Озимий ріпак: як сягнути максимуму

Як правильно дібрати культури, здатні давати високу прибутковість виробникам? На це мало не гамлетівське питання аграрій має відповідати повсякчас. Й раз по раз останнім часом звертає увагу на ріпак, олія з якого завдяки унікальним біологічним і хімічним властивостям дістає широке застосування у харчовій і в багатьох інших галузях. Подорожуєш Україною та часто-густо бачиш таку картину: обабіч дороги жовто-жовтесенько - буяє ріпаковий цвіт!

За обсягами виробництва олійних культур в Україні ріпак поступається соняшнику та соєвим бобам. Дані Держстату України свідчать, що площі збирання ріпаку торік сягали 449 тис. га, або на третину менше попереднього року. Валове виробництво цього насіння становило 1,15 млн т. Ріпак належить до провідних олійних культур (2017 р. у світі було засіяно 22-24 млн га). Науково обґрунтовано, що в Україні ріпак у структурі посівів може займати до 10%. Найпереконливішими аргументами на користь розширення площ під посівами цієї культури є невпинно зростаючий попит на нього як на сировину для харчової і технічної олії (зокрема для виробництва біодизеля), висока економічна віддача коштів, вкладених у його виробництво. Насіння озимого ріпаку поціновують як на світовому, так і на внутрішньому ринках.

На сьогодні ріпак посідає 3-тє місце з-поміж олійних культур, його валове виробництво становить близько 33-35 млн т, а виробництво олії сягає 9,8% світових обсягів. Його вирощують більш як у 30 країнах світу, і посіви становлять 30 млн га, або 10,5% усіх площ олійних культур. В Європі він займає майже 4 млн га. У Німеччині - одній із провідних ріпакових країн - він має лише 10-11% загальних посівних площ.

В Україні склалися сприятливі агрометеорологічні умови для формування максимального врожаю озимого ріпаку впродовж усієї вегетації. Встановлено, зокрема, що у Західному Поліссі, більшій частині Лісостепу до Полтавської рівнини та суміжній із ним частині Північного Степу є всі умови для вирощування цієї культури. Окремою вузькою смугою зі сприятливими умовами виокремлюється частина території Східного Лісостепу. За фоновими агрометеорологічними умовами протягом усього вегетаційного циклу ця територія є пріоритетною для розміщення посівів ріпаку озимого.

Розширення площ під посівами ріпаку насамперед пов’язане з тим, що він із погляду агротехніки вважається цінним попередником для інших культур. З одного боку, його коренева система забезпечує розпушування ґрунту на значну глибину, з іншого - зелена маса рослин на тривалий час затіняє її, що впливає на структуру ґрунту. Вирощування зернових після ріпаку збільшує врожайність на 3 - 4 ц/га, що фактично без додаткових витрат підвищує ефективність усього рослинництва. Особлива цінність ріпаку полягає в тому, що завдяки розвинутій і глибоко проникній у ґрунт кореневій системі він засвоює нітрати, запобігаючи їхньому потраплянню в ґрунтові води. Водночас для реалізації потенціалу продуктивності культури ріпаку слід враховувати загальні біологічні закономірності розвитку й фізіології культури за комплексом чинників, які впливають на її урожайність. Засобом задоволення фізіологічних та екологічних потреб має бути інтенсивна технологія, яка складається з низки заходів оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку.

Сорти озимого ріпаку

Обираючи сорт ріпаку, слід ураховувати, що у кожному з них закладено певний генетичний потенціал, котрий потрібно брати до уваги під час вибору тієї чи іншої зони вирощування, а також мети використання. Особлива увага - сортам, що не містять ерукової кислоти (00), а вміст глюкозинолатів у насінні становить до 18 - 25 мкмоль/г. Серед сортів української селекції добре себе зарекомендували такі.

Черемош Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ НААН. Сорт олійного використання. З появою цього сорту, створеного методом внутрішньовидової гібридизації з дальшим добором на зниження вмісту ерукової кислоти та глюкозинолатів, товаровиробники дістали ще одного сильного представника олійних культур. Характерним для сорту Черемош є велика кількість середніх і довгих стручків із крупними зернами, що своєю чергою закладає основу для високого - в межах 6-7 т/га - урожаю. Вміст олії у насінні становить 47 - 48%. Сорт характеризує низький (до 0,1%) вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів (11 - 12 мкмоль/г). Ще однією відмітною рисою є рівномірний рівень урожайності в різних зонах вирощування. Насіння містить 23,8% білка. Маса 1000 насінин - 4,5 - 5,5 г. Рослини - потужні, заввишки 170 - 190 см, вегетаційний період становить 310 -3 15 днів. На відміну від інших сортів, сім’ядолі Черемошу мають антоціанове забарвлення. Швидкий розвиток восени ідеально пасує для багатьох регіонів із терміном сівби від оптимальних до пізніх. Завдяки добре розвиненій кореневій системі Черемош зручний для мінімального обробітку ґрунту. Типовими ознаками сорту є надійність, невибагливість до умов вирощування, висока регенеративна сила навесні. Зимостійкість становить 4,5, а стійкість проти вилягання - 4 бали. Сорт характеризує висока стійкість проти посухи, що дає змогу висівати його на півдні України.

Гарантована висока врожайність у комбінації з чудовими агрономічними показниками, такими як стійкість проти вилягання та осипання, роблять Черемош фаворитом для вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Демерка. Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ НААН. Сорт типу «+0». Його насіння використовують для технічних цілей. Створений методом індивідуально-родинного добору високоерукового та низькоглюкозинолатного генотипу з ерукової і середньоглюкозинолатної популяції з дальшим поліпшенням продуктивних і біохімічних показників. Рослини заввишки 150 - 180 см, врожайність насіння - до 4,5 - 5 т/га, олійність – 43 - 45%. Вміст ерукової кислоти – 53 - 57%, глюкозинолатів – 16 - 18 мкмоль/г. Маса 1000 насінин - 4,4 - 4,7 г. Вегетаційний період – 310 - 315 днів. Сорт стійкий проти вилягання, придатний для вирощування за інтенсивними технологіями. Потребує обов’язкового дотримання просторової ізоляції.

Дангал. Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ НААН. Сорт олійного харчового напряму, 00-типу, безеруковий, із низьким умістом глюкозинолатів. Рослини заввишки 140 - 160 см. Форма куща напівзімкнена. Вміст олії – 44 - 46%, ерукової кислоти - до 0 - 0,2%, глюкозинолатів - до ЗО мкмоль/г.

За інтенсивної технології вирощування середня врожайність насіння за роки випробування – 60 - 70 ц/га. Рекомендовано вирощувати на насіння в усіх областях України. Придатний до вирощування за мінімального обробітку ґрунту, в регіонах зі складними типами ґрунтів і за пізнього терміну сівби. Стабільний урожай сорт забезпечує із 60 - 80 рослинами на 1  за раннього терміну сівби. Після 25 серпня норму висіву збільшують до 90, а надалі - до 100 схожих насінин на 1 . Норма висіву – 5 - 8 кг/га. Вегетаційний період – 305 - 308 днів. Добре реагує на внесення високих доз мінеральних добрив. Дембс Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ НААН. Сорт середньостиглий, відзначається підвищеною стійкістю проти вилягання, осипання і посухи та характеризується високою зимостійкістю (7,8 - 8 балів). Вегетаційний період становить 305 - 310 днів. Висота рослин – 140 - 160 см. Форма куща напіврозлога, характеризується значним галуженням. Квіти лимонно-жовтого забарвлення. Насіння кулястоовальне, чорне, з масою 1000 насінин 4,4 - 4,6 г. Призначений для виробництва олії, придатної для використання на харчові цілі, переробки на біопаливо, а також одержання високоякісного шроту для потреб тваринництва.

Врожайність насіння сягає 46 - 60 ц/га, олійність – 44 - 46%. Олія безерукова. Глюкозинолатність насіння не перевищує 20 мкМ/г. Стійкий проти осипання, придатний для вирощування за інтенсивною технологією. Сорт рекомендований для вирощування в зонах Полісся і Лісостепу. Висівають насіння в другій - третій декаді серпня (5 - 6 кг/га). Дема. Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ НААН. Новий високоврожайний сорт ріпаку озимого. Сорт двонульової якості з вмістом ерукової кислоти до 0,1%, глюкозинолатів - не більше 16 мкмоль/г. Рослини - потужні, заввишки 180-200 см. Врожайність насіння - до 50 ц/га. Маса 1000 насінин - 4,4 - 4,6 г, олійність - понад 46%. Сорт стійкий проти вилягання, добре реагує на внесення мінеральних добрив. Резистентний проти перенослорозу та бактеріозу. Рекомендовано до вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах, зокрема й на півдні України. Сорт сягає належної для перезимівлі стадії навіть за запізнілої сівби.

Фото 1.О, сорт, ти - прогрес!

Агрометеорологічні умови вирощування ріпаку

Для реалізації потенціалу продуктивності слід враховувати загальні біологічні закономірності розвитку і фізіології культури за комплексом чинників, які впливають на її врожайність. Озимий ріпак доволі вибагливий до умов вирощування. Насіння ріпаку проростає за відносно низьких температур. Для одержання дружних сходів потрібна температура + 14 - 17°% Рослини продовжують осінню вегетацію навіть за нічних приморозків.

Потрібна сума активних температур становить 1900 - 2100°С, восени – 650 - 800°С. Припинення осінньої вегетації спостерігається за температури +2 - 3°С. Оптимальна кількість опадів для формування високого врожаю коливається у межах 600-800 мм на рік, задовільна – 500 - 600 мм. За суми опадів 400 - 500 мм на рік і в посушливі роки врожайність його відчутно знижується. Найбільшої кількості вологи ріпак озимий потребує у фазу «бутонізація - цвітіння». Триваліший період дозрівання й високі температури також негативно впливають на синтез олії. Відповідна потужність орного шару є однією з основних умов придатності ґрунту для вирощування ріпаку озимого. З огляду на це озимий ріпак доволі вибагливий до умов вирощування.

Вимоги до ґрунту

Ріпак озимий потребує родючих ґрунтів із задовільною водо- та повітропроникністю, з нормальною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину. Високий і стабільний урожай отримують у разі розміщення ріпаку на ґрунтах із такою агрохімічною характеристикою:

  • вміст гумусу, % - не менше 1,1;
  • кислотність ґрунту, pH - 5,8 - 6,5;
  • калій, мг на 100 г ґрунту – 12 - 14,5;
  • фосфор, мг на 100 г ґрунту – 6 - 7,5;
  • магній, мг на 100 г ґрунту – 5 - 7;
  • бор, мг на 1 кг ґрунту - 0,25;
  • марганець, мг на 1 кг ґрунту – 10 - 15;
  • сірка, мг на 1 кг ґрунту – 30 - 60.

Непридатними для вирощування ріпаку є ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод і легким механічним складом (піски, торф’яники), а також площі з крутими схилами та великою кількістю блюдець.

Місце в сівозміні

Попередниками ріпаку озимого можуть бути всі сільськогосподарські культури, які вчасно звільняють поле, сприяють знищенню бур’янів, створюють добру структуру ґрунту. Не рекомендовано висівати ріпак після культур із родини капустяних. Найкращими попередниками під ріпак озимий є горох, зернові колосові культури, однорічні та багаторічні трави.

Не рекомендується вирощування ріпаку озимого на одному полі раніше, ніж через 4 - 5 років (на жаль, цією рекомендацією деякі аграрії часто-густо нехтують). Не слід сіяти ріпак на площах, де вирощували цукрові буряки (й таке інколи має місце), позаяк виникає небезпека поширення нематоди, яка також є небезпечним шкідником ріпаку. У господарствах, де не вирощують цукрові буряки, ріпак можна розміщувати у будь-якій сівозміні. Вирощування ріпаку в одній сівозміні із зерновими культурами відчутно поліпшує фітосанітарний стан ґрунту, зводить нанівець їх ураження кореневими гнилями. Площі, що використовують під сівбу ріпаку озимого, мають бути чистими від бур’янів і добре підготовленими.

Можливі й також зерно-ріпакові сівозміни з насиченням ріпаку в структурі сівозміни до 25 - 30%.

Сівба

Строки сівби мають важливе значення для росту, розвитку та формування продуктивності цієї культури. Ріпак озимий як за раннього, так і за пізнього терміну сівби знижує зимостійкість і продуктивність рослин. Початок сівби ріпаку озимого - I декада серпня, оптимальний термін - із 15 по 30 серпня, припустимий - до 10 вересня. За низького забезпечення мінеральними добривами ріпак слід сіяти на 5 - 7 днів раніше оптимального терміну.

Ранні посіви восени можуть переростати, точка росту піднімається високо над поверхнею ґрунту, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричиняє вимерзання або випрівання.

Для запобігання переростанню, ураженню рослин, підвищенню зимостійкості ріпаку в роки з тривалою теплою погодою восени та достатньою кількістю опадів слід застосовувати у фазі 3 - 5 листків фунгіциди ретардантної дії з групи триазолів, які внесені в «Перелік...» і дозволені до використання (Тілт 250 ЕС к. е., Фолікур 250 ЕШ к. е., Карамба 6% в. р.).

Норма висіву має забезпечувати оптимальну густоту стояння рослин і досягається висівом 0,8 - 1 млн схожих насінин на 1 га, або 4 - 5 кг/га. Такі норми висіву забезпечують сівалки СЗТ-3,6, «Містраль», «Клен», а також агрегати зарубіжного виробництва (AMAZONE, ACCORD тощо).

Сіють ріпак у суцільний рядковий спосіб із міжряддям 12,5 - 15 см або у широкорядний - на 30 - 45 см. Глибина загортання насіння залежить від наявності вологи у верхньому шарі ґрунту і може становити 1,5 - 2,5 см. За недостатньої вологості проводять після-посівне коткування ґрунту кільчасто-зубчатими котками КЗК-10, 2ККН-2,8.

Удобрення

Від забезпеченості ріпаку поживними речовинами залежить зимостійкість рослин, їх стійкість проти хвороб і шкідників, а в кінцевому підсумку - врожайність насіння.

На формування 1 ц основної продукції ріпак використовує:

  • 5-6,2 кг азоту;
  • 2,4-3,4 кг фосфору;
  • 4-6 кг калію,

 а кальцію, магнію, бору і сірки в 3 - 5 разів більше, ніж зернові культури.

Із ґрунту ріпак бере 15 - 25% поживних речовин.

Азот має визначальний вплив на формування врожаю. Восени вносять лише на дуже бідних ґрунтах (до 40 кг на 1 га). Надлишок азоту на ранніх і загущених посівах знижує зимостійкість рослин. Навесні, за відновлення вегетації, потреба в азоті відчутно зростає. Кращі результати отримують за внесення азотних добрив у три строки:

  • перший - по мерзлоталому ґрунту (20 - 30% від норми);
  • другий - через 2 - 3 тижні (40 - 50%);
  • третій - через 2 - 3 тижні (10 - 20%).

Для отримання врожаю ріпаку на рівні 45 - 50 ц/га слід внести 180 - 230 кг азоту на 1 га.

Ріпак використовує фосфорні добрива ефективніше, ніж злакові культури. Фосфор конче потрібен для створення масивної кореневої системи, збільшення насіннєвої продуктивності та прискореного дозрівання. Фосфорні добрива слід вносити під основний обробіток ґрунту. Для того, аби забезпечити отримання врожаю на рівні 40 - 45 ц/га, слід внести на 1 га не менше 90 - 120 кг фосфору за діючою речовиною.

Калійні добрива теж вносять під час основного обробітку ґрунту, позаяк найбільшу потребу в них ріпак виявляє у період осіннього розвитку. На багатих калієм ґрунтах вносять 90 - 120 кг/га, на бідних – 150 - 180 кг/га. Належна кількість калійних добрив підвищує стійкість рослин ріпаку проти несприятливих погодних умов, пошкоджень хворобами та шкідниками, посилює нектароутворення, що приваблює на посіви бджіл, а це, своєю чергою, сприяє повнішому запиленню квіток і підвищенню врожаю.

Слід також врахувати відчутну потребу озимого ріпаку в кальції, сірці, магнії, борі, молібдені та марганці. Від забезпечення цими елементами залежить як урожайність, так і стійкість рослин під час перезимівлі та проти ураженості хворобами, а також якість насіння.

Резервом підвищення врожайності та якості ріпаку є використання біостимулягорів:

  • Біотрансформатор (БТФ), гр. (8 л/т);
  • Вермистим,р. (3-15 л/т);
  • Емістим С, в.р. (10 мл/га);
  • Трептолем,р. (20 мл/т);
  • Ріверм (10 л/га);
  • Марс У (250-500 г/га).

Вони містять у собі потрібні рослинам макро- і мікроелементи. Препарати сприяють підвищенню схожості, стимулюють ріст і розвиток рослин, підвищують імунітет рослин проти захворювань, а також поліпшують їх якісні показники.

Догляд за посівами

Догляд за посівами озимого ріпаку поєднує комплекс заходів, які створюють оптимальні умови для росту і розвитку рослин, забезпечують знищення бур’янів, захист від хвороб і шкідників, підживлення азотними та мікродобривами.

Система, яка рекомендується для захисту посівів ріпаку від бур’янів, хвороб і шкідників,

передбачає виконання спеціальних захисних і профілактичних заходів у такі фази росту і розвитку озимого ріпаку:

  • захист проростків і сходів;
  • захист рослин у фазі утворення осінньої розетки;
  • захист у період «утворення бутонів - початок цвітіння»;
  • захист рослин у період утворення стручків і насіння.

Ефективність вирощування ріпаку

Як свідчить досвід країн, де ріпаківництво посідає провідне місце в сільськогосподарському виробництві, ріпак є прибутковою ринковою культурою. У 15 країнах Євросоюзу з 5,3 млн га під олійними культурами ріпак займає понад 3 млн га.

У Німеччині площа під ріпаком зросла до 1,546 млн га, у Франції - 1,601 млн га, а в Чехії під цією культурою 14% посівних площ. У світі серед 17 олійних культур на ріпак припадає близько 10% і він посідає 3-тє місце. В Україні на нинішньому етапі галузь ріпаківництва функціонує на екстенсивній основі. Врожайність ріпаку сьогодні на рівні, нижчому за середньосвітовий на 40 - 50%. Підвищення ефективності виробництва ріпаку можливе насамперед у разі дотримання технології вирощування, залученні належних фінансових і матеріальних ресурсів (таблиця). Отже, використовуючи сортовий потенціал культури із забезпеченням оптимальних параметрів за вирощування ріпаку озимого, можна пересічно отримувати 35 - 50 ц/га насіння і 29 638 - 33 838 грн/га прибутку. А це, погодьтеся, непоганий стимул для того, щоб звернути свою увагу на цю культуру.

Таблиця 1. Економічні показники вирощування ріпаку озимого різних сортів, 2017 р.

 

Ярослава Григорів,

кандидат сільськогосподарських наук

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника