Фраза «дощі тепер не ті» може стати для вітчизняних аграріїв звичною та болючою
Багато хто з українських фермерів вбачає в змінах клімату не загрозу, а можливість – збільшується вегетаційний період, два врожаї за рік перестають бути екзотикою. Проте деякі кліматологи попереджають:
сприятливі умови для України за песимістичним сценарієм можуть закінчитися вже за 10-15 років. І головною причиною стане проблема з водою.
Але згідно зі статистикою, зміна глобального клімату майже не впливає на кількість опадів в Україні!
Проте начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяна Адаменко пояснює, що міліметри не головне: «Справді, кількість опадів, що випадають упродовж року, майже не змінилася. Проте змінюється їх ефективність – часом вона не перевищує 20 %!
Із погляду сільського господарства, у нас дедалі більше малоефективних інтенсивних злив. Наприклад, 2018 року в районі Гуляй-Поля три місяці не було дощу. А опісля за півтори доби випало 30 % річної норми опадів!
І слід розуміти, що такі випадки траплятимуться дедалі частіше. Це пов’язано зі зміною циркуляції мас повітря, що, своєю чергою, є наслідком глобальної зміни клімату. На жаль, локально з такими процесами боротися неможливо, тому в агросекторі зростатиме роль менеджменту водних ресурсів».
Із цим погоджується і більшість провідних аграріїв. Головний агроном агрохолдингу ІМК Олександр Гірман зауважує: «Якщо кількість опадів за рік не сильно зменшилася, то виникли критичні періоди, посухи. Змінився режим дощів. Якщо 40 мм вологи випадає дощами по 5 мм за температури +40°С, то користі з того мало. А кількість продуктивних опадів зменшується».
Найочевиднішим рішенням у менеджменті зволоження є зрошення. Головний агроном ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» Олексій Сергієнко рекомендує: «Для того щоб отримувати стабільний урожай (а для аграрія немає нічого кращого за стабільність), має бути зрошення. Надто важливо організувати доступну вологу для рослин у критичні дні – наприклад, під час запилення сої, кукурудзи».
Однак можливості зрошення істотно обмежені в нашій країні – не через брак технологій, а насамперед через проблеми з ринком землі.
«Жоден власник не інвестуватиме у зрошення, яке окупиться, скажімо, через 10 років – якщо за цей час паї потрібно здати, – запевняє Олександр Гірман. – Кожен австрійський чи американський фермер знає, що якщо він інвестує в землі, то навіть його нащадки одержуватимуть із цього прибуток».
Між тим уряд все ще не здатний запропонувати ефективне рішення відновлення бодай радянських систем зрошення на півдні. Аграрії ж змушені шукати дешевші, але ефективні заходи.
Олексій Сергієнко свідчить: «У нас більшість опадів випадає в осінньо-зимовий період. Тому нам потрібно контролювати й нагромаджувати вологу. Вже в лютому потрібно знати, яка волога в півтораметровому шарі ґрунту – для того, аби планувати обробіток. Як казав мій хороший учитель – академік Іващенко, якщо ви не маєте бодай 240 мм у півтораметровому шарі, то ніколи не отримаєте 600 ц / га цукрових буряків! Аби нагромаджувати вологу, слід робити глибоке розпушування. Воно потрібне для того, щоб волога просочилася в глибші шари, а не була втрачена. І, звичайно, дуже важливе питання відповідних гібридів. Нові сучасні гібриди заточено під посухостійкість. Це основний критерій для відбору у світових виробників».
Якщо зі змінами клімату в масштабах одного господарства боротися неможливо, то можна спробувати впливати на мікроклімат найважливіших ділянок. Наприклад, за допомогою створення відповідних дзеркал водної поверхні. Проте тут виникає проблема, яка може стати на заваді й відновленню «великого» зрошення: Україна вже стикнулася з дефіцитом води у своїх ріках.
Олексій Сергієнко запевняє, що аграрії перші відчули цю проблему: «В Україні нині є лише 2-3 річки, де можна брати воду. Це, насамперед, Дніпро та Південний Буг. Я знаю чимало річок, які за моєї пам’яті схудли з ширини в 15 м до 1,5 м. Проблема дебету води нагальна для всіх. Поїдьте на підприємства, де зробили ставкове зрошення, – скрізь нестача води, навіть у каскадних ставках. Вони всихають. Україні слід боротися за кожен міліметр опадів! Є технології у світі. Поїдьте до Іспанії подивіться. Там ставлять чеки й жолоба та збирають росяну воду! Проте для впровадження таких рішень потрібні гроші й знову ж таки впевненість у майбутньому».
Микола Кирилов
Читайте також: