Так і не скажеш: літо випало дощове, а не спекотне, як звикло. Адже й спеки не бракує, в місті вона зовсім нестерпна. Ще й карантин. Якесь господарство в масці з антисептиком ще запросить, борщу наллють, а деякі кажуть: не везіть нам з Києва нічого, давайте після карантину.

Все ж таки, дотримуючись правил безпеки, я зустрівся з Віктором Карбівським, директором «Лімагрейн Україна», особисто, тому що не сприймаю спілкування онлайн, немає в ньому щирості й магії. Тому що очі бачиш на екрані, а не наживо. Я вже не кажу про якість зв’язку, коли співрозмовник раптом зависає з перекошеним обличчям і не знаєш, чи там у нього в офісі граната вибухнула, чи просто кур’єр перечепився за дріт живлення.

Був кінець робочого дня, але в офісі робота кипіла. Як все ж таки поталанило, що ми з вами працюємо в сільському господарстві. Тут робота кипить завжди, коли працівники промисловості та інших бізнесів тиняються в пошуках вакансій.

– Це ж ми будемо триріччя вашого директорства святкувати цього року?

– Так, я призначений директором «Лімагрейн Україна» у липні 2017-го.

– Вам, мабуть, складно було, адже до вас компанію очолювала Тетяна Якубовська-Генрі, її штаб-квартира так цінувала, що аж забрала керівником відділу зернових у США. Що про вас думають у Франції, чи задоволені результатами?

– Наші акціонери – фермери, і наша місія – зробити українських фермерів заможнішими. Я не нова людина в компанії «Лімагрейн Україна», офіс якої в країні з’явився 2008 року, а я прийшов комерційним директором 2011-го. Тобто, всі здобутки у нас спільні, я будував комерційні, маркетингові команди, ми це робили разом з Тетяною, і тепер я продовжую цю діяльність.

Результати в нас вражаючі – ми посіли достойне місце серед інших business-area, які входять до «Лімагрейн Європа». Нам вдається показувати стабільні достойні результати. З 2010 року в нас був стрімкий ріст, ми додавали 15 – 20 % щороку, а зараз вийшли на довготривалий, постійний ріст та розвиток.

– Отже, штаб-квартира спокійна за український регіон.

– Так, але не тільки за український, бізнес Тетяни Віталіївни у США цього року також зріс на 15 %, незважаючи на всі катаклізми, що відбуваються там. Вона сильний менеджер, і я пишаюся, що ми працювали разом.

Скеля, до якої пливуть човники

– Коли на фермера, на виробника валиться все одразу: політична криза, економічна криза, коронавірус, кліматичні зміни – він завжди шукає підтримки сильних партнерів на ринку. Великі й сильні компанії стоять, мов скелі в бурхливому морі, й усі маленькі човники пливуть до них, щоб врятуватися. Чи може фермер розраховувати на «Лімагрейн» у цей складний час?

– Що собою являє компанія «Лімагрейн»? Це четверта у світі виключно насіннєва компанія. Власниками компанії є фермери, тож вони, як ніхто інший, сьогодні розуміють, з якими труднощами стикається фермер і чим йому необхідно допомогти. Саме тому фермери можуть на нас розраховувати. Ми – мультинаціональна насіннєва компанія, ми представлені на ринку всіма польовими культурами.

За десять років ми вивели на ринок унікальні продукти, спочатку це були соняшник і кукурудза, тепер говоримо про зернові, озиму пшеницю, озимі та ярі ячмені, горохи, й за останні три роки вивели на ринок сильні озимі ріпаки. Ми бачимо, як швидко набуває популярності цей продукт і будуємо ефективну перспективу.

Мене іноді запитують: сільське господарство – це бізнес чи соціальна діяльність? Коли трапляється криза, деякі проєкти гальмують, об’єкти здають із затримками, якісь дії призупиняються, люди кажуть: криза, ми почекаємо. А в сільському господарстві такого не буває.

Фермер на генетичному рівні розуміє: якщо він не посіє, завтра не буде, що жнивувати. Коли ввели карантинні заходи й ми були змушені спілкуватися телефоном, скайпом, на кожного з нас припало колосальне навантаження. Головною ціллю було – виконати всі контрактні зобов’язання, які ми взяли на себе. І ми впоралися з цим.

– Усе ж таки кліматичні зміни вміють нас як мінімум дивувати. Тривалий час йшлося про глобальне потепління та його небезпеки, ніхто на ці розмови не звертав уваги, й от останніми роками ми відчуваємо певну трансформацію. Особливо нетиповий цей рік: зима без снігу, критична нестача вологи в ґрунті, потім весняна посуха в посівну, але згодом – навіть надмірне зволоження, велика кількість опадів… Чи працюють з цими явищами науковці «Лімагрейн», чи враховують їх?

– Клімат в Україні континентальний, я би сказав, різко виражений. Якраз там, де знаходиться серце «Лімагрейн» – у Лімані, теж континентальний клімат, дещо м’якший, ніж в Україні, але – континентальний. Усі посухи й негаразди, про які ви говорите, також там наявні, два роки тому там була сильна посуха й регіон отримав найнижчий за 50 років урожай озимої пшениці, вони теж це пережили.

Згадаємо, що в Європі існує заборона на певні засоби захисту рослин і є перспектива заборони інших препаратів, тому ці фактори зумовлюють високі вимоги до генетики та селекції. Наші селекціонери справляються з цим, з викликами, я бачу це по нових продуктах, які ми виводимо на ринок.

У нас є гібриди соняшнику, стійкі проти всіх відомих рас вовчка в Україні. Ми бачимо прояви пероноспорозу (несправжня борошниста роса) – у нас є продукти, які стійкі проти всіх відомих рас пероноспорозу на сьогодні в Україні, це такі нові продукти як ЛГ5478, ЛГ50480 та ЛГ50510. У Європі поширюється вірус жовтухи турнепсу, який наявний і в Україні на озимому ріпаку. «Лімагрейн» щороку реєструє гібриди ріпаку озимого, що стійкі проти вірусу жовтухи турнепсу та стійкі проти розтріскування.

– Ці якості здобуті не за рахунок урожайності?

– Ні, селекціонери зуміли збалансувати базові якості рослини. Продукти, які ми вивели в Україну, наприклад, ріпак Архітект (найпоширеніший у Європі, рік тому зареєстрований в Україні), демонструють високу врожайність, і ці гібриди дають господарствам, які працюють з нами, можливість користуватися всіма перевагами новітніх продуктів.

Час для професіоналів

– Світова економічна напруга, протистояння Китаю та США, глобальні економічні процеси… Яке місце «Лімагрейн» у цих подіях, яка тактика існування в непростих умовах? Адже компанія працює на кількох континентах і просто не може не бути суб’єктом цих процесів…

– Справді, офіційні офіси «Лімагрейн» існують у понад 50 країнах світу, ми працюємо на всіх континентах, і всюди, де з’являється «Лімагрейн», розгортаються наукові програми, селекційні. Й в Україні ми почали з інвестицій у селекційно-дослідну станцію по кукурудзі, вона розташована в Черкаській області. Наша мета – бути корисними для аграріїв, ми хочемо працювати з ними тісно й на довгу перспективу, абсолютний win-win. Це й у нашому слогані висловлено – «селекція вашого прибутку».

Ми сьогодні забезпечуємо тільки посівний матеріал. Ми не продаємо пакетні пропозиції, не продаємо щось одне хороше з плюсом менш ефективного продукту, ми прагнемо довести до господарства переваги наших продуктів, а господарство самостійно має вибрати, що йому підходить найкраще. В останні роки складається таке враження: багато інфраструктурних компаній заявляють, що вони краще, ніж господарство, знають, що й коли їм треба сіяти. Я з цим категорично не згоден. Тому що ми з вами можемо мати абсолютні думки й переконання, але рішення має приймати саме господарство, оскільки саме воно несе виробничі ризики та саме воно бере відповідальність за результат.

– Так-то воно так, але чи не вважаєте ви, що цього року в Україні посіяно надто багато кукурудзи?

– Так, нараховують 5 млн 380 тис. га…

– При тому, що ринкова ситуація по кукурудзі погана й має несприятливі перспективи, а у вирощуванні кукурудза не така й дешева…

– Тут слід поставити запитання: а на що може впливати аграрій при вирощуванні кукурудзи? Він може обрати гібрид, обрати технологію, систему удобрення, систему захисту. Тобто при середньостатистичних погодних умовах аграрій може впливати на затратну частину й урожайність, на собівартість. Аграрій сьогодні абсолютно не може впливати на світові ціни. Україна, дякуючи Богу, надзвичайно комфортно розташована. Іноді в нас ціни кращі, ніж на біржі в Чикаго, оскільки у нас гарний вихід на Чорне море, на Європу та Азію. Це гарантує господарствам ринок збуту. Глибока економічна криза позначається, впали ціни на енергоносії, на кукурудзу це впливає.

– Через її використання як сировини для виробництва біоетанолу?

– Звичайно. Ми чекаємо дальшого падіння, не знаємо, чи буде Америка використовувати кукурудзу на біоетанол, якщо буде – яку кількість… Є Бразилія, Аргентина, теж дуже конкурентні з нами, є багато факторів, які впливають на формування ціни. Отже, господарство – це вибір гібрида, технологія й усе, що відбувається на полі.

Ми пам’ятаємо, 5 – 6 років тому ціна на кукурудзу була 250 доларів, і навіть за врожайності 6 т люди отримували високий зиск, говорили – агрономи не потрібні… Тепер, коли маржинальність знизилася, всі розуміють, що настав час професіоналів. Якщо професіонали все робитимуть правильно, якщо обиратимуть продукти, які дають результат, то, я певен, із таким господарством усе буде гаразд.

– Ми не політичний журнал, але в сучасному світі куди не ступи – всюди політика. Якщо ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою. На наших з вами очах було анульовано Міністерство АПК, зараз ідуть розмови про його відновлення… Є великі державні теми і є галузь, яка становить рушійну силу економіки України. Як насіннєва компанія ви вважаєте, чи потрібно нам Міністерство АПК і які регуляторні функції воно мало би виконувати?

– Сільське господарство – ключова галузь в Україні, яка забезпечує надходження кожного третього долара в країну (понад 17 % ВВП), і це галузь, яка в часи кризи зростала і навіть розвивалася. Міністерство повинно бути. Його функції на місцях, в регіонах – окрема розмова, але профільне міністерство потрібне. Хтось має забезпечувати баланс інтересів в агрокомплексі й керувати допомогою виробникам, стимулюванням задоволення державних потреб і продовольчою безпекою.

Рекорди рекордами, а головне – стабільність

– Яка динаміка вашого розвитку, чи збільшується у вас кількість партнерів рік від року? Яка культура та рівень технологій у компаніях, котрі купують насіння та вирощують селекцію «Лімагрейн»?

– У нас є два види партнерів: компанії-дистриб’ютори й виробники товарного зерна. Що стосується дистриб’юторів, у нас їх 14 і ми не плануємо збільшувати їхню кількість. Щодо виробників, справді, їхня кількість щороку зростає завдяки співпраці з невеликими господарствами.

Це пов’язано й зі стратегією «Лімагрейн»: кілька років тому ми вивели на ринок озимі пшениці й отримали нових клієнтів, останні два-три роки оновили пропозицію ріпаками – теж отримали приріст клієнтури. Кожен виток нашого розвитку – це поява нових партнерів.

– І яка в них агрокультура, який рівень?

– Абсолютно різний, оскільки це господарства від 150 до 200 тис. га. В Луганській області соняшник займає понад 30 % у сівозміні, там з нами співпрацюють невеликі господарства, і там певний рівень культури… А по Тернополю, наприклад, Антон Іванович Білик – із зовсім іншою технологією.

Він не збирає менш як 5 т ріпаку і менш як 12 т кукурудзи, соняшнику – за 4 т… Це зовсім різні господарства, їх рівень залежить від тих умов, в яких вони працюють, але для кожного з цих господарств у нас є продукти зі своїм господарським призначенням.

– Щодо продуктів… Цього року Україна має рекордні експортні продажі, переважно – пшениця, кукурудза, ріпак, ячмінь… Який внесок «Лімагрейн» у ці результати?

– Ми беремо активну участь у розвитку цих культур, 5 – 6 років тому зареєстрували озимі пшениці, першою була Колоніа, потім з’явився Мескаль.

Інтерес був спортивний: чи можна в умовах України вирощувати 10 т пшениці на гектарі? Знаєте, ми цього досягли! Багато господарств Житомирської області, Західної України повторили цей результат, а деякі перетнули межу в 12 т! Це захоплює, це вражає.

– Колись агроном мав за мрію, за вершину своєї кар’єри – взяти 10 т пшениці з гектара…

– І сьогодні це цілком реальний план. Що стосується кукурудзи, «Лімагрейн» починав свій шлях в Україні з кукурудзи. Це наша основ­на культура. «Лімагрейн» у 1970-х роках починався в Європі з гібрида ЛГ11, який прославився видатною стабільністю. Він був унікально стійкий проти холоду, й це було дуже актуально на той час для Франції. Тоді ж було ухвалено рішення про напрям розвитку, і це було правильне рішення, історично правильне. За останні роки ми зареєстрували понад 10 продуктів із ФАО від 300 до 350, до того ми не були широко представлені в цій групі стиглості. Це фактично відповідь на виклик кліматичних змін. Температури зростають, і ринок вимагає цих продуктів.

– Зараз карантин, є проблеми з логістикою, транспортом, перетином кордону, все заблоковано… Чи торкнулися ці гальмівні процеси виведення на ринок новинок?

– Зовсім ні, ми не припиняли діяльності та розвитку. За поточний рік вивели на ринок більше десяти нових продуктів, чотири по соняшнику (ЛГ50480, ЛГ50510, ЛГ50797КЛП ХО та ЛГ50521КЛП) і чотири по куку­рудзі (ЛГ31377, ЛГ31388, ЛГ31284, ЛГ31272 і ЛГ31479), зареєстрували два унікальних ріпаки з прекрасною врожайністю, генетичною стійкістю проти розтріскування і стійкістю проти вірусної жовтухи турнепсу. Наша суперзірка – ріпак Архітект, а дві новинки – Абсолют і Аспект, ми бачимо, що вони будуть стрімко розвиватися на ринку України. Є у нас бойові перевірені солдати: Артога, Арізона, Александер і Альбатрос.

– Яка врожайність у перевірених гібридів?

– Різна, багато залежить від господарств. Вона перевищувала три, чотири і навіть п’ять тонн залежно від регіону та господарства. Цього року після дощів, що про­йшли, ми бачимо, що з ріпаками все буде гаразд, почалося гілкування. Від дальшого температурного режиму залежатиме формування врожаю, маса тисячі зернин, але теперішні погодні умови з періодичними дощами дають підґрунтя для оптимістичних прогнозів. До того ж підписано скасування соєвих правок, що також допоможе розвитку олійних на ринку України, і сої, і ріпаку.

– Які рекорди ставили в Україні з урожайності?

– Озима пшениця Колоніа показувала 12,5 т у промисловому посіві в Житомирській області (Попільнянський район, село Сокільче). 16 – 17 т кукурудзи ми збирали з гібридами, з якими давно працюємо, такими як ЛГ3350, до 15 т ми збирали з Адевеєм. Нові, щойно зареєстровані продукти також дають понад 15 т. Щодо соняшнику – 5,2 т господарство зібрало торік у Білоцерківському районі Київської області. Стосовно соняшнику, я вважаю, ми повинні забезпечувати стабільність, зокрема й з урожайності – в умовах Центральної та Західної України не менше 4 т, в умовах Сходу та Півдня не менше 2,5 – 3 т. Не менше!

Одна культура чи всі? Основна чи нішева?

– Скажіть, Україна – країна якої культури? Ми маємо кукурудзяний пас, вирощуємо багато пшениці, тримаємо першість у світі з соняшникової олії… Вирощуємо нову й чужу для нас сою…

– Це можна простежити за розміром посівних площ. Найбільше – під озимою пшеницею (близько 6,5 млн га), далі йдуть кукурудза й соняшник, який асоціюється з Україною – їдемо трасами вздовж полів, зупиняємося фотографуватися…

– Все ж таки останнім часом більше фотографуємося в ріпаку.

– Так, коли цвіте ріпак жовтим під синім небом, утворюючи прапор України, це прекрасно. Однак, відповідаючи на ваше запитання, яка культура головна для країни, скажу, що завжди рекомендую господарствам робити ставку на набір культур, у жодному разі не на одну. Це має бути три-п’ять культур, залежно від географії розташування господарства. Можливо, так не отримаєш максимальних прибутків, але це буде розподіл ризиків, диверсифікація бізнесу. І це забезпечує стабільний результат із року в рік.

– А як ви дивитеся на нішеві культури? От був у людини клапоть землі, він узяв і засіяв гірчицею, а ціна вистрілила. Зараз є попит на жовтий горох, немає пропозиції… Можливо, нішеві культури також можуть бути в арсеналі господарств?

– Тут слід звертати увагу на розмір господарства. Якщо господарство невелике, воно вирішує завдання, як отримати максимальний прибуток з одного гектара.

Нішеві культури є частковою відповіддю на цей запит.

У Європі та в Україні набирає популярності органічне землеробство. У Європі я був у робочій групі, яка займалася органічним виробництвом, вивченням та аналізом. Теоретично врожайність може бути нижчою на 17 %, а ціна реалізації вища на 30 %.

Хоча не завжди ціна реалізації компенсує додаткові затрати. Для маленьких господарств може бути цікавим органічне виробництво, де є потреба в додаткових ручних операціях, але вища ціна реалізації.

Якщо це великі професійні господарства, які засівають 200 – 500 га на добу, вони матимуть проблеми із впровадженням нішевих культур. Найголовніше в нішевих культурах – мати чіткий ринок збуту. Візьмемо високоолеїновий соняшник. Ми знаємо тенденцію, знаємо динаміку, але всім господарствам говоримо: перед тим, як ви посієте високоолеїновий соняшник, ви повинні його вже продати. Не обов’язково мати чітку ціну, але слід мати хоча би формулу – базова ціна плюс премія.

– А от у стратегічних діях «Лімагрейн» на ринку, в будівництві планів, у реагуванні на виклики відчувається, що це компанія, створена фермерами для фермерів? Як проявляється унікальність французьких кооперативів у сучасному бізнес-світі?

– Дуже яскраво відчувається. Коли відбуваються негаразди, це особливо видно. Ви знаєте, що цього року дуже постраждав Одеський регіон, і коли інформуєш про ситуацію штаб-квартиру, зустрічаєш там повне розуміння, а не жорстку бізнес-позицію. До складу ради директорів входять фермери, вони затверджують плани, бюджети, й вони саме демонструють повне розуміння проблематики та труднощів сучасного фермерства.

Зустрінемось на Платформі

– Ви в курсі проблем і діяльності глобальної компанії чи зосереджені винятково на Україні?

– Бізнес-юніт «Лімагрейн Україна» входить до структури «Лімагрейн Європа», тому ми бачимо всю картину. Порівнюємо й моніторимо динаміку – ми зросли по кукурудзі, по соняшнику й дуже істотно зросли по ріпаках. Наші результати гідно виглядають і по регіону, й по континенту.

З березня почався карантин і деякі ринки постраждали від обмежувальних заходів, ринки Азії, ринок Бразилії, але загальні результати оптимістичні. Власними результатами ми пишаємося. Розширюється лінійка кукурудзи HydraNEO®, ми починали з продукту Адевей, ЛГ30273, ЛГ30315, а зараз додали ЛГ30215, ЛГ31272, ЛГ31388, ЛГ31377. Ми набираємо обертів з цією програмою.

– Однак є проблеми з комунікаціями… Ваша інноваційна «Платформа «Лімагрейн»», конференція-семінар, яка проводилася по всій Україні, – чи вона існуватиме?

– Ми обов’язково туди потрапимо, я гадаю, ближче до часу збирання соняшнику. Коронавірус ми переживемо, хоча, якщо буде друга хвиля, ми потрапимо туди в режимі онлайн…

– Тут є проблема. Ваш щедрий обід після конференції онлайн не скуштуєш… Хоча жартую, однак спілкування аграріїв нічим не заміниш.

– Так, ця проблема є. Зараз починаємо по-справжньому цінувати те, що мали та сприймали як буденність: накриті столи, щирі тости, музику й спів… Ми думали, що так має бути – і все. Зараз для нас усіх тестування на людяні речі, які, вважаю, неодмінно до нас повернуться.

– Так, тепер ми можемо зрозуміти філософію аграрної спільноти, коли насіннєві компанії, дистриб’ютори, фермери сідають за один стіл і говорять один одному добрі слова, підбадьорюють та підтримують один одного… Коли з’явиться вакцина, ми накупимо її на всі гроші редакції, а ви – на гроші «Лімагрейн», і ми зберемося тісним колом, адже карантин неспроможний роз’єднати людей. Безпека та певна ізоляція на певний період потрібні, але це не роз’єднує людей, які несуть даний їм хрест і повинні винести й поставити його на горі… Як ви готуєте план на наступний рік?

– У нас у червні завершується фінансовий рік, і ми вже маємо зі штаб-квартири план і бюджет наступного року…

– Він більший, ніж торішній?

– Більший.

– Слава Богу.

– Так, на підставі нових продуктів, які ми зареєстрували, на підставі результатів, які ми отримали за рік, ми з високо піднятою головою дивимося в майбутнє. Все, що нам посилається, тестує нас на міцність характеру й людяність. Багато хто відкрив у сучасних труднощах нові можливості. Ми горді, що працюємо в аграрній сфері, адже вона забезпечує існування людства щодня. Люди, які працюють у полях з нами пліч-о-пліч, вкладають у землю тепло своїх рук і щедрість своєї душі. Ми йдемо вперед з оптимізмом. Доти, доки будуть ці люди, а потім їхні діти, онуки й правнуки, в Україні буде все гаразд.

– Козацькому роду нема пере­воду!