Питання універсальності чи спеціалізації ніколи не було риторичним,воно гнучке, практичне, гостре, аж ніяк не риторичне. Універсальність та спеціалізація - це певний напрям, який має реальні наслідки - поразку чи перемогу У наших життєвих реаліях обраний напрям - це питання виживання, яке кожен вирішує, виходячи з особистісного бачення життя, можливостей та цілей підприємства. Усвідомлення стратегії дає можливість передбачити наслідки, у разі потреби - вчасно змінити курс та розуміти свою роль у місцевому та глобальному масштабі.

У світі, де стираються кордони між дисциплінами, де успішний бізнес виникає на стику, здавалося б, непоєднуваних галузей, універсальність та спеціалізацію теж слід змішувати в певних пропорціях. Закон Парето, суть якого полягає у твердженні, що 20% зусиль дають 80% результату, пропонує змішувати 20:80. Проте чого до чого? Тим більше Парето Паретом, а свою голову ніхто не скасовував, так само, як і наші державні контексти та дискурси, тож давайте спробуємо замісити свій будівельний розчин, який міцно триматиме цеглини нашого з вами успіху.

Персонал: вузький і широкий формат

Оскільки кадри вирішують усе, з них і почнемо. Які працівники потрібні аграрію? Яким має бути сам аграрій? Передусім слід розуміти, що універсальність чи спеціалізація напряму пов’язані з якістю. Одна людина може мати чорний пояс з вирощування ожини, але не відрізнить пшеницю від жита, а інша може не знати різниці в раціонах бройлера й бугая, однак навіть і в нетверезому стані перерахує всіх шкідників кукурудзи, пшениці, сої, соняшнику, гречки, картоплі, томатів, буряків та лохини. У тім-то й річ, що людина не може бути глибоко універсальною чи широко спеціалізованою, щось має переважати.

У глобальному розумінні, людство не вижило б, якби мисливці тільки й вміли б, що приносити здобич, а гончарі - ліпити горщики. Людині від початку існування доводилося бути універсальною - і воїном, і мисливцем, і будівельником. Проте унікальні знання цінувалися в усі часи. Не кожен міг викликати дощ чи гарно різьбити. Отже, ми можемо зробити перший висновок: універсальність потрібна для виживання, а спеціалізація - для успіху. Потреба в універсальності гостро виникла за часів Відродження, коли інформаційних напрямів ставало дедалі більше і для розвитку науки, культури чи надалі промисловості потрібно було знати більше, ніж свою справу. Зараз у нас виникає та сама ситуація, коли на стику дисциплін та галузей зароджуються найуспішніші ідеї, справді корисні технології та нові напрями. Погодьтеся, ви з радістю візьмете на роботу агронома, який мислить економічними категоріями, розуміється на синергізмі й антагонізмі всіляких іонів, непогано говорить англійською, володіє навичками швидко приводити до тями персонал, знається на шашликах та ще й корову доїть. Скільки додаткових можливостей він принесе?! Припустимо таку ситуацію, коли аграрій бере на роботу п’ятьох високоспеціалізованих, висококваліфікованих і від того високооплачуваних фахівців. Один собаку з’їв на кукурудзі, другий - сточив зуби на сої, третій - ще на чомусь, то вони, звісно, принесуть чимало користі й, цілком можливо, навіть збільшать ваш прибуток у якийсь сезон. Однак це ризиковано. А якщо ціна на кукурудзу чи сою раптом упаде, тоді всі ці зусилля будуть марними. Та й спеціаліста у вас можуть зманити в найвідповідальніший момент. До того ж він дорогий і кілька вузькопрофільних фахівців збільшать не лише ваші витрати по зарплатні, а й вплив людського чинника (ще поцуплять лопати та повикручують лампочки у підсобках) Людина з широким полем можливостей - не менш цінна для господарства.

А може, й більш. Нещодавно молодий та успішний аграрій з Черкащини Олексій Васильченко навів мені приклад користі універсальності працівника з власного досвіду:

- Приїхала до мене в господарство фура, - розповідає Олексій. - Водій з ночі - пішов відпочивати. Через годину виникла нагальна потреба перегнати машину на іншу базу - за 15 км від нас. Я маю категорію - сів за кермо і відігнав транспорт. Жодних проблем. Інакше нам довелося б чекати, доки водій виспиться!

Спеціалізація завжди передбачає певну обмеженість, яка буває не тільки виправданою, а й незамінною. Йдеться про хист, про надздібності, якими гріх не скористатися. Про таких людей кажуть - він на своєму місці. У господарстві «Агроекологія», наприклад, займаються тваринництвом: і молочною, і м’ясною галуззю. Там є один незамінний працівник - телятниця, яка за 18 років не втратила жодного телятка. Навіть коли ветеринар визнавав новонароджене маля нежиттєздатним, їй вдавалося його виходити. Турботою, любов’ю та іншими особистісними якостями цьому спеціалісту вдалося стати унікальним працівником у господарстві. Це той випадок, коли спеціалізація незамінна. Переводити такого співробітника на інші напрями, перекваліфіковувати - м’яко кажучи нерозумно.

Коли стрілка тяжіє до універсальності

Схоже на те, що універсальність треба ставити собі за мету й у навчанні. Оскільки успішні люди вчаться все життя, то це стосується кожного нашого читача, незалежно від віку. Мене особисто невимовно радують поважні голови великих родин, які вправно користуються сенсорними телефонами, мають активні акаунти в соціальних мережах та розбираються у програмах аналізу ґрунтів та посівів із гаджетів.

Аграрна галузь, як жодна інша, не потребує такого інтенсивного навчання. Слідкувати за інноваціями, освоювати нові технології, швидко навчати персонал і навіть забігати наперед у технічному прогресі - це все невіддільна складова навіть не успіху, а буденного життя. Знання англійської та німецької мови не продається разом з останньою моделлю коптера, до якого ще не встигли перекласти інструкцію. І це знання з необхідністю швидко з’являється, підвищуючи рівень універсальності людини. Аграрій живе в такому темпі, що навіть не помічає, як вчиться. Навчання на льоту, як відповідь на виклик обставин - це особливість росту в аграрній галузі.

Розширювати свій багаж знань підштовхує життя. Ти втрачаєш час, якщо не оперуєш сотнею німецьких слів. Так, про творчість Ганса Георга Гадамера з носієм мови не поговориш, але прочитати назву деталі на сайті виробника тракторів - цілком реально. Ти втрачаєш гроші, якщо не знаєш нічого про сорго, нут, спаржу, печериці чи якісь інші нішеві культури, котрі могли б цілком пристойно поповнювати бюджет підприємства. Так, ти не знаєш про засоби захисту сорго від шкідників, які вигулькнули цьогоріч, але зрозуміти, чи варто перейматися новою культурою - цілком спроможний. Універсальність знань приходить зі здатністю тримати очі й вуха відкритими. Нові ідеї, нові можливості весь час ширяють в інформаційному просторі навіть найвіддаленіших хуторів. Здатність їх виловлювати  - ознака широти мислення та професіоналізму.

Ось так і виходить, що за принципом Парето, 20% знань дають 80% результату. Безумовно, такий підхід робить людину одночасно дилетантом у всіх галузях, але, менше з тим, дає можливість робити цікаві комбінації з отриманих знань. Особливо це стосується керівних посад. Тут універсальність - це питання безпеки. Треба бути трішки бухгалтером, щоб розуміти, куди це постійно відтікають гроші, треба бути трішки інженером, щоб бути готовим до того, що водій приробив каністру під бензобаком і відливає по десять літрів з кожної заправки (якщо не запроваджено систему контролю з точного землеробства). Треба бути дещицю юристом і крапельку авантюристом, аби бачити в новинах тривожні сигнали того, про що у випуску відверто не мовилося. Потрібно бути трішки дипломатом і боксером, аби пояснити непояснювані речі сусідам, рейдерам чи іншим недоброзичливцям. Висновки з будь-якого приводу робляться на підставі багатьох фактів та чинників. Так само як аграрна галузь потребує аналітичного складу мислення, так і аналітика неможлива без універсальності.

Зарплата за п’ятьох

Аграрії не часто скаржаться, а якщо й нарікають - то переважно на персонал. Система освіти й система світосприйняття багатьох найманих працівників обмежує мислення. Їм досі здається, що водій трактора і водій комбайна - це дві різні людини. Сучасна економічна ситуація і здоровий глузд наштовхують на думку, що ця модель неможлива в нинішньому світі. Коли йдеться про конкуренцію оператора з безпілотною системою, то він може аргументувати свою корисність лише широким набором умінь.

Система управління поведе трактор, але не зможе зробити дрібний ремонт, прибрати гілляку з дороги, зметикувати, куди розумніше завезти збіжжя. Тут людський чинник на нашому боці. Проте в часи, коли без людини в господарстві можна обійтися, працівник має виправдовувати ризик людського чинника. Чим ти кращий за комп’ютерну систему? Що ти можеш запропонувати ще? Такі питання повсякчас поставатимуть перед водіями тільки тракторів чи тільки комбайнів.

Скорочення кількості працівників на виробництвах, в господарствах та у великих холдингах пов’язане якраз із універсалізацією. Дуже дотепно висловився на цю тему Вадим Андрущак, директор компанії «Pöttinger Україна»:

- Закон Парето в нашій країні проявляється дуже специфічно. За логікою цього закону - 20% людей виконують 80% роботи.

Мені здається, що вітчизняний закон Парето має іншу пропорцію: 5% людей виконують 95% роботи.

Якщо людина універсальна - вона захищена більше, ніж вузький спеціаліст. Вона знайде роботу і, маючи здатність набувати універсальних знань, буде ефективною у своїй професії. Роботодавці часто згодні платити в рази більшу винагороду людям, які справді виконують суміжні функції. Проте універсалів бракує, бо здібні люди часто спеціалізуються й на втраті власних можливостей.

То якою має бути фахівець: спеціалізованим чи універсальним? Передусім - адекватним. Адекватність - це можливість вчасно перемикатися з одного режиму на інший на користь ефективності.

 

Лада Антомонова