Вітаю вас, читачу, вітаю, друже!

Справжнє тепло тільки-тільки почалося. Хоча вже не раз я бачив, кілька тижнів чи й місяців тому, як трактори ходять по полю у хмарах куряви. Сухо було. Озимина ніби здорова, почувається нівроку, а от з посівом кукурудзи можуть бути питання, хто сіяв у сухе. Я не кажу про регіони, де опади були, без катаклізмів рік не буває. Там завалило снігом, а це ж хоч і волога, але холодна й несвоєчасна. Постраждають сади, та й ранні комерційні культури не будуть у захваті від примх природи…

Проте справжнє квітневе сонце в останні дні місяця таки торкнуло ніжністю серця й душі. Гидко про це казати, але хімія таки відіграє важливу роль не лише в інтенсивній технології рослинництва, але й у настроях та функціонуванні людини. Справа в тому, що серотонін та ендорфін, гормони щастя й задоволення, активно продукуються організмом під час перебування на сонці. Людина так само позитивно реагує на сонце та подовження світлового дня, як рослина. Це розкриває мені секрет позитивного настрою та небаченої життєлюбності аграріїв. Вони весь час на сонці, у полі, тому набагато оптимістичніші від офісних працівників усіх галузей і кардинально різняться від шахтарів. Я й сам чимало часу проводжу влітку з вами, читачу, у полі, тому не вірю ані у старість, ані у пенсію.

Розшукуються гроші

Отака весняна лірика на тлі паскудних цін на зерно, молоко, м’ясо й усе, що виробляє АПК, і на тлі постійно зростаючих цін на паливо, усе, що потрібно для нового сезону. Хоча люди борються. Бачу на Полтавщині прекрасний, введений у промислову практику стріп-тілл,

New Holland витрачає 4,8 л на гектар. Бачу, як люди шукають резерв у якості води, якою розводять розчини. Адже, якщо розчинити гліфосат твердою водою, не помірявши її параметри, за півгодини препарат здохне, можна його вже не виливати у поле, а одразу в унітаз. Тьху, що я кажу, які у полі унітази… Словом, правильна твердість води може дати економію на дорогих засобах захисту рослин.

Однак, тим не менш, ми обрали темою цього номера додану вартість, потім, зметикувавши, трохи змінили тему. Це не просто додана вартість, рух від виробництва сировини до продукції дорожчої, наприклад, від зерна до борошна, яке дуже сердечно сприймається експортом, а взагалі – про пошук грошей усередині процесів, підприємств, бізнесів. Отож, шукаємо гроші. Звучить романтично.

Як про гормони, то вже й про кохання

Все у нашій справі звучить романтично. Тому – про кохання. Є такий гормон, дофамін, це гормон закоханості. Він наповнює організм і певні органи не задоволенням від процесу, а задоволенням від передчуття процесу. Ви ж знаєте, що іноді мрія про жінку набагато яскравіша, аніж сама жінка, жадання гарячого борщу з часничком, квасолькою, підсмаженою скибкою чорного хліба та рожевими пелюстками запашного сала набагато смачніше за отой борщ, що принесла офіціантка у нечистому фартуці, а очікування врожаю набагато еротичніше від самого врожаю. Оцей дофамін, він і дає насолоду від очікування та передчуття. Він спонукає людину відвідувати улюблені місця, та й займатися коханням. Брак дофаміну позбавляє людину вміння радіти. Він ще дає людині можливість не померти від страху та терпіти сильний біль, тому його називають гормоном героїв.

Про передчуття вкотре згадую старого приятеля, Славека Кемпу з Варшави. Колись грали з ним у більярд, він запитує: Jurek, czy ty masz marzenie? (Звучить як – Юрко, чи ти маєш марення, а перекладається – чи маєш мрію.) Маю, відповідаю. Хочу політати над Кордильєрами на чомусь безмоторному. На параплані чи дельтаплані. Він замовк. Потім запитує – а як ти звідти будеш вибиратися, коли приземлишся??? Не знаю, кажу, не думав, не маю стратегії. Мрія – це сам політ, тільки я і гори, і небо. Він ще помислив якусь хвилю й каже – я знаю! Ми полетимо разом! Потім нас заберуть гелікоптером! І мрія перетворилася на банальну тур-поїздку. Тоді я зрозумів, що не всі мрії слід здійснювати, – хоча зараз маю мрію, з якою пов’язане життя, її здійснити мушу, і це, зрозуміло, жінка. Однак отак працює гормон передчуття. Коли очікування солодше від реалізації.

А тепер – увага. Ці гормони практично неможливо здобути штучно, наїстися у вигляді пігулок. Їх виробництво можна забезпечити, якщо регулярно й феєрично кохатися та заїдати цю страву шоколадом. Весна – час натхненної праці над максимальним виробленням дофаміну. Тож працюймо.

Хвате про кохання, тепер про війну

А тепер – про війну.

Як не гидко про неї, наймерзенніший винахід людства, говорити. Воювати козаки ще не починали. Воюють у нас генерали, а вони ж не козаки, а зовсім інше слово. Гібридні такі вояки. Як вам сказати… Перекладаючи на аграрну мову, це якби пшениця без добрив та захисту, посіяна без сівалки руками з мішка давала б у будь-якого господаря три тонни, то у цих вояк вона дала б п’ять центнерів. Точніше, вона б дала у них півтори тонни, але тонну вони б вкрали у самих себе. Немає військової стратегії, немає плану, немає мети. Трохи підросла міць. Проте це як м’язи без мізків. Прикро про це говорити, але нашу перемогу може прискорити ворог. Якщо він полізе конкретно, то його буде конкретно зарубано, тут Україна ще добряче здивує світ.

Але.

Війна ж не тільки там. Такі самі гібридні й недолугі антикорупційні органи. Розкрадення народних грошей набирає обертів. Крадуть, ніби останній день перед кінцем світу. А кінець їхнього світу невідворотно наближається, таки воно так. Суди не стали мудрішими, правосуддя там не ночувало. А маєтки й палаци ставлять на виду, накликаючи Коліївщину. Податкова не стала кращою після того, як тамтой в одіялі перестав її очолювати. Днями викликають до обласної виробника насіння, – ага, експортна виручка у тебе затримується, а ти до суду на стягнення не подав. Так не подав, тому що контракти вкрадені за юрисдикцією Білорусі, там порядок стягнення через нотаріуса. До нотаріуса подано, служби працюють, стягнення відбувається, поступово контрагенти розраховуються. Е, ні, за українським законодавством мусили подати до суду… Тому нарахуємо… 63 мільйони штрафу. Цікава деталь: нічого офіційно не висувають, усно обіцяють убити фірму й кажуть – ідіть, думайте. А про що думати? Грошей люди нести не бажають. Тому пішли думати, де купити два ящики гранат.

Це теж війна проти нас. Картельна змова переробників молока по низьким закупівельним цінам при повній бездіяльності Антимонопольного комітету веде до того, що люди стадо вирізають, м’ясокомбінати б’ють молочних корів. Що це? Хто ми? Де ми? Які гормони працюють у людей, що не мають патріотизму, совісті, честі, планів життя? В цій же площині – гібридний продаж землі, який потроху, потроху просувається на перше січня.

Що це? Де здоровий глузд і ясна пам’ять? Хто би з господарів не хотів мати свою землю, кожний би хотів. Я б сам гектарів п’ять купив би, ягоди якісь посадив. Проте чи можна продавати землю в країні, в якій немає судів? Де чесного фермера можуть затягати за те, що посадку почистив, а можновладця, який завдав втрат на 65 мільярдів, відпустити на поруки таких самих можновладців??? Це просто знищення країни. Ринок землі можна відкривати лише тоді, коли у нас буде хоч один чесний суд. А те, що він справді чесний, можна буде збагнути лише по кількох роках його роботи.

Життя тільки починається

Люди навчилися працювати. Люди навчилися воювати. Парадокс у тім, що, поки працюєш, воювати ніколи і навпаки. Ну, кохатися можна й на роботі, здобуваючи серотонін та дофамін. Або принаймні їсти шоколад.

Давайте завершимо посівну…

І тоді візьмемося за всю цю погань.

А може, хто не зайнятий у посівній, беріться вже, а ми підтягнемось?

От і стратегія вималювалася. Відсіємося, наведемо лад у країні, у нашій країні (це спеціально для Анатолія Клименка, директора молочно-товарного комплексу «Єкатеринославський», який сказав – поки з трибун депутати й міністри казатимуть «у цій країні» замість «у нашій країні», добра й руху вперед не буде). От же ж. Найтяжче для українця – дослухати співрозмовника до кінця. Для мене тяжко навіть дослухати себе самого до кінця. Почну знову. Стратегія вималювалася. Відсіємося. Потім підключимося до тих, хто у цей час почне трощити усю цю погань, від загарбників на сході до плазунів в обласній податковій та серпентарію в судах, зробимо людські закони, навчимося їх дотримуватися.

Ще ж не забути паралельно обробити поля, зібрати врожай, продати й купити насіння, добрива, засоби захисту, техніку, елеватор збудувати..

Ех.

Весна.

Все-таки серотонін та дофамін прибувають. Життя тільки починається.

 

Ваш головний редактор