Вітаю, дорогий читачу, на межі літа й осені, спеки й прохолоди, удач і негараздів, з яких складається наше життя.

Те, що я бачу навколо, відображає наростання проблем всередині нас. Мало хто помічає цей процес, люди схильні шукати ворога у прицілі рушниці, а не у дзеркалі. Аналізувати й зважувати ніхто не хоче взагалі. І ще справжня біда - невміння цінувати те, що маємо.

Минулий рік був рекордним по врожаю зернових у світі. Цього року природа показала хто в хаті ґазда. Ще коли проводили «Агроплатформу Лімагрейн» на Вінниччині, я говорив там з експертом з Німеччини, й той плакався, що ріпак у них геть пропав.

Я поспівчував, але зарано, оскільки пропав у них не тільки ріпак. Посуха, якої не знали на тевтонських землях багато десятиліть, завдала фермерам таких збитків, що вони кинулися до уряду з криками про негайну допомогу одним мільярдом евро. Уряд пирхнув і виділив 340 мільйонів. Бачте, там теж зубожіння. У Швеції зібрали найгірший урожай за 25 років. 110 днів шведи дивилися в безхмарне небо, з якого не крапало і не бризкало, і не гриміло, а ллялося тільки пекуче й згубне для рослин сонце.

Ще сяк-так впоралася із пшеницею Франція, але прогноз по кукурудзі істотно зменшує. Ціни на пшеничку ростуть, у порту понад 230 доларів, тож, як заведено, неврожаї навколо йдуть на користь нашим землеробам, чи то пак, землекористувачам. Міністерство навіть запопадливо підписало меморандум про взаєморозуміння з трейдерами, за яким домовилося, що вивезти з України можна 8 млн т продоволки і 8 млн т фуражної пшениці. Трейдери підписали, що зрозуміли неспокій уряду. Отже, до експорту намічено 16 млн т проти 17 з копійками минулого року.

А ще ми чекаємо на великий урожай дорогої кукурудзи.

А ще ми, як частина Причорноморського регіону, розраховуємо на рекордний урожай соняшнику. І це вже не так добре. Тому що цей регіон -60% світового ринку, і рекордний урожай тут не може не позначитися на цінах, самі знаєте, у який бік.

Не так погано у нас з ріпаком, і ще ж є соя!

Просто бісить

Проте однаково ми незадоволені буквально всім, усе нас бісить.

Бісить відсутність державної підтримки. І це дійсно велика проблема. Не тому, що підтримка мала, хоча вона мала, і не тому, що її важко отримати, хоча її важко отримати. Дратує те, що її хронічно отримують не ті, не в таких розмірах і чомусь, зараза, це обов’язково наші сусіди. Бісять бариги. Традиційно так називають корупціонерів та сумнівних осіб у владі.

От вони, вважають, є головним чинником нашого зубожіння. Хоча баригою працівник може у вічі назвати й фермера, який з незрозумілих причин вимагає зробити якісь роботи і дуже швидко і - за що? За якісь сміховинні гроші.

Важко зрозуміти, як у нас у пунктах металобрухту можуть приймати кришки каналізаційних люків, запчастини сільгоспмашин, бухти електродроту. Комусь незрозуміло, що скуповують крадене? Київський всесвітньо відомий мер жалівся: у Києві відкрили велопрокат, як у кращих Лондонах і Пари-жах, а за два тижні чотири велосипеди вкрали. І я далекий від думки, що вкрали бариги, злочинна влада. Ну точно не я вам повинен розповідати, як крадуть у селах, на базарах і на вулицях. Ви знаєте це краще від мене. Якщо воно отак просякнуто від самого низу, то чого ж дивуватися крадіжкам там, нагорі?

Олігархічна система є тяжким хрестом України, та є й викликом.

Подолати її можна, лише поборовши ворога у дзеркалі. На жаль, починати з себе нікому не кортить.

Хоча усміхнутися над собою можемо. Один аграрій з півдня, солодко потягуючись на задньому сидінні авто (я сидів на передньому), каже:

- Ех. Якби ті гроші, що я впродовж життя витратив на бабів, я б пустив на купівлю гною й органічних добрив, у мене гумус був би вдвічі вищий...

Потроху землю купує. Однак чекає ринку землі. Не припиняються розмови про ринок землі, точаться дискусії, люди ламають списи, а законопроекту Кабміну ніхто не бачив.

Ніхто не знає, про що говоримо. А у Європі земельне законодавство відточувалося століттями, адже там, на відміну від нас, добре знають, що є три речі, коли можна або возвисити державу, або залляти кров’ю: мова, релігія та земля. Наші політики без найменшого сорому рвуть зубами усі ці три теми, мов цуцики ганчірку. Демократія - не найкраща форма управління суспільством або самоуправління. Вона найкраща з тих, що існують. Проте сама по собі дуже й дуже далека від досконалості.

Клімат і бізнес-клімат

Щодо напрямів розвитку агрокомплексу, все буде добре. Все вже непогано. Дійсно, скільки країн не об’їдь, кращих умов для сільського господарства годі шукати, аніж в благословенній Богом Україні. Як свідчить УКАБ на підставі постійного моніторингу, бізнес-клімат в АПК стабільно поліпшується. Он «Епіцентр» оголосив про мільярдні інвестиції в елеватори на Вінниччині. Набирають обертів органіки. Непогану ціну давали закупівельники за молоко. Підростає ціна живця. Врожай валовий буде на рівні 62 млн т, це мій особистий прогноз. Повсякденним стає точне землеробство, диференційований висів, форсунки обприскувача з можливістю відмикання, супутникові карти полів.

Мало хто сьогодні господарює, не зробивши аналізу ґрунту. Зміни бачимо й у інших сферах життя. Міцніє армія, розгортається оборонка, зліпили ніби непогану крилату ракету з навідною голівкою для ураження морських цілей на відстані 300 км. Я пишу ці рядки у Борисполі перед посадкою на Франкфурт, а там пересадка на Чикаго, і перед тим у різних поїздках мене з двадцятеро аграріїв питали, чи лечу я на Farm Progress Show, бо вони летять. Таких змін не помічати не може хіба сліпий або загублений у власних комплексах. Світ відкритий нам, ми відкриті світу.

Так, іде війна, і нам потрібна у ній перемога.

Так, ще досить багато крадуть і махінують олігархи та нескінченний ланцюжок від них і навколо нашої шиї. Однак уже й тут починає виблискувати світло. Цього року відремонтовано рекордну протяжність доріг, 4000 км. А скільки ще ремонтувати... Звісно, якби вкрадені гроші олігархами пустити на гній, то у нас по Україні у вісім разів більший гумус був би.

Але то якби.

Доведеться своїми сидератами та відходами тваринництва піднімати.

Вільні й невільні

Нещодавно мав жахливу дискусію з приводу незалежності із запорізькими аграріями.

- Яка незалежність? Що святкувати? Хіба буває незалежність? От ви - незалежний? Та ви залежні! Від ваших господарів!

- Я сам господар.

- Тоді від вашого персоналу! Від партнерів у бізнесі! Від клієнтів! Що таке незалежність? Хто її вигадав?

- 1991 року було ухвалено Акт проголошення незалежності...

- Який акт??? Який номер документу???

Тут мені пригадався недавній фільм про Лінкольна, який ще молодим політиком зчепився з кимось у словесній баталії, а там його опонент уже й ножа витягнув, аж тут прийшов приятель Лінкольна, тицьнув у лоба опоненту дуельний пістолет і сказав - «цей спір закінчено». Зрозуміло, що дискутував зі мною нехитрий маніпулятор, але мені в ході цієї дискусії з туману проступили дві корисні речі. Перша - ні у бізнесі, ні у побутових, політичних спорах не можна допускати тупого заперечення. Кожен з нас стикався з багатошаровими аргументами, чому того чи іншого, що ви пропонуєте або доручаєте, зробити не можна. Так от. Заперечувати мають право лише ті, хто пропонує якесь інше рішення.

Не маючи подібного рішення, нехай заперечення хутко скеровують на збільшення гумусу. Це дуже ефективний принцип, напевно, всім відомий, але у мене стійке переконання, що я сам його придумав щойно.

І друга річ. Чому у мене незалежність - свята й безсумнівна, а хтось інший второпати не може, що воно таке? Тому що незалежність - це воля. Вільна людина сприймає незалежність як природний стан, а людина залежної психології в умовах незалежності почувається некомфортно, їй моторошно у відкритому морі, де не видно берегів, де ти не прикутий ланцюгом до лави з веслом, а можеш піти собі до бушприта, подивитися у підзорну трубу на обрій, покурити люльку, тараньку почистити.

Ми ділимося не на східних і західних, не на патріотів і ватників, не на багатих і бідних, а на вільних і невільних. Власне, стогін про зубожіння та винищення народу реформами - маніпуляція на ментальності невільних. Це їм бракує роботи (а вільним людям бракує часу або працівників), це їм бракує зарплати (а вільні люди не йдуть у місця, де погано платять або невигідний бізнес), це вони позбавлені пенсій та прожиткового мінімуму (а вільна людина сама собі встановлює прожитковий мінімум і сама дбає про власну пенсію). Вільна людина сміливо дивиться у дзеркало.

Розбиратись у гербіцидах і політичних партіях

Це я до того, що хмари, які наповзають на Україну, несуть не дощ. Це примара майбутніх виборів. Господи, якби на ті гроші та накупити гною, у нас би гумус був би по коліно. Будьте пильні. Є прості принципи кваліфікації політичних сил, це не в гербіцидах розібратись. Якщо хоч натяк є на дружбу з росією чи путєним, або є цяцянка підвищити пенсії без указання переліку заводів, що будуть збудовані, й гроші на пенсії зароблять, такий гербіцид не працюватиме й понищить наші посіви.

- Ми люди прості й небагаті... - говорив мені фермер з Бессарабії. - Вина наробимо -й у підвал... У діжку... Тонни три... Свининку обсмажимо -й у смальці в банки, й на зиму. Чотириста банок. За зиму воно з’їдається, випивається, - і ця людина без подиву і страху дивиться у дзеркало, тому що господар нівроку. Усе найновіше й найпрогресивніше зі світу аграрних технологій працює, літає, бризкає у нього на полях. А от донька поїхала... У Португалію... Однак не підлоги мити. Вийшла заміж за португальського дипломата. А взагалі дівчинка - кандидат наук, знає дев’ять мов.

Нічого не змінюється? Плюньте в очі тому, хто це каже. Вирішуйте проблеми у собі, а решта вирішиться як похідне. Злочинна влада складається з наших співгромадян, друзів та знайомих, які жили й формувалися тут, були чиїмись дітьми, ходили до наших шкіл та вишів, до наших церков.

І от що я вам обіцяю, читачу: наступний номер вересневий, і в колонці редактора я писатиму тільки про кукурудзу, сою, гербіциди, біорізноманіття, сівозміну, брауншвіців, лімузинів, світові ринки, валютну лібералізацію (до речі, закон, ухвалений у липні, почне працювати у січні, і можна буде кредитуватися в іноземних банках під три проценти, відкривати рахунки за кордоном, буде скасовано й граничний термін повернення валютної виручки) -і ні слова не писатиму про економіку й суспільство. Знаєте, чому я сумую? Rolls-Rоусе нещодавно розробив новий двигун. Мікророботи в ньому постійно нишпорять й здійснюють діагностику.

А небавом вони будуть вдосконалені і зможуть ремонтувати двигун упродовж життя. Не здогадуєтесь, про що йдеться? Нанотехнології дозволять подібний механізм для людського організму використовувати, мікророботи-клітини всередині нас ремонтуватимуть сектори, пошкоджені горілкою й жінками. Людина житиме вічно.

І цим займаються люди в той напружений час, коли ми займаємося пошуком чотирьох викрадених велосипедів!!! Оце думаю: а непоганий же ж взагалі індикатор якості життя та його сенсовності - кількість ресурсів, витрачена упродовж життя на кохання й розваги. Не лише грошей, а енергії, ідей, часу, сил.

Навряд чи хтось може закинути, що людина малувато купувала гною на гумус?..

Йдіть у поле.

Забудьте політику. Скажіть  - ну, здрастуй, кукурудзо. Час жнивувати.

 

Вас обіймає ваш головний редактор