На наш вік випали неймовірні події, ми цього року побачимо таке, чого ніхто не бачив і про що мріяли багато поколінь американських та українських громадян. В усіх реформах, розтрощенні системи, знищенні корупціонерів та хабарників, злодіїв та зрадників ми не будемо глядачами. Ми будемо безпосередніми учасниками подій і героями цієї драми.

Ясної днини і світлих думок вам, брате-читачу!

Обнімаю і вітаю у новому році.

Бачу, усміхаєтесь, я теж радий. Довго й дивно трималося тепло, було сухо, та врешті впали щедрі сніги, та ще й перед самісінькими морозами. Так що на цей відтинок зими ніби все гаразд. Окрім звичайних наших негараздів. Ціни низькі. Хоч і підросли на сою через падіння гривні, небагато, але підросли. В порту сягає 9200 грн. І на кукурудзу теж крапельку поліпшилися. 3580 в порту. Е-хе-хе, кажете ви. Я вас слухаю спокійно, ви казали е-хе-хе й коли кукурудза по двісті доларів була. Бо ж перед тим була 250. Як виживати селянину, хтозна… Та сам селянин і зна. Виживати так, як завжди. Нещодавно почув мудру думку одного аграрія-практика: кращий спосіб, каже, в період низьких цін щось будувати. Завод, сховище, майстерню. Як же так? А так: коли кукурудза була по 250 доларів, арматура та й усе необхідне для будівництва було вчетверо дорожче, ніж зараз. Тепер, коли ціна на кукурудзу впала вдвічі, щось купити готове або збудувати можна втричі, а то й учетверо дешевше, ніж тоді. От і рахуйте. Саме час щось корисне купити. Зерно – це commodities, звичайні біржові матеріали, і разом з ним падає в ціні нафта, метал тощо.

Найкращі капітали завжди складаються в часи кризи. Тоді прориваються найметикованіші, найталановитіші. Коли ціни хороші і бурхливий ріст, заробляють усі, але небагато. Тому що середовище теж не пасе задніх, ціни ростуть у всіх, і виходить, у ліпшому випадку, так на так. Не ображайтесь, я не буду слухати вашу сумну й довгу пісню про те, що нічого не змінюється, як крали, так і крадуть, як брали, так і беруть, нема на світі правди і нікуди чоловікові звернутися з бідою. По-перше, багато змінилося. Не все видно, але треба вміти читати й бачити, щоб розуміти справжню картину. Скажімо, «Нафтогаз» за 9 місяців минулого року отримав 200 мільйонів гривень прибутку. Сльози, звісно. Але. Попереднього року за цей же період він мав 42,2 мільярди збитків. Як ви гадаєте, що це означає? Просту річ: цього року не вкрали 42 мільярди. Я вважаю, що це дуже серйозні зміни, а це ж тільки по одній компанії результати. А таких чимало. Згоден, далі хімічать із землею, є рейдерські наїзди на підприємства. Згоден, не посадили нікого з папєрєдників, навіть відвертих злочинців. Судді судять як колись, навіть гірше. В армійському командуванні зрадники, президент не продав свою фабрику. Згоден. Міністерства слабкі та кволі, хабарники намагаються пересидіти народний гнів й узятися за старе. Та знаєте… Треба добряче подумати. Ясна річ, ми круглі дурні, бо доручили злам старої системи кращим фахівцям цієї ж системи. Вони й намагаються нас водити за ніс.

Як це так? Рік пройшов, а ми не бачимо змін!

Уявімо собі середньостатистичного сільського мешканця, звуть його, скажімо, Юхим Трахтидомович, 38 років, дві кози, дружина Жоржетта, дві собаки, дві дочки, садок, сім свиней, ну, все, як у людей. Юхим Трахтидомович – сільський активіст, з усіма в добрих стосунках, хороший дядько, майстер на всі руки, і на тракторі, і на комбайні, але то сезонне, а так – відгодовує свиней, продає помідори, малину, яблука, абрикоси. А як він у клубі в хорі співає, – жінки плачуть, як зачують, йдучи до сільмагу повз клуб… На крадіжці Юхим Трахтидомович попався лише двічі, і то один раз, не той раз, коли він машину зерна вивалив у подвір’я й відром носив до хати, а другий раз – то всього було три мішки. Це ті два рази, що таки попався. Те, що повідкручував від трактора, комбайна та сівалок, за крадіжку не вважається, це ніби хобі. Ну і солярка – звична справа, так усі роблять. Інша річ – його батько, Трахтидом Трахтидомович, серйозний чоловік, голова сільради. Якось несподівано у Трахтидома Трахтидомовича виріс триповерховий будинок, де з третього поверха визирає на село його дружина Віолетта, мати Юхима Трахтидомовича, а коло будинку три автомобілі, «Нива», «Лада» і «КІА» – в обласний центр їздити. Не так давно з’ясувалося, що у Трахтидома Трахтидомовича у власності ще й 20 гектарів землі, а коли місцевий учитель це питання гостро на зборах поставив, то до вчителя після зборів прийшов участковий і довго щось з’ясовував про вчителеве городське минуле, та й якось гострота питання притупилася.

А тепер, шановний читачу, уявіть собі, що вам треба все змінити. Змінити ставлення села до жителів, які крадуть і хитрують. Перевиховати Юхима Трахтидомовича, зробити його людиною кришталево чистою, і щоб він кинув курити і не лаявся при дітях. Реформувати Трахтидома Трахтидомовича і змусити його вивчити англійську та спонукати знайти інвестора для будівництва у селі фабрики для крупновузлового складання автомобілів «Альфа-Ромео». Уявили собі складність завдання? А тепер збагніть, що перед нами найбільша в Європі країна, в якій десятиліттями зростали й міцніли у своїх переконаннях мільйони Трахтидомів Трахтидомовичей, та ще й багато з них позакінчували університети тут і за кордоном і вільно говорять англійською та німецькою, доннерветтер. Та не мені розповідати і не вам слухати, які віртуозні схеми будують Трахтидомовичі на митниці, в енергетиці, в добувній галузі, у фармацевтиці, в кожному куточку мальовничої нашої країни.

Їх не бере інсектицид, облиште цю вашу ідею. Їх бере за горло народ і їх винищує час. Але марно було сподіватися, що ми перебудуємо країну за рік. Я навіть не впевнений, що ми могли зробити більше, ніж зробили, тому що, поринаючи в якусь проблему, починаєш бачити набагато більше, ніж бачать інші зовні й мимохідь. Я гадаю, ми зараз проходимо рік за десять порівняно з західними країнами. Так, там реформи були блискавичними, але завжди – або під дулами американських автоматів, як-от план Маршалла, або під загрозою неминучої смерті, як у Японії, Сингапурі, або як реформи Піночета у Чилі. Добре на блискавичність реформ діє голод, але який у нас може бути голод, коли у Трахтидомовича сім свиней? І помідори? Хтось мудрий сказав – «якщо вам погано, а ви не здійснюєте реформ, значить, вам недостатньо погано». Каха Бендукідзе, батько грузинських реформ, говорив: а ну, покажіть гасло, яке ви зараз розгорнете, коли підете на вулицю. Якщо ви розумієте, що зараз погано, чому нічого не робите? Де у вас сьогодні мітинг призначено?!

Це, до речі, він до українців звертався – у липні 2014-го. І ще він говорив: неможливо провести ідеальні реформи; от ми зараз сядемо, напишемо найкращі закони у світі. Такого не буває.

Скільки Німеччина йшла від капітуляції до процвітання? Років двадцять при вливанні у перші чотири роки у європейські країни 17 мільярдів доларів. Це не сучасні долари, це треба множити на тридцять чи й більше, адже колись долар мав золотий вміст…

Ми йдемо рік, і то ще не до процвітання, а до капітуляції агресора.

На наш вік випали неймовірні події, ми цього року побачимо таке, чого ніхто не бачив і про що мріяли багато поколінь американських та українських громадян. Зараз є така мерзенна фраза в інтернеті – запасайтесь попкорном. Що ви знаєте, жалюгідні інтернетівські людці, про попкорн? Як його посіяти, виростити, підживлювати, захищати?

Читачу, нам попкорн не світить. В усіх реформах, розтрощенні системи, знищенні корупціонерів та хабарників, злодіїв та зрадників ми не будемо глядачами. Ми будемо безпосередніми учасниками подій і героями цієї драми. Героями. Але не будемо жертвами.

Таке випало на наш вік.

Тож будьмо, не зганьбимо козацького роду.

 

Ваш головний редактор