До фермерського господарства «Церес», що в Жашківському районі Черкаської області, я приїздив аж тричі. Тут є на що подивитися. У його керівника Віталія Шелестовського вільного часу обмаль: він встигає не лише відкривати нові напрями виробництва, а й займатися благодійною діяльністю, як і більшість наших фермерів.

У ФГ «Церес» вирощені зернові переробляються на корми, а соєва олія власного виробництва напряму експортується до Китаю.

Ми проходжаємося пасікою, оминаючи яблуні та чудернацької конструкції дворівневі вулики.

– Доглядати за бджолами – це для мене найкращий відпочинок. Коли відчуваю, що потрібно взяти паузу в роботі – вимикаю телефон і йду на пасіку, – каже господар. Декілька років тому Віталій Шелестовський закінчив Уманський аграрний університет. Майбутню сферу діяльності обирав свідомо – його батьки, розпочавши десятиріччя тому з кількох гектарів, мають в обробітку півтори сотні га. Проте випускник відразу ж вирішив працювати самостійно, створивши нестандартне фермерське господарство із замкнутим циклом виробництва.

– Вирощуємо зернові та сою на 170 га. Спочатку працювали, як усі – посіяли, виростили, зібрали та прода ли. А ви ж знаєте, як у невеликих господарствах із фінансами – від посівної до посівної… Продав урожай і маєш на ці гроші дотягти до наступної осені. Тому вирішили паралельно ще чимось займатися, щоб отримати додаткові кошти. Головна ідея полягає в тому, аби відмовитися від реалізації сировини, виробляючи продукцію із доданою вартістю, – пояснює Віталій. Учорашній випускник підійшов до справи нестандартно, експериментуючи з різними напрямами виробництва: вирощували гриби, овочі тощо. Однак у результаті у ФГ «Церес» з’явився потужний свинокомплекс.

– Маємо три зміни по 800 поросят – 2400 одиниць товарного поголів’я щороку. Як я зазвичай кажу, ми вирощуємо свинку за 100 днів – приблизно до 110-120 кг, – розповідає Шелестовський. – Між кожною зміною є плановий проміжок 12-14 днів, упродовж якого провадимо дезинфекцію та готуємо приміщення. Розширити виробництво за рахунок тваринництва молодого аграрія спонукали елементарні економічні розрахунки.

– Як я вже казав, чисте землеробство означає одноразовий прибуток. А ми додатково маємо три хвилі фінансових надходжень після реалізації кожної партії поросят, – пояснює Віталій.

За його словами, зі збутом немає жодних проблем, оскільки на переробних підприємствах встигли переконатися у якості продукції ФГ «Церес».

У приміщеннях, де утримуються свині, впадає в очі не лише чистота, а радше мовити стерильність. Про рівень технічного оснащення красномовно свідчить хоча б наявність відомої системи регулювання мікроклімату Big Dutchman. Однак разом з тим чималою є частка і вітчизняного обладнання.

– Наприклад, ось ці настили, – показує Шелестовський, – вони дешевші, аніж імпортні, у кілька разів, проте нічим не гірші!

Втім, лише сама наявність свинокомплексу не є чимось винятковим, на відміну від самостійного виробництва комбікормів і преміксів.

– Ми не продаємо зерно вже мабуть років зо три! Увесь наш врожай повністю переробляємо. Частина йде на потреби власного свинокомплексу, а надлишки реалізуємо, – каже фермер. – По-перше, коли почали займатися тваринництвом, зіткнулися із проблемою неякісних купованих кормів – туди часом таке домішують… По-друге, продаж комбікормів – це вже реалізація не просто сировини, а продукції із доданою вартістю. Економічна вигода тут становить приблизно 15% – не дуже багато, але однак добре, – пояснює Віталій.

У ФГ «Церес» пішли ще далі, і сьогодні вже пропонують не лише комбікорми, а якісні харчові добавки, створивши власну торгову марку. Із реалізацією також проблем немає – Шелестовський найняв тямущого дистриб’ютора, який працює за відсоток від реалізації. Таким чином, фермер із Жашківського району на 170 га оброблюваної землі створив замкнуте виробництво. Вирощені зернові переробляються на корм для власного свинокомплексу, а частина корму спрямовується на реалізацію.

Фото 1. Це - працює

Фото 2. Це - працює

Фото 3. Це - працює

Фото 4. Це - працює

Додатковим економічним бонусом є органіка, якої вистачає на підживлення 40-50 гектарів.

– Які секрети успішної роботи такого свинокомплексу? – запитуємо, пам’ятаючи про те, що чимало аграріїв навіть братися не хочуть за тваринництво, вважаючи його марудною та не вельми вигідною справою.

– Головне – це придбання якісного поголів’я. Ми беремо поросят у одного з кращих вітчизняних підприємств у Західній Україні.

Про корми вже я казав. Надзвичайно важливим є дотримання технології як власне вирощування свиней, так і використання можливостей технічного обладнання. А так – нічого складного у цьому немає, – посміхається Віталій Шелестовський.

Неподалік від свинокомплексу розташований невеличкий парк техніки господарства. На 170 га, ясна річ, не дуже розгуляєшся, а тому більшість машин і агрегатів – вітчизняного виробництва. Поруч із ними стоїть муль-чувач Kuhn і височіє комбайн «Дон 1500 Б». Підходжу до сівалки із назвою «Орізон» (м. Сміла) та датою виробництва 1999 рік…

– І що, нормально працює?

– Та нормально, – реагує на моє здивування Віталій. Придивляюся до новішого агрегата, але не можу сказати, що цей мене не влаштовує.

– А по скільки ж ви збираєте?

– Кукурудза – десь 100-110 ц/га, соя – по ЗО ц/га, пшениця по-різному – до 80 ц/га, – перераховує фермер.

Я відчуваю певне потрясіння, тим більш, що, за словами мого співрозмовника, головні свої зусилля він спрямовує на тваринництво та переробку, землеробство ж перебуває дещо на другому плані. Зрештою дійшов висновку, що на таких невеликих площах є змога, заощадивши на самій техніці, виграти завдяки ретельному виконанню агротехнічних операцій. Та й, мабуть, підживлення органікою дає свій ефект. Хоча, впевнений, і до рослинництва вчорашній випускник аграрного університету підходить так само ґрунтовно та творчо, як і до інших галузей господарства.

– У нас сімейне підприємство, – посміхається Віталій.

– Займатися сільським господарством розпочали мої батьки, і зараз мій батько, хоча й має окреме господарство, допомагає мені у вирощуванні врожаю, і не лише. Також у «Цересі» працюють моя дружина та моя сестра зі своїм чоловіком. Кожен з них відповідає за власний напрямок роботи. Наприклад, зять повністю вирішує всі питання, пов’язані із переробкою сільгосппродукції. Для нас усіх надзвичайно важливим є відчуття того, що ми робимо спільну справу, – каже він. Ми переїжджаємо на початок села – там Шелестовський організував ще одне виробництво, яке за перспективністю, ймовірно, перевищує і свинарство, і виробництво комбікормів та біодобавок. Тут розташовані дві лінії із переробки сої. Отримана соєва олія спрямовується безпосередньо на… експорт до Китаю.

– Ми другими в Україні отримали можливість прямого продажу соєвої олії в цю країну, – каже Віталій таким тоном, немовби це найзвичайнісінька річ.

Це, дійсно, викликає подив, адже є непростим завданням навіть для значно більших спеціалізованих підприємств. ФГ «Церес» це вдалося завдяки грамотному фінансовому та юридичному підходу.

– У мене є два партнери -мої університетські товариші, один з них займається фінансовими питаннями, а інший – експортним напрямом. Ми пройшли усі перевірки по якості, налагодили контакти з китайською стороною і тепер маємо змогу реалізовувати їм олію без посередників, – пояснює фермер.

Я тактовно не розпитував про фінансовий бік справи, однак зрозумів, що ФГ «Церес» нарощуватиме потужності із переробки настільки, наскільки це можливо. Хоча й проблемних місць тут вистачає – підключитися, аби отримувати достатній обсяг електроенергії у вітчизняних реаліях, м’яко кажучи, непросто.

…На 170 га у господарстві Віталія Шелестовського створено 13 робочих місць. Там,де є тваринництво та переробка, працівники завжди будуть потрібні. У нас повсюдно чути нарікання на відсутність роботи на селі – ось вона! 10-15 таких господарств, як ФГ «Церес», здатні забезпечити зайнятість цілого села. Ще й виникне потреба залучити фахівців з інших регіонів. Причому, наскільки я зрозумів, молодий аграрій лише розпочав реалізовувати свої виробничі плани. Буде розширено виробництво кормів та добавок, можливо, організовано виробництво консервів тощо. Це означатиме не лише додатковий прибуток, але й фінансову підстраховку основних видів діяльності, знову ж таки – створення нових робочих місць і не тільки в сільському господарстві.

– Обладнання для виробництва комбікормів і переробки сої у нас винятково українського виробника – воно дешевше, просте в обслуговуванні та забезпечує нормальну роботу, – пояснює Віталій.

Сутеніє. Я сідаю до авто, фермер прощається та повертається до олійні – робота там не припиняється ані на хвилину…

 

Ігор Павлюк