Борщовий набір? Не цікаво!

Якось був на заході, присвяченому «борщовому набору». Там робили прогнози, пророкували подорожчання певних овочів борщової групи... Інколи аналітика потрібна, десь вона без практики не дуже виручає, а якісь речі можна і взагалі створювати власноруч, розробляти стратегії, втілювати сценарії, спілкуватися, знаходити порозуміння, а десь - просто спостерігати.

Однак вирощувати чи не вирощувати «борщовий набір»? Ситуація цілком зрозуміла. Ціни зростають, мас-медіа оголошують, аналітики помиляються, люди не завжди купують або купують стримано, а «борщовикам» доводиться реалізовувати продукцію за безцінь. Або майже за безцінь. Так, принаймні, вони самі кажуть. Щоправда, зараз є свіжий приклад щодо моркви, є буряки... Проте цього для борщу недостатньо. І там період гарної ціни не такий уже тривалий. Комерційну картоплю вирощують значно менше. Серйозні гравці. Про невеликі картопляні господарства  - окрема розмова та привід для роздумів. Цікавіше про зиски з інгредієнтів для смачнющої національної страви.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич стверджує, що за рік усі складові страви стали дорожчими на 50%. Прогнозує, що ціни знизяться у липні - серпні, а восени буде нове подорожчання «борщового набору». Хіба ж це погано для виробників? Чому ж тоді вони скорочують площі?

Перший дзвінок

Телефоную експерту плодоовочевого ринку Східної Європи Тетяні Гетьман:

- Прокоментуйте, будь ласка ринкову ситуацію по овочах: що на нас очікує, чи рентабельно займатися «борщовим набором», чому скорочуються площі...

Пані Гетьман розповідає:

- Торік майже всі овочі «борщового набору», за винятком цибулі й картоплі, були дорожчими, ніж попереднього року. Якщо брати моркву, вона коштувала 1 €/кг. Це абсолютний рекорд. Відносно дорогі буряки - десь у 1,5 раза дорожчі, ніж рік тому. Тоді й морква коштувала 10 грн, а 19 червня - 25 грн/кг, тобто в 2,5 раза.

Експерт плодоовочевого ринку Східної Європи намагається не забути жодної цифри. Хоча, можливо, важливіше простежити за тенденціями, зробити висновки: по картоплі та цибулі ціна нижча, просідання відбувається через більші перехідні запаси по цих позиціях. Як зазначила пані Гетьман, запасів було багато, хоча прогнозували високі ціни до кінця сезону. На ринку в нас є і торішня картопля, й торішня цибуля.

- Звичайно, все це тисне на ціни. Також наявні старі буряки, стара морква і стара капуста, але їх набагато менше, тому перехідні запаси по цих позиціях значно нижчі й не так впливають на ціни, як по картоплі та по цибулі. Тому на сьогодні йдеться про те, що найімовірніше буде скорочення площ під цибулю та моркву. Це ті позиції, які протягом усього періоду зберігання (від осені до квітня) майже не змінилися в ціні, - каже пані Тетяна.

По моркві, щоправда, для виробників у кінці сезону вийшло непогано: за даними «Інфо-Шувар», ціни на помаранчевий коренеплід рекордно зросли. Роком раніше моркву також уважали дорогою, але її ціна була втричі нижчою. Експерт плодоовочевого ринку Східної Європи вважає, що морква за ціною 1 €/кг - це результат низьких перехідних запасів старого коренеплоду, чим і скористалися виробники. Морква 2018-го з’явилася у травні, але її пропозиція все одно не покрила дефіцит запасів. Станом на 20 червня на гуртовому ринку ОРСП «Шувар» коренеплід із запасів реалізовували по 20-25 грн/кг, молодий - по 22-28 грн/кг.

Зрошення. Планування. Сапропель

- На мій погляд , бракує планування виробництва певних видів овочів до «борщового набору». Морква дорожчала й раніше: було 9 - 16 грн/кг, стало – 22 - 25 грн/кг. Капуста цьогорічна, свіжа, дешевше ніж 10 - 15 грн/кг, а торішня – 12 - 15 грн/кг, - каже радник Асоціації фермерів та приватних землевласників Валентин Ясинецький. - Це я на прикладі свого регіону, Васильків - Біла Церква. Голубці та борщ зі старої капусти робити вже не вигідно, можна зі свіжої. Сьогоднішні погодні умови потепління й майже відсутність дощу в ряді регіонів ставить питання більшого запровадження крапельного зрошення для вирощування овочів. Причому не тільки в зоні Лісостепу, а навіть Полісся. Київ та Київська область - також потрапляють сюди.

Також Ясинецький радить використовувати мікродобрива , які зменшують стрес рослин від засухи. На його думку, найбільш цікавими є ті, що мають у складі сапропель (багатошарові відкладення, які скупчуються на дні прісних водойм). Культура (наприклад, та сама морква) формує поживні речовини при температурі до +30°С за умови недостатнього зволоження. Після такого максимуму активність завмирає і невегетативна частина не формує поживні речовини. Проте, на думку нашого співрозмовника, якщо грамотно й тонко застосувати мікродобрива з сапропелю, поріг можна зсунути до +32 - 35°С. Таким чином, збільшується поріг формування корисних поживних речовин.

Ясинецький продовжує розповідь. Каже, що вчені патонівської Національної академії наук працюють над мікродобривом на основі торфу. А ще зазначає, що зараз зростає інтерес до фармакопії з застосуванням дозованих добрив, до складу яких входять цинк, магній, кальцій та багато інших елементів.

- Потрібно продумати та пропагувати через дорадчі служби України планування основних видів овочів, бо капуста зараз дешева, а морква фантастично дорога, - резюмує радник Асоціації фермерів та приватних землевласників.

Слушні думки

Керівник агропромислової корпорації «Дніпро» Андрій Душейко - серйозний експерт, з яким завжди є про що поговорити: закінчив Національний аграрний університет, прийшов агрономом у господарство в 22 роки та одразу очолив напрям овочівництва. Для нього цей напрям дуже важливий. Коли виникла можливість відновити овочівництво в промисловому масштабі у господарстві, це було блискуче зроблено. Напевно, років 8 - 9 тому в нього ще було сумарно 500 га овочів та картоплі. Тоді «борщовим набором» можна було займатися. Тому що за таких умов не потрібно робити ставку на якусь певну культуру. Тобто був простір для маневру...

Фото 1. Все буде борщ!

- Зараз під «борщовий набір» понад 400 га сумарно. Вирощуємо цю групу овочів тому, що людям потрібно роботу давати. Проте ще один такий сезон і ми, мабуть, підемо іншим шляхом, - каже Андрій Петрович.

Коли починаю наводити цінові дослідження, це його помітно нервує. Відповідає, що перш, ніж рахувати рентабельність та розповідати про прибутковість, варто спочатку спробувати виростити ті самі овочі та продати їх.

- Якщо говорити про «суперприбутки» аграріїв, то ще трохи (наприклад, додати ще один податок) і можна взагалі ховати аграрний сектор, - продовжує він. - За останні чотири роки, тобто з 2014-го, «борщовий набір» однозначно збитковий. За цей період були і загалом провальні сезони. Цьогоріч начебто трималася трохи вища ціна. Так, десь можливо був нуль, а десь і прибуток, але якщо порахувати чотири роки, то там просто жах. Подивіться, скільки господарств відійшло від цієї теми або зменшило площі. Якби це було так прибутково, як пишуть деякі аналітики, не пішли би з цього бізнесу люди, які поклали на цю справу половину життя. За технологіями у господарстві все йде традиційно, жодної самодіяльності.

Маю сумніви, що без хімії зараз можна щось виростити в масштабах, аби дещо вторгувати. Я не вірю в органічні овочі. Як можна виростити картоплю, не подолавши колорадського жука? Так само капуста: міль, потім блоха і все решта, далі тріпс і все - її немає. Я вже не кажу про традиційного білана. Так само цибуля: як її можна не захистити хоча б фунгіцидами, щоб отримати бодай щось більш-менш пристойне? Та вона на середину літа просто помре. Так, мені б хотілося робити менше затрат, аби виростити пристойний урожай, та не виходить. Якісь економісти порахували і ось вже є бізнес-схема, а реально ту саму корову потрібно кожен день бачити, доїти, годувати, намагатися зрозуміти чого вона хоче. І так само рослина: якщо вона хворіє, її потрібно лікувати, є шкідник - його варто побороти, якщо все заростає бур’яном - теж слід подолати цю напасть, якщо засуха - треба полити вчасно.

По картоплі на господарстві полюбили три сорти: Лабеллу, Ланорму та Фламенко. По буряках цього року були технічні проблеми, тому є лише один гібрид Камаро.

- Буряки ми пізно сіємо. По картоплі, по шкідниках -традиційно це колорадський жук, по хворобах профілактично працюємо, слава Богу, можливо через засуху або ще просто не час, поки нічого такого не бачили. Щодо клімату : завдяки тому, що в нас є зрошення, з цим якось можемо боротися. А тотальне безгрошів’я (зубожіння) людей у державі ми подолати просто не можемо. Собівартість картоплі у нас і в Польщі вже приблизно однакова. Проте й не може бути іншою, бо ми садимо іноземні сорти, обробляємо іноземною хімією, вносимо добрива за світовими цінами, «солярка» в нас коштує, як за кордоном, техніка - теж європейська. У нас не може бути собівартість нижча. І люди зарплатню хочуть отримувати нормальну. Проте на виході ми продаємо набагато дешевше, ніж продає європейський фермер.

Керівник підприємства каже, що бачить стагнацію: великі виробники, які займалися картоплею та іншими продуктами, просто не витримують того стану речей. Багато з них просто перепрофілювалися. Пан Душейко навів приклад ІМК (Індустріальна молочна компанія), де повністю відмовилися від картоплі, хоча там були сотні й сотні гектарів. І ще вони повністю ліквідували поголів’я корів.

Фото 2. Все буде борщ!

- Тут хто витримає? Так само й ми на межі. Роботи багато. Що таке - посіяв кукурудзу або соняшник? Посіяв , одробився, ризиків менше, ситуація на ринку стабільніша, якось проживеш. А тут - купа хімобробок, очей зводити не можна, крок уліво, крок управо - вже все пропало. Та ще й у кінці в мінусах. А де сенс? Душейко на підприємстві й контролює, й організовує, а це вимагає постійно бути на пульсі, від першого до останнього дня. Доводиться самому чимало працювати: інколи навіть і особисто засипати зерно у банки. Буває усе. Проте загалом і посів, і контроль хімобробок, і контроль поливу, і все, що стосується, зокрема збирання включно, доводиться перевіряти. Навіть зберігання на початкових етапах. Ну а далі вже підключається брат, який займається реалізацією та зберіганням.

- Кожен рік ми випробовуємо нові сорти та гібриди десятками, для цього у нас працює дослідна ділянка. На овочевих Днях поля можна побачити, скільки сортів та гібридів проходить через нас. Все нове, що з’являється, ми бачимо, тестуємо й можемо оцінити, підходить воно нам чи ні. Ми не кидалися з боку в бік, у нас останні роки було все відносно стабільно щодо площ по всіх культурах. Єдине: зменшили картоплю, бо там зовсім ринок просів. До речі, подзвоніть до Малиновського, спитайте, чому він зменшив площі під картоплю.

Тільки зрошення, тільки хардкор

- Змінилася волога, змінилася погода. Картоплю без зрошення стало вирощувати неможливо, небезпечно й економічно недоцільно. Раніше ми вирощували 800 га, загальна площа була 1000 га по овочах, а зараз – 500 - 550 га картоплі й по овочах до 100 га. Тобто йде зменшення. Питання собівартості картоплі пов’язане із врожайністю. А її неможливо досягти без зрошення. Виростиш картоплі 25 - 30 тонн розміром з аличу... Така картопля взагалі нікому не потрібна, хіба що здати її на крохмаль, - розказує нам керівник ПП ІМПАК Сергій Малиновський.

Скаржиться, що вимоги до картоплі ритейл-мереж дуже змінилися й щодо розміру, й щодо якості:

- Якщо врахувати, що середня гуртова ціна картоплі до продажі в різні періоди коштуватиме 10 євроцентів , то собівартість має бути 5 євроцентів. Тобто якщо у виробника є ті 5 євроцентів собівартості, то він може робити економічний проект. Якщо ж у нього собівартість 10 євроцентів... (Чому євроцентів - тому що ми купуємо насіння, тобто З грн виходить.) Зараз усе горить, усе стоїть. Що можемо лити, то ллємо. Коли дощ іде - під хресний хід уже будемо замовляти, бо напруга надто велика. Спеціалізація ПП ІМПАК - виростити, зберегти, продати. Проте тут уже давно не просто вирощують овочі: їх миють, фасують і продають саме так, в упаковці. Керівник зараз називає це «мазохізмом», бо голову ніяк не розслабиш: транспорт, доставка, логістика, спілкування з мережами, які вчасно не платять грошей.

- Фактично цим грішать усі, під різним соусом: наприклад, можуть бути додаткові документи, можуть блокувати виплати , це ж їхня робота, для того їх там і навчають... А інновації в мережах здійснюються не за банківські гроші, а за кошти виробника, - висловлюється пан Малиновський.

На його думку, проблему можна вирішити тільки на законодавчому рівні. Друге болісне питання - те, що виробляється значно більше красивого, смачного, якісного товару. І хоча продукція «Імпак» вважається доробленим продуктом, начебто можна отримувати більше. Все одно є українські реалії: відсутність ціни не дає можливості розвитку, доводиться везти кілометрами труби зрошення та ще й чинник землі, який не дає впевненості, що буде завтра.

- Коли долар був по 8 грн, тоді середня упаковка «економа» продавалася 3 - 3,5 грн/кг з доставкою.

І людям це було доступно, й нам економічно доцільно. Це ЗО центів, грубо кажучи. А якщо на сьогодні поставити ті ЗО центів, то біля скроні покрутять. Скажуть: «Ти ж розумієш, скільки буде 26 на З (ЗО центів)? Тобі ж картопля на рівні 8 грн не пройде. Ну, що ви там? Помили й завезли?». Тобто буде в районі 5 - 6 грн у пізній сезон, але це далеко не 8 - 9 грн. А копійка до копійки.

Усі механізми лінії зношуються, а вони імпортного виробництва. Цінник будь-якої машини - €100 тисяч, €200 тисяч, €300 тисяч... Залізо має властивість зношуватися, - скаржиться пан Малиновський.

Він упевнений, що має бути відповідальність у державі, яка сприятиме експорту. Як приклад, наводить ситуацію з експортом кукурудзи до Китаю: там, коли було потрібно, все зробили за З місяці, бо були зацікавлені як з великих виробників, так і з тих, хто керує потоками. Якби хтось так само зацікавився картоплею...

-  Це мізер в українському експортному потенціалі. Проте ж усе збирається по крихтах. У Європу ми не повеземо, бо там різні бувають коливання, тому вирощуємо, скоріше, аби себе нормально відчувати: 50-60 тонн з гектара якісної картоплі. Тоді й буде можливість десь її продати на експорт по 20 центів. Зараз ми поставляємо миту продукцію в Молдову. У нас там на півночі є друге підприємство, де виходить добра якість. Ідуть потоки на Азербайджан, у Грузію... Однак роль держави у чому полягає? Це транзитні коридори. А як ми можемо швидко доставити свій продукт туди? Через порти, - пояснює Сергій Васильович.

Як зазначив керівник ПП ІМПАК, для моркви та буряків сезон був відносно непоганий, але ж і якість тут роблять таку, яка принаймні не відрізняється від польської. За технологіями - такі самі. Основною проблемою на картоплі зараз є ризоктонія та альтернаріоз. Тобто реальні хвороби, з якими потрібно боротися, тому що можна втратити до 30% врожаю. Дрібних захворювань вистачає також: від вірусів до бактеріозів.

-  Зараз, наприклад, битва за сходи моркви та буряків. Вони сіються на довготривале зберігання, в останню декаду травня, де все пересушене, де йде четвертий полив, щоб були сходи. От вам і реалії. А просто посіяти, щоб вони зійшли, без зрошення вже просто неможливо.

Проте, на його думку, золотого борщу в країні все одно не буде: відкриється ніша за кордоном, заміщення швидко робиться. Тому варто відповідально дивитися на середні європейські ціни. Дефіциту не буде, переконаний Сергій Васильович. - У майбутньому тенденція буде йти до того, що площ буде менше, але буде концентрація в якості та врожайності більша. Зараз є тенденція: 30 - 50 гектарів, невеликі виробники, які знаходяться неподалік великих місць споживання і виграють на логістиці. А це плюс гривня. І все це вирощується з хорошою професійною підготовкою, люди швидко вчаться, вони наймобільніші та найгідніші. Це демонструє Дніпропетровська область, є й біля Києва успішні господарства, на півдні... Може, вони і не повного мірою покривають попит, але з часом... У них виходить економіка. Всі ці перевезення на 500 - 700 км забирають ту додану вартість, - каже пан Малиновський.

На його підприємстві використовується автоматизоване зрошення (спринеклерне), задіяні дрони, застосовується техніка точного землеробства, наприклад, сівалка точного висіву. Серед сортів картоплі, що вирощують тут, керівник назвав Мадлен, Беллароза, Монте-Карло, Лабелла тощо.

 

Святослав Філатов