Микола Сольський, голова Аграр­ного комітету Верховної Ради, справляє враження закритої людини, хоча таким не є. Він за освітою юрист, а за фахом – бізнесмен, тому не надто балакучий і чітко відповідає на запитання. Відповість – і замовкає. Зовсім не депутатського складу – коли щось запитаєш, а потім не зупиниш. Сольського в агрокомплексі знають добре – як одного із засновників 50‑тисячного Українського аграрного холдингу та кількох інших агрофірм. Він же є і однією з ключових фігур у питанні відкриття вільного обігу сільгоспземель.

 

– Із законопроєктом у Комітеті було нароблено шуму, спочатку був ґвалт із виступами популістів і скандуванням «Ні продажу землі», потім несподіване засідання Комітету о 9 ранку… Так він буде винесений до сесійної зали чи ні?

– Законопроєкт до сесійної зали буде винесено. З цього приводу подавали кабмінівський законопроєкт, до нього було багато зауважень, потім відбулося два засідання Комітету, наради у Президента, слухали всіх. На зустрічі у Президента погодили важливі речі, зокрема про те, що іноземці не можуть бути засновниками підприємств, які володіють землею, на початку земельної реформи і приєднуються пізніше, було вдвічі зменшено обсяг землі в одні руки. На першому Комітеті було багато політиків, багато активістів, але більшість і не читала альтернативних законопроєктів, усі вигукували гасла. Ми розуміємо важливість питання й потребу суспільного діалогу, тож спокійно ставимося до цього. Наступний Комітет провели вранці, оскільки іншого часу для нього не було – в цей день поставили на порядок денний питання бюджету та газотранспортної системи, без перерви Рада працювала до пізнього вечора… Якщо буде питання про перегляд, ми повернемося й так само проголосуємо.

 

– От, на відміну від прем’єра та Президента, ти глибоко знаєш питання, що таке земля та як нею користуватися…

– Не тільки я, більшість членів нашого Комітету – реальні аграрії.

 

– То чи є комунікація з керівництвом?

– Комунікація є, нормальна, нас чують, ми чуємо, з більшості питань реакція швидка й робоча.

 

– Яка у нас концепція? Зрозуміло, вивірене й чітке законодавство за лічені тижні чи місяці створити неможливо… Відкривати ринок і далі писати його правила?

– Ну, не так. З одного боку, це кілька тижнів, а з другого – це десятки років. Це питання обговорюється давно, законопроєктів було написано десятки, якщо не сотні, тож усі мінуси й плюси ситуації відомі. Відколи існує мораторій, відтоді точиться дискусія. Там є група законопроєктів, які потрібно ухвалити разом із законопроєктом про обіг земель. Це законопроєкти, пов’язані з повноваженнями місцевих громад, спрощенням земле­устрою, новими правилами планування територій, питання антимонопольного законодавства, контролю у земельній сфері, зокрема і за концентрацією. Деякі проєкти зареєстровані, деякі готуються, і процес займе місяць. Тому обіг земель за новими правилами, якщо буде прийнятий, запрацює з 1 жовтня 2020 року. До того часу ще буде багато обговорень. Це стандартний законотворчий процес, дещо активніший, аніж ми звикли в Україні.

 

– Це якраз радує. Які основні пункти реального проєкту?

– В основному робочому законопроєкті стосовно іноземців введено обмеження, за якими вони зможуть купувати землю тільки з 2024 року. Виняток зроблено лише для тих сільгосппідприємств, які вже понад три роки працюють в Україні, й виключно щодо тих земель, які вони вже й так орендують. Введено обмеження по концентрації в межах області до 8 % і введено обмеження концентрації по ОТГ. Є прихильники й критики цієї концентрації. Є ідеї щодо інших способів концентрації. Важливо, щоб обмеження були робочі та їх можна було контролювати. Коли ми говоримо про обмеження в одні руки, ми розуміємо, що їх обійдуть абсолютно всі. Ми маємо відверто про це говорити. У нас були історії до 2014 року, коли, зареєструвавшись фермером, ти отримуєш в оренду землі запасу, і це призвело до того, що багато працівників підприємств стали фермерами, а ці підприємства брали у них землю в суб­оренду або обробіток. Якщо людина обробляє 5000 га, а обмеження у 500 га в одні руки, він оформить на брата, свата або працівника, візьме землю у заставу. Можуть бути й інші механізми. Дивлячись на обмеження, ми повинні розуміти, чи вони робочі, а не формальні.

 

– Передбачено в законопроєкті функціонування вторинного ринку?

– Він не матиме відмінностей від первинного за обмеженнями та регулюванням. Вторинний буде відрізнятися тим, що там буде вища ціна, оскільки сконцентровані якісь паї, поля будуть сформовані.

 

– Проте вторинний ринок – це можливість спекуляції…

– При повторному продажу землі більший податок сплачується і тепер. При першому продажу податок становить 6 %, при другому – вже 19,5 %. Можна обговорювати ідею збільшення податку на вторинному ринку, але ми маємо розуміти, що юридичні особи можуть продавати корпоративні права. Якщо податок буде неадекватно великим, цим усі скористаються.

 

– При купівлі корпоративних прав продажу землі не відбувається?

– Ні, але компанія переходить до нового власника разом із землею. Ми думаємо над обмеженнями спекулянтів, головне – виробити робочі норми, не декларативні, не популістські.

– Є якісь часові орієнтири по внесенню законопроєкту на сесію?

– Найближчими тижнями обговорюватимуться законопроєкти, необхідні для функціонування ринку землі. Надмірну швидкість у цьому питанні ніхто не підтримує, Комітет зокрема.

 

– А суспільна дискусія, вона ж зводиться до «ні, бо ні», тобто ринок або буде, або не буде…

– Так ринок є.

 

– Проте суспільство цього не знає.

– Так, я згідний, питання комунікацій тут потрібно налагоджувати й інтенсифікувати.

 

– 70 %, які проти ринку…

– …вони просто не знають, що ринок є, він активний, жоден мораторій його не зупинить. Це слід додатково пояснювати. Ми теж працюємо над тим, щоб інформування суспільства покращити.

 

– Які настрої в Раді? Є інсайди, що у «Слуги народу» вже чотири групи з різними поглядами…

– Настрої різні. Ми спілкуємося з усіма фракціями, пояснюємо позицію та нюанси. Деталі є, вони абсолютно робочі, вони не масові. Загалом ми розраховуємо, що законопроєкт підтримають.

 

– Чи є на порядку денному допомога аграріям у питанні купівлі земель?

– Давай відверто: у більшості з них такі можливості є. Вони ж оформлюють зараз купівлю земель у ОТГ. Вони оформлюють емфітевзис. Ми просто хочемо дати їм інструменти, щоб вони, підписуючи одне, не мали на увазі інше. Є законопроєкти щодо передачі державних земель ОТГ. Ми збирали голів територіальних громад з України, і 90 % того, що ми пропонували, знаходило підтримку. Є зауваження від голів ОТГ про необхідність підняття земельного податку, є зауваження до старих угод оренди, які підписувалися під 3 %. Усе це вносимо, коригуємо, там є питання про купівлю земель для малих і середніх аграріїв. Розмір компенсації відсоткової ставки до 5 млн грн в одні руки для всіх. Підприємства, які купують 100 гектарів і які купують 1000 гектарів, отримують підтримку однаково, і підтримка виходить на користь малих і середніх. Це важливий момент. На компенсацію відсоткової ставки закладено до бюджету 4,4 млрд грн. У найближчі тижні­місяць це буде прийнято й публічно озвучено.

 

– Чи передбачено у законопроєкті мотивуючі стимули для того, щоб аграрій інвестував у свою землю, дбав про неї?

– Найкращим мотивуючим чинником є те, що земля стає його власністю. Інші мотивуючі фактори неспівставні з цим основним. Подивися, у нас галузі, куди слід вкладати десятки тисяч доларів у гектар, не розвиваються, вони у зародковому стані порівняно з вирощуванням зернових. Людина говорить: я почекаю і буду вкладати тоді, коли зможу купити ці 50, 100, 200, 400 гектарів. Не розвивається й усе, що пов’язано з поливом. Якщо аналізувати закладку саду або горіхів, що потребує 7 і більше тисяч євро на гектар, з поливом. Ці затрати співставні з тими, що є в Італії, Франції і так далі, але там ціна землі – десятки тисяч. У нас ця земля при купівлі в ОТГ – 1500‑2000 доларів за гектар… Усі галузі не розвиваються, тому що немає ринку землі. Чи були у нас дотації по кукурудзі, сої? Не було, ринок сам це розвинув. Чи були у нас дотації по елеваторах? Ні, ринок сам розвинув.

 

– Проте, я гадаю, Комітет тримає в полі зору не лише питання земельної реформи?

– Закон про демонополізацію Укрспирту вже зареєстровано як президентський невідкладний. Протягом двох­трьох тижнів почнеться реформа по поливу, вже напрацьовано законопроєкт.

 

– Укрспирт зрушить переробку кукурудзи?

– І пшениці.

 

– Тобто біоетанол?

– Не тільки. І харчовий спирт. Американці говорять, що з кукурудзи вони виготовляють 30 тисяч видів продукції. Кукурудза – це ж здебільшого вуглевод. Якщо ми встановлюємо монополію на один з основних видів продукції, для якого використовується кукурудза, ми в тисячу разів убиваємо інтерес до переробки. Чим вища лібералізація, тим краще. Цього тижня хлопці зареєстрували законопроєкт щодо лібералізації дозволу ввезення зразків гербіцидів, про скасування статті 4 закону про гербіциди… У нас на виході законопроєкт по реформі Держспоживслужби. На кінець місяця будуть напрацювання в питанні земельного податку. З минулого тижня почали роботу з лібералізації ринку насіння, щодо реєстрації зокрема. Ми постійно спілкуємося. Наступного тижня буде багато зустрічей із представниками вітчизняних і міжнародних виробників.

 

– Є надія, що можна буде зрушити бюрократичну машину, надмірну регламентацію аграрної справи?

– Надія є, сили є і наснага не пропала. Проте, зрозумій, що ми жили в бюрократії десятки років, кожен брав участь у корупції: хтось приймав, хтось носив. Місяця, аби щось змінити, замало. Кожен законопроєкт іде з високими емоціями. І це означає, що робиться все правильно. І так далі буде.

 

– А повернення ПДВ за олійні, сою та ріпак?

– Позиція абсолютної більшості членів Аграрного комітету: ми повинні це повернути. Ми вже провели зустрічі з податковим комітетом, але вони поки що відклали ухвалення. Можливо, ми запропонуємо новий законопроєкт про відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку.

 

– Ти свою власність у холдингу передав в управління. І як тепер почуваєшся?

– Ну, почуваюся гірше. Я ж ніколи не був у держвладі, до багатьох заїжджених бюрократичних фраз не звик. Проте, слава Богу, в мене у Комітеті більшість таких, як я. Ми спілкуємося нормальною людською мовою.

 

Текст – Юрій Гончаренко