Вітаю вас, брате-читачу! Заїхав до знайомого, завжди вважав його експертом з сільгоспвиробництва, а тепер – консультантом-аналітиком з питань IT, не зміг пройти повз його кота.

Кіт неабиякий. Це порода мейнкун, найбільші кішки, виведені у штаті Мен. Знаю, читачу, що вам більш до вподоби корови й свині, але ж – чим вам кішка заважає? Хай подвір’ям бігають, плодяться. Як розплодяться – розкручуйте сайт в інтернеті та продавайте, оскільки такий котик коштує тисячу доларів. Щоб отримати тисячу доларів, вам треба виростити на гектарі сім тонн кукурудзи, оскільки зараз ціна СРТ – 148-150 доларів за тонну. Мабуть, краще заплодити гектар котами.

Хай мишей поїдять. До того ж коти забирають негативну енергію, а це страшенно корисно для здоров’я.
Хотів я вас трохи розрадити, відволікти від економічних проблем та виборів, а не виходить.

Усі розсилають світом листівку з похмурим Уїнстоном Черчиллем та його цитатою – «Погану владу обирають люди, які не ходять на вибори». Мало хто розсилає цитату Марка Твена – «Якби від виборів щось залежало, нам би заборонили брати участь у них». І ніби всі праві. Як кажуть на Воллстріт, я міг би з вами погодитися, але тоді ми обоє будемо неправі. Як ходили, як голосували, так і обрали. І, треба сказати, ще незле обрали. Все-таки, з величезною перевагою у владі присутні проукраїнські сили. Та й колишні регіонали – маса неоднорідна. Знов на думку приходить зловісна й моторошна фраза – «минуле вміє чекати…». Аналітики кажуть, що обрання Кернеса не означає тріумфу минулого. Його оточення практично повністю складається з бізнесменів, які менінгітом сепаратизму не страждають й однаково акуратно дослухатимуться вказівок з Києва. Рухатись проти – не корисно для бізнесу. Тож відсоток демократичних прозахідних сил на півдні та сході істотно зріс.

Ми повільно й важко одужуємо. Організм, у якому уражені і кістки, і м’язи, і нутрощі, і нервова система – особливо нервова система! – потроху починає ворушити пальцями ніг після тривалої коми й паралічу. Марно сподіватися, що за кілька хвилин він задихає на повні груди, рвучко скочить з ліжка та побіжить у смарагдові луги вранішньою росою. Визирніть у вікно автомобіля. Де ви там бачите смарагдові луги? Листопад, зимову гуму ставити час.

Людям властиво впадатиу лестощі, у нас усі такі мрійники, всі гадають, місцеву владу обрали – от заживемо, запануємо. Таде. По-перше, справжня децентралізація почнеться ой не скоро, тому що зміни до Конституції ще навіть не затверджені конституційною більшістю. А по-друге, на місцях катма людей, які здатні забезпечити процвітання територій. До цього у нас ніхто й ніколи не готувався. Ви ж знаєте, до чого у нас готується влада. Вона готує торби й чумадани, аби напаковувати їх. А процвітання територій – боюся, ви одним цим запитанням будь-кого з владних представників можете довести до інфаркту, адже доведеться напружитися так, аби збагнути, про що йдеться, що й кишка може тріснути.

В Угорщині у селах місцеві органи заливають бетоном великі майданчики, підводять туди воду, електроенергію, каналізацію, комунікації, тепло – і, будь ласка, став тут завод і не плати за електрику! Ось що означає децентралізація. Коли умови для створення робочих місць у  селах та реєстрації промислових підприємств з подальшою оплатою податків у місцевий бюджет створює місцева влада. Комусь з наших місцевих влад щось подібне в голову вступало? Нам ще належить пройти некороткий шлях до межі, коли місцеву владу будуть обирати за принципом – хто найвправніше повирішує проблеми громади. Зараз ми обрали владу, яка в містах і селах має 95% шансів вийти долюдей і сказати – дорогі ви наші, українці, грошей нема. Держава бідна, ой   бі-і-ідна, давайте посідаймо та будемо плакати. Ні, вийдіть, бо податки тра збільшити, працюйте, тарифи тра збільшити,  нажміть там, а ми поки за  вас будемо плакати.

А грошей і правда нема. Хоч котів розводь. Усі ці прогнози про те, що ціни завтра зростуть на 10 доларів, а до кінця року на 20 – пісні романтиків-туристів біля вогнища. Звучить красиво, помацати не можна. Твердження, що за зимою прийде весна – хибні. Що на посівну буде дощ – фантастичне оповідання. Припущення, що завтра встане сонце – непереконливе. Є ж краї, де півроку триває полярна ніч. Чому б і не у нас. Он же ж, вона триває у судовій системі, у політиці, в економіці.

Соя 350 доларів СРТ. Варто було морочитися оті дві тонни добувати з землі… Краще б котів розводив. Один кіт – три тонни сої.

Чи діждемося Вашінгтона з новим і праведним законом?

Годі. Ми повернулися на святу нашу землю й твердо стоїмо на ній. Так, є підстави почухати потилицю. Щось треба робити.

Негайно.

Що?

Герой нашого головного нарису в цьому журналі каже: вирощувати сировину – дурна робота. Отримати сімсот доларів з гектара за рік важкої праці – несерйозно. Гектар тваринництва дасть у багато разів більше. Гектар органічної продукції – теж. Гектар овочів, гектар цибулі. Навіть суперфірми зараз так ЗЗР планують стратегічно: на гектар цибулі іноді в Європі витрачають 800 євро на захист. Зернові й до півсотні не дотягують. Значить, треба виробляти продукцію для овочівників.

Правда в тому, що тисяча доларів з гектара – ніщо. Якщо гектар не дає хоча б десять тисяч, гріх марнувати землю.

Існують варіанти. Як відомо, на гектарі середньостатистичної землі є 10 тонн азоту, 7 тонн фосфору і тонн 30 калія. Все це у важкодоступній формі, але рослину можна змусити розчиняти й добувати цю поживу. Тут треба помізкувати, але рішення є. Тобто, тисяча доларів з гектара за умови затрат доларів 300 – можливо, і підстава для виробництва сировини. А не продукту з високою доданою вартістю.

Вирощувати якомога більше з найменшими затратами – це і так голов не завдання будьякого аграрія. Тут поради зайві. А що ж робити? Негайно. Подивитися прогноз погоди у світі, авіаквитки, готелі і вирушити туди, де сяє сонце, хоча б на три дні. Краще на тиждень. Зняти стрес, знайти сили, наснагу і бажання дихати на повні груди. Якщо шкода грошей, – Карпати, Трускавець, Східниця.

Через тиждень.

Сідайте з мудрими людьми свого господарства, думайте про диверсифікацію діяльності. Що можна зробити без великих інвестицій? Переробку? Крупорушку, будівництво, продаж запчастин та ремонт техніки? Ягоди? Два гектари зеленини? Спаржа? Поговоріть з торговельними мережами – що вони у вас братимуть і за скільки. Створітьсвій бренд, торгову марку. Коти мейнкун з села Великий Горщик. Ні. Але гречка з Олександрівки – цілком пристойно. Buckwheat from Oleksandrivka.

Далі. Подумайте, хто у вас працює з перспективної молоді. Якщо є декілька, дайте одному відповідальний напрямок зі словами: професіонал вирішує твої проблеми, аматор створює тобі проблеми.

Другого направте на навчання до Варшави, в аграрний університет. Якщо вам тяжко й безрадісно, якщо немає відчуття, що ви спроможні лупати сю скалу, дайте молот молодим. Делегуйте повноваження й відповідальність.

Випростайтеся на бамбетлі, посадіть на груди кота, хай забере негатив, і помисліть: чи ви відчуваєте швидку навалу інвесторів до України і до вашого господарства зокрема? Якщо відчуваєте, вставайте, кота знімайте з себе обережно, покладіть на місце, де лежали самі, і пробуйте накидати бізнес-план. Наступного року люди з грішми прийдуть до вас, тому що вони прийдуть до всіх. Ви повинні бути готовими до того, що з вами говоритимуть бізнес-мовою, і ви будете аргументувати свої бачення й проекти такою ж мовою. Подивіться, як це робиться в інтернеті, та закличте на допомогу молодих. Що ви хочете? Ферму на тисячу корів? Полив на тисячу гектарів? Ви можете все. Ви це збагнули ще під час триденної мандрівки до теплих країв. Ви туди їздили саме за цим.
Тоді без посмішки ви будете сприймати жарти з Волл-стріт: «Що ти скажеш, якщо у тебе буде десять мільйонів доларів?» «Спитаю – де в біса всі мої решта грошей???» Владу треба приводити до тями, це теж наша робота. Ворога треба закопувати в землю. І тут без нас не обійдуться. Все на світі треба робити нам самим.

Якщо ми хочемо, щоб це було зроблено по-людськи.

Ваш головний редактор