Бразильський досвід застосування покривних культур

Практика монотонного повторення з року в рік одного й того самого підходу до ведення виробництва, пов’язаного з вирощуванням на таких площах одних і тих самих культур, призводить до зниження біологічного різноманіття і, як наслідок, є додатковим каталізатором можливої появи бур’янів і захворювань, порушень фізичної рівноваги в ґрунті, зміни хімічних і біологічних його властивостей.
Із розвитком регіонального сільськогосподарського виробництва й особливо у зв’язку із впровадженням у практику якісної сівби напряму задля підтримки сталого розвитку систем сільськогосподарського виробництва стає обов’язковим утілення стратегії сівозмін і виведення їх на чільне місце.

Сівозміни культур як елемент системи сівби напряму

Система сівби напряму (ССН) на певному якісному рівні вимагає проведення планування порядку чергування культур у часі й просторі. Отже, основою для впровадження такого системного підходу для проведення перетворень у сільському господарстві є облік усіх складових цього процесу, що ґрунтується на регіональних особливостях сільськогосподарських моделей виробництва. Ці моделі представлені на діаграмі й демонструють послідовність зміни культур (рис. 1), що допомагає проводити планування сівозмін у себе в господарствах.

Комбінування культур дає можливість забезпечувати позитивний баланс органічного матеріалу ґрунту, посилює контроль за поширенням зайвих у сівозміні рослин, сприяє зниженню рівня появи бур’янів і захворювань. За таких обставин культури набирають більший запас води й мають кращі пропозиції щодо поживних елементів, що збільшує потенційні можливості врожайності та стабільного розвитку агровиробництва.

Серед недоліків варто зазначити важливу особливість, яка обмежує впровадження сівозміни культур. Це пов’язано з досить прагматичним підходом місцевих фермерів до виробництва. Вони роблять висновки про виробництво, оцінюючи результат лише однієї окремої збиральної кампанії, втрачаючи при цьому можливість зрозуміти систему виробництва загалом. Тут навіть не враховуються позитивні результати, пов’язані із застосуванням самої сівозміни, яка з часом, завдяки раціональнішому використанню сил і засобів, дає знач­не зниження у витратній частині сільськогосподарського виробництва.

Район, де розташовані муніципалітети, які межують з гідроелектростанцією Ітайпу, навіть у періоди до початку створення озера-резервуара був дуже спекотним і з підвищеною вологістю. Це впливало на швидке розкладання пожнивних решток культур. Тому виникла потреба впровадити в посів культури з потужним стеблестоєм і достатньою здатністю збереження вегетативних решток. До цього слід додати необхідність реалізації такої стратегічної моделі, яка дала би змогу впровадити практику планування висіву таких культур у кожному господарстві регіону, що в результаті оптимізувало би витрати, або, принаймні, надало би можливість ввести системний контроль за поширенням некультивованих рослин і витратою добрив, не кажучи вже про збільшення врожайності й отримання стабільного доходу.

Покривні культури як елемент системи сівби напряму

Аби нові культури впродовж багатьох років органічно вписувалися в схеми сівозмін разом з іншими промисловими культурами, слід було ретельно вивчити особливості цих культур, а також інші аспекти, пов’язані з навколишнім середовищем і рівнем зацікавленості у них і розвитку інфраструктури місцевого фермера. Варто добре знати погодно-кліматичні умови, характерні для кожної конкретної місцевості та кожного господарства, а також чудово розумітися на особливостях наявної системи виробництва в тих місцях, де планується впровадження подібної практики сівозміни.

При виборі покривних культур слід проаналізувати всі їх переваги, які сприятимуть збільшенню вмісту органічного вуглецю в ґрунті та зниженню рівня втрат вологи в системі, кращому її зберіганню; надавати перевагу стійкішим проти впливу бур’янів, ущільнення ґрунту, умов агрегатного стану ґрунту; добре позначатимуться на зв’язуванні (стримуванні) азоту й інших поживних елементів; крім того, сприятимуть скороченню кількості бур’янів і захворювань.

Розроблення відповідного плану щодо застосування й управління системою сільськогосподарського виробництва на регіональному рівні вимагає ретельного вивчення всієї агрономічної історії регіону; критичного підходу до всіх заходів, які тут проводяться щодо їх впливу на фізичні, хімічні й біологічні характеристики ґрунту, застосування вапняку та добрив (мінеральних та органічних). Також слід проаналізувати врожайність культур, надавши особ­ливу увагу організації стійкої та раціональної схеми сівозміни культур.

Для успішної роботи всієї системи потрібен постійний науковий супровід усіх проведених робіт (моніторинг), що є основним принципом під час впровадження сівозміни культур на певних ділянках. Так, ті культури, які планується ввести в сівозміну, мають пройти якомога ретельніший відбір на предмет їх відповідності конкретним умовам навколишнього середовища, властивостям та якісним характеристикам ґрунту (ущільнення, наявність нематод, патогенних захворювань, присутність бур’янів тощо), а також їх сумісності з наступними культурами.

Покривні культури, крім поліпшення або збереження характеристик ґрунтів і за­ощадження органічного матеріалу, дають змогу одержати збільшення врожайності наступних культур і забезпечують сталий економічний розвиток і конкурентоспроможність. Це не в останню чергу досягається завдяки кращому використанню або зниженню споживання мінеральних добрив упродовж багатьох років. Окрім цього різні види культур сприятливо впливають на зниження рівня некультивованих рослин і зменшують кількість природних ворогів, якими є бур’яни й хвороби. Все це веде до зниження витрат на виробництво культур і напряму збільшує дохідну частину.

Наступним важливим аспектом у застосуванні озимих культур є їх використання як фуражу для годівлі худоби – скиртування й силосування; застосування в монокультурі чи в суміші з іншими видами, здебільшого бобовими, які вирізняються підвищеним умістом протеїну, що робить фураж більш поживним. Або, наприклад, застосування редьки олійної у комплексі з вівсом приводить до виходу збагаченого фуражу, який дає змогу збільшити виробництво молока на понад 20 %.

Нижче представлені основні види культур, які застосовуються в штаті Парана й переважно в районі, що межує з озером Ітайпу.

Озимі культури: овес піщаний, овес посівний, редька олійна, вика волохата, горохові загалом, горох посівний, жито.

Літні культури (весна-літо): кроталярія ситникова, або індійські коноплі, мукуна пекуча, каян, або голубиний горох, мишій італійський, або головчасте просо, просо африканське, сорго двоколірне.

Зерносуміші культур

Деякі суміші культур можуть бути використані в сівозміні з такими культурами як соя, кукурудза, бавовна, квасоля та трави на зелений корм (пасовищними), а саме – у районі розташування муніципалітетів, що межують з греблею Ітайпу, можна застосовувати для посіву овес піщаний (50-60 кг / га), овес посівний (60-70 кг / га), олійну редьку (20 кг / га), жито (60 кг / га), люпин білий (тремосу) (100-120 кг / га), горох посівний (50-60 кг / га), сорго двоколірне (10-15 кг / га), просо африканське (20 кг / га) або суміші культур: ріпак + овес (10 + 30-35 кг / га), овес + горох + головчасте просо (30-35 кг / га кожної), овес + горох (30 + 45 кг / га), овес + ріпак + тремосу (білий люпин) (25 + 6 + 30 кг / га).

Слід зазначити, що деякі види покривних культур відрізняються прискореним вегетативним розвитком, що можна використовувати для проведення сівби в період «міжпосівних вікон» між різними культурами. Цей час може збігатися з періодом після збирання кукурудзи або сої (які висівають навесні та прибирають в лютому) або навіть після збирання зернової кукурудзи, пшениці та покривних культур зимового періоду.

Крім захисту ґрунту сівба у такому порядку сприяє поліпшенню фізичних, хімічних і біологічних характеристик у всій агросистемі. Це період для головчастого проса (Іапар), цикл зростання якого становить від 45 до 60 днів; сорго двоколірного – 60-80 днів і кроталярії – 60-75 днів. Можна висівати олійну редьку й горох посівний, якщо сівбу проводити в період травня-червня.

Голубиний горох і кроталярію можна всівати в міжряддя кукурудзи у вересні, коли кукурудза сягає у висоту близько 30 см. Таку сівбу можна провести, використовуючи ту саму сівалку й висіваючи ці культури між рядками кукурудзи або навіть застосовуючи агрегат для внесення карбаміду з боку рядка кукурудзи.

Після збирання кукурудзи вегетативний покрив розвивається залежно від місцевих погодно-кліматичних умов. Потім проводять його механічну обробку або обробку гербіцидами, після чого висад­жують наступну комерційну культуру, передбачену ССН. Ділянка, крім цього, може бути також використана для вирощування насіння цих культур або тимчасово – для випасу тварин.

Можна проводити спільну сівбу різних бобових культур із житом або зерновими.

Так звана сівба по посіву є досить поширеною практикою та рекомендована до застосування в різних системах сільськогосподарського виробництва. Її можна проводити по всій площі, висіваючи покривні культури спільно з вівсом піщаним, житом, ріпаком, олійною редькою, бобовими. Висівають також і суміші зазначених культур, наскільки це дозволяють посіви кукурудзи, аби прохід трактора по міжряддю не ушкоджував рослини.

Цю технологічну операцію можна провести за допомогою розкидача вапняку. За використання такого «сліпого» розкидання посівного матеріалу рекомендується використовувати його приблизно на 20 % більше, ніж у разі звичайної сівби. Дуже важливо вгадати з сівбою напередодні опадів, так буде гарантовано гарну схожість культур.

Сівба вівса по посівах зернової кукурудзи знижує схожість бур’янів і захищає ґрунт від ущільнення, яке виникає після проходу коліс збирального комбайна, що, своєю чергою, призводить до додаткових витрат гербіцидів і зменшує показники пористості ґрунту. Обрана стратегія поступово знижує витрати на виробництво сої після збирання зернової кукурудзи, сприяє збільшенню врожайності культур і, як наслідок, збільшує дохідну частину виробнику.

У процесі вирощування вівса у посівах кукурудзи слід звернути увагу на таке:

а) перед сівбою вівса у посіви кукурудзи слід внести добрива. Якщо сівба здійснюється за допомогою трактора, то затягувати з нею не варто, оскільки можна завдати шкоди посівам кукурудзи;

б) перевагу варто віддавати сівбі ранньої кукурудзи й пізнього вівса;

в) при сівбі по всій площі слід використовувати близько 70-80 кг / га насіння (близько 400-450 насінин на метр квадратний), що дещо більше, ніж за звичайної сівби.

Проміжну сівбу вівса слід проводити по сухому або вологому ґрунту, але найкраще – за середніх показників його вологості. Приблизно через 15 днів після збирання кукурудзи й за хороших погодних умов варто додати біля 30 кг / га азотних добрив.

Чергування культур в регіонах, що межують з озером Ітайпу

Порядок чергування культур згідно моделей аграрного виробництва в районі муніципалітетів, що межують з греблею Ітайпу, представлено на рис. 1. Це дуже важлива допомога для полегшення планування виробництва культур у приватних господарствах. Порядок сівби культур необхідно визначати для кожної ділянки (поля) окремо, проводячи обстеження із залученням агронома й на підставі спільного обговорення цього питання з власником. Це особливо важливо, коли потрібно впровадити систему сільськогосподарської інтеграції та тваринництва.

За цих обставин ділянка проходить систему поліпшення або вступає в етап зміни чинної системи сільськогосподарського виробництва (перепрофілювання). При переході на нову систему виробництва, хотілося би відзначити кілька важливих моментів:

  1. Перехід на нову схему має проводитися поступово.
  2.  Відразу після збирання врожаю однієї культури слід якомога швидше сіяти наступну культуру, що дасть змогу раціоналізувати застосування гербіцидів і сприятиме встановленню стабільного покриву ґрунту та призведе до збільшення пожнивних решток для зміцнення покривного шару ґрунту.
  3.  Варто передбачити можливість використання частини ділянки для організації пасовища із сівбою на ній вівса, щоб він мав можливість самовідновлюватись і забезпечував покрив ґрунту до моменту сівби сої або кукурудзи. Тут варто взяти овес піщаний з тривалим циклом зростання.
  4. Слід усвідомити, що такі культури як кукурудза та овес посівний можуть бути використані на корм худобі в стані неповного (вологого) дозрівання зерна. Завжди, коли ці культури знаходять своє застосування у вигляді вологого зерна або коли кукурудза збирається для силосування, відразу ж за ними слід висівати так звану основну культуру, представлену на діаграмі чергування культур, що має бути передбачено в плануванні виробництва.
  5. Варто зрозуміти, що представлена схема-діаграма послідовності культур не є догмою. В неї можуть вноситися зміни, які дуже часто пов’язані з економічними інтересами й потребами навколишнього середовища.
  6.  Дуже важливо розділити всю територію на окремі ділянки так, щоб була можливість проводити один або кілька циклів чергування культур. Це слід робити поступово, тоді через два-три роки ми вже зможемо отримати освоєну ділянку поля. Суть перепрофілювання полягає в тому, що власник буде отримувати постійний стабільний дохід.
  7. Восени та навесні, в періоди після проведення жнив, з’являється певний вільний проміжок часу, який треба чимось закрити для запобігання розвитку бур’янів. Цей час ми називаємо «вікном», у період якого слід висівати покривні культури з інтенсивним зростанням, як, наприклад, головчасте просо, які стримують забур’яненість і поліпшують біологічне різноманіття ґрунту.
  8. Варто застосовувати злакові в суміші з бобовими + хрестоцвітими та іншими культурами.
  9. На початку процесу перепрофілювання ССН у приватному господарстві слід у одиночному посіві використовувати овес піщаний із тривалим періодом дозрівання.

Агробіологічні та економічні підстави

Так історично склалося, що планування й ухвалення рішення щодо виробництва зерна із застосуванням однорічних культур аналізували й розглядали під кутом зору певних обмежених моделей виробництва, розрахованих для певних умов. Водночас, якщо проаналізувати отримані за весь період фінансові показники й рівні врожайності культур, то можна зробити висновок, що на них не завжди звертали належну увагу. Роботи, проведені у 42 дослідних господарствах регіону і 13 приватних господарствах, дали багато інформації для роздумів. Аналіз й обробка даних ґрунтувалися на показниках питомого рівня отриманого валового доходу (ВД).

ВД розраховується як різниця між урожайністю (наприклад, сої та кукурудзи) на гектар і змінними показниками витрат, які містять витрати споживчі плюс операційні. При цьому до уваги не беруть інфляційні та інші монетарні показники.

У таблиці подано дані щодо ВД упродовж трьох років за показниками господарств шести фермерів. Кидаються у вічі розбіжності в цих показниках. Саме це вкотре і засвідчує те, що в тих господарствах, де застосовувалася найкраща схема виробництва, була досягнута найбільша економічна ефективність.

Порівняння показників ВД при чергуванні культури кукурудзи (сої та покривних культур) і сої (рис. 2) свідчить їх ідентичність.

Однак показник ВД культури сої буде вищим, якщо перед її сівбою висівати такі покривні культури як овес піщаний і суміші покривних культур.

У результаті аналізу агрономічних показників урожайності впродовж трьох років констатуємо, що в районі розташування муніципалітетів, які межують з греблею Ітайпу, в 33 % випадках за окремими роками спостерігалося повне «засилля» кукурудзи, в інших 33 % відзначалося деяке зниження виробництва, пов’язане із приморозками, і в решті 33 % випадків збирання врожаю взагалі не проводилося, що відбилося на економічних показниках виробництва зернової кукурудзи. Слід зазначити, що культура сої після вівса з тривалим циклом зростання (Іапар-61) дає кращі показники врожайності з нижчими витратами на виробництво. Відтак можна зробити висновок, що застосування методу стратегічного планування сівби культур у господарствах цього регіону є найперспективнішою альтернативою для підтримки стійкого розвитку системи виробництва, сутність якого полягає в проведенні на окремих ділянках сівби зернової кукурудзи, віддавши решту поля під покривні види культур, які, своєю чергою, сприятимуть поліпшенню показників сої, збільшуючи тим самим доходи виробника.

Прибуток, отриманий завдяки застосуванню принципу диверсифікації культур із внесенням у систему виробництва покривних культур, ґрунтується на таких засадах:

а) застосування покривних культур покращило фізичні, хімічні та біологічні характеристики ґрунту, що посприяло поступальному зростанню врожайності комерційних культур;

б) раціональне використання добрив і гербіцидів надало можливість знизити витратну частину виробництва, що, своєю чергою, привело до поліпшення характеристик самого ґрунту та забезпечило кращі показники за рівнем покривного матеріалу ґрунту.

Фінансові показники, отримані в результаті проведених досліджень, виявили важливість диверсифікації виробництва, заснованого на застосуванні сівозміни з використанням покривних культур, що можна вважати основним постулатом технологічної стратегії для зростання рентабельності.

* * *

Усі перешкоди впровадження в практику ССН із певним рівнем якості стало можливим подолати завдяки концентрації на цьому напрямі всіх знань і зусиль щодо вирощування культур, адаптованих для певного регіону, з проведення дослідних робіт і досліджень. Цей шлях потребує зміни відносин на рівні агроном – власник виробництва.

Робота професіонала має бути помітна, починаючи з розробки планування та ґрунтуючись на вимогах основного стратегічного плану з вирощування культур, що змусить агронома перейти від поверхневого регулювання процесу польового виробництва (спонтанне втручання), як це зараз часто-густо відбувається, до системної роботи.

Цілком очевидно, що в кожному господарстві має бути свій агроном, відповідальний за цю ділянку роботи, який спільно з власником виконуватиме завдання з управління виробництвом і буде відповідальним за проведення на практиці заходів із підтримки стабільного розвитку систем виробництва. В такому разі спрощений підхід до фізичної врожайності культур слід замінити економічною рентабельністю системи виробництва, заснованої на врахуванні всіх агрономічних чинників і вимог щодо збереження навколишнього середовища. 

Показники валового доходу (ВД) у дослідних підрозділах (ДП), отримані за результатами робіт у шести господарствах регіону

Підрозділ

2000-2001

2001-2002

2002-2003

ВД

зима

літо

зима

літо

зима

літо

реал браз.

1

Овес піщ. + горох на фураж

К

Квасоля + овес пос.

Соя

КЗ

Соя

5013,87

2

Овес на фураж

Соя

КЗ

Соя

Бруква

Соя

4023,75

3

Пш. / Овес

Соя

Овес піщ. + бруква + горох

Соя

Овес піщ. + бруква

Соя

3948

4

Пш.

Соя

Пш.

Соя

Овес піщ. + бруква

Соя

3815

5

Овес піщ. + бруква + горох

Соя

Овес пос.

Соя

Овес пос.

Соя

3570

6

КЗ

К

Овес пос.

Соя

Горох

К

3496

7

Овес піщ. + горох

Соя

Овес піщ. + бруква + горох

Соя

Овес піщ. + 3 + овес пос.

К

3342

8

КЗ

Соя

Пш.

Соя

КЗ

Соя

3086

9

КЗ

Соя

Овес піщ. + горох

К

КЗ

Соя

3100

10

КЗ

Соя

Пш.

Соя

КЗ

Соя

2924

11

Пш.

К

КЗ

Соя

КЗ

К

2281

12

Овес піщ. + горох

К

Овес піщ. + бруква + горох

К

3

Соя

2079

Овес піщ. – овес піщаний; Овес пос. – овес посівний; КЗ – кукурудза зернова; Пш. – пшениця; З – зернові; К – кукурудза.

Прим. перекл.: 2,1 бразильського реалу = 1 долар США

Гарібалді Батіста де Медейрос, Адемір Калегарі