«Зброю маєте?» - запитав середніх років опер із помітною сивиною на скронях в аграрія, на господарство якого було скоєно замах рейдерських посіпак. «Моя зброя - соняшник і соя», - віджартувався фермер, про всяк випадок приховавши чесну відповідь. Хто, мовляв вас, «слуг закону», знає - у гонитві за довгою гривнею можливі різні варіанти. Про цей діалог мені розповів сусід аграрія-зброяра, маючи на меті наголосити на важливості сої, чи, якщо хочете, «рослинного м’яса» для самого існування фермерського господарства

Ми живемо кампаніями - так уже влаштовані. Які там були - кукурудзяна, ріпакова, соєва. Той, хто відходить від шаблонів, інколи виграє, а інколи відчуває істотне стоншення гаманця. І завиває: «Ой, леле, що ж це таке коїться, не вгадав!». Проте опісля поволі-волі намагається збагнути причину прорахунку, вивчає ринкову кон’юнктуру й знову пірнає в прохолодну воду ринку. І з плином часу, надто коли не прибрав іншого способу довести до ладу економіку, знов повертається до культур, які наче вже й пустив у непам’ять.

Соя вміє віддячити своїм вірянам ціною. Проте, як-то кажуть, натоптати калитку можна не завжди.

ГМ-соєвий відсоток в Україні зашкалює. У найглухіших закутнях півдня нашої країни не проблема - знайти палкого прихильника ГМ-сої. Може, вона й ситуативно золотить агропідприємця, але рано чи пізно виникає запитання: а що далі? Й відповіді часто-густо не дістаємо.

- Маєте ГМ-сою?

- Та, так, взяв на спробунок. Незрідка отой «спробунок» надалі стає повсякчасною прихильністю. А що селекція? Реагує вона на ситуацію, що склалася? - Цейкілька інших запитань я адресував директору Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва Віктору Кириченку під час харківської виставки «Агропорт-2018».

- Чи в змозі селекціонери сої дати достойні відповіді на виклики сьогодення?

- У мене двояке ставлення до сої. По-перше, взагалі світова соя недосконала і для північних широт поки що не пасує. Чому? За останні роки маємо врожайність 12-14 ц/га, а подеколи 7-8 ц/га. Це свідчить про те, що для селекціонерів є ще чимало роботи в напрямі вдосконалення сортів сої. Такі можливості є. У нашому Національному центрі генетичних ресурсів рослин України є понад 4000 зразків з усього світу, які можна дослідити, провести схрещування, добори на різних фонах і надати цій культурі більшу холодостійкість, насамперед, а також більшу стійкість проти негативних температур після цвітіння.

В іншому нас соя задовольняє як культура, яка дає змогу застосувати окремі гербіциди, які своєю чергою дають можливість знищувати бур’яни. А от, по-друге, коли ми привозимо сою з гарантією, що вона нам дасть щонайменше 15 ц/га, то застосовуємо чималу кількість гліфосатів, які завдають неабиякої шкоди навколишньому середовищу. Я категорично проти цього! Нині на цій культурі зареєстровано належну кількість гербіцидів, які дають змогу діставати результат. Проте звичка до трансгенної селекції і гліфосатів є згубною.

У нашій зоні це економічно невигідно. Вигода є тоді, коли вона дає 4-5 т/га, коли є зрошення тощо. І найголовніше: у нас належна кількість нових препаратів (до речі, подеколи їх виробляють вітчизняні підприємства, приміром «Укравіт»), які дають змогу діставати той самий чистий агроценоз, не завдаючи шкоди культурним рослинам.

- А як щодо підвищення білка?

- Щодо цього скажу так: цьогоріч ми дістали результати, де є соя із 36% та навіть із 40%. Звичайно, це коштовна культура. Наразі вона коштує від 10 000 до 11 000 грн / т. Порівнялася вже за вартістю із соняшником.

- Коли чую слово «соняшник», то десь поруч обов’язково хочу вимовити слово «сівозміна».

- Я як науковий координатор, який відповідає за вирощування олійних культур в Україні, хочу наголосити: не можна перевищувати посівні площі будь-якої культури! Обов’язково слід дбати про сівозміну. А соя має 20% олії і є альтернативою соняшнику. Ну, надто вже поширений він в Україні - 6 млн га! Натомість збільшення посівів сої може зменшити посіви соняшнику. В окремі роки врожайність сої по Україні становила 2,2 т/га -так само, як і соняшнику.

І найголовніше: переробна промисловість нині вже налаштувалася на виробництво олії. І білок, й олія! Соя - світова культура! Найбільше у світі виробляють сої та кукурудзи. Вважаю, цим шляхом слід іти, але підвищити параметри для тих районів, де недостатньо тепла.

- А вітчизняні сорти конкурентні на ринку?

- Вітчизняних сортів не так багато. У нас 20 сортів: створили ряд від ультраранніх до найпізніших, які за середньої агротехнології дають змогу вирощувати 2,8-3 т/га. А це вже економічно вигідно. Точаться ще дискусії, як сіяти - вузько- чи широкорядним посівом. Думаю, що проблем вигадувати не варто: сою слід сіяти зерновою сівалкою з міжряддям 12,5 см, витримувати ту саму густоту й у тому, й у тому разі.

- Які ще переваги в сої?

- Вона (а надто ранньостигла) дає нам можливість після збирання посіяти озимі. А це дуже-дуже важливо, адже клин озимий у нас великий - 8 млн га в Україні й зокрема на Харківщині 0,5 млн га. Озимі пшениця, жито, тритикале відіграють неабияку роль тут, у нас у Харківській області. Адже наш регіон пристосований для отримання озимих культур високої якості, чого ми, власне, й можемо домогтися. Отже, вузькі місця в цієї культури є, але варто попрацювати й усе буде гаразд.

- Ви проти ГМ-сої?

- Категорично проти ГМ-сої, яку створено лише задля того, аби застосувати гербіциди. Є чимало інших завдань для ГМ-технологій: як зробити так, аби соя більше нагромаджувала бульбочкових бактерій; щоб вона легко переносила закис-лені ґрунти; щоб рис боровся з нематодою, кукурудза з діабротикою тощо. І найголовніше, ГМ-продукція має бути для того, аби поліпшувати якість, а не просто гнати вал, роблячи зле внесенням важких гербіцидів, які шкодять дальшій культурі в сівозміні. А далі можуть бути і ячмінь, і кукурудза, насамперед, звісно, зернові, які через такі підходи втрачатимуть урожайність. Я прихильник поєднання агротехнічних засобів боротьби з бур’янами та хімічних з оптимізованими дозами, які б не завдавали шкоди. Сою виручає те, що вона самозапильна. А на перехресно-запильних культурах (соняшнику, ріпаку) -бджоли. Що з ними коїться? Вони гинуть. І ще ніхто ретельно не дослідив шкоду для людини й для дикої природи (косулі, зайці). А нам кортить якнайшвидше дістати економічний ефект, стати багатими, але не варто забувати, що ми прийшли на Землю навічно. Слід дбати про прийдешні покоління! Ми кажемо: в Єгипті пісок. Шановні, пісок у нас може бути через 100 років! І цьому слід протистояти. Проте ж ми нічого не робимо для виправлення ситуації, а навпаки - завдаємо шкоди, інтенсивно обробляючи ґрунт, вирубаючи ліси! Куди ми йдемо? Жахіття коїться! А що в нас із лісосмугами? Знищення! Якщо не буде контролю за цим, то через десять років матимемо великі проблеми з тими вітрами, що дмуть із боку Росії. Так що, слід вмикати мізки й думати не лише про миттєвий зиск, а й про те, що ми закладаємо для поколінь, які прийдуть за нами.

- Неоднораз чув думку - мовляв, на сої не розбагатієш, а от інші бобові, на які ще не звернув увагу широкий загал, можуть принести вагомі дивіденди.

- Звісно, коли висівають багато сої, то виникає конкуренція між сільгоспвиробниками. Все залежить від того, як швидко ми збуваємо цю культуру. Давайте проведу паралель із соняшником. Для нього збудовано підприємств переробної промисловості на 17 млн т. А кажуть: давайте сою. Безперечно, переробники соняшнику неохоче йдуть на це, адже для переробки сої потрібні нові машини, нові технології, але рано чи пізно їм доведеться це робити. Олії нам потрібно 500 тис. т, а за кордон продаємо 4 млн т. Слід знайти ринок збуту. Куди збуватимемо?

- До Індії?

- Так, Індія, але ж туди проторувала стежку й Росія, й інші країни. Ще є ринки Китаю, Туреччини, Пакистану. Проте у світі існує чимала конкуренція. І слід активніше просувати свою продукцію. Це має бути робота наших посольств, дипломатів. А невеличкому аграрію самотужки це не зробити. На виставці «Агропорт» ішлося, зокрема, про кооперацію та об’єднання фермерів. Проте чи є якась асоціація, яка має вплив на всіх фермерів і має елеватори, куди б можна було скласти вирощене й чекати вигідної ціни на ринку? Аграрії самі собі господарі. А коли переробна промисловість повністю все переробила, вона змушена піднімати ціну на продукцію. Вартість сої наразі восени падає, а в лютому посуне вгору, адже вже частина її піде на переробку. Відтак важлива надбудова у вигляді асоціації, яка опікуватиметься цими питаннями, аби було вигідно всім. Наведу простий приклад. Візьмемо Люблінське воєводство у Польщі. Край традиційно славиться овочами, фруктами, ягодами.

Там асоціація створила завод, який дає посадковий матеріал, опісля купує вирощене в аграріїв, калібрує це все й робить заморожені продукти. Надалі йде експорт до Росії та країн Африки. Після появи проблем зі збутом на російському ринку асоціація швидко знайшла інші експортні шляхи, й наразі експорт звідти йде до 45 країн.

А у нас кожен сам за себе.

Фото 1. Соєва зброя

Це - неправильно! Маю знати, що я вироблю, приміром, 10 т сої і в мене її куплять по 10 000 грн/т,тоді намагатимуся зробити 40% білка, щоб у мене придбали її за такі гроші. А для цього потрібні попередники та ще добрива й, назагал, увесь ланцюжок. Отже, має бути кооперація задля конструктивної роботи на користь кожному аграрію!

 

Олексій Рижков