Ідеальне вирівнювання, або Де взяти вологу

Глобальне потепління, попри економічні кризи та війни, є найактуальнішою проблемою сучасного світу. Врешті-решт усі кризи та війни впродовж недовгого часу завершуються. А людство протягом тисячоліть своєї історії виробило досвід боротьби з цими бідами. Та, на жаль, не створило жодних ефективних засобів, щоб побороти посухи у великих масштабах. Так, не зафіксовано жодного випадку призупинення розвитку пустель. Свідченням цього є також нинішній перманентний стан посухи в Африці, де щороку пустеля відвойовує дедалі більше території. Так, найбільша на планеті пустеля Сахара щороку збільшується. А величезна кількість наскельних малюнків на її території свідчить, що ще 5-7 тисяч років тому тут квітувало життя. Зокрема багато зображень гіпопотамів, слонів, жирафів, носорогів, випасання великої рогатої худоби. Тобто на території цієї пустелі вирувало багате життя. Все це зникло, а людство й дотепер не має жодних ідей, як бодай призупинити цю катастрофу. Мільйони мігрантів, які пливуть (у буквальному й переносному сенсі цього слова) з ризиком для життя до ситої Європи, – це насамперед наслідок процесів опустелю-вання. Ідея халіфату, на нашу думку, – ідея мільйонів голодних людей, які тікають з опустелюваних територій задля завоювання ще родючих земель через брак ідей, які дали б змогу їх обводнити. Або ж бодай призупинити процеси опустелювання цих територій.

Чи актуальна проблема для України? За свідченням науковців-метеорологів, загроза опустелювання земель на території нашої країни в найближчому майбутньому є надзвичайно гострою. Так, за прогнозами, в прийдешні 20 років середня температура повітря зросте на 1,5-2°С. Через це 30% території України буде опустелено, а на решті запанує степ. Так, за твердженням учених, на теренах Черкаської та Полтавської областей вже степ. Один з нас за останні півтора року на Полтавщині на власні очі пересвідчився в слушності цього твердження. Так, торік за 8 місяців (із початку року по вересень) випало лише 169 мм опадів. Та й місцеві агрономи доволі часто кажуть: «Поїхали в степ».

Цьогоріч небувала посуха дісталася й до найстабільніше зволожених північно-західних областей. Колеги з Тернопільської, Львівської і навіть Волинської областей бідкаються на нечувану весняну посуху, яка спричинила недружні й дуже погані сходи ранніх культур. Просять порад, як і чим пересіяти поля. Вони розгублені, адже їм раніше не доводилося стикатися з подібними ситуаціями – це завжди був регіон достатнього зволоження. Можливо, вже не так? Це яскраво свідчить, що прогнози науковців-метеорологів щодо степизації всієї території України є цілком реалістичними.

Для нашої країни загрози, які несе глобальне потепління, не є такими катастрофічними як, наприклад, для африканського континенту. Проте такими вони можуть стати, на нашу думку, в разі використання традиційних систем землеробства, старих заходів і засобів. У лауреата Нобелівської премії Генріха Гессе є рядки, які надзвичайно нам до вподоби. Наводимо їх у російському перекладі: «Опасно через меру пристраститься к давно налаженному обиходу: лишь тот, кто вечно в путь готов пуститься, выигрывает радость и свободу». І саме тому ми пропонуємо широкому аграрному загалу для ознайомлення результати наших практично чвертьстолітніх пошуків, які сконцентровано в «Древлянській» системі землеробства. У ній викладено,власне, розуміння системи сівозмін, систем обробітку й боротьби з бур’янами та системи захисту рослин від хвороб. У нинішній публікації йтиметься про систему обробітку ґрунту, позаяк це питання, на нашу думку, є найнагальнішим і найактуальнішим.

Спершу короткий екскурс в історію системи «Древлянська». Розпочато її розробку в другій половині 1990-х років у виробничих умовах житомирського Полісся з трансформації чинних на той час сівозмін, з огляду на зникнення у більшості господарств тваринництва, а отже – з браком органічних добрив, зникненням потреби у вирощуванні кормових культур та інших «перебудовних» негараздів тих років. Зрозуміло, що на бідних поліських ґрунтах усі ці проблеми були особливо гострими й виявилися насамперед. Чому «Древлянська»? Тому що розроблялася і впроваджувалася (проходило це водночас) на древлянських землях і тому, що автор – поліщук, тобто нащадок племені древлян. Отже, жодного зв’язку з попередніми системами землеробства немає.

Від самого початку система ґрунтувалася на біологічних принципах. На перших етапах – через брак або обмаль обігових коштів у господарствах партнерів, а згодом (у нульові роки) з початком розвитку органічного виробництва в Україні через надзвичайну перспективність й актуальність цього аграрного напряму. Із роками впевненість у надзвичайній перспективності органічного виробництва лише зросла. Ми тепер навіть вважаємо безперечним те, що органічне землеробство – найефективніший напрям використання обмежених водних ресурсів на переважній більшості територій України. Нині це – встановлений факт, хай як би абсурдно це виглядало, бо за умов гострого дефіциту вологи мінеральні добрива, засоби захисту рослин дуже часто не лише не є ефективними, а й навпаки. Тому дедалі частіше сільгоспвиробники відмовляються від їх використання.

На початковому етапі обробіток ґрунту в «Древлянській» системі був загальноприйнятим. Лише в процесі розвитку системи й особливо при просуванні в південні посушливі регіони було вироблено шляхом виробничих експериментів протягом 2014-2016 рр. головні принципи системи обробітку. Основні завдання, які розв’язує «Древлянська» система обробітку ґрунту, полягають у такому.

I.Захист ґрунту від перегрівання.

II.Захист ґрунту від втрат вологи.

III. Нагромадження вологи завдяки «атмосферній іригації».

IV.Ідеальне вирівнювання поверхні ґрунту та насіннєвого ложа.

V.Мульчування пожнивних і кореневих решток.

VI.Провокування сходів однорічних бур’янів та їх знищення в передпосівний період.

VII. Знищення механічними знаряддями багаторічних бур’янів і падалиці культурних рослин.

І. Захист ґрунту від перегрівання,  на нашу думку, є найважливішим завданням через надзвичайну актуальність і найменшу вивченість в українському землеробстві. Ба більше, цьому питанню практично не приділяється жодної уваги у великотоварному виробництві. Лише в так званих М-технологіях, які використовують на дачних ділянках, цьому питанню приділяють належну увагу. Та в М-технологіях роль термоізолятора (мульчі) на поверхні ґрунту відіграє велика, а іноді й величезна кількість привнесеного ззовні органічного матеріалу, що в умовах великотоварного виробництва повторити неможливо. У спекотні періоди, коли рослинність ще не покриває ґрунт, він нагрівається до температур, коли по ньому неможливо ступити босоніж. Тобто температура до того ж перевищує +40°С. Відомо, що за таких умов у ґрунті вмирає все живе, зокрема й корені рослин, мікроорганізми, тварини (черв’яки), призупиняються біологічні процеси. Чи реагує на цю ситуацію аграрна спільнота? Так, але доволі своєрідно. Надзвичайно швидко виник новий напрям бізнесу – продаж так званих антидепресантів, або, як у народі їх прозвали, «бульйонів» чи «компотів». Проте ж, даруйте, це схоже на ситуацію, коли в людини ноги в окропі, а їй пропонують посипати голову попелом або іншим «ефективним» засобом. У такому разі, на нашу думку, куди доцільнішими є заходи, які дадуть змогу запобігти перегріванню ґрунту. До речі, під час написання цих рядків зателефонувала фахівець-фітопатолог, яка обслідує посіви на Полтавщині, й повідомила про появу уражень сходів сільгоспрослин так званим термічним раком, тобто хворобою, зумовленою перегріванням ґрунту. Це при тому, що температура повітря ще не перевищувала +28°С. Що ж буде, коли вона сягне +35°С?

Найвідомішим і найуживанішим способом запобігання перегріванню ґрунту є мульчування. Найчастіше під цим терміном розуміють покриття поверхні ґрунту додатковим привнесеним ззовні органічним матеріалом (органічні добрива, різноманітні органічні матеріали, торф тощо). В інших випадках для цього використовують подрібнені пожнивні рештки сільгосп-культур, залишені на поверхні ґрунту. Другий спосіб використовується за так званих нульових чи мінімальних способів обробітку ґрунту. Ці методи мульчування є доволі ефективними, але, на жаль, їх застосування в органічному землеробстві є вкрай проблематичним, а доволі часто й просто неможливим. Та й у конвенційному виробництві під час вирощування овочів, цукрових буряків чи то багатьох дрібнонасіннєвих культур їх використання вельми ускладнене.

Як же розв’язується питання мульчування в «Древлянській» системі? Як мульчувальний матеріал ми використовуємо сам ґрунт. Для цього верхній 5-7-сантимет-ровий його шар розпорошується, розпилюється і висушується завдяки багаторазовому обробітку тяжкими шлейфовими боронами. Розпорошений і висушений шар ґрунту наповнюється повітрям, яке і є найкращим терморегулятором. Відтак ми дістаємо своєрідну ґрунтову «сандвіч-панель», в якій згори – сухий пористий шар ґрунту, що виконує роль терморегулятора, а внизу – вологий охолоджений шар ґрунту, в якому створено сприятливий для коренів рослин і мікроорганізмів температурний і водний режим. До речі, цей захід здавна використовували за ранньовесняного боронування для закриття вологи. Різниця істотна й у глибині обробітку та особливо в його інтенсивності та «агресивності». Так, у «Древлянській» системі цей захід проводять на глибину 5-7 см за швидкості в 15 км/год. і, звичайно, з більшою кількістю повторів – до 7-8 разів за сезон.

ІІ. Захист ґрунту від втрат вологи. Висушуючи за інтенсивного боронування верхній 5-7-сантиметровий шар, у деяких випадках ми втрачаємо вологу з ґрунту. Ця кількість максимально може становити величину, близьку до 10 мм вологи, але дає змогу практично унеможливити її випарування з глибших шарів ґрунту й до того ж розв’язати велику кількість завдань, про які йшлося вище і йтиметься надалі. Про ефективність нашої так званої ґрунтової сандвіч-панелі свідчить брак в усіх випадках тріщин у ґрунті й відсутність підтягування вологи до верхніх горизонтів. У разі просідання ущільнення розпорошеного верхнього горизонту (опади, прохід техніки) слід обов’язково проводити додаткове боронування або ж розпушування міжрядь (у разі наявності рослин). Слід вказати, що заходи щодо термоізоляції ґрунту і заходи зі збереження вологи взаємопов’язані та взаємозалежні. В обох випадках найбільшого ефекту можна домогтися за максимальних показників розпорошеності ґрунту й насиченості його повітрям.

Істотна різниця між «Древлянською» системою обробітку ґрунту і більшістю інших, спрямованих на збереження вологи в ґрунті, полягає в тому, що практично всі останні заперечують використання плуга та ґрунтуються на мінімізації обробітку ґрунту аж до повної відмови від нього за нульового обробітку. Плуг із часів виходу славнозвісної книги американського дослідника Едварда Фолкнера «Безумство орача» визнаний переважною кількістю фахівців найбільшим злом у розвитку землеробства. Стало навіть модно і престижно звинувачувати плуг у різноманітних вадах, замовчуючи до того ж переваги його використання. А він, незважаючи на «анафеми», все ще живий, цей «диявол», і, вочевидь, аж ніяк не збирається покидати землеробський світ. Не тому, що такі, як ми «ретрогради», докладають до цього свої зусилля. Цілком свідомі, що наші зусилля на цій стезі абсолютно мізерні й практично не впливають на життя чи смерть плуга. На процес впливають об’єктивні реалії сучасного землеробства – як конвенційного, так й особливо органічного.

ІІІ. Нагромадження вологи завдяки «атмосферній іригації». У «Древлянській» системі обробітку нагромадження вологи в ґрунті розв’язується за методом так званої повітряної іригації, практично реалізованим у землеробстві ще століття тому дослідником Іваном Овсінським. Проте ґрунтується на інших принципах, в інший спосіб і, звичайно, іншими знаряддями, ніж в Овсінського. Щоб усвідомити суть цього питання, проведемо короткий екскурс в історію. Ще наприкінці ХІХ ст., за свідченнями Овсінського, російські дослідники (як він пише -«господа») Овчинський, Розенберг-Липинський, Колесов відкрили ефект так званої атмосферної іригації, тобто осідання роси в ґрунті, яке відбувається, коли температура ґрунту нижче, ніж температура повітря. Як діяльна і творча натура, він поклав багато зусиль на практичну реалізацію цієї ідеї і домігся, судячи з його публікацій, видатних результатів. Так, за його даними, в умовах посушливого клімату півдня України врожаї за його системами обробітку ґрунту були куди вищими та стабільнішими порівняно з традиційною на той час. Результати своїх ідей і розробок він узагальнив у системі, яку назвав «Нова система землеробства». На нашу думку, це фактично виклад нової системи обробітку ґрунту, позаяк у жодному разі в його роботах не згадуються ані питання сівозмін, ані система удобрення чи захисту рослин від хвороб і шкідників. В основу його системи покладено безполицевий, як він пише, «дводюймовий» обробіток ґрунту, який забезпечує осідання повітряної роси в ґрунті. Глибина обробітку в 2 дюйми (дюйм = 2,54 см) дає змогу нагромаджувати вологу завдяки конденсації. Слід відзначити, що його твердження істинні й не підлягають жодному сумніву. Проте виникає питання, чому ж тоді розробки дослідника не реалізувалися на просторах Російської імперії чи Радянського Союзу. Та й на просторах сучасної України послідовників Овсінського менше, ніж пальців однієї руки (маємо на увазі практиків, а не голослівних пропагандистів). Чому ж його напрацювання, його система забулася майже на століття і не реалізувалася? Єдиний успіх, що в наш час про неї почали багато й часто згадувати? Проте це, як писав Тарас Шевченко: «Великих слів велика сила, та й більш нічого». А шкода. Перечитуючи чимало разів Овсінського, один з авторів намагався зрозуміти, в чому ж причина такої ситуації, щоб, як каже його 3-річна онучка: «Не потрапити в халепу». Не повторити ситуацію Овсінського, коли істинна ідея не реалізується через несприйняття широким землеробським загалом. Основних причин цього, за нашим розумінням, є дві. Перша полягає в тому, що система Овсінського була надто творчою або ж точніше надто індивідуальною, як часто кажуть у народі, «не для середнього розуму». Так, аналізуючи роботу сільгосп-знарядь різних тогочасних світових брендів, Овсінський часто доходить висновку про їх недосконалість під час виконання потрібних для його системи завдань. Тому він сам конструював знаряддя, які виконували потрібні йому роботи. До речі, вірні й щирі послідовники Овсінського (честь і шана їм!) продовжують його традицію власного конструювання і кустарного виробництва потрібних знарядь. Слід відзначити, що ці інструменти часто дуже якісно виконують покладені на них завдання, але придатні для використання в дуже малих масштабах. І, звичайно, цілком непридатні для застосування у великотоварному промисловому виробництві. Думаємо, що цей шлях ще більш нереальний у наш складний технологічний час.

Другою, куди важливішою причиною, що унеможливлює використання обробітку ґрунту за системою Овсінського у великотоварному виробництві, є цілковита відмінність реалій сучасного землеробства від його часів. Цих відмінностей чимало, але головні з них такі.

1.Відмінність у вирощуваних культурах.

2.Відмінність у використанні пожнивних решток.

3.Технологічний тиск на ґрунт сучасних машин.

1.Відмінність у вирощуваних культурах надзвичайно велика. По-перше, в ті часи доволі значна частина полів відводилася під чорні пари (і не існувало жодних перешкод для обробітку по Овсінському). По-друге, у часи Овсінського домінувало вирощування зернових, здебільшого пшениці. А зернові, як відомо, збирають доволі рано. Тому жодних перешкод, які б ускладнювали «дводюймовий» безполицевий обробіток ґрунту, не виникало. У наші ж часи домінує вирощування переважно пізньостиглих культур – кукурудзи на зерно, соняшнику, цукрових буряків, СОЇ, ПІСЛЯ збирання яких за біологічними чи технологічними їх особливостями, «дводюймовий» обробіток за Овсінським здебільшого практично неможливий. Хіба можна провести «дводюймовий» безполицевий обробіток після збирання кукурудзи на зерно чи соняшнику? Практично це нереально зробити навіть після збирання цукрових буряків, позаяк після вивезення їх урожаю поля часто вирівнюють навіть бульдозерами. Навіть після збирання сої в пізньоосінній період у багатьох випадках це дуже проблематично. Про доцільність проведення «дводюймового» безполицевого обробітку в пізньоосінній період говоритиметься надалі.

2.Відмінність у використанні пожнивних решток. За часів Овсінського пожнивні рештки обов’язково вивозили за межі полів на корм тварин, пальне чи інші потреби. У наш час переважна більшість пожнивних решток у процесі збирання подрібнюється і розкидається по полю. До того ж доволі часто, особливо в пізньо-осінній період ці рештки вельми нерівномірно подрібнюються і відповідно нерівномірно розкидаються по полю, що також ускладнює, а частогусто й унеможливлює обробіток за системою Овсінського. Й навіть якщо вийде провести в певних умовах якісний «дводюймовий» обробіток, то в органічному землеробстві виникає нерозв’язуване завдання

• як боротися з бур’янами в посівах культур? Адже в органічному виробництві це розв’язується завдяки боронуванню. За наявності на поверхні ґрунту великої кількості пожнивних решток боронування по сходах культур унеможливлене, тому що робочі органи борін забиватимуться та ламатимуть і вириватимуть сходи культур. Та й до сходове боронування, як і міжрядова культивація в таких умовах є дуже проблематичною.

3.Технологічний тиск на грунт сучасних машин. У своїх працях Овсінський застерігає від появи худоби на полях, тому що, на його думку, це призводить до ущільнення ґрунту. Що ж тоді говорити про рух сучасних багатотонних сучасних машин по полю? У цьому разі ущільнення ґрунту сягає значних глибин. Негативні наслідки від цього куди істотніші, а, отже, потрібні додаткові заходи щодо їх усунення. Тобто виникає потреба у ліквідації ущільнення ґрунту на доволі відчутні глибини завдяки проведенню глибокого розпушування або ж оранки. Слід також відзначити, що 5-сантиметровий обробіток ґрунту безполицевими сучасними культиваторами (так званими груберами) неможливий. Навіть найдосконаліші з них працюють на мінімальну глибину – 7 см. Зважаючи на всі викладені вище реалії, які не дають змоги проводити так званий дводюймовий обробіток ґрунту, в «Древлянській» системі обробітку прийнято в таких випадках застосування плуга. А головна мета проведення оранки в нашій системі – загортання пожнивних решток, які в органічному землеробстві унеможливлюють боротьбу з бур’янами. У разі переущільнення ґрунту в «Древлянській» системі використовується і глибоке розпушування.

«А як же тоді з нагромадженням вологи з повітря, як із «дводюймовим» обробітком за Овсінським?» – запитаєте ви. Відповідаємо: створення «дводюймового» розпиленого і висушеного шару ґрунту – то основа основ і один із головних принципів «Древлянської» системи. Так у чому суть справи? Згідно із законами фізики, осідання роси в ґрунті відбувається лише тоді, коли температура ґрунту нижча за температуру повітря. Проте в пізньоосінній і зимовий періоди це не спостерігається?! Частіше буває навпаки – температура повітря в цей час нижча, ніж температура ґрунту, а, отже, в ці періоди не може проходити процес ґрунтової іригації за Овсінським. Температура повітря стане вищою за температуру ґрунту лише навесні, й саме тоді, за «Древлянською» системою, формується «дводюймовий» шар ґрунту, який є основою для нагромадження теплого повітря, з якого в ґрунті осідає волога у вигляді роси. Також цей шар надійно захищає ґрунт від перегрівання та втрат вологи. Розпочинається формування цього «дводюймового» шару ґрунту в нашій системі з ранньовесняного закриття вологи важкими шлейфовими боронами, які працюють на глибину 5-7 см. Кожний прохід шлейфової борони навесні, а також восени під час підготовки ґрунту під озимі сприяє надходженню теплого повітря атмосфери в ґрунт, з якого в процесі охолодження опадає роса. Ця операція в нашій системі поєднується з боротьбою з бур’янами й проводиться регулярно до сівби культур через кожні 5-7 днів.

Яку кількість вологи можна отримати в ґрунті завдяки атмосферній іригації? Ми, на жаль, не проводили наукових досліджень, позаяк не маємо для цього ані ресурсів, ані часу. Сподіваємося, що це врешті-решт стане для багатьох темою наукових дисертацій. Можемо лише завірити, що цієї вологи цілком достатньо для отримання якісних і дружних сходів та для доброго росту й розвитку сільгоспкультур упродовж усього періоду, допоки зберігатиметься розпушений «дводюймовий» шар ґрунту.

IV. Ідеальне вирівнювання поверхні ґрунту та насіннєвого ложа. Шлейфова борона, на нашу думку, є найдосконалішим сільськогосподарським знаряддям для найдосконалішого в наш час вирівнювання поверхні ґрунту та створення такого самого насіннєвого ложа. До того ж чимала кількість операцій, проведених шлейфовою бороною, створює умови для надзвичайно якісної сівби сільгоспкультур, а отже – для отримання дружних сходів рослин. Ідеальна вирівняність поля сприяє і ефективній боротьбі з бур’янами.

V.Мульчування пожнивних і кореневих решток.

Пожнивні та кореневі рештки в ґрунтів, як зазначалося вище, перешкоджають ефективному процесу механічної боротьби з бур’янами, а в деяких моментах навіть унеможливлюють його. Водночас багаторазовий обробіток шлейфовими боронами на високих швидкостях дає змогу подрібнювати ці пожнивні та кореневі рештки.

VІ. Провокування сходів однорічних бур’янів та їх знищення в передпосівний період. Кожний прохід шлейфової борони навесні й восени під час підготовки ґрунту під озимі створює ідеальні умови для проростання бур’янів, позаяк сприяє прогріванню дводюймового шару ґрунту і нагромадженню вологи внаслідок атмосферної іригації. Окрім того, в ґрунт практично напомповується тепле повітря до холодного шару. Із появою в ґрунті бур’янів у фазі білої нитки проводиться дальше боронування (зазвичай, упродовж 5-7 днів), яке виконує ті самі завдання. Позаяк насіння бур’янів має здатність сходити з глибини не більше 5 см, то в такому разі ми забезпечуємо ефективну боротьбу з ними. У разі загрози появи сходів багаторічних бур’янів або ж сходів падалиці культурних рослин, які шлейфова борона неспроможна знищити, боронування замінюється груберуванням (обробітком грубером) на сформовану шлейфовою бороною глибину. У цьому разі важливо не припускатися появи сходів багаторічних бур’янів на поверхні ґрунту. Тобто для їх знищення використовують метод виснаження. Кількість допосівних обробітків може сягати 7-8 (для пізніх культур) у разі великої забур’яненості полів.

Слід наголосити, що в органічному землеробстві в системі «Древлянська», на нашу думку, саме на передпосівний обробіток ґрунту лягає головне завдання в боротьбі з бур’янами. Чому? Тому що цей період є найтривалішим. До сівби окремих культур (соя, нут, маш) може пройти ЗО й більше днів. Водночас, як, наприклад, період від сівби до сходів триває щонайбільше 3-4 дні. Для окремих культур (наприклад, дрібнонасінних) – пару днів. Окрім того, в цей період борються лише з однорічними бур’янами у фазі білої нитки завдяки застосуванню так званих штригелів, які зовсім не ефективні  в боротьбі з багаторічними бур’янами. Період боротьби з бур’янами після сходів рослин є тривалішим. Та, зазвичай, по сходах використовують ті самі штригелі, які також працюють на доволі малі глибини (0,5-1,5 см) і за дуже низьких швидкостей агрегатів (найчастіше 2-3 км/год.), а отже, є не вельми ефективними у боротьбі з однорічними бур’янами (особливо по сходах бур’янів) і зовсім неефективними для боротьби з багаторічними бур’янами. Результативною є культивація міжрядь, але її можна проводити лише на просапних культурах і до того ж не знищуються бур’яни в рядках. Однак усі ці знаряддя для догляду за посівами є доволі малопродуктивними та вартісними. Водночас передпосівний період дає змогу застосування будь-яких ефективних для боротьби з бур’янами знарядь, як, наприклад, шлейфової борони та грубера, які дешевші порівняно з іншими знаряддями. Окрім того, в разі небезпеки відчутної забур’яненості період підготовки ґрунту до сівби можна й слід продовжити. Кожне підрізання багаторічних бур’янів на глибині 6-7 см провокує їх дальше проростання, а отже – ми «виснажуємо» ці бур’яни, позаяк при цьому використовуються запаси поживних речовин із підземних органів. Наголошуємо, що саме на період передпосівного обробітку ґрунту в «Древлянській» системі покладено основне завдання боротьби з однорічними і багаторічними бур’янами, а заходи, реалізовані в інші періоди, є допоміжними і страхувальними. Водночас заходи у допосівний період дають змогу використовувати високопродуктивну та надзвичайно ефективну техніку. Кількість допосівних обробітків шлейфовою бороною та грубером у разі великої забур’яненості полів може сягати значної кількості повторів для якісної боротьби з ними.

Глобальне потепління, а точніше швидкий перехід із весни в літо, несе відчутні загрози для ефективності обробітків гербіцидами в конвенційному землеробстві. Так, внесення гербіцидів у сухий ґрунт стає неможливим через неефективність. А внесення страхових у багатьох випадках, а саме за температур +25°С і вище, також стає неможливим і неефективним. Тому наша механічна система обробітку ґрунту для боротьби з бур’янами, поєднана із захистом ґрунту від перегрівання та нагромадженням вологи методом повітряної іригації, є ефективною і конкурентною як в органічному, так в конвенційному у чистому вигляді, так й у «міксі» (поєднання механічного способу боротьби з бур’янами з частковим обробітком гербіцидами). Найбільша ефективність досягається за посушливих умов.

Чи обов’язкове використання оранки в «Древлянській» системі обробітку? Абсолютно ні! Оранку застосовують лише за умови, коли з використанням інших знарядь основного обробітку неможливо створити якісний «дводюймовий» розпушений шар ґрунту У конвенційному землеробстві головною умовою при цьому є забезпечення ефективної роботи тяжкої шлейфової борони, а в органічному – забезпечення якісної роботи борін (штригелів) і культиваторів по посівах культур.

VII. Знищення механічними знаряддями багаторічних бур’янів і падалиці культурних рослин. Шлейфові борони в абсолютній більшості випадків не здатні боротися з багаторічними бур’янами та падалицею культурних рослин. Тому в разі загрози появи багаторічних бур’янів і падалиці в «Древлянській» системі використовують такий захід як груберування, тобто обробіток на глибину 6-7 см такими знаряддями як грубер (культиватор для пожнивного та передпосівного обробітку ґрунту). При цьому використовується метод «виснаження» багаторічних бур’янів.

Основні переваги «Древлянської» системи обробітку ґрунту такі.

1. Здатність ефективно працювати в органічному землеробстві.
2. Спроможність результативно діяти в посушливих умовах.
3. Здатність працювати не лише на збереження вологи в ґрунті, а й на нагромадження її з повітря.
4. Можливість застосування під час вирощування овочевих і дрібнонасінних культур.

У процесі роботи над матеріалом у мережі Інтернет натрапили на надзвичайно цінну для цієї роботи інформацію. Це виступ директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайла Ромащенка на Дні поля. За його словами, якщо напрям у розвитку клімату не зміниться, то до 2050 р. 30% території України буде опустелено, а 70% – стане степом. За іншою його інформацією, запасів води в Україні для зрошення є лише на 2,5 млн га, що становить куди менше 10% сільськогосподарських угідь. А отже, можна прогнозувати, що вартість води зростатиме, тому вона використовуватиметься для зрошення дорогих культур в овочівництві та садівництві. Тому, на нашу думку, для польового землеробства слід шукати інші джерела постачання вологи. Волога, отримана завдяки атмосферній іригації, може стати реальним і вже апробованим шляхом розв’язання проблеми.

Інший важливий наш висновок полягає в тому, що таку дефіцитну вологу слід максимально використати для виробництва органічної продукції. Це зумовлено такими причинами.

1. Додаткова вартість (близько 50%).
2. Близькість європейського ринку органічної продукції.
3. Добрий екологічний стан більшості ґрунтів.
4. Можливість створення великотоварних підприємств.

Окрім суто економічних вигод збільшення площ під органічне виробництво його розвиток дасть змогу поліпшити екологічну ситуацію в країні, розв’язати соціальні проблеми (органіка потребує додаткової робочої сили). Сподіваємося, що система землеробства «Древлянська» стане цьому в пригоді!

Володимир Іванюк, Ольга Іванюк