Останніми роками українські аграрії значно збільшили посівні площі під соняшником. Безумовно, першим стимулом до цього стала висока рентабельність вирощування цієї культури і, як наслідок, економічна вигода. Однак не варто скидати з терезів й такі супутні чинники цього поступу олійної культури, як сприятлива зміна клімату для соняшнику в регіонах, де раніше його не вирощували, поява на ринку нових, більш пристосованих сортів та гібридів, а також несприятливі погодні умови для перезимівлі озимих культур. Соняшник стали вирощувати навіть на Прикарпатті. А відтак про перенасичення вітчизняних сівозмін цією культурою сьогодні не говорить хіба що лінивий. І про невиправну шкоду від цього нашим ґрунтам, особливо про їх виснаження. Але чи все так однозначно?

Винесення поживних елементів

В умовах інтенсивного землеробства, якщо не відновлювати поживний баланс ґрунту внесенням органічних та мінеральних добрив, дуже легко можна спричинити зниження родючості ґрунтів і, як наслідок, зменшення врожайності всіх культур. Тому при вирощуванні сільськогосподарських культур досить важливим питанням лишається врахування кількості поживних речовин, яку засвоюють рослини для отримання фактичного врожаю.

3 даних таблиці 1 видно, що для отримання одного центнера основної продукції найбільше азоту з ґрунту виносять ріпак та соняшник (6,5 і 4,28 кг/ц). Це в 1,7-2,6 раза більше, ніж озима пшениця та ярий ячмінь. Соняшник та ріпак характеризуються також досить високим споживанням фосфору і калію. Особливо це стосується соняшнику, який споживає 10,43 кг/ц калію, що у 5 разів перевищує такий показник у зернових культур. При цьому варто відзначити, що з урожаєм насіння соняшник виносить калію лише 0,84 кг/ц.

Таблиця 1. Винесення поживних речовин сільськогосподарськими культурами на 1 ц продукції, кг

Ми розглянули дані виносу (ОТК) на одиницю врожаю. Щоб розрахувати загальний рівень винесення ОТК, слід знати врожайність культури і показник повернення поживних речовин у ґрунт з пожнивно-кореневими рештками, тобто баланс поживних речовин (рис.) Останніми роками в Україні досягається високий рівень урожайності багатьох польових культур. 2016 року у виробництві зернових взагалі отримано рекордний показник – у заліку 66 млн т. Водночас були встановлені рекорди з урожайності пшениці (42,1 ц/га), жита (27,3 ц/га), гороху (31,3 ц/га) та кукурудзи (66 ц/га). Це середні показники, які в окремих хороших господарів більші майже як удвічі. Кожна з культур на одиницю своєї врожайності виносить різну кількість поживних речовин, але зазвичай зі збільшенням розмірів зростає їх винесення. Разом з тим ці культури лишають на полі досить високий обсяг органічних решток.

Фото 1. Вбиває не соняшник, а безгосподарність

Повернення рослинних решток

Не секрет, що впродовж уже тривалого періоду основним джерелом органічних речовин у ґрунті є вегетативні рослинні рештки та корені цих рослин. Часто з рослинними рештками у ґрунт надходить більше поживних речовин, ніж з добривами. Особливо важливими є рештки кореневої системи з кореневими виділеннями тощо – вони біологічно цінніші, ніж стеблові. Тому культури з добре розвиненою кореневою системою, такі як соняшник і озима пшениця (маса коренів відповідно 2,5-5,8 та 2,9-4 т/га), в цьому сенсі кращі, ніж ячмінь (1,4-2,9 т/га).

Залишення органічних решток на полі відіграє важливу роль у підтриманні родючості ґрунту та одержанні високої врожайності культур. Об’єм органіки в загальній кількості рослинних решток на полі складає 10-15%. Однак попри незначний їх об’єм, вони відіграють досить важливу роль у постачанні рослин поживними елементами, адже легко піддаються мікробіологічному розкладанню і за своєю дією на гумус наближаються, а іноді навіть перевищують, гній. Проте слід зауважити, що їх вплив на родючість ґрунту великою мірою залежить від його хімічного складу та співвідношення вуглецю до азоту.

Середня врожайність та розрахунковий обсяг побічної продукції основних культур в Україні 2006-2010 рр.

За даними Ф. Левіна (1972), з рослинними рештками різних культур у ґрунт повертається (від загальної кількості їх в урожаї) 27-60,5% азоту, 18,5-51,7% фосфору, 16,7-48,1% калію, 27,6-54% кальцію. У середньому з пожнивно кореневими рештками в ґрунт, залежно від культури, повертається близько 50-85% спожитого азоту, фосфору та калію. Особливу увагу при цьому слід віддати поверненню в ґрунт соломи. Найкраще процес її розкладання відбувається при співвідношенні С:N=20-30:1. У соломі це співвідношення становить С:N = 70-90:1. При додаванні компенсаційної дози азоту (9-10 кг/т соломи) відбувається його мінералізація, а при відсутності такого технологічного заходу – втрата азоту і зниження врожаю. Тому більшість господарств, які не збирають солому, продовжують практику її спалювання. Температура на поверхні ґрунту при цьому сягає +360°С, а на глибині 5 см – +50°С, що призводить до вигорання гумусу та інтенсивного висушування на глибині 0-10 см. Внаслідок у верхньому шарі гинуть живі мікроорганізми, погіршується структура, зменшується водопроникність ґрунту, хоча його обробіток і покращується.

При залишенні соломи з додаванням компенсаційної дози азоту відбувається різке посилення біологічної та ферментної активності. Ґрунт збагачується амінокислотами, вітамінами та іншими біологічно активними речовинами, які поліпшують аерацію, поживний режим, збільшується кількість мікрофлори, яка розкладає целюлозу, що загалом покращує структуру ґрунту.

Таблиця 2. Сумарне винесення поживних елементів з грунту в розрахунку на середню врожайність по Україні, 2006-2010 рр.

Хто виносить більше

Аби докладніше підійти до визначення культури, яка найбільше шкодить родючості чорноземів, розглянемо сумарне винесення №К з основною і побічною продукцією (біологічне винесення). Аналіз даних таблиці 2 свідчить, що серед п’яти поширених в Україні культур найбільше біологічне винесення азоту спричиняє кукурудза (106,06 кг/га). Друге місце посідає ріпак (92,29 кг/га), третє – озима пшениця (82,54 кг/га), четверте – соняшник (73,12 кг/га), п’яте – ярий ячмінь (52,4 кг/га).

За показником винесення фосфору культури розташувалися так:

  • кукурудза – 37,71 кг/га;
  • ріпак – 34,04 кг/га;
  • соняшник – 29,38 кг/га;
  • озима пшениця – 28,49 кг/га;
  • ярий ячмінь – 21,71 кг/га. Рейтинг цих самих культур за показником винесення калію має такий вигляд:
  • соняшник – 178,83 кг/га;
  • кукурудза – 99,02 кг/га;
  • ріпак – 59,6 кг/га;
  • озима пшениця – 59,32 кг/га;
  • ярий ячмінь – 44,24 кг/га.

Рівень винесення азоту основною продукцією з 1 га посівів аналогічний його винесенню з біологічним урожаєм. Найбільше фосфору спожила кукурудза (25,78 кг/га), майже стільки ж – ріпак (24,57 кг/га), трохи менше – озима пшениця (21,16 кг/га), ще менше соняшник (17,68 кг/га) і ярий ячмінь (16,28 кг/га). Щодо калію – найбільше його поглинає кукурудза (18,35 кг/га), потім ріпак (17,89 кг/га), соняшник і озима пшениця (14,28 і 14,01 кг/га), ярий ячмінь (10,78 кг/га).

Отже, якщо враховувати лише винесення поживних елементів з урожаєм зерна, можемо впевнено стверджувати, що лідерами за цим показником є кукурудза та ріпак. Загальне винесення поживних елементів із урожаєм цих культур складає відповідно 110,99 та 08,21 кг/га. Озима пшениця дещо поступається за цим показником – 94,37 кг/га. Однак враховуючи, що в 85% випадків солому зернових культур забирають з поля або спалюють, то озима пшениця лідирує за винесенням поживних елементів – 170,35 кг/га, другу сходинку в цій ієрархії займає ярий ячмінь -118,35 кг/га. Слід пам’ятати, що без повернення в ґрунт основних елементів живлення, які винесено з врожаєм польових культур, родючість чорноземів буде падати – і тим швидше, чим вищі врожаї будуть отримувати наші агровиробники.

Водоспоживання

Рівень водоспоживання залежно від сорту, погодних умов тощо може досить сильно коливатися. З основних сільськогосподарських культур, які вирощують в Україні, найбільше вологи на формування врожаю споживають кукурудза, соняшник, ріпак (табл. 3). У середньому цей показник стабільний. Дещо нижче водоспоживання має озима пшениця. Проте найменше з перерахованих вище культур вологи потребує ярий ячмінь.

Таблиця 3. Розмір водоспоживання сільськогосподарських культур

Водний режим після таких культур, як кукурудза, соняшник та ріпак поновлюється в Степу впродовж 2-3 років. І аж ніяк не 7-10 років, як про це продовжують говорити відірвані від реалій кабінетні фахівці, вживаючи чи не апокаліптичні вислови на кшталт: «Земля вмирає, соняшник – убивця, суцільна деградація…». З усіх перерахованих вище популярних в Україні культур соняшник найменше (72,25 кг/га) виносить поживних елементів з ґрунту та не є лідером у водоспоживанні протягом вегетації. І тому він ніяк не може бути культурою, яка призводить до погіршення і занепаду родючості ґрунтів. До цього призводить тільки безгосподарність.

 

Юрій Ткаліч,

доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри загального землеробства та ґрунтознавства Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

 

Фото 2. Вбиває не соняшник, а безгосподарність