вимог ЄС за результатами верифікаційних візитів FVO.

Звісно, усіх аграріїв гостро цікавить, яку думку має профільне Міністерство стосовно ринку землі. Стратегія формулює позицію у такий спосіб: удосконалення законодавчого врегулювання (наприклад, через передачу в комунальну власність, приватизацію, торги щодо оренди/продажу) використання земель державної власності, НААНУ, відумерлої спадщини, невитребуваних паїв, земель із нечітким правовим режимом; суттєве розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління землями державної власності; підготовка та поетапне впровадження відкритого і прозорого ринку земель сільськогосподарського призначення, в т. ч. можливе пілотне впровадження різних моделей економічного обороту земель сільськогосподарського призначення; економічне стимулювання сталого землекористування та запобігання деградації земель (досить цікава пропозиція. – Ред.); запровадження механізмів консолідації паїв для їх використання в єдиних масивах (норма, яку давно чекають аграрії); дерегуляція процедур реєстрації земельних ділянок та прав на них.

Можливо, розділ «Peформуван ня відносин у сфері державної власності та діяльності державних підприємств» варто навести повністю:

• Зобов’язання запровадити кардинальну реформу державної власності;

• Чітке розмежування державної регуляторної та бізнес-діяльності;

• Забезпечення рівних умов для державних та приватних компаній;

• Приватизація головних об’єктів власності шляхом внесення ключових змін до законодавства;

• Розроблення конкретної стратегії з реструктуризації та приватизації державних підприємств з виробництва спирту;

• Детальні плани з реструктуризації державних підприємств, окрім тих, що:

■ перенаправляють кошти з державного бюджету (наприклад, Аграрний фонд),

■ виконують арбітражні функції (наприклад, деякі з лабораторій);

■ пов’язані з національною безпекою (наприклад, Державний резерв);

■ ведуть спеціалізовані реєстри та бази даних, необхідні для реалізації державної аграрної політики.

Вкрай важливим в сутужних умовах 2015 року є розділ – «Оподаткування»:

• Встановити мінімальне податкове зобов’язання по ПДФО та ЄСВ власників і орендарів на 1 га;

• Законодавчі гарантії відшкодування експортного ПДВ;

• Можливість вибору виробниками системи оподаткування ПДВ;

• Вирівнювання ставки податку на землі зі ставками четвертої групи спрощеної системи;

• Удосконалення системи оподаткування фізичних осіб при використанні природних ресурсів;

• Зміна системи оподаткування кооперативів (патронажні дивіденди, оподаткування на рівні членів);

• Спрощена система оподаткування для малих виробників;

• Продовження дії спеціального режиму ПДВ у тваринництві до виходу галузі з кризи;

• Дослідження ефективності та впливу системи оподаткування щодо спецрежиму ПДВ; диференційованих ставок ПДВ на продукти харчування; звільнення малих, сімейних та фермерських господарств від обкладення ПДВ; компенсація ПДВ, сплаченого у складі придбаних факторів виробництва; моделей реформи 4-ої групи спрощеної системи. Слід відзначити, що неабияка увага приділена розвитку виробництва продукції з високою доданою вартістю, себто, переробці:

• Регуляторне середовище для інвестицій у нові та модернізацію існуючих потужностей для зберігання, обробки зерна та обслуговуючу інфраструктуру;

• Регуляторне середовище автомобільних та залізничних перевезень та рухомого складу, портових залізничних станцій;

• Конкуренція та лібералізація дозволів перевезень на водних шляхах, днопоглиблювальні роботи, ефективні державні послуги щодо шлюзів, мостів;

• Комплексна програма розвитку збутової інфраструктури;

• Поширення інформації про виробничі показники, результати діяльності, інтенсивні технології, спеціалізовані бізнес-підходи, ІТ-рішення;

• Стимулювання глибокої переробки;

• Розбудова систем зрошення та ефективне використання зрошуваних та осушуваних земель. Окремо йдеться про створення потужної системи фінансування, вільного доступу до грошових ресурсів аграріїв, які розвиватимуть переробку.

* * *

Що ж, генеральну лінію накреслено, і Національна Рада реформ її прийняла. Далі – уважне стеження аграрної громади за тим, що і як втілюватиметься в життя. Звісно, тут навряд чи буде такий шалений спротив старої системи, як ми бачили при створенні Антикорупційного бюро, але – легко не буде.

– Але – на що можуть роз-раховувати аграрії найближчого року?

– Можна очікувати дерегуляції, яка полегшить життя всім, відкриттю доріг на нові ринки… Третє – фінансування.

– Як третє? Фінансування у наших аграріїв завжди на першому місці!

– Я завжди вважала, якщо ти щось якісне робиш, гроші для цього завжди знайдуться.

– Тобто, є перспектива інвестицій?

– Інвестиції, які стосуються існуючих бізнесів, і не припиняються. Іноземні компанії продовжують вкладати в інфраструктуру, в розвиток, створення нових потужностей. Активним також є напрямок інвестування у проекти кооперації, які можуть допомогти компаніям підвищити якість продукції, забезпечити ресурсами, під урожай тощо. Але механізми залучення нових інвестицій також починають працювати. Країни з сильною економікою планують на багато-багато років… Ми взяли 5-річний інтервал, як такий, що дозволяє провести ефективні зміни та пояснити їх зацікавленим сторонам, інвесторам, зокрема.

Текст та фото – Юрій Гончаренко