Як забезпечити  потужний врожай ріпаку


Озимий ріпак вибагливий до вологи: за річної суми опадів 600-700 мм він формує високу продуктивність, за 500-600 мм – задовільну, а за меншої від 500 мм – урожаї відчутно знижуються

Ріпак, зокрема озимий, має високу конкурентну активність і здатний самостійно ефективно пригнічувати бур’яни, надто в другій половині вегетації


Весна – це особливий період для сільгоспвиробників. Швидко промайнув зимовий відпочинок, тож аграрії готуються до виходу в поле. Наразі це дуже важливий період, позаяк відбуваються великі зміни як температурного, так і водного режиму.

З огляду на це змінюється термін сівби ярих і йдуть зміни у відновленні вегетації озимих культур.

Нині перед науковцями постало питання, як через ці зміни вдосконалити чинні технології вирощування ярих культур та адаптувати й зменшити стрес для озимих.

Реалізацію потенціалу будь-якої сільгоспкультури визначає наявність оптимальних умов для росту та розвитку рослин. І, певно, дещо умовним є термін «вибаглива» чи «невибаглива» до умов вирощування культура, позаяк так звана вибагливість напряму залежить від рівня запланованої врожайності. Природно, не існує невибагливих і водночас високоврожайних культур, адже це – нонсенс!

Встановлено, що озимий ріпак як рослина родини капустяних надто чутлива до умов вирощування. Ба більше: якщо йтиметься про певний рівень урожайності, то це вдвічі вибаглива культура! І від того, як аграрій задовольнить її забаганки, залежить його добробут.


Нині реалізувати генетичний потенціал урожайності ріпаку доволі складно й через зміни клімату, які останнім часом відчутно впливають на вирощування майже всіх сільгоспкультур, і через вади технологій вирощування, що їх застосовують аграрії.


Проте у вправних руках ця високорентабельна олійна культура здатна давати доволі високі врожаї та забезпечувати господарство стабільним прибутком. І хоч дехто вважає ріпак культурою, від якої більше клопоту, ніж користі, грамотне вирощування дає всі можливості для перетворення клопоту на прибуток.

Відновлення весняної вегетації рослин відбувається за переходу середньодобової температури через +5°С, яка спостерігається впродовж 5 днів і більше.

Хоча практичний досвід аграріїв свідчить, що рослини вже за температури 0°C виходять зі стану спокою: розпочинається розвиток кореневої системи й відростання листя. Саме о цій порі посіви ріпаку потребують низки агротехнічних заходів і серйозного агрономічного догляду задля створення всіх умов для дальшого інтенсивного росту та генеративного розвитку.

Під час обстеження полів озимих культур слід приділити увагу наявності нових вторинних коренів весняного утворення, що свідчить про добру життєздатність посівів. Водночас слід обстежити посіви на заселення мишоподібними гризунами, ураження хворобами та забур’яненість коренепаростковими та зимуючими видами. Ці всі заходи потрібні для планування робіт із догляду за посівами озимих культур у весняно-літній період: підживлення, обробки фунгіцидами та гербіцидами для одержання високого та якісного врожаю зерна.

Як і будь-яка інша культура, ріпак має певні періоди під час вегетації, коли він найуразливіший до стресових чинників і потребує особливої уваги з боку агронома. Знаючи про ці періоди, завжди можна прорахувати можливі небезпеки для культури й уникнути чималих втрат урожаю (табл. 1).

Критичні періоди росту і розвитку ріпаку

Ріпак має доволі невисокі вимоги до температурного режиму, відтак для проростання насіння цій культурі достатньо лише, аби не було морозів, а температура перевищувала 0°C. До того ж добре розвинені та загартовані рослини легко переносять зимові морози до -28°C за снігового покриву в 5 см. Та водночас слід зважати на те, що дістати швидкі, рівномірні та дружні сходи майже неможливо, якщо після сівби довгий час тримається температура нижча від +15°C. Тобто сходить ріпак і за мінімального тепла, але для дружних сходів йому потрібні ті самі +15°C. Також слід урахувати, що добре зимує лише та рослина, яка встигла достатньо розвинутися й водночас не перерости оптимальної фази розвитку. Розетка із 6-8 справжніх листків і є тим оптимумом, за якого ріпак чудово почувається під час перезимівлі.

Озимий ріпак вибагливий до вологи. За річної суми опадів 600-700 мм він формує високу продуктивність, за 500-600 мм – задовільну, а за меншої від 500 мм – урожаї відчутно знижуються. Транспіраційний коефіцієнт – 500-700. Ріпак менш вибагливий до вологи восени й рано навесні.

Від появи сходів до закриття ґрунту листками достатньо незначних опадів. За відновлення вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найнегативніше впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла й вегетативної маси. Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння.

Під час формування стручків і достигання ріпак так само потребує достатнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не сильні дощі. Якщо під час наливання і достигання вологи недостатньо, то маса 1000 насінин зменшується з 4-4,5 г до 2,5-3 г, достигання насіння прискорюється, врожайність зменшується.

Вегетаційний період озимого ріпаку на 10-15 днів триваліший, ніж суріпиці озимої, а врожайність на 15-20% вища.

Відновлення весняної вегетації ріпаку

Позаяк ріпак дуже вибагливий до азотних підживлень та має високу потребу в азоті, добрива вносять не лише під основний обробіток ґрунту, а й рано навесні: найкраще це робити по мерзлоталому ґрунту. Фахівці рекомендують застосувати аміачну селіт­ру або карбамід. Слід врахувати, що селітра – це «свіжий» нітрат, який одразу засвоюватиметься рослинами, а карбамід розкладатиметься й засвоюватиметься дещо згодом. На піщаних ґрунтах (і не лише) дехто з експертів радить комбінувати внесення селітри та карбаміду, аби дати рослині не лише «швидкий азот», а й певний запас цього елемента для дальшої вегетації.


Отже, найпершим весняним агрозаходом на посівах ріпаку є основне внесення азотних добрив у нормі 80-120 кг/га діючої речовини. Найкращий результат досягається при підживленні в два етапи. Зазвичай, використовують аміачну селітру, орієнтовно 3-4 ц/га у фізичній вазі.


Перше внесення проводять по мерзлоталому ґрунту. Вдруге азот найкраще внести через три тижні після першого, прив’язавши його до фази початку зростання стебла, найпізніше – під час розпукування перших бутонів.

Крім азотного живлення рослини навесні гостро потребують мікроелементів, надто таких як бор і сірка.

Згідно із законом Лібіха, обмежувальним чинником урожайності є той елемент, що наявний у мінімумі. Це означає, що система удобрення, де не вистачає якогось із мікроелементів, буде неефективною навіть за високих доз NPK, а лише збільшить витрати коштів, бо елементи живлення не будуть повністю засвоюватися рослиною.

Особливу увагу слід приділити підживленню посівів ріпаку бором. Внесення мікродобрив із бором, таких як Оракул коламін бор у дозі 1 л/га, допоможе наситити організм рослини цим конче потрібним елементом. Адже бор у рослинах ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, впливає на диференціацію, ріст і поділ клітин. Поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, підвищує насіннєву продуктивність і вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, хлорозу наймолодших листків.

На слабо забезпечених цим елементом ґрунтах урожайність після внесення бору зростає на 2-5 ц/га. Вносять за позакореневого підживлення навесні перед змиканням рослин у рядках у фазі бутонізації – до фази цвітіння, коли добре розвинена листкова поверхня.

Оракул мультикомплекс (1 л / га) та Оракул сірка актив (1-3 л / га) є конче потрібним джерелом магнію та сірки для ріпаку. Сірка підвищує вміст жирів, поліпшує ріст рослин і врожайності, підвищує опір рослин проти хвороб, низьких температур і посухи, ураження шкідниками. Поліпшує засвоєння азоту та зменшує вміст нітратів.

Варто пам’ятати, що, за даними німецьких учених, найінтенсивніше засвоєння сірки починається у фазі стеблування і закінчується приблизно за тиждень перед опаданням останніх квіток – у цей період ріпак засвоює із ґрунту 0,5-1 кг / га сірки.

Саме за нестачі сірки у рослин ріпаку спостерігаються хлорози й деформування, утворюється набагато менша кількість стручків. Під час цвітіння за дефіциту сірки утворюються пелюстки меншого розміру, вони стають висвітленими – це так зване явище «білого цвітіння» ріпаку.

Магній – збільшує врожайність, уміст хлорофілу, опір проти хвороб, поліпшує нагромадження ефірних олій і жирів. Завдяки магнію підвищується концентрація поживних речовин у клітинному соку кореневої шийки, що підвищує морозостійкість. Пошкоджені під час зимівлі рослини ріпаку швидше відростають.

У живленні озимого ріпаку особливе місце посідає молібден, позаяк він поліпшує азотне живлення рослин, посилює фотосинтез за низьких температур і за хмарної погоди, впливає на утворення та стабільність хлорофілу, підвищує стійкість рослин проти холоду. За його нестачі зменшується коефіцієнт гілкування, скорочується кількість стручків та істотно знижується маса тисячі зерен.

Також, враховуючи кліматичні умови, що передбачають цьогорічну посушливу погоду, рекомендуємо вносити мікродобрива з цинком, які захистять посіви від несприятливих умов, зменшать стрес ріпаку й у підсумку дадуть змогу отримати гарний урожай.

Весняний захист ріпаку від бур’янів та шкідників

Порівняно з іншими культурами ріпак, зокрема озимий, має високу конкурентну активність і здатний самостійно ефективно пригнічувати бур’яни, надто в другій половині вегетації. Однак це відбувається лише за певних умов, наприклад, коли навесні в посівах озимого ріпаку оптимальна густота та рівномірно розміщені рослини в рядках, а головне – ще немає багаторічних бур’янів і мало сходів однорічних видів.

У такому разі весняне внесення гербіцидів може бути недоцільним і застосовуватися лише як додаткова обробка. Тому не слід відкладати обприскування на весну, адже основна конкуренція з бур’янами відбувається восени, а втрата біомаси ріпаку в разі сильної засміченості посівів може становити понад 30%. Якщо восени було успішно внесено гербіциди, навесні звертають увагу передусім на ті бур’яни, які можуть конкурувати з ріпаком у другій половині вегетації.

Однак, попри високу конкурентоздатність щодо бур’янів через випереджальне зростання навесні, ріпак може сильно забур’янюватися. Бур’яни забирають у рослин ріпаку вологу та елементи живлення, засмічують насіння ріпаку, підвищують його вологість.

Завдаючи прямої шкоди посівам, бур’яни впродовж вегетації є кормовою базою для низки шкідників: хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїда, ріпакового прихованохоботника (Ceuthorhynchus napi), капустяної мухи (Ceuthorhynchus quadridens), озимої совки тощо.

Власне, озимий ріпак, як і всі рослини родини хрестоцвітих, полюбляє велика кількість шкідників.

Ці «прихильники» можуть призвести до чималих втрат урожаю. Не можна сказати, що решта шкідників є відносно безпечними, проте навіть у назві зазначених вище є певна суть – усі вони ведуть прихований спосіб життя, а їхні пошкодження непомітні. Візуально визначити наявність прихованохоботників на тому чи іншому полі доволі складно, але з допомогою «жовтих пасток» завдання стає набагато простішим.

Найбільшу загрозу посівам становлять стебловий прихованохоботник, квіткоїд попелиці, оленка волохата, ріпаковий пильщик, стручковий прихованохоботник, ріпаковий комарик, совки.

Тому після обстеження посівів слід використовувати інсектициди, які можна поєднати із внесенням мікродобрив. Регулярний огляд посівів дасть змогу вчасно виявити експансію ненажерливих комах на ваші поля та запланувати вчасні інсектицидні обробки, аби уникнути втрат урожаю.

Неабияке значення має і протруювання насіння перед висіванням. Передпосівну обробку насіння проводять препаратами системної дії. Такий захід істотно зменшить пошкодження сходів листогризучими шкідниками, яке впливає і на розвиток рослини під час вегетації, і на масу 1000 насінин.

Найпоширеніші хвороби на ріпаку озимому

Ріпак уражується багатьма збудниками хвороб. Протруювання насіння та фунгіцидні обробки восени дадуть змогу відчутно зменшити ризик пошкодження посівів хвороботворними організмами. За потреби (вона визначається переважно під час обстеження посівів) такі обробки проводять також після відновлення весняної вегетації та в період бутонізації-цвітіння. Найпоширенішими є переноспороз, альтернаріоз, борошниста роса, склеротиніоз (біла гниль), фомоз (табл. 2).


За оптимальних умов для свого розвитку хвороби можуть призвести до втрати врожаю на рівні 30-80%.


Тому виникає потреба в проведенні фунгіцидних обробок заздалегідь, аби зупинити розвиток нових хвороб і тих, що перейшли з осіннього періоду.

Внесення фунгіцидів забезпечить чудовий контроль упродовж тривалого часу від таких хвороб, як борошниста роса, склеротиніоз (біла гниль), фомоз… Застосування препаратів на основі тебуконазолу дає змогу подолати збудники цих хвороб. До того ж вони виявлять себе регулятором росту рослин (ретардантом), який збільшує гілкування, поліпшує розвиток кореневої системи.

Отже, підсумовуючи сказане вище, зауважу: озимий ріпак – високоврожайна олійна культура, яка віддячить за дбайливе до себе ставлення.


Збалансованим живленням можна підвищити врожайність на 30-40 %.


Украй важливо правильно вибрати стратегію підживлення озимого ріпаку навесні, бо вона має вагомий вплив на стан рослин, урожайність і прибуток з 1 га.

Таблиця 1. Густота рослин у період відновлення вегетації

Стан рослин

Густота рослин, шт./м2

Рекомендації щодо використання посівів

6-8 справжніх листків

90-85

залишити

80-75

залишити

70-65

підсіяти

50-45

пересіяти

стеблу­вання

90-85

залишити

80-75

підсіяти

70-65

підсіяти

50-45

пересіяти

Таблиця 2. Хвороби ріпаку озимого під час відновлення вегетації

Фаза розвитку рослин

Хвороби

Втрати врожаю, %

Розетка листків під час відновлення вегетації

Пероноспороз, альтернаріоз, фомоз, біла плямистість, циліндроспороз

20-75

Бактеріоз коренів

10-30

Снігова пліснява

25-55

Цвітіння

Пероноспороз, альтернаріоз, фомоз, біла плямистість, циліндроспороз, вертицильоз, фузаріоз, вірусні та фітоплазмові захворювання

15-40

Жовто-зелений стручок

Біла і сіра гниль, альтернаріоз, пероноспороз, фузаріоз, циліндроспороз

10-60

Ярослава Григорів, кандидат сільськогосподарських наук, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Читайте також:

Ріпак: сильні рослини восени добрий урожай влітку