«Я тобі на трембіті лиш одній в цілім світі розкажу...»

«Гуцулка Ксеня», 1933 р.

Вітаю вас, читачу, обнімаю й ще раз вітаю - з весною, з посівною, з найбільшим і найкращим випуском журналу «Зерно» в історії України.

Коротко про Інтернет і друковану пресу: різниця між ними така. Це якби ви приходите з роботи додому, кажете жінці - борщу, а вона вам - включи ютюб, набери там «борщ», то й матимеш борщу. І так спростовується відома в Україні істина, що жінки живуть довше за чоловіків.

Однак про Інтернет трохи пізніше. У нас нагальні питання на порядку денному - ціни, клімат, прибутки.

- А ріпак сіяти чи не сіяти?

- Ви там, в залі, дотримуйтесь регламенту. А то - бачите оцей дерев’яний молоток? Ви гадаєте він для того, щоб по кафедрі стукати? Не заважайте головувати.

- Щоб головувати, треба мати голову...

- Ви мене не зіб’єте з думки. Не намагайтеся.

- То ріпак сіяти?

- Та сійте... Отже, ріпак. В Україні переробляється лише 7% вирощеного ріпаку, решта вивозиться сировиною в заможну Європу. Як олійна культура, харчова, ріпак має перспективу, хоча втрачає її як напівфабрикат для виробництва біопалива. Тьху. Збив-таки! Де він? Знайдіть його у залі, передайте там ближчим молоток.

Узагалі нами, працівниками журналу «Зерно», зроблене відкриття: нікому вірити не можна. Плануємо відкриття запатентувати.

- А як жити, якщо нікому не вірити?

- Вірте собі, вірте нам і не заважайте головувати. Дайте аргументувати думку. От учені (ох це заяложене інтернет-новинами начало - учені відкрили, учені дослідили, ці абстрактні вчені - як початок «одна баба сказала») - так от, якісь учені підрахували, що за умов кліматичних змін та потепління врожайність усіх культур до 2100 року знизиться удвічі. Так вони підрахували за спостереженнями реакції рослин на кліматичні зміни. Проігноруємо, що через 82 роки нам це буде фіолетово, що, наскільки й у кого впаде. Наша турбота - аби у нас не падало. Проте тим не менш. Подивимося критично на цей лемент пророків. Як можна вводити до прогнозу змінні фактори, підвищення температур, зменшення вологості, подовження періоду теплого сезону - і залишати незмінними фактори, які на сьогодні маємо? Маємо актуальну врожайність, маємо певний рівень розвитку генетики і селекції, маємо реально збудовану систему зрошення, у світовому масштабі. Маємо певний рівень аграрних технологій та реальну техніку. Маємо певний вплив людського фактора на процеси та рівень освіти персоналу, певний тип організації сільгоспвиробництва. Не спадає на думку оцим бабам, тобто, ученим, що все це також зміниться до 2100 року? Сьогодні в Україні без зрошення та за поганого забезпечення добривами й захистом ячменя беруть 5 тонн з гектара. В Європі - 7 тонн. Однак біологічний максимум врожайності ячменю - 25 тонн і більше! 25 тонн уже вирощували.

І, зрозуміло, за ці нещасні 82 роки технології зумовлять вихід на біологічний поріг по врожайності. То що виходить? Якщо сьогодні врожайність 5 тонн, то у 2100 році вона впаде наполовину і буде становити 12,5 тонни?

- Так значить, треба ячмінь сіяти?

- Припиніть вигуки із залу! Головувати не даєте! Який ячмінь, я вам про аргументи та принципи оцінки апокаліптичних повідомлень розказую! Замовкли там? Сидіть рівно! Продовжую. Отже, ячмінь. Ячмінь може бути дуже цікавою культурою для вирощування цього року. Саудівська Аравія 16 лютого закупила мільйон тонн ячменю вільного походження з поставкою 1 квітня - 15 травня по ціні аж 243 долари і 47 центів.

От і чухайтесь. Дорожче від доброї пшениці-продоволки. Так... Що тут у мене ще... Хто мене збив на ячмінь??? Знайдіть того дядька, випхайте його із залу! Випхали? Я передумав, пхайте назад до залу, хай послухає щось корисне! Так от. Щодо посівної, яка надходить, нестримна, як весна. Учені підрахували, що різко падала в останні роки рентабельність вирощування кукурудзи. У 2015-му - 50,3%, у 2016-му - 47,6%, у 2017-му - 8,3%. Гаплик, кажуть учені; ціни пласкі на кукурудзу, кажуть аналітики (ще одні баби сказали), коротше, всьо. Люди, які вирощують кукурудзу, розповідають: управлінський облік простий, 4 тонни йде на собівартість. Виростив 8 тонн - значить, рентабельність 100 процентів. Надто приблизно. Тим не менш, відсотків 22 рентабельності було. Де вони взяли 8?

В середньому по палаті? Дивимося на 2017 рік, кукурудза була 145 доларів. Ну максимум 152. Дивимося на вулицю - кукурудза 181 долар за тонну і вище. І жодного ученого поблизу, щоб носом потицяти, - а ти це порахував?

- То кукурудзу сіяти?

- Дядьку, я вже від вас втомився. Я ще раз повторюю: ми розбираємо принципи прогнозування цін та ризиків власником аграрного підприємства, як йому реагувати на висновки «учених» та «аналітиків». Тому кукурудза не на часі. Кукурудзу сіяти треба, треба й ще раз треба. Здорожчала вона у короткотерміновій перспективі, відіграв роль низький рівень води у річках Дунай та Рейн, стало важко доправляти кукурудзу з центральноєвропейських країн. Проте надходить і стратегічне підвищення ціни: істотно скорочуються посіви у США, там фермерам набридла низька ціна на кукурудзу. Тамтешні фермери вирішили частину площ потримати під паром, хай земелька відпочине, поки білі комірці у Чикаго, «експерти» й «аналітики», схаменуться. Тому зараз невідчутне підвищення ціни через подорожчання ресурсів для виробництва легко може перетворитися у відчутне і дуже відчутне. Рідкісний випадок, але на світові ціни вплинув реальний сектор. Тренд такий, що ціна зростатиме швидше, аніж вартість ресурсів, насіння, добрив та засобів захисту. І що зростатиме тоді?

- Рентабельність.

- Правильно. Стоп, це ви мене на кукурудзу збили???

- Ні, це отой у курточці Gucci, пошитій у Решетилівці.

- Звідки знаєте, що у Решетилівці?

- Тільки у Решетилівці можуть вишити півметрову літеру G на лівому рукаві, на спині UCC й останню І - на правому.

- Дякую. Так от, шановна громадо. Дім моди «Гуччі», який зараз має дохід близько

3 мільярдів євро, був заснований Гуччіо Гуччі у Флоренції 1904 року. Сам Гуччі якийсь час жив у Лондоні, був офіціантом у ресторані готелю «Савой», і там надивився на валізи гостей, і коли повернувся до Флоренції, відкрив майстерню з виробництва сідел, чобіт, валіз... Тьху. Оцього виведіть з залу! Хто мене на Гуччі збив! Який тут Гуччі! Ми ж про кукурудзу говорили.

- А сою сіяти?

- Не про сою! І не про кукурудзу ми говорили! І не про Гуччі!!! Про якість інформації! Зараз такий час, коли інформація - дорожча від усього! Дорожча від дизпалива! Експерти Європейської бізнес-асоціації кажуть, що той, хто націлився на сою, схоже, матиме збитки. А сою сіяти треба! Тому що експерти кажуть, а посуха триває. Ніколи ми ще не раділи дощам так, як радіємо безперервним зливам у період збирання сої у Бразилії. Сої буде менше і буде вона такої гидкої якості у них, що просто радість. В Аргентині, щойно вони відсіялися по кукурудзі, ушкварило плюс 43 і не впало ані краплинки дощу за місяць. А кукурудзи там 5 мільйонів гектарів, і, як ви здогадуєтесь, полив і зрошення на таких площах нереальні. Однак найгірше випало сої. Вона там може швахнути повністю. А Китай оголосив, що сої потребуватиме на півтора мільйони тонн більше. Ринки завмерли. І ціна невмолимо поперла вгору з твердим наміром вийти на рекорд.

І так же ж браво беруть сою, яка не-ГМО, - на тонні кидають 30-50 доларів премії за те, що вона не-ГМО. А якщо шрот не-ГМО, то премія складає 150 доларів на тонні. Тому ризикнути варто. Хоча, якщо бути чесним, ми не знаємо, які умови будуть в Україні цього року. Від нищівної весняної посухи ми також не убезпечені. Як і від осінніх злив. Тим не менш, тренд взятий на підвищення цін. І подолати його, як бачимо, буде дуже важко, тому що реальний стан посівів уже не зміниш. 5 мільйонів гектарів не пересіють люцерною. Загалом зростання світової економіки зумовлює глобальне зростання цін, є відчутне прагнення відігратися за втрати під час світової кризи. Сміливі провидці, дуже талановиті агробізнесмени, вже вимовили, що за два роки ми побачимо кукурудзу за 280 доларів, за тонну, але я, хоч і не боягуз, таких прогнозів не робив би. Тут повернемося до питання про якість інформації. В такому прогнозі надто багато факторів, які неможливо передбачити, як от - чи буде весняна посуха, чи будуть осінні зливи, та ще й в різних країнах, Україні, Аргентині, Бразилії, які будуть настрої у фермерів США. Світові баланси запасів та виробництва комерційних культур украй нестабільні. От зараз у США вкрай поганий стан озимини. Пшениця така, що до оцінки «добре-відмінно» пасує лише 4% посівів у Канзасі, Оклахомі, інших пшеничних регіонах. Та пшениця не є стратегічним продуктом рослинництва США. Вона аж такого сильного впливу на ринки й ціни не справить.

- А соняшник?

- Що соняшник?

- Соняшник буде з доброю ціною?

- Дідько його знає... То хто питає, не бачу в залі? Це той, у курточці «Гуччі»?

- Ні, я в Lacoste.

- М-да, чомусь наші аграрії полюбляють «Лакост»... Рене Лакост був французьким тенісистом, і на Кубку Девіса у 1923 році виступив у власній сорочці з коротким рукавом, білім поло. Це справило враження, тому що тенісисти грали у сорочках з довгим рукавом. Потім Рене Лакоста за агресивну гру назвали алігатором, і приятель намалював йому зеленого чудового крокодила... Закінчивши кар’єру у 1933 році, Рене заснував фірму... Тьху. Оцього в «Лакості» виведіть із залу! Знову збив з інформації на озимі, а звідти на сорочки! Скажіть йому по дорозі, що соняшник - внутрішня справа України, ціна від внутрішніх чинників залежить! І соняшник - це олійні, а соя - це протеїн, це різні ринки! З соняшником не може статися так, як із соєю! Не буде соняшнику - наллють пальмової олії! Стоп, зібралися, повертаємося. До інформації. Інформацією сьогодні люди маніпулюють, як попало. Навіть порядні люди. От відомий аналітик, журналіст, наприклад, наводить цифру: 1990 року валовий продукт України складав аж 293,2 мільярда доларів за даними МВФ. Зараз ледве 100. Висновок? Збідніли. Чому? Ясна річ, Президент поганий. Ми тут президентів не фасуємо за міркою «добре-відмінно», хороших президентів ми ще не бачили, і не тільки в Україні, он на Штати подивіться, весь світ сміється. Проте піднімаємо дані Всесвітнього банку і бачимо: валовий продукт України у 1990 році - 81,46 мільярда, а зараз - 93 з копійками. Видно, залежить від того, хто і навіщо рахує. Та й візьмемо прості категорії. Чи збідніли ви порівняно з 1990 роком, ваша родина, чи я, чи моя родина? Я б так не сказав. Індустріалізацію слід робити, перезапуск в країні мусить бути, немає мови. Однак і тверезим треба бути. Скільки «цвітних» телевізорів налічувалося в родинах України 1990 року? Скільки метрів житлової площі припадало на особу? Скільки було автомобілів, холодильників, пральних машин? Порівняйте з сьогоденням. 1990 року в Україні ще працювали військові заводи, які валили страшну купу непотрібу (для людей та населення) на зміцнення військово-промислового комплексу есер. У країні працювали сотні виробничих об’єднань, які робили тільки одне - знаряддя вбивства або компоненти до нього. Так, ми проґавили час, момент, у нас забракло чесних депутатів, мудрих президентів, у нас тоді взагалі майже не було патріотів - ми не перепрофілювали підприємства на виробництво сучасної продукції широкого вжитку, не зробили перезавантаження системи. Тепер маємо, що маємо, і це абсолютно не драма. Це історія, яку ми творимо. Хоча, історія - це завжди драма. До речі, в якому стані у вас озимі?

- Нормально... У нас на Херсонщині задовільний стан...

- На Полтавщині у нас снігу менше 5 см, але лютий до того був теплий, земля не промерзла.

- А у нас снігу валом, надійно вкрито все, не змерзне.

- Ех! Ну давайте тоді до роботи, і нехай у нас не змерзне все, що вкрито. Стривайте, а хто то у коридорі співає?

- Так то ж ті троє, той, що про ячмінь питав, другий у «Гуччі» і третій в «Лакості». «Червону руту» виводять, мабуть, бухвет знайшли.

- «Червону руту»... Ой, хлопці, вони вже «Гуцулку Ксеню» співають! Ну, я не можу. Все збагнули про посівну? Давайте, хутко, підемо до них підспіваємо.

Давайте, давайте, всі за головуючим. Обнімемося по дорозі.

 

Ваш головний редактор