Чи можна налагодити в господарстві власне фасування продукції, використовуючи для виробництва пластикові відходи

Одним із  способів підвищення рентабельності в рослинництві може бути простий підхід: продавати не тоннами, а упаковками по кілька кілограмів, гречку, горох, крупи, борошно тощо.
З’ясуймо, наскільки це марудна та витратна справа і що потрібно для налагодження фасування продукції в господарстві.

Актуальність виробництва поліпропіленових мішків

Поліпропіленові мішки – це міцна промислова упаковка. Вона стійка до стирання, підлягає повторній переробці, вологостійка, недорога та універсальна.

Білі мішки виготовляють із первинного поліпропілену і використовують здебільшого для зберігання харчової сировини, такої як цукор, борошно, крупи, сіль тощо. Для фасування зерна, кормів, добрив виробляють сірі мішки із вторинної сировини.

Виробництво поліпропіленових мішків – справа вигідна. Широкі можливості цієї упаковки, невисока ціна, необмежений термін реалізації, компактність при транспортуванні є додатковими плюсами на користь такого вироб­ництва.

Технологія виробництва поліпропіленових мішків

Для виробництва поліпропіленових мішків потрібні первинні чи вторинні гранули поліпропілену. Вони перемішуються з барвниками і добавками для міцності нитки. Часто з цією метою використовують карбонат кальцію. Готова суміш подається в екструдер для поліпропілену з плоскою насадкою й нагрівається до +250-260°С. На наступному етапі відбувається виготовлення і намотка плоскої нитки.

Розігріта суміш проходить крізь насадку у вигляді тонкої плівки. Після охолодження її нарізають на плоскі нитки потрібної товщини, закаляють, витягують і намотують на котушки.

Для виробництва тканини з такої нитки потрібен круглоткацький станок. На ньому можна встановити потрібні параметри, такі як щільність переплетення ниток і ширина полотна. Круглоткацький станок виробляє рукав для виготовлення мішків і накручує його на великі бобіни.

Потім готове пропіленове полотно ріжеться на заготовки для мішків потрібного розміру. Для нарізання заготовок використовують переважно метод гарячої нарізки. Лінія обрізу може бути хвилястою або рівною.

Для виготовлення кінцевої продукції спеціальний апарат підгортає поліетиленову тканину та прошиває міцною синтетичною ниткою. Горловину мішка залишають необробленою або підшивають. Для збільшення обсягу у дно можна вставити додаткову вкладку.

У разі купівлі флексографічного станка можна наносити логотип на продукцію. Готові мішки зазвичай пакують по 500 або 1000 штук, пресують, перетягують шпагатом та складають.

Вартість та обладнання для виготовлення поліпропіленових мішків

Середня технологічна лінія з виготовлення поліпропіленових мішків потребує площі 50 м. Під час організації виробництва обов’яз­ковою технічною умовою до оснащення цеху є наявність хорошої системи вентиляції, необхідної комунікації (вода, електрика, каналізація) та системи очисних повітряних фільтрів.

Стандартна лінія складається з машини для сушки та змішування компонентів суміші, транспортера, екструдера для виготовлення поліпропіленових ниток у комплекті з намоточним пристроєм. Також знадобиться круглоткацький станок, термоніж для нарізання заготовок та промислова швейна машина. За бажанням можна додати до цього флексографічний станок та агрегат для ламінування. Розумно також придбати гранулятор для вторинної переробки відходів виробництва.

На ринку існує широкий вибір обладнання як вітчизняного, так й імпортного. Середня ціна повністю укомплектованої лінії, скажімо, польського виробництва продуктивністю 4 тис. мішків за зміну – приблизно $ 50 тис.

Для обслуговування якісної автоматизованої лінії з виробництва поліпропіленових мішків потрібно три людини.

Якщо купувати гранули для виробництва мішків із поліпропілену, то лінія окупиться приблизно за півтора роки. Якщо ж працюватимете з гранулами власного виробництва – цей термін скоротиться вдвічі.

Виробництво гранул

Якщо б Іван Мазепа викинув пляшку з-під пива перед Полтавською битвою десь у степу, то навіть сьогодні ми знайшли б її ще в упізнаваному стані. Це до того, що пластик розкладається 300 років, а не для звинувачення гетьмана. Питання переробки пластику взагалі гостро стоїть останні 10 років, а оскільки з пластикових пляшок можна робити високоякісні гранули не лише для поліпропіленових мішків, а й для інших корисних речей на кшталт бруківки чи черепиці – то варто було б долучитися до благородної справи сортування відходів та використання їх для своїх цілей.

Пластикова пляшка є чудовою сировиною для виробництва флексу – вторинної сировини для виготовлення хімічного волокна. Чистий флекс виглядає, як білі або кольорові пластівці.

Тепер про процес виробницт­ва. Використані пластикові пляшки збираються й сортуються за кольорами, оскільки кожен колір перероблюють окремо. Всі сторонні предмети, гума, етикетки знімають вручну.

Пляшки, попередньо спресовані, завантажують у спеціальну лінію з переробки тари. На виході отримуємо флекс у чистому вигляді. Лінія складається з кількох агрегатів, що з’єднуються між собою за допомогою транспортерів.

Спочатку сировина потрапляє у спеціальну роторну машину для відокремлення кришок та етикеток, потім пляшка йде в подрібнювач – апарат на зразок великого блендера з кількома ножами.

Спеціальний шнековий транспортер переміщує отриману масу подрібненого пластику в паровий котел, де пластик очищується. Після котла – переміщується в мийну полірувальну машину, а потім – до машини полоскання. Після проведення водної обробки пластик нарешті вважається повністю чистим і прямує до сушки. Після висихання готовий флекс накопичується у спеціальному бункері.

Лінія для виробництва флексу з продуктивністю 1 т / год. коштує приблизно $ 100 тис. Є сенс купити також гранулятор для флексу. Готові гранули мають ширше коло застосування, тому продаються в 4-5 разів дорожче, ніж флекс.

Фактично виробництво гранул нічим не відрізняється від виробництва полімерних гранул. Подрібнена на борошно сировина надходить у прес-гранулятор, де пластикова маса пресується в гранули та охолоджується.

Насамкінець варто сказати, що, крім стаціонарних, ще є мобільні лінії переробки пластику. Всі агрегати розміщуються в спеціальному контейнері з усіма комунікаціями. Мобільна лінія на 40-50 % дорожча, ніж стаціонарна, але має свої переваги – можна охоплювати більші площі збору сировини. 

Лада Антомонова