І навіть не готується. Коментар до Індексу Продовольчої Продуктивності 2019 року та симпозіуму World Food Prize

Усвіті є глобальні структури, які тримають руку на пульсі галузі виробництва продовольства планети, і цей моніторинг украй важливий для усвідомлення завдань розвитку в кожній країні. Це, зокрема, Всесвітній продовольчий форум Борлоуг і симпозіум World Food Prize. Нещодавно вручення Всесвітньої продовольчої премії пройшло в Де­Мойні, у США, але все ж таки головними були виступи продовольчих лідерів світу та їх погляди на актуальні статистичні дані, і погляди ці тривожні.

Погляди людей, які аналізують глобальну світову галузь, тривожні.

Спеціально наголошую двічі, для тих, хто не ловить із пів слова.

Йдеться передусім про глобальний продовольчий індекс продуктивності. Продуктивність сьогодні утворює розрив між актуальним виробництвом продовольства та майбутньою потребою в ньому. Загальна продуктивність у сільському господарстві росте з темпом 1,63% на рік, а це недостатньо, розрахунки вимагають її зростання щонайменше 1,73% річно. Цей індекс є ініціативою консорціуму крупних компаній­виробників та обраховується за допомогою Технологічного коледжу Вірджинії з сільського господарства та природничих наук. Проб­лема, яка послідовно фіксується у цих звітах, полягає в жахливо низькому зростанні продуктивності виробництва продовольства у країнах із низьким рівнем доходів. Продуктивність у цих країнах зростає на 1% річно, хоча за світовими потребами має подвоїтися до 2030 року.

Енн Стенсланд

– Якщо ці розриви збережуться, вони матимуть серйозні наслідки для екологічної сталості, економічної життєздатності сільськогосподарського сектору та перспектив скорочення бідності, недоїдання та ожиріння, – сказала Енн Стенсланд, автор звіту GAP (Global Agricultural Productivity) 2019 року та координатор Ініціативи GAP Report у Вірд­жинії. Власне, у звіті йдеться про те, що без стороннього втручання фермери використовуватимуть більше землі та більше води для зростання продуктивності, а це збільшить навантаження на ресурси, які й без того зменшуються через кліматичні зміни. За даними ООН, у світі від недоїдання страждають 822 млн осіб, і ця цифра збільшується, починаючи від 2015 року. Через зростання населення частка людей, що недоїдає, знижувалася в попередні 10 років, але 2015‑го вирівнялася, становлячи 10,8%.

Current and projected TFP growth provided by USDA Economic Research Service (2019)

У всьому світі запаси основних культур на цей час залишаються високими. Світові кінцеві запаси пшениці прогнозуються на 2019‑2020 рр. в обсягу 287,8 млн т, кінцеві запаси рису – 175,1 млн т. Це рекордні обсяги. Однак передбачається зниження кінцевих запасів кукурудзи та сої.

Поллі Руланд

Загалом, звіт повторює тривожну тенденцію останніх років. Стратегії збільшення продуктивності обертаються навколо збільшення інвестицій у сільськогосподарському секторі та розробки в державному секторі, а також послуги з поширення знань. Наука та інформаційні технології повинні розповсюджуватися так, щоб сільгоспвиробники всіх масштабів могли керувати екологічними та економічними ризиками. Повинні збільшитися інвестиції в інфраструктуру, зв’язок та фінансові послуги, транспорт. Крім того, країни повинні невпинно оптимізувати торговельні угоди для підвищення ефективності регіональної торгівлі. Окремий напрям – посилення зусиль і запобігання втрат на жнивах та зменшення харчових відходів.

У центрі уваги симпозіуму World Food Prize був білок як критичний елемент у харчуванні 10‑мільярдного населення планети в недалекому майбутньому. Поллі Руланд, голова Об’єднаної ради сої, підкреслила, що білок є абсолютною необхідністю для груп населення, які недоїдають, і запропонувала найбільшим виробникам об’єднати маркетингові стратегії з урахуванням усіх варіантів білка, не протиставляти м’ясо рослинним протеїнам для вирішення проблем 2050 року. Руланд зазначила, що країни, які економічно зростають, рухаються білковим ланцюжком. Люди зі зростанням доходів переходять від рослин до риби, до яєць і птиці, до свинини й волового м’яса, і потенціал білка по країнах зростає в геометричній прогресії. Відтак тут вимальовується стратегія, де виробники рослинного або тваринного білка можуть об’єднатися й спільно визначити країни з актуальним рівнем розвитку й реальними потребами клієнтів. Йдеться про створення глобальної стратегії для всіх виробників, про створення об’єднаного ринку. Соя використовується на корм худобі, але попит на свинину та волове м’ясо вищий, інтерес виробника вищий через більш високі доходи. Проте ринок цікавий і доступний для всіх.

A Photographic portrait of James C Collins Jr.

Цікаві думки про вирішення проблеми 2050 року, фактично подвоєння обсягів сільгоспвиробництва, висловили лідери Corteva Agriscience, Bayer AG, Syngenta та Kemin Industries. Загалом, вони погодилися із твердженням, що наразі світ зазнає поразки в намаганні прогодувати 10 мільярдів людей у майбутньому. Однак аргументи були в кожного свої.

Генеральний директор Corteva Джеймс Колінз сказав, що здатність подвоїти сільгоспвиробництво у деяких частинах світу залежить від обміну агрономічною інформацією, і цей обмін зазнає невдачі.

Лайам Кондон

Лайам Кондон, президент Crop Science Bayer AG, зауважив зокрема, що придбання «Байєром» «Монсанто» 2016 року диктувалося необхідністю збільшення інновацій у технології рослинництва. Однак, якщо ви подивитеся на рівняння попиту та пропозиції продовольчої системи та побачите, що продовольча система не рухається сталою траєкторією. Сільгоспвиробництво й надалі сильно залежить від ресурсів. Для задоволення потреб у харчуванні потрібні додаткові зусилля на стороні попиту. Таким чином, для того щоб потрапити у здоровий і стабільний світ, нам потрібно набагато більше зусиль і зі сторони попиту, і зі сторони пропозиції, підсумував Кондон.

Ерік Фрівальд, генеральний директор Syngenta, наголосив на кліматичних змінах як головному виклику для фермера:

– Ми бачимо травматичні погодні прояви і повинні допомогти фермеру запобігти їм за допомогою агрономічного дорадництва та цифрових інструментів. Це повинні бути науково обґрунтовані процеси регулювання в усьому світі, які би могли пропонувати ефективні технології протистояння фермера кліматичним змінам. Слід не лише зупинити вирубування лісів, а й наростити їх. Для цього потрібна велика робота, особливо в деяких районах Африки та Азії, і передусім потрібне навчання та технології.

Лайам Кондон також висловився щодо популяризації наукових досягнень у сільському господарстві, навів­­ши як приклад редагування геномів. Украй перспективна технологія, яка розвивалася в досить закритому форматі, після оприлюднення була вороже прийнята в Європі, а, значить, ймовірно, не буде прийнята і в Африці.

Ерік Фрівальд навів приклад прийняття рослинних білків Impossible Foods та Beyond Meat, які вироблені… на основі ГМ­зерна!

– Технологія ГМО дає змогу фермерам стати незалежними щодо вуглецю, і зі здоров’ям жодних проблем ГМ­продукти не викликають. Тож ми готові зробити наступний крок і підтримувати ці продукти. Нам тут потрібні не технології, а прихильність споживача.

Кріс Нельсон, генеральний директор Kemin Industries, гостро поставив питання: проблема недоїдання пов’язана не з технологіями, а з відсутністю політичної волі, і це можна побачити на прикладі 80 млн дітей, що голодують в Індії, через відсутність політичної волі на всіх рівнях уряду. Нельсон сказав, що песимістично дивиться на можливість прогодувати 10 мільярдів людей саме через політичні проблеми.

Які висновки з цієї ситуації може зробити український аграрій? Подивимось на врожаї. 2012 р. – 46,2 млн т, 2015 р. – 60,1 млн т, 2018 р. – 70,1 млн т, 2019 р. – 75 млн т. Можна навіть не рахувати, ми багаторазово випереджаємо світовий рівень зростання продуктивності. Щоправда, якщо додати туди продукцію тварин­ництва, то результати виглядатимуть скромнішими, але тренду це не порушить.

Кріс Нельсон

Ресурси ми витрачаємо значно економніше, аніж більшість країн, через низький рівень поливу. Проте й від клімату залежимо більше, аніж розвинені країни.

У нас є можливість значно покращити обмін агрономічними знаннями.

В Україні є можливість ухвалити й узаконити технологію редагування геному й вивести посухостійкі та стійкі проти хвороб гібриди та сорти.

Значення сої та рослинного білка зростатиме.

Проте глобально – розмови про необхідність подвоїти виробництво продовольства до 2050 року у світі залишаються розмовами, а тенденція до заборони ГМО, редагування геному (CRISPR Cas), неонікотиноїдів і гліфосату й інших пестицидів значно ускладнює збільшення продуктивності.

От у можливість створення спільного ринку, де кожний виробник імплементує свою маркетингову стратегію в загальну й кожний чітко знає свого клієнта та свій сегмент, ми не віримо, оскільки ця ідея суперечить власне ідеї вільного ринку. А от занепокоєння лідерів світових компаній поділяємо.

Так, можемо й не прогодувати 10 мільярдів населення.

І говоримо це спокійно, твердо усвідомлюючи, що себе Україна прогодує завжди, адже критична більшість нашої сільгосппродукції – експортна.

Кріс Клейтон та Юрій Гончаренко